інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Реформування вітчизняної банківської системи: суттєві моменти та результати*

За минулий рік в банківській системі відбулося чимало реформ, перші результати яких банки та їхні клієнти відчули на собі у вигляді кризи ліквідності та згортання роздрібного бізнесу. В той же час активно розвивався картковий бізнес та інтернет-банкінг, були розроблені нові інструменти для залучення довгострокових ресурсів та стимулювання кредитування.

Результати реформування банківської системи знайшли своє відображення у фінансовій звітності банків за 2011 рік.

Підсумки діяльності банків

Додаткові вкладення банків в статутний капітал протягом минулого року склали 26 млрд грн. і станом на початок 2012 року власний капітал банків досяг 155,5 млрд грн., при цьому сплачений зареєстрований статутний капітал – 171,9 млрд грн., що всупереч збитковості банківської системи свідчить про готовність і здатність власників банків підтримувати свій бізнес.

Чистий збиток банківської системи становив 7,7 млрд грн., що на 5,3 млрд грн. менше від цього показника за 2010 рік.

Зниження збитків відбулося за рахунок збільшення доходів до 142,2 млрд грн., що на 5,9 млрд грн. більше показника за 2010 рік, у тому числі:
процентні доходи банків зросли і склали 113,4 млрд грн. при показнику 113,3 млрд грн. за 2010 рік, що на тлі загального приросту активів свідчить про зміну політики ціноутворення за активними операціями;
комісійні доходи на 3,1 млрд грн. перевищили показник попереднього періоду і складали 18,5 млрд грн., що з урахуванням структури комісійних доходів свідчить про підвищення прибутковості за пасивними операціями.

Загальні витрати банків трохи змінилися і склали 149,9 млрд грн. при показнику 149 млрд грн. за 2010 рік, але при цьому відбулися значні зміни в їх структурі:
адміністративні витрати зросли на 11,2 млрд грн. і склали 50,4 млрд грн., що з урахуванням їх структури і на фоні скорочень персоналу та закриття відділень свідчить про підвищення витрат на забезпечення банківських процесів;
витрати на формування резервів за кредитами знизилися на 10,62 млрд грн. і склали 35,5 млрд грн., що з урахуванням загального приросту активів свідчить про підвищення якості кредитних портфелів банків.

Активи банків зросли на 112,2 млрд грн. і становлять 1 054,3 млрд грн., що в основному обумовлено приростом кредитів і заборгованості клієнтів на 63,3 млрд грн. (загальна сума становить 813,9 млрд грн.), у тому числі:
портфель кредитів юридичних осіб виріс на 69,9 млрд грн., при цьому на 61,0 млрд грн. за рахунок приросту кредитів у національній валюті;
портфель кредитів фізичних осіб скоротився на 8 млрд грн. за рахунок скорочення кредитів в іноземній валюті на 29,63 млрд грн., але при цьому сума кредитів у національній валюті зросла на 21,6 млрд грн.

Динаміка активів банків свідчить про відносне пожвавлення кредитування юридичних осіб і зміни валютної структури заборгованості клієнтів на користь національної валюти, при цьому кредитування фізичних осіб істотно скоротилося.

Зобов’язання банків зросли на 94,4 млрд грн. і складають 898,8 млрд грн., що в основному обумовлено приростом коштів клієнтів на 85,5 млрд грн. (загальна сума становить 524,9 млрд грн.), у тому числі:
кошти юридичних осіб зросли на 50 млрд грн., у тому числі за рахунок приросту депозитів на 27,3 млрд грн., при цьому за рахунок приросту коштів у національній валюті на 31,1 млрд грн.;
кошти фізичних осіб зросли на 35,5 млрд грн., у тому числі за рахунок приросту депозитів на 29,5 млрд грн., при цьому за рахунок приросту коштів в іноземній валюті на 17,7 млрд грн.

Динаміка зобов’язань банків свідчить про підвищення довіри вкладників до банків, але при цьому – про зниження довіри до національної валюти.

