інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фундаментальне реформування регулятивного механізму для банків

Н. Веллінк
Голова Базельського комітету з банківського нагляду

Дехто висловив сумніви відносно того, що реформування Базельським комітетом світових стандартів банківського регулювання та нагляду є дійсно необхідним для країн, які не були "причиною" кризи або не були безпосередньо постраждалими від неї. Однак я хотів би відзначити, що всі країни відчули вплив глобального економічного спаду. Сюди включаються й країни з перехідною економікою.

Ми повинні багато чому навчитися, як з недавніх, так і минулих фінансових криз. Історія показує, що кризи виникають з усіх регіонів світу і мають цілу низку причин. Ніхто з нас не знає, що буде джерелом наступної кризи. Ми знаємо, однак, вже зараз, що в динамічній, постійно мінливій глобальній економіці будуть кризи у майбутньому і що буде важко передбачити їх заздалегідь. Крім того, оскільки банки знаходяться в центрі процесу кредитного посередництва, не дивно, що найглибший і найтриваліший спад відбувається, коли банківський сектор перестає виконувати свою центральну роль в економіці. Тому ми повинні підвищувати стійкість банківської системи до фінансових та економічних потрясінь, зокрема, не лише за рахунок збільшення капіталу і буферу ліквідності, але і шляхом більш міцної інфраструктури. Ми також повинні змінити стимули в таких сферах, як методи управління, винагорода та моральна шкода, пов'язані із занадто великим ризиком банкрутства у банківських установах. Це краща форма підготовки і вона сприятиме розширенню нашого довгострокового зростання і добробуту.
Реформи Базельського комітету призначені для вирішення цих виявлених недоліків шляхом симулювання більшої стійкості банківського сектора, який зможе підтримувати стале зростання в довгостроковій перспективі. Зупинимося на нашій програмі реформ, яка наближається до завершальної стадії. Зосередимо увагу на зміцненні глобального порядку капіталу і прийнятті глобальних стандартів щодо ліквідності.

I. Реформа капіталу
Якість капіталізації
Почнемо з капіталу, тому що підвищення рівня, якості, узгодженості та прозорості капіталізації є одним з основних завдань Базельського комітету. Це можливо тільки за рахунок більш високого рівня капіталу для поглинання втрат, щоб банківський сектор опинився в більш вигідному положенні, щоб захистити економіку від майбутніх потрясінь. Суть нашої роботи полягає у підвищенні рівня і співвідношення основних елементів капіталу 1 рівня, а саме капіталу у формі простих акцій і нерозподіленого прибутку. Відповідно до чинного стандарту, банки можуть тримати всього лише 2% від зважених за ризиком активів у формі звичайних акцій. Це навіть менше, якщо врахувати необхідність додаткових коригувань. Така ситуація є неприйнятною і повинна бути змінена. На своєму засіданні 26 липня керівний орган Базельського комітету – Група керівників центральних банків і органів нагляду – досяг загальної згоди щодо фундаментального зміцнення визначення капіталу, з акцентом на ключових елементах капіталу, а не боргу як заміннику сумнівної якості. Більше того, практично всі відрахування з капіталу тепер будуть відбуватися на рівні звичайних акцій, а не капіталу першого рівня (Tier 1), як це мало місце відповідно до чинного стандарту. Це буде гарантувати, що банки не зможуть більше показувати високу капіталізацію (адекватність капіталу), і в той же час визнавати активи, що знижують якість капіталу.
Необхідно зазначити, що зміни у визначенні капіталу самі по собі становлять істотне зміцнення глобального порядку капіталу. Це є предметом для з’ясування, перш ніж ми почнемо обговорення підвищення рівня вимог до мінімального розміру капіталу, або запровадження буферів.

