інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Сучасний стан та перспективи проектного фінансування

Н.Бурнашев,
Євразійський банк розвитку

Класичне проектне фінансування містить у собі три ключові елементи. Один або декілька (як правило, не більше трьох) спонсорів купують або інвестують у привабливий бізнес. З метою його розвитку створюється окрема проектна компанія у формі незалежної юридичної особи. Синдикат банків або група кредиторів надають боргове фінансування проектній компанії на обмежений строк та без звернення вимоги на основних спонсорів проекту.

Як правило, кожний проект спрямований на розробку одного активу. Розрізняють активи на основі запасів (stock based assets) і на основі потоків (flow based assets). Активи на основі запасів – це розробка та розвиток родовищ корисних копалин. Привабливість даних проектів залежить від оцінки запасів родовища, доходи від освоєння якого спрямовують на виплати кредиторам. Відповідно, час існування проекту лімітований життям самого родовища.
Проекти з розробки активів на основі потоків мають справу з потоками бізнесу (товаропотоками або пасажиропотоками), обслуговування яких забезпечує необхідні грошові надходження, яких достатньо для виплати боргу та повернення інвестицій. Як правило, це об'єкти інфраструктури (мости, дороги, порти, аеропорти, нафто- та газопроводи), гідроелектростанції, нафтохімічні виробництва, а також об'єкти нерухомості (торгово-розважальні центри). Життєвий цикл даних проектів визначається ступенем фізичного зносу устаткування та інфраструктури.
У цілому ж можна відзначити дві загальні особливості практично всіх успішних проектів. Перша – це потенційно висока прибутковість і здатність генерувати гарний грошовий потік. Як правило, EBІTDA тут становить від 40 до 70% і більше. Друга – наявність сильного спонсора, здатного вдало реалізувати даний проект. Найчастіше в ролі такого спонсора виступає держава або державні компанії. Саме ця специфіка дозволяє здійснювати проект у рамках незалежної від спонсора проектної компанії. При цьому інвестиції спонсора в проект звичайно обмежуються внеском у статутний капітал проектної компанії та витратами на початкову розробку активу. Традиційно проектне фінансування використовується для великих програм обсягом від 200 млн. дол.
Проектне фінансування відрізняє високе боргове навантаження. У більшості проектів співвідношення боргу до акціонерного капіталу досягає 70-90%. Як правило, акціонерний капітал надається спонсорами проекту у вигляді внеску в статутний капітал або субординованих позик, а боргове фінансування – синдикатом банків. При цьому борг є нерекурсивним для спонсорів проекту, тобто не підлягає оберненню на майно та активи, не пов'язані безпосередньо з проектом.
Оскільки проект фінансується без права зворотної вимоги на спонсора, зобов'язання якого, по суті, лімітовані інвестиціями в проект і внеском у статутний капітал, основні ризики несуть кредитори. Відповідно, проектне фінансування зводиться до розподілу ризиків і повернення між основними учасниками проекту, визначення структури реалізації та фінансування проекту, його наступного юридичного захисту і формалізації відносин між усіма учасниками на основі проектних угод і контрактів.
При цьому проектне фінансування має наступні переваги:
1) Обмеження відповідальності спонсора. Класичне проектне фінансування не накладає на спонсора додаткових зобов'язань при своєчасності та достатності виплат перед кредиторами, зокрема із обслуговування зовнішнього боргу. Кредитори покладаються тільки на існуюче забезпечення самого проекту та його здатність генерувати грошові потоки, достатні для покриття по боргових зобов'язаннях. Насправді кредитори часто вимагають від спонсора обмеженої гарантії на період розробки, будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. Це також стосується проектів з новою або неапробованою технологією, новим обладнанням.
2) Високе боргове навантаження і концентрація прав власності. Проектне фінансування дозволяє реалізовувати проекти, не «розмиваючи» первинних власників. Нові учасники проекту – банки та інші фінансові інститути – виділяють боргове фінансування та виступають старшими кредиторами. Компенсація за прийняті ризики відображається у вартості боргового фінансування.
3) Запобігання обмежуючих ковенантів. На відміну від корпоративного, традиційне проектне фінансування у низці випадків дозволяє спонсорові уникнути обмежень і негативних ковенантів, накладених іншими кредиторами (як, наприклад, відносини з обслуговування зовнішнього боргу або умови крос-дефолту), оскільки проект, по суті, відділений від основного бізнесу спонсора.
4) Можливість одночасної реалізації декількох капіталомістких та незалежних проектів. Великі західні корпорації (наприклад, нафтові та енергетичні) можуть одночасно здійснювати кілька великих проектів у різних географічних регіонах на основі проектного фінансування. Це дозволяє ефективно управляти балансом материнської компанії та диверсифікувати ризики між учасниками проекту.
5) Координація зусиль менеджменту та кредиторів. Завдяки значному борговому навантаженню та обмеженості зворотного рекурса формується діючий механізм контролю діяльності менеджменту проектної компанії з боку кредиторів. Оскільки менеджмент на період окупності проекту (існування боргового навантаження) змушений погоджувати основні дії із кредиторами, він зацікавлений у якнайшвидшому погашенні зовнішніх зобов'язань.
Поряд із перевагами, у проектного фінансування є й недоліки:
- Високий ступінь «зарегульованості» проекту. Проектне фінансування іноді називають контрактним, припускаючи складну юридичну структуру та контрактні відносини між учасниками проекту. Як правило, відносини між усіма сторонами проекту докладно прописуються і формалізуються відповідними контрактними угодами. Досить непростими є великі міжнародні проекти. Наприклад, коли в 2002 р. завершилася розробка проекту з прокладання нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан на загальну суму 3,6 млрд. дол., остаточний пакет документів включав більше 200 угод з 17000 підписів 78 учасників проекту.
- Значна трудомісткість і тривалість розробки та структурування проекту. Проектне фінансування відрізняється максимальним ступенем готовності проекту до реалізації на етапі переговорів з потенційними кредиторами. Це передбачає не тільки високу якість проекту, наявність професійної команди, але й значні витрати на зовнішніх консультантів та експертизу. У середньому великий проект розробляється від одного до трьох років, і ще до 18 місяців може піти на структурування його фінансування.
- Жорсткий контроль з боку кредиторів. Через особливості проектного фінансування кредитори у багатьох випадках мають значно більше прав, ніж безпосередньо акціонери, не кажучи вже про менеджмент. Будь-які суттєві корективи проекту, наприклад у відповідь на зміни зовнішнього середовища, вимагають узгодження з боку кредиторів.
Одержання такого схвалення може тривати досить довго, тоді як виправити, наприклад, робочу програму проекту необхідно в найкоротший термін. Тому проектні угоди зазвичай передбачають механізм внесення змін залежно від стадії реалізації проекту.
Євразійський банк розвитку (ЄАБР) має чотирирічний досвід проектного фінансування в інвестиційній діяльності, який дозволяє зробити певні висновки.
Насамперед зазначемо, що за рахунок традиційного проектного фінансування, наданого ЄАБР, були реалізовані проекти в гірничодобувній, машинобудівній та лісопереробній галузях, зокрема:
- «Промислове освоєння родовища хромітових руд «Схід» (Республіка Казахстан): загальний обсяг боргового фінансування – 120 млн. дол., з них кредит ЄАБР – 60 млн.;
- «Будівництво вагонобудівного заводу в м.Тихвін і наступний масовий випуск нових вантажних вагонів»: загальна вартість – 847 млн. дол., з них боргове фінансування ЄАБР – 215 млн.
Використання даного інструмента допомагає ефективно здійснювати наступну синдикацію та продаж частини кредиту на вторинному ринку, оскільки умови участі є структурованими та досить стандартними.
Однак більша частина проектів ЄАБР виконана на основі гібридного фінансування: структурування перспективних програм проводилося за допомогою проектного фінансування, але з впровадженням таких елементів, як корпоративна гарантія й підтримка проекту з боку акціонерів (іноді у вигляді банківських гарантій).
У першу чергу, це зумовлювалось обмеженою кількістю учасників проекту та неможливістю знизити проектні ризики до прийнятого ЄАБР рівня.
Суттєво вплинула і криза: фінансовий стан багатьох спонсорів різко змінився, що значно затримало реалізацію окремих проектів.
Забезпечувальні механізми спрацювали досить гнучко й були спрямовані насамперед на прискорення процесу здійснення проектів та ослаблення основних проектних ризиків. Усі проекти проходили постійний моніторинг у підрозділах банку, співробітники яких прямо контактували із клієнтами. Вжиті заходи дозволили мінімізувати погіршення інвестиційного портфеля та не допустити зростання провізії, обсяг якої набагато нижчий за середні показники порівнюваних банків.
Безумовно, проектне фінансування – досить життєздатний і конкурентоспроможний продукт.
Сфера його застосування – капіталоємні проекти сировинного сектору, розвиток і модернізація об'єктів електроенергетики, телекомунікацій, інфраструктури. Окремий напрямок – проекти державно-приватного партнерства, що реалізуються з використанням елементів проектного фінансування.
Через свою специфіку, складність і трудоємність проектне фінансування на доступну для огляду перспективу залишиться прерогативою інститутів розвитку, великих вітчизняних і міжнародних комерційних банків, а також таких «нестандартних» гравців, як, наприклад, інфраструктурні фонди.
Разом з тим, елементи проектного фінансування (обмежений рекурс на спонсора, високе боргове навантаження, поділ ризиків і повернення на інвестиції між учасниками проекту, укладання проектних угод) досить поширені на практиці.
Багато складних інвестиційних проектів структуруються за допомогою так званого гібридного фінансування, що поєднує в собі елементи корпоративного та проектного фінансування.
Проектне фінансування висуває жорсткі вимоги до якості створення проекту та безпосередньо до його спонсорів.
Саме цей фактор є одним з визначальних при організації фінансування.
Велика частка відмов ЄАБР пояснюється саме поганою або недостатньою обґрунтованістю проекту, непрофесіоналізмом команди, яка його здійснює, слабким або фінансово хитким становищем спонсора.
Причому це стосується як проектів державного, так і приватного сектору.
Незважаючи на переваги, проектне фінансування ще недостатньо часто використовується при реалізації масштабних спільних міждержавних проектів, спрямованих на розвиток та інтеграцію країн регіону, а також зміцнення їх експортного потенціалу.
Тим часом цей інструмент дозволяє знизити боргове навантаження на спонсорів проекту, у ролі яких часто виступають державні компанії, оптимально розподілити його між кредиторами, диверсифікувати ризики основних учасників проекту, а також підвищити ефективність управління проектом при його виконанні.
Подальший розвиток економіки більшості країн світу, необхідність модернізації ключових секторів економіки та стан міжнародних фінансових ринків після кризи дадуть новий імпульс проектному фінансуванню як одному з дієвих інструментів реалізації великомасштабних інвестиційних програм.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"