Приведені цифри свідчать, що банківська система повільно, але впевнено оживає. До позитивних результатів можна віднести зниження частки валютних активів та зобов’язань, приріст і підвищення якості активів, поповнення статутного капіталу, відновлення довіри вкладників до банків. До негативних – стійку недовіру до національної валюти, падіння обсягів роздрібного кредитування і підвищення витрат на забезпечення банківської діяльності.

Ключові реформи та їх наслідки

Проведені реформи в банківському секторі мають безпосереднє відношення до зазначених вище результатів діяльності банків, оскільки вони зумовили найбільш суттєві із них. Нижче представлений список змін в банківському регулюванні, побудований за принципом суттєвості впливу тієї або іншої реформи на діяльність банків.

Реформа #1 – Валютне регулювання або долар «поза законом» – безумовно, найяскравіша і найбільш комплексна з реформ, спрямована на витіснення валюти з національного ринку, у рамках якої відбулися наступні зміни:

Скасування збору на пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти (Зміни до Закону «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»).

У результаті клієнти перестали утримувати на рахунку надмірно куплену валюту з метою економії на пенсійному зборі, що позитивно вплинуло на курс по операціях з купівлі-продажу безготівкової валюти.

Спрощення правил торгівлі валютою (Постанова НБУ від 14.12.2010 #544): відповідно до вимог МВФ банкам надана можливість купувати валюту на міжбанківському валютному ринку незалежно від зобов’язань у цій валюті та надана можливість участі у торгах одночасно як покупець і продавець кожного виду іноземної валюти.

Цим нововведенням скасовані попередні обмеження для покупки валюти, що призвело до спекуляцій на міжбанківському валютному ринку і поставило під загрозу стабільність національної валюти.

Посилення нормативів валютної позиції та встановлення санкцій за його порушення (постанови НБУ від 22.06.2011 #204 та #205): банк може купувати валюту тільки в межах лімітів валютної позиції і при дотриманні порядку формування обов’язкових резервів за попередній звітний період. При цьому ліміти довгої та короткої позицій знижені до 5% і 10% відповідно (у той же час сформовані банками резерви під валютні кредити при розрахунку лімітів не враховуються згідно з постановою від 28.02.2009 #109), встановлений щоденний контроль зазначених нормативів і обов’язок банків надалі продавати надлишки валюти не пізніше наступного банківського дня. Крім того, встановлені санкції за порушення нормативу, у тому числі недопуск до купівлі валюти при проведенні валютних інтервенцій НБУ.

Даними вимогами значно обмежуються можливості для купівлі валюти і обсяги такої покупки, що позбавляє банк можливості на проведення спекуляції і відповідно знижує попит на валюту.

Посилення нормативів обов’язкового резервування щодо коштів клієнтів в іноземній валюті (постанови НБУ від 16.06.2011 #195 та від 15.11.2011 #407): дані нормативи двічі переглядалися протягом року і підвищені з короткострокових коштів та коштів до запитання до 7,5% і 8% відповідно. При цьому банки зобов’язані формувати обов’язкові резерви на окремому рахунку в НБУ у розмірі 100%, але останньою своєю постановою Національний банк пом’якшив вимоги, дозволивши формувати на окремому рахунку в НБУ 70% сформованих резервів, а решту – на коррахунку в НБУ у розмірі не менше 25% від суми сформованих резервів.

Дані норми фактично «заморозили» ресурси банків, позбавляючи їх можливості проведення спекуляції, а також стимулювали зниження процентних ставок за коштами клієнтів у валюті, що знижує привабливість валютних депозитів, але в той же час спровокували негативний побічний ефект у вигляді ресурсного голоду і кризи ліквідності в банківській системі.

«Паспортизація» обміну валюти (постанови НБУ від 11.08.2011 #278 та від 11.10.2011 #364). Відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк змінив правила здійснення валютно-обмінних операцій, зобов’язавши банки купувати або продавати готівкову валюту тільки після пред’явлення паспорту та зберігати його копію в документах дня. Згодом НБУ дозволив використовувати інші документи, що засвідчують особу без їх копіювання, але при цьому обмежив суму продажу валюти одній фізичній особі за день до 150 тис. грн.