Охоплення усіх ризиків
На додаток до підвищення якості капіталізації, ми повинні дбати про те, щоб усі ризики були охоплені. Під час кризи ми дізналися, що багато ризиків не були охоплені існуючим порядком. Зокрема, це складні, неліквідні кредитні продукти, які знайшли своє відображення у торговельних книгах банків без пропорційного збільшення капіталу для підтримки ризиків. Комітет з тих пір значно зміцнив правила, які регулюють вимоги до капіталу щодо експозиції торгового портфеля, а також для комплексної сек'юритизації і експозицій за побалансовими спеціальними структурами. Переглянутий порядок торгового портфеля у середньому вимагає від банків тримати приблизно від 3 до 4 разів більше капіталу, порівняно з старим порядком.

Контролювання рівня фінансового важеля (ліверіджу)
Додатковим і, як показали нещодавні події, вирішальним складовим елементом у регулятивному капіталі є базування на вимозі до капіталу на основі ризиків. Я маю на увазі, звичайно, нещодавно запроваджений показник ліверіджу.
Напередодні останньої кризи банкам вдавалося дотримуватися порядку капіталу на основі ризиків: вони успішно звітували про відмінні показники адекватності капіталу 1 рівня на основі ризиків, у той час як створювали масивний рівень фінансового ліверіджу за балансовими та позабалансовими позиціями. У добрі часи ринок не дбав про це, але коли настала криза, то учасники ринку зобов'язали банки дотримуватися базових показників ліверіджу. Подальший процес скорочення частки позикових коштів (ліверіджу) призвів до низхідної спіралі між фінансовим сектором і реальною економікою.
Щоб стримувати такі цикли буму і спаду фінансового важеля і спекуляції на капіталізації з урахуваннями ризиків, керівний орган Базельського комітету, нещодавно погодився на розробку нового показника фінансового ліверіджу (частки позикових коштів) та індикативного калібрування на рівні 3%. Важливо зрозуміти, що новий показник ліверіджу включає не тільки позиції балансові, але й позабалансові та похідні фінансові інструменти, такі як кредитні деривативи. Це 3-х процентне калібрування більш консервативне, ніж традиційні показники важеля, які є в наявності в деяких країнах. Пропонований мінімум у 3% буде служити в якості основи для тестування в процесі запуску періоду паралельного застосування (старого та нового підходів), який почнеться у січні 2013 року з повним розкриттям, починаючи з січня 2015 року. Причина такого періоду паралельного використання не тільки у тривалому впровадженні. Скоріше правильно сказати: ми хочемо переконатися, що вимога до капіталу з урахуванням ризику та показнику ліверіджу взаємодіють у такий спосіб, що це має сенс. І це може бути зроблено тільки при спостереженні різних фаз економічного циклу, з урахуванням впливу на різні типи моделей господарювання (бізнес-моделей).

Буфери
Наступним важливим елементом нового порядку капіталізації є створення буферів у сприятливі часи, які можуть бути використані в періоди потрясінь. Щоб досягти цього, Базельський комітет запропонував буфер збереження капіталу. Під час кризи деякі банки, що були під стресом, у спробі продемонструвати свою фінансову потужність як і раніше платили дивіденди, а не зберігали свої прибутки, які б поповнювали їхній капітал. Така поведінка була частково викликана колективними діями. Банки побоювалися, що скорочення дивідендів буде розглядатися як ознака фінансової слабкості. Оскільки рівень капіталу банку наближується до мінімальних вимог, то збереження буфера буде накладати обмеження на вибір опцій банком у розподілі прибутку. До них належать виплати дивідендів, викуп акцій та виплата премій. Зберігання більшої частки прибутку у періоди економічного спаду буде сприяти забезпеченню того, щоб капітал залишався наявним (доступним) для підтримки поточної діяльності банку, бізнесу та кредитної діяльності в період стресу.
Крім того, Базельський комітет нещодавно опублікував пропозицію антициклічного буфера. Він міг би застосовуватися, коли, на думку національних органів регулювання, надмірне зростання кредитів буде пов'язане з нарощуванням загальносистемних ризиків. Антициклічний буфер розширив би діапазон збереження буфера в такі періоди надмірного зростання кредитування. З іншого боку, буфер буде вивільнений (використаний), коли, на думку регулятора, вивільнений капітал допоможе абсорбувати збитки в банківській системі, які загрожують фінансовій стабільності. Це допоможе зменшити ризик того, що доступний кредит обмежується нормативними вимогами до капіталу.
Цей механізм буферів, узятих разом, підвищить стійкість банківського сектору та пом'якшить проціклічність.

II. Новий порядок щодо ліквідності
Заходи з реформування, які було описано вище, радикально змінять порядок капіталізації. Аналогічним чином Комітет представляє порядок регулювання ліквідності, що має ще більш далекосяжні наслідки, оскільки такий міжнародний стандарт на даний час не існує. Вперше органи банківського нагляду в усьому світі будуть мати загальний міжнародний стандарт, який вони зможуть застосовувати до своїх банків.
Фаза ліквідності у кризі характеризувалася швидкістю, з якою фінансування вичерпалося, і тривалим періодом часу, протягом якого банки страждають від нестачі ліквідності. У відповідь Базельський комітет запропонував глобальні мінімальні стандарти ліквідності, що включають заходи сприяння короткостроковій стійкості банків до можливих перебоїв з ліквідністю і довгострокової ліквідності структурних невідповідностей (розривів). Коефіцієнт покриття ліквідності (LCR) вимагатиме від банків підтримки достатньо високої якості ліквідних активів, щоб вижити за сценарієм потрясіння фінансування, модельованим органом нагляду. Цей показник доповнюється показником Чистого стабільного фінансування (NSFR) який показує частку довгострокового фінансування і призначений для врахування розривів ліквідності. Він охоплює весь баланс і створює стимули для банків використовувати стабільні джерела фінансування.
Впровадження нового набору стандартів є складним процесом. На відміну від порядку адекватності капіталу, щодо якого є великий досвід і дані, які допомагають скласти інформоване калібрування, такого немає для стандартів ліквідності. У зв’язку з цим Комітет приймає ретельно зважений підхід до уточнення при розробці та калібруванні, і ми розглянемо вплив цих змін, щоб гарантувати, що вони забезпечують суворий загальний рівень ліквідності. Але необхідно внести ясність у цей момент: Комітет затвердив показники LCR і NSFR в якості міжнародних стандартів ліквідності.

III. Системний ризик і взаємопов'язаність
Перейдемо до системних ризиків і взаємозалежності. Реформа капіталу і нові стандарти ліквідності, які були розроблені Базельським комітетом, допоможуть поліпшити стійкість конкретних установ до стресів. Хоча логічно випливає, що сильніші окремі банки призведуть до сильної банківської системи, такий конкретний підхід на рівні установи сам по собі не може бути достатнім. Більш широкі заходи щодо зміцнення стійкості банківської системи в цілому однаково важливі. Це також буде сприяти вирішенню надлишкового взаємозв'язку і уявлення про те, що деякі банки занадто великі, щоб дозволити їм зазнати краху.
Комітет прийняв ряд заходів з усунення ризиків, пов'язаних з експозиціями світових фінансових інститутів, які включають:
- Стимули капіталізації банків для використання центральних контрагентів в операціях з позабіржовими похідними;
- Підвищений капітал для торговельних операцій та операцій з похідними, а також складних видів сек'юритизації, які пов'язані із системними ризиками та взаємозв'язками;
- Вищий капітал для експозицій між фінансовими секторами, оскільки вони мають більшу кореляцію;
- Рекомендації з врегулювання транснаціональних банків як практичний шлях до початку врахування системного ризику у міжнародних банках.
Ще одним способом, до якого Комітет звертається відносно проблеми занадто великих для банкрутства банків, є використання умовного капіталу. Нещодавно Комітет опублікував пропозицію, засновану на вимозі, згідно з якою договірні умови інструментів капіталу дозволять їм (за вибором регулюючого органу) бути списаними або перетвореними у звичайні акції, якщо банк буде вважатися нежиттєздатним на думку регулятора. Ми також розглядаємо потенційну роль безперервності бізнесу умовного капіталу в регулятивному капіталі. Комітет розгляне пророблені пропозиції для тлумачення такого умовного капіталу безперервності бізнесу до кінця року.
Нарешті, у співпраці з Радою фінансової стабільності Базельський комітет проводить оцінку необхідності системного нарахування додаткового капіталу з метою зменшення ризику того, що деякі банки сприймаються як занадто великі, щоб вони могли зазнати краху, для системи в цілому. Це та сфера, де умовний капітал може грати роль у майбутньому.

