інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Державний борг, зовнішні фактори та макроекономічна політика

В.Лановий

Вітчизняна економіка не витримує напруги світової конкуренції. При низькому рівні споживання переважної більшості населення та застарілих виробничих потужностей, Україна змушена гарантувати імпорт та збільшувати іноземні запозичення. Однак життя у борг коштує дорого та не має гарної перспективи.

Тим часом останні події у світі дають підстави для погіршення очікувань. У США та Європейському Союзі (ЄС) настрої близькі до депресивних. Обидві економічні мегасистеми потребують додаткових кредитів і приросту основного капіталу у великих обсягах.

Дефіцит бюджету Греції та деяких інших країн ЄС поза раціональними рамками. Європейський центробанк почав викуповувати державні облігації цих країн, що може викликати інфляцію. В результаті євро постраждає.

Для виходу з глухого кута у ЄС та США закликають зменшити бюджетні витрати і підвищити податки. Однак податкове навантаження лише знижує економічну активність. МВФ закликає до нової рекапіталізації європейських банків за рахунок бюджетних видатків, що робить неможливим скорочення дефіцитів державних бюджетів.

Керівництво фонду пропонує повернутися до досвіду 2008-2009 років, який важко назвати плідним. Відомо, що подібна фіскальна експансія та монетарне заохочення дають дуже тимчасові ефекти, на рік-два, але посилюють загальне гальмування економіки. Отже, як європейці збираються долати рецесію, незрозуміло.

Через це ще на кілька років будуть гарантовані нестача прибутків й інвестицій та загострення боротьби на міжнародному ринку капіталу. За цих обставин можливості надходження іноземних фінансових ресурсів до України зменшуватимуться.

Вже зараз відомо про погіршення умов для державних запозичень та відмову європейських бірж розміщувати акції та облігації українських корпорацій. У свою чергу, й Україна ніби навмисно робить усе для погіршення своєї репутації в очах кредиторів. Нестримно зростає державний борг. Відсотки підвищуються, ризики збільшуються, нові нарахування процентів накручуються на старі.

Щоб перекредитуватися – взяти нові позики для повернення старих – у 2011 році уряд України на кожний долар боргу повинен позичити 1,6 долара нових коштів. Саме через це реальний державний борг становить не 460 млрд. грн., як вважають у Міністерстві фінансів, а 760 млрд. грн. за оцінками спеціалістів державного департаменту США.

За проектом бюджету-2012 Кабмін передбачає його дефіцит на рівні 30-35 млрд. грн., а також погашення старих боргів на 38 млрд. грн. Можна прогнозувати, що сукупний борг зросте на суму цих величин плюс витрати на обслуговування боргу, які становитимуть мінімум 35 млрд. грн.

Є серйозні сумніви у тому, що іноземці забажають кредитувати такого боржника. Вже сьогодні банки повертають іноземним кредиторам раніше позичені кошти, не отримуючи нових.

На внутрішньому ринку очікування девальвації гривні заполонили свідомість і банкірів, і їхніх клієнтів. Хоча короткостроковий баланс валюти існує, девальваційні передчуття можуть зірвати спокій за будь-якого невдалого кроку влади або паніки за кордоном.

Ця загроза реальна, а Україна до неї не готова. Треба не просто «шукати шляхи виходу» з фінансової прірви. Необхідно повністю змінити макроекономічну політику, у тому числі і зовнішню.

Україна повинна стати чистим експортером, зводити прибутковий платіжний баланс за поточними розрахунками, мати зростаючий приріст прямих і портфельних міжнародних інвестицій, приплив іноземних довготермінових позик до банків та компаній.

Держава зобов’язана жити у межах фінансових надходжень, повертати борги і скоротити їх до прийнятного обсягу. Крім того, потрібно оптимізувати суверенний борговий портфель за критеріями максимізації термінів повернення кредитів, зменшення середньої процентної ставки, скорочення частки зовнішніх запозичень.

При цьому необхідно нарощувати суверенні золотовалютні фонди, які можна було б використовувати для науково-технологічних, інформаційних, медичних, кліматичних, енергетичних, авіакосмічних та містобудівних потреб. Щоб досягти такого стану, Україна мусить провести цілу низку інституційних та організаційних реформ.

1. Стимулювати експорт товарів і послуг – швидким і повним поверненням ПДВ експортерам; бонусами та страхуванням експортних контрактів, особливо заохочуючи експорт високотехнологічної продукції; становленням спеціальних звільнених від оподаткування парків з виробництва та експорту програмних продуктів.

Також слід відновити функції Укрексімбанку з кредитування експортних операцій, бюджетне фінансування відсотків за цими позичками та частини страхових платежів експортерів, зняти обмеження на використання валютної виручки, скасувати перевірки податковою службою операторів та виробників експортної продукції.

Крім того, потрібно утримувати стабільний обмінний курс гривні.

2. Заохочувати економію витрат з оплати імпортних надходжень. Це включає скасування державних гарантій такої оплати, заборона Укрексімбанку кредитувати операції з ввезення товарів і послуг, введення обтяжуючих некомпенсованих резервів з банківських кредитів на оплату імпорту, придушення внутрішньої інфляції.

Серед інших заходів – переведення міжнародної торгівлі газом на комерційній основі, заборона бюджетних витрат на покриття боргів «Нафтогазу», скасування його функцій з розподілу імпортного газу всередині країни і створення демонополізованого ф’ючерсного газового ринку, диверсифікація джерел надходження газу, уніфікація внутрішніх цін на нього із запровадженням знижок для соціального сектора та хімії.

3. Мотивувати розширення імпорту і реалізації в Україні світових науково-технологічних та інших інноваційних активів. Для цього необхідна нуліфікація митних платежів і ПДВ при їх ввезенні, фінансування державою або надання нею гарантій банківського кредитування їх купівлі, оплата бюджетом провайдерських інтернет-послуг науковим та університетським закладам, оплата урядом навчання та стажування українських спеціалістів за кордоном.

Також слід скасувати оподаткування (прибуток, фонд зарплати та ПДВ) нових високотехнологічних підприємств, побудованих на основі ноу-хау на період амортизації основного технологічного обладнання з використанням для компенсації бюджетних втрат коштів національного накопичувального золотовалютного фонду.

4. Створити найсприятливіші умови для прямих і портфельних іноземних інвестицій та фінансової відкритості України. Серед них – економічні, політичні і правові свободи, права бізнесу, конкуренція на ринках, вільне ціноутворення і курсоутворення, невтручання інститутів влади у розподіл товарних та фінансових ресурсів, створення регіональної інфраструктури міжнародних інвестицій, рівний доступ усіх суб’єктів господарювання до усіх видів ресурсів.

Також необхідні доступний рівень процентних ставок за кредитами, сприятливі умови та ставки оподаткування, прозорі правила обліку, простота процедур і професіоналізм арбітражу та судочинства, гарантії прав власності та авторських прав, зростання маркетингових можливостей бізнесу в Україні.

Неможливо обійти і запровадження європейських норм корпоративних відносин, забезпечення транспарентності фондових ринків, досягнення високої капіталізації торгівлі цінними паперами і насиченості національних ринків капіталу.

Крім того, необхідно забезпечити прямий доступ до ринків капіталу іноземних інвесторів, зняти дозвільні методи валютного та інвестиційного регулювання, скасувати транзакційні витрати у фінансових операціях, забезпечити конвертованість валют на банківських рахунках і хеджування валютних ризиків.

5. Реорганізувати національний ринок міжнародних запозичень, зокрема, відмовитися від короткотермінових іноземних позичок державі та приватним банкам. З цією метою потрібно законодавчо заборонити емісію і розміщення за кордоном корпоративних облігацій та запровадити обтяжуюче резервування Національним банком України частини валютних коштів, що запозичуються банками в іноземців на нетривалий період. Також слід відмовитися від будь-яких іноземних кредитів, які збільшують державний борг.

6. Створити внутрішній відкритий валютний та інвестиційно-борговий ринок з правом емісії та обігу державних і корпоративних цінних паперів, що оплачуються валютою, у тому числі розміщення таких фондових цінностей вроздріб серед українців, скасування обмежень і заборон валютного кредитування всередині країни.

Якщо порівняти ці блоки трансформацій із сьогоднішніми реаліями, то стає зрозуміло, що це не просто зміни чинної макроекономічної політики, а її повернення на 180 градусів – в абсолютно протилежному напрямку.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"