інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Електронні гроші: можливості, тенденції розвитку та наслідки поширення

Б.Івасів

Згідно з визначенням Європейського центрального банку, «електронні гроші» у широкому розумінні – це електронне збереження грошової вартості на технічному пристрої, яка може широко застосовуватися для здійснення платежів на користь не лише емітента, але й інших суб’єктів, і яка не вимагає обов’язкового використання банківських рахунків для проведення транзакцій, а функціонує як інструмент передоплати на пред’явника.

В Директиві Європейського парламенту «Про діяльність у сфері електронних грошей і пруденційного нагляду...» 2000 року електронні гроші визначаються як грошова вартість, що являє собою вимогу до емітента і:
1) зберігається на електронному пристрої;
2) емітується після отримання грошових коштів у розмірі, не меншому, ніж обсяг прийнятих на себе зобов’язань;
3) приймається в якості засобу платежу не тільки емітентом, а й іншими фірмами.

З юридичної точки зору, електронні гроші – це безстрокові грошові зобов’язання емітента на пред’явника в електронній формі, випуск (емісія) в обіг яких здійснюється емітентом як після отримання грошових коштів у розмірі, не меншому від обсягу зобов’язань, прийнятих на себе емітентом, так і у формі наданого кредиту (емітованої грошової вартості).

Обіг електронних грошей (грошових зобов’язань) здійснюється шляхом поступки права вимог до емітента й породжує зобов’язання останнього в розмірі пред’явлених електронних грошей. Облік грошових зобов’язань здійснюється в електронній формі на спеціальному пристрої (на мікропроцесорній картці чи персональному комп’ютері (цифрові гроші).

З економічної точки зору, електронні гроші – це платіжний інструмент, який поєднує (залежно від схеми реалізації) властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, переказів, банківських карток тощо). З готівкою їх поєднує можливість здійснення платежів поза банківською системою; з традиційними платіжними інструментами – можливість здійснення розрахунків у безготівковій формі через рахунки, що відкриті в банківських установах.

Виокремлюють дві головні групи електронних грошей: перша – це цифрові гроші, до яких належать смарт-картки (smart cards), або електронні гаманці (е-purses).

Усі вони мають вмонтований мікропроцесор із відповідним грошовим еквівалентом, записаним на ньому в результаті передоплати. Друга група: віртуальні гроші, що знаходяться в електронній мережі (network money), які зберігають грошову вартість у пам’яті комп’ютерів на жорстких дисках і являють собою різноманітне програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється переказ коштів через електронні комунікаційні мережі, в тому числі через Інтернет.

Але не потрібно плутати електронні платіжні системи Internet з банківським сервісом у формі електронного банку або Інтернет-банкінгу, що вважаються звичайною послугою, яку банк надає клієнту для зручності користування своїм рахунком. Електронні платіжні системи в Інтернеті формують новий ринковий сектор – ринок віртуальних грошей.

Емісія та обіг електронних грошей організовуються за допомогою спеціальної системи електронних грошей. Останню не слід ототожнювати з терміном «електронна платіжна система». Система електронних грошей являє собою модель із набором підсистем, що дозволяють електронній вартості переміщуватися під контролем системного адміністратора, який контролює безпеку створення, обігу та знищення вартості в рамках системи.

Модель системи електронних грошей складається з трьох окремих операційних сфер:
1) сфери взаєморозрахунків (клірингово-взаєморозрахункової сфери), в якій фінансові інститути, клірингові палати і центральний банк здійснюють регулювання міжбанківських фінансових зобов’язань, що виникають у результаті транзакцій електронних грошей;
2) емісійної (емісійно-еквайрингової сфери), у якій визначається структура емісії та еквайрингу електронних грошей (електронної вартості), так само, як характер взаємодії з клірингово-розрахунковою областю;
3) галузі використання (роздрібної сфери), у якій фактично електронні гроші (електронна вартість) переміщуються між користувачами.

У цій сфері здійснюються: 1) завантаження електронної вартості (переміщення вартості від емітента до користувачів); 2) платежі електронною вартістю (переміщення вартості між користувачами); 3) внесення коштів, що лежать в основі емісії електронних грошей (переміщення вартості від користувачів до емітента або еквайрера).

Склад учасників системи електронних грошей залежить від особливостей її організації. Серед учасників системи електронних грошей виділяють наступні:
1) емітент (кредитний інститут або спеціалізований ліцензований емітент);
2) власник/платник електронних грошей (споживач, на користь якого здійснюється їх емісія);
3) одержувач електронних грошей (підприємство торгівлі або сервісних послуг);
4) банки-агенти (банки, які не є емітентами, але беруть участь у розрахунках із використанням електронних грошей;
5) системний адміністратор (інститут, який займається технічним обслуговуванням платежів електронними грошима).

Найважливішу роль у системах електронних грошей відіграє емітент. Виділяють емітентів електронних грошей, які є грошовими посередниками, та емітентів, які виступають у ролі лише постачальників сервісних послуг. Емітенти, які виступають в ролі грошових посередників, виконують банківські функції.

Використання електронних грошей породжує ряд важливих питань. Зокрема, чи збільшує емісія електронних грошей обсяги грошової маси в країні і чи може така емісія призвести до зростання інфляції? Виходячи з природи кредитних грошей та оцінюючи потенційні наслідки появи в обігу електронних грошей, слід мати на увазі наступне:
– електронні гроші не збільшують масу коштів. Проте очевидно збільшується швидкість їх обігу, оскільки вони виступають засобом прискорення і забезпечення комерційних операцій;
– неправильним є ставлення до електронних грошей як до конкуруючої альтернативи звичайних грошей. Їх поява викликана необхідністю забезпечити комерційні операції через Internet там, де використання звичайних грошей є незручним або неможливим. Тому необхідно розглядати електронні гроші як доповнення до реальних грошей, необхідних для обігу, або як іще один інструмент обслуговування комерційних операцій Internet, поряд із пластиковими картками.

Очевидно, що емісія електронних грошей призводить швидше до економічності та еластичності грошового обігу, ніж до інфляції. Прискорення швидкості обігу грошей є додатковим стимулятором інфляційного процесу, який повністю проявляє себе у довгостроковому періоді. Електронні гроші належать до тих фінансово-економічних аспектів, що безпосередньо стосуються діяльності уряду, державних органів і громадськості. Одна з проблем, породжених електронними грошима, – це зміни в характері емісії грошей. У перспективі центральні банки втрачатимуть монополізм у сфері грошово-кредитної емісії та організації грошового обігу внаслідок динамічного розвитку інформаційних технологій. Відтак, можна виділити три важливі тенденції у цій сфері:
– по-перше, з являються ознаки ерозії попиту на традиційні «банківські» гроші в якості засобів обігу і платежу;
– по-друге, відбуваються кардинальні зміни в кредитуванні нефінансового сектора, в результаті яких банківські депозити припиняють бути головною базою позик для юридичних та фізичних осіб;
– по-третє, формуються більш досконалі механізми приватного клірингу, які в перспективі можуть замінити систему розрахунків між контрагентами через центральні банки.

Виникнувши порівняно нещодавно (в середині 1990-х років), системи електронних грошей, що використовують при розрахунках грошові замінники, характеризуються бурхливим розвитком. Найбільшим емітентом і оператором ринку електронних грошей в Україні є WebMoney. На його частку припадає 80% усього обігу таких грошей. Ємність усього ринку в 2010 році склала біля 2 млрд. грн.

За експертними оцінками, до 2014 року обіг грошових переказів, здійснених через електронні гаманці, може скласти 20 млрд. грн.

Діяльність систем електронних грошей в Україні, що використовують при розрахунках грошові замінники, досі ніяк не регламентувалась.

Так тривало до липня 2008 року, коли НБУ вперше намагався взяти під контроль сферу обігу електронних грошей.

Обмеження, введені Постановою НБУ № 178, якою було затверджено «Положення про електронні гроші», щодо розміру гаманця (до 5 тис. грн.), валюти гаманця (тільки у гривнях), а також надання винятково банкам права відкривати його користувачам, призвели до відходу з ринку багатьох його учасників.

Залишилось тільки два банки, які встигли зареєструвати свої системи електронних грошей. Це MoneXy (банк «Контрактъ) і «Максі» (ВіЕйБі Банк). У НБУ є заявки на реєстрацію правил систем ГлобалМані банку «Український капітал», Shiftpay Першого інвестиційного банку, «Електронні гроші» Райффайзен Банку Аваль і WebMoney note – дочірньої системи WebMoney, що намагається пройти реєстрацію через «Український професійний банк».

Система електронних грошей дозволяє швидко набрати клієнтів, оскільки користувач електронного гаманця не повинен іти до банку, може протягом хвилини активізувати гаманець і здійснювати платежі. Процент за використання системи невисокий, але за рахунок великої кількості клієнтів банк швидко виходить на рентабельність.

Прихильниками активації використання електронних грошей в Україні є також мобільні оператори. Їхній головний інтерес до електронних грошей пов’язаний із можливістю здійснення платежів за товари і послуги за допомогою мобільного телефону.

Рентабельність системи електронних грошей може досягнути 20%. Наскільки активними будуть фінансові установи щодо освоєння цього сегменту, буде зрозуміло за характером коригувань Закону «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні». Об’єктивні причини для термінового прийняття законодавства щодо електронних грошей існують. Системи електронних грошей масово використовуються шахраями: для здійснення платежів за послуги хакерів та заборонені в країні азартні ігри, а також за розповсюдження матеріалів порнографічного змісту.

Фінансовий кримінал також активно використовує можливості електронних грошей: у 2010 році правоохоронні органи розкрили схеми, за якими на платіжні зобов’язання WebMoney обмінювались фальшиві долари. Після цього отримані електронні гроші були розкидані по гаманцях WebMoney і Яндекс.Гроші.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"