IV. Наступні кроки
Після того як були узгоджені ключові елементи дизайну нової структури капіталу і визначення капіталу, остаточним залишається питання щодо калібрування мінімальних вимог до рівня капіталу та регулятивних буферів. Найближчим часом Комітет збереться для обговорення конкретних пропозицій з калібрування. Орган контролю Комітету – Група керуючих центральних банків і органів нагляду зустрінуться незабаром після цього. Наша мета представити лідерам G20 повністю упорядкований пакет пропозицій для затвердження. Остаточний текст правил буде випущений в кінці цього року. У рамках цього процесу, нами також будуть представлені рекомендації для плавного переходу до нового стандарту.

V. Вигоди та висновки
Я думаю, що належним чином завершити свій виступ слід перевагами, яких ми очікуємо від цих реформ. Я охоче визнаю, що існуючі макроекономічні моделі для розуміння зв'язку між фінансовим сектором і реальним сектором економіки не настільки розвинені, як могли б бути. В умовах такої невизначеності ми спиралися на широкий вибір моделей і оцінювали центральну тенденцію та зміни в різних країнах і методології. Крім того, ми розглянули фактори, які можуть завищувати економічні наслідки, і ті, які занижують їх.
Базельський Комітет прийшов до висновку, що перехід до зміцнення капіталу і стандартів ліквідності може надати лише незначний вплив на економічне зростання. Якщо підвищені вимоги будуть запроваджені поступово протягом 4 років, за нашими оцінками, рівень ВВП знизиться на 0,19% за кожен 1 відсоток збільшення капіталу банків, після того як нові правила будуть впроваджені в країнах. Це означає, що річні темпи зростання будуть знижені в середньому всього на 0,04 процентних пунктів протягом періоду 4,5 років. Що стосується впливу зміцнених стандартів ліквідності, то дослідження показало, що вони можуть мати лише незначний перехідний ефект. У всіх цих оцінок ВВП повертається до базового рівня у наступні роки.
Що стосується довгострокових наслідків, то за оцінкою Базельського комітету встановлено, що існують чіткі економічні вигоди від збільшення мінімального капіталу і ліквідності у порівнянні з їх нинішнім рівнем. Вигоди від підвищення капіталу і ліквідності полягають у зниженні вірогідності фінансової кризи і скорочення виробництва, пов'язаних з такими кризами. Вигоди значно перевищують можливі витрати на підвищення капіталу та ліквідності.
Зіставлення фактів дозволяє припустити, що існують значні можливості для зміцнення капіталу і стандартів ліквідності таким чином, щоб не ставити під загрозу у найближчому майбутньому економічне зростання, але й разом з цим підвищити довгострокову стабільність і макроекономічні показники. Крім того, треба розуміти, що ми як і раніше живемо в економічному середовищі з ризиками падіння цін. За таких обставин, ми не можемо дозволити собі продовжувати працювати з такими заниженими вимогами до мінімального регулятивного капіталу і ліквідності. Існуюча система не має ані потенціалу щодо нового раунду врятування економіки, ані терпимості громадськості для цього.

* Українську версію підготував Г.П. Бортніков.
* Матеріали виступу на конференції Ради фінансової стабільності в Південній Республіці Корея, Сеул, 3 вересня 2010 року.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"