Зазначеним нововведенням передбачалося обмежити попит клієнтів на готівкову валюту, однак покупки валюти зросли до рекордних розмірів ще до його впровадження, а потім ненадовго знизилися в результаті попередньо задоволеного попиту та активізації тіньового сектора. Таким чином, даний захід поки що не призвів до очікуваних результатів, а лише посилив паніку на валютному ринку та активізував тіньовий обмін валюти.

Результати реформи: оскільки Україна поки що не готова до ринкового регулювання валютного курсу, Національний банк протягом минулого року в межах своїх повноважень зробив все можливе для забезпечення стабільності національної валюти, стримуючи рівень інфляції адміністративними і монетарними методами, але витративши при цьому істотну частину золотовалютних резервів. В результаті структура активів та зобов’язань банків суттєво змінилася на користь національної валюти, у той же час рівень довіри клієнтів до гривні залишається стабільно низьким. Крім того, в результаті жорстких заходів НБУ банки відчувають брак ресурсів у національній валюті, але при цьому отримали надлишок ресурсів в іноземній валюті, які не можуть ефективно використовувати у зв’язку з обмеженнями у торгівлі.

Реформа #2 – Відродження кредитування – це, швидше, продовження попередньої реформи та здійснення кроків з підвищення якості кредитних портфелів, в рамках якої сталися такі події:

Припинення дії законодавчих обмежень щодо валютного кредитування (втратив чинність Закон «Про внесення змін у деякі закони України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи»). Був скасований мораторій на видачу валютних кредитів фізичним особам та мораторій на виселення боржників за іпотечними договорами.

Дана подія, всупереч очікуванням банкірів, не пожвавила роздрібне кредитування, оскільки жорсткі вимоги Національного банку до порядку формування резервів за кредитами в іноземній валюті (Постанова від 01.12.2008 #406) значно знижують економічну доцільність таких кредитів, при цьому попит на кредити в національній валюті залишається досить низьким у зв’язку з високими процентними ставками і низьким рівнем платоспроможності населення.

Відбулося зниження нормативів резервування по валютних кредитах виробників товарів з державним регулюванням цін (Постанова НБУ від 31.05.2011 #170). Національний банк дозволив банкам формувати резерви за валютними кредитами, наданими для виробництва товарів та послуг з державним регулюванням цін, за тими ж нормативами, що і для кредитів підприємствам, які отримують валютну виручку.

Нововведення дозволяє банкам формувати менше резервів за валютними кредитами зазначених клієнтів, що підвищує економічну доцільність таких кредитів та інтерес банків до кредитування реального сектора економіки.

Урегулювання проблемної заборгованості банків (Постанова НБУ від 31.12.2010 #593 і від 01.06.2011 року #172). Були впроваджені зміни до порядку формування резервів за кредитними операціями, згідно з якими банки отримали можливість підвищувати категорії кредитних операцій за реструктуризованими кредитними угодами при хорошому обслуговуванні боргу, а також затверджено порядок відшкодування банками безнадійної заборгованості за рахунок сформованого резерву.

Зазначені норми дозволили банкам класифікувати реструктуризовані угоди в залежності від обслуговування боргу нарівні зі звичайними угодами, а також списувати класифіковану за методикою НБУ безнадійну заборгованість за рахунок створених резервів без податкових наслідків, що позитивно позначилося на якості кредитних портфелів і обсягах сформованих резервів.

