інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Соціальний капітал банківської системи

Ю.Блащук

Розумні закони про саморегулюючі організації обмежать владу і вплинуть на рівень корупції. Саме тому державі, якщо вона хоче розвиватися, слід сміливіше виявляти готовність до співпраці з суспільством, зокрема з професійним об’єднанням учасників фінансового ринку.

Для банківських установ визначальним параметром завжди був і залишається рівень капіталу. Він абсолютно необхідний для здійснення банківської діяльності. Але в цій статті пропонується обговорити інший вид капіталу – соціальний. Іншими словами, мова йде про саморегулюючі банківські об'єднання, в тому числі – банківські асоціації країни.

Цей рух почався в Україні у зв'язку з процесом створення комерційних банків та економічної і політичної ідентифікації України. Першою ластівкою була Асоціація українських банків (АУБ). Її створення у 1990 році було природним у руслі створення комерційних банків. Сьогодні в асоціацію входять 117 банків, сім регіональних банківських союзів, п'ять інших установ. Її робота стала новим цікавим етапом у відносинах з державним регулятором. Діяльність асоціації привертала увагу не тільки банківської спільноти, а й була гарним прикладом для створення інших галузевих асоціацій. Робота в керівних органах асоціації була дуже почесною і приваблювала кращих керівників банків.

На початковому етапі роботи АУБ чітко дотримувалися принципів діяльності: регулярність звітно-виборних зборів, ротація керівних органів, ефективність лобіювання. Все відбувалося на фоні ентузіазму створення незалежної держави.

Однак з часом, у зв'язку з порушенням деяких базових принципів діяльності СРО, ефективність діяльності АУБ почала знижуватися. У початковий період державотворення регіони відчули ефективність самоорганізації. Почали створюватися регіональні союзи, які, як правило, входили до складу загальнонаціональних асоціацій.

Таким до певного часу залишався і Київський банківський союз. Перші десять років його активність була не надто високою у зв'язку з низкою причин. Проте в кінці 1990-х років КБС був виведений зі сплячого стану.

Активність керівництва і політичні амбіції окремих членів дозволили швидко зробити регіональний Київський банківський союз загальнонаціональною асоціацією з новою назвою – Український кредитно-банківський союз. Нині до нього входять 86 банків, 1 аудиторська компанія, 1 страхова компанія, 4 інші фінансові установи.

Почався цікавий етап конкуренції двох найбільших асоціацій, який дав і позитивний, і негативний досвід. Важливими є позитивні моменти. Більш активна робота однієї організації змушувала бути активнішою іншу.

З'явилася альтернатива. Банки почали замислюватися і робити свідомий вибір, кому сплачувати внески. Запрацював ефективний ринковий механізм.

Однак існує й інша сторона медалі. Влада у будь-якій країні, де немає усталених традицій демократії, як правило, не особливо зацікавлена в розвитку саморегулюючих організацій.

Не стала винятком і Україна. На словах всі підтримували і були не проти СРО. Разом з тим, у керівників державних органів, представників старого апарату часто домінує нехтування особистими свободами.

Зараз, із плином часу, багато моїх колег помітило, що влада сприяла штучному створенню локальних конфліктів. Дві асоціації інколи класично зіштовхувалися, і в результаті вони діяли розрізнено. Керівництво асоціацій в боротьбі за членство банків інколи забувало, для чого воно, власне, створене.

Така ситуація дозволяла регулятору проводити важливі стратегічні регулятивні документи без консультацій з банківською спільнотою. Результат – падіння довіри до влади з боку банківського співтовариства і суспільства в цілому.

Як кажуть філософи та історики, первинний розподіл праці створив умови для вічного конфлікту. Результати ми бачимо в сучасному розподілі праці.

На початку 2000-х років група банкірів за підтримки міжнародних організацій створила Українську національну іпотечну асоціацію – УНІА. Нині вона об'єднує 19 банків, 2 юридичні фірми, 1 аудиторську компанію та 2 державні установи.

Асоціація була покликана взяти участь у створенні іпотечного законодавства та забезпечити лобіювання інтересів учасників іпотечного ринку кредитування. На мій погляд, це був реальний приклад спеціалізованої асоціації.

Вона була активним учасником створення сучасного законодавства у сфері житлової іпотеки. Було забезпечено розробку непоганої аналітично-статистичної бази. Сподіваюся, що роль і значення цієї організації ще не розкрита. Вона буде підвищуватися разом з відродженням іпотечного кредитування в країні.

Створення у 2009 році Форуму провідних міжнародних фінансових інститутів, який об'єднав 17 банків, стало реакцією на невиразну діяльність діючих асоціацій під час кризи. Зараз модно експлуатувати тему «іноземних банків». Мовляв, саме вони є причиною наших економічних негараздів.

Однак у постсоціалістичних країнах, де домінували, наприклад, європейські банки, сьогодні найвищий рівень ВВП. Безумовно, Форум корисний для нашої країни завдяки неоціненному досвіду керівників іноземних банків та українським спеціалістам, які швидко переймають досвід управління, в тому числі досвід взаємодії з державними органами.


Варто згадати й інші спеціалізовані банківські асоціації, наприклад, Українську міжбанківську асоціацію членів платіжних систем «ЄМА». Асоціацію було створено для координації розвитку ринку платіжних карток.

Асоціація представляє інтереси своїх членів, співпрацює з державними органами, об'єднує своїх членів для протидії шахрайству з використанням платіжних карток та проводить освітні кампанії для підвищення кваліфікації кадрів.

Думаю, спеціалізовані асоціації будуть створюватися і в майбутньому як відповідь на різні виклики, які виникають під час розвитку банківського бізнесу. Однак і сьогодні вони займають свої позиції та є дуже важливими інфраструктурними інститутами для забезпечення функціонування та розвитку банківського ринку.

Як же виглядає палітра банківських асоціацій, згідно з їхніми завданнями?

З таблиці видно, що найбільше дублювання роботи відбувається на рівні загальнонаціональних асоціацій – АУБ і УКБС. При цьому більшість банків є членами саме цих двох організацій. Відтак, постає питання їх об'єднання для консолідації у роботі з регулятором та суспільством.

Спеціалізовані асоціації могли б координувати свою діяльність через колективне членство в об'єднаній асоціації, залишаючись юридично незалежними.

Діяльність усіх асоціацій можна також проаналізувати з точки зору їх відповідності принципам діяльності СРО. Тут в нагоді стане дослідження Елінор Остром. Вона визначила вісім принципів, за допомогою яких можна оцінити діяльність саморегулюючої організації чи групи.

Більшість з них не нові, деякі навіть нагадують статутні принципи радянської епохи. Однак є справді дуже важливі висновки. Перший принцип – встановлення чітких рамок і принципів належності до групи.

В останні роки було багато ініціатив щодо включення до банківських асоціацій небанківських установ. Ініціатори перебували у полоні ілюзій, що це дозволить їм збільшити бюджет та розширити представництво тієї чи іншої асоціації. Насправді ж ігнорування правил створює ефект розмитості цілей і конфлікту інтересів.

Окремі випадки становлять спеціалізовані асоціації, які об'єднують учасників за бізнес-принципами, наприклад, іпотека. Цей напрямок підтримується основними учасниками – оцінювачами, ріелторами, страховими компаніями, девелоперами – для синхронізації дій. Але і тут існує проблема, пов'язана з правом доступу до внутрішньої бізнес-інформації.

Другий принцип – правило доступу до ресурсу. Цей принцип повинен бути більш чітко прописаний в установчих документах діючих асоціацій.

Повинні бути також відпрацьовані справедливі норми сплати внесків. Існують приклади, коли внесок члена залежить від розміру його бізнесу чи балансу, є також фіксовані суми. Важливо шукати справедливу середину між витратами учасника та вигодою, яку дає участь в тій чи іншій асоціації.

Необхідно також організаційно забезпечувати участь членів СРО в роботі організації. Деякі банки співпрацюють з асоціацією більше, інші – менше, але отримують переваги разом з усіма, що демотивує решту учасників.

Тут є непоганий досвід УКБС, який показує рейтинг участі того чи іншого банку в проектах, а відтак забезпечує хоча б моральне заохочення для банків. Разом з тим, проблема справедливого розподілу спільних надбань залишається відкритою.

Третій принцип – правила гри визначаються гравцями. Учасники повинні брати участь у прийнятті рішень. Мова іде про необхідність проведення регулярних загальних зборів учасників, де приймаються зміни до установчих документів.

Ці правила повинні визнаватися учасниками як найбільш чесні у їх розумінні. Цей принцип простий і зрозумілий, але там, де збори не проводяться або проводяться формально, це призводить до внутрішнього конфлікту та руйнує організацію.

Четвертий принцип – контроль за виконанням правил. Учасники або самі вибирають підзвітних їм осіб, або здійснюють взаємний моніторинг разом.

У першому випадку мова йде про створення певних функцій на рівні організації. Інший варіант – залучення незалежної сторони для оцінки діяльності Асоціації.

Е. Остром наголошує на важливості забезпечення ротації контролерів. У другому випадку це найбільш цивілізований спосіб, однак його доволі важко реалізувати в умовах низького рівня соціального капіталу України. Тим не менш, елементи взаємного моніторингу вже мають місце в діяльності деяких асоціації, наприклад, «Форуму».

П'ятий принцип – використання градуйованої шкали санкцій. Вони повинні залежати від умов, за яких ці порушення були здійснені. За Остром, за перше порушення варто застосовувати лише попереджуючі санкції.

Важливо, щоб інші учасники групи знали про цей факт. Це також повинно бути сигналом порушнику, що про його вчинок всі поінформовані. Наступні порушення повинні впливати на співвідношення вигод та витрат аж до виключення з СРО.

Шостий принцип – можливість швидкого вирішення конфлікту. Він передбачає створення локальних майданчиків для негайного залагодження суперечок.

Мова йде про створення технологічних можливостей для термінових комунікацій. Для цього, зокрема, і створюються виконавчі органи. Правда, вони часто переростають в бюрократичні організації і починають ставати «босами для роботодавців», внаслідок чого самі стають осередками конфліктів. Сьомий принцип – визнання державними органами права на існування СРО. Якщо держава реєструє асоціацію, то вона вже її визнає. Втім, це ширше питання: наскільки держава усвідомлює важливість співпраці з такими асоціаціями.

У деяких країнах з усталеною демократією існують загальноприйняті правила взаємодії з громадськими об'єднаннями, порушення яких є неприйнятними. Ситуація в Україні змінюється вкрай повільно, тому питання залишається актуальним: може, потрібні закони про необхідність погодження дій влади з громадою?

Восьмий принцип – важливість формування масштабних асоціацій на базі малих об'єднань. Існують приклади, коли регіональні асоціації входять до складу національних. Цей принцип важливий для більш надійного захисту від зовнішніх впливів.

Обізнаний читач може оцінити, наскільки того чи іншого принципу дотримується його асоціація. Разом з тим, очевидно, що всі асоціації відповідають базовим тезам майже кожного з принципів, але різною мірою. Мабуть, в цьому відхиленні від принципів і потрібно шукати проблеми діяльності тієї чи іншої асоціації.

Підсумовуючи, давайте повіримо нобелівському лауреату, що організація тоді ефективна, коли забезпечуються правила доступу до «колективного ресурсу», які розроблюються та захищаються самими членами або відповідальними агентами із застосуванням певної шкали санкцій. Чим вагоміший загальний виграш від співпраці, тим сильнішими стають стимули для взаємного моніторингу.

Звісно, принципи, опрацьовані Е. Остром на західних цінностях, мають певну специфіку для України, і її слід враховувати під час впровадження змін. Розумні закони про СРО і лобіювання обмежать владу та впливатимуть на рівень корупції.

Державі потрібно слід сміливіше виявляти готовність до співпраці з суспільством, якщо вона хоче розвиватися. Готовність до співпраці – це і є те, що називають «соціальним капіталом». В Україні, де на два українці три гетьмани, цей принцип працює не завжди ефективно.

Це позначилося як на банківській системі, так і на асоціаціях. Але останні ідеї щодо консолідації банківських зусиль, у тому числі ініціатива про об'єднання банківських асоціацій, дають надію, що ситуація може змінитися на краще.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"