Судова практика в сфері правовідносин між позичальниками і кредиторами (постанови Верховного Суду України від 21.03.2011 по справі #6-7ц11, від 06.07.2011 по справі #37/69, від 30.03.2011 по справі #6-41243св10, від 20.07.2011 по справі #18/42, від 20.07.2011 по справі #14/22-11):
якщо банк має банківську ліцензію та отримав письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, то він має право здійснювати кредитування в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії НБУ;
економічна криза торкнулася обох учасників правовідносин і не може бути підставою для визнання кредитної угоди недійсною, при цьому значне збільшення курсу долара по відношенню до гривні також не є істотною зміною, оскільки курс валют встановлюється НБУ щодня;
з урахуванням природи поруки договір забезпечення виконання кредитних зобов’язань при відсутності волевиявлення позичальника є недійсним.

Згідно із судовою практикою банки розділили тягар кризової девальвації з позичальниками, при цьому щодо деяких договорів забезпечення зазнали збитків в результаті визнання їх недійсними.

Результати реформи: довгоочікуваний прорив на ринку кредитування відкладається, оскільки жорсткі вимоги НБУ щодо формування резервів знижують привабливість кредитів в іноземній валюті, при цьому кредити в національній валюті ще досить дороге задоволення для клієнтів, і достатніх ресурсів в національній валюті банки поки що не мають. У результаті кілька великих банків у минулому році взагалі згорнули роздрібний бізнес, а темпи падіння валютних активів фізичних осіб випереджають темпи приросту активів у національній валюті.

При цьому кредитування корпоративних клієнтів впевнено зростає, у тому числі, завдяки заходам НБУ. За результатами минулого року кредитування не виправдало очікувань банкірів в частині підвищення прибутковості, і банки переорієнтувалися на отримання доходів з інших джерел, і, як не дивно, отримали досить потужну підтримку регулятора в цьому напрямку.

Реформа #3 – Картковий бізнес або «зі світу по нитці – голому сорочка» – не зовсім реформа банківського сектора, але завдяки їй картковий бізнес розвивається стрімкими темпами і приносить банкам значні доходи. Цим банкіри зобов’язані наступним нововведенням:
Здійснення розрахунків у торгівлі з використанням спеціальних платіжних засобів (Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», постанови Кабінету Міністрів України #878 від 29.09.2010 і #706 від 29.06.2011). Торговці, які здійснюють господарську діяльність, були зобов’язані з 31 грудня 2011 року забезпечити можливість для розрахунку за товари за допомогою платіжних карток, при цьому за порушення цієї вимоги чинним законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Результати реформи: розрахунково-касове обслуговування клієнтів і обслуговування пластикових карт принесли довгоочікувані доходи банкам. Розглянуті реформи регуляторів у цій сфері були доцільними, оскільки кількість бажаючих стати власниками платіжних карток та встановити у себе платіжні термінали зростає. В результаті в 2011 році банки значно підвищили свою прибутковість і надалі планують розвивати цей напрямок. В той же час ресурси банків і підприємців обмежені, а також досить низький рівень розуміння основною масою населення переваг використання платіжних карток, що є стримуючим факторам для розвитку цього напрямку. А щоб ресурсів у банків стало більше, потрібно, щоб банків стало менше, і в цьому напрямку теж є певні реформи.

Реформа #4 – «Капітальна» реформа – являє собою один із кроків на шляху до глобалізації банківської системи країни, в рамках якої відбулося наступне:

Підвищення вимог до капіталу банків (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків», зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність», постанови НБУ #306 від 08.09.2011 та #410 від 17.11.2011). Мінімальний розмір статутного капіталу банку на момент реєстрації повинен становити не менше 120 млн грн., при цьому діючі банки зобов’язані виконати ці вимоги протягом 5 років (спочатку передбачалося встановити вимоги до капіталу на рівні 500 млн грн.).

Можливо, регулятори не переслідували мету закрити дрібні та середні банки. Швидше за все, ці нововведення – спроба перекласти на плечі власників банків частину ризиків за виконання зобов’язань перед вкладниками та кредиторами, оскільки в період кризи деяким великим банкам вдалося вижити тільки завдяки підтримці держави, і за повторення кризи такої підтримки може не вистачити.

Також в рамках цієї реформи:
спрощена процедура державної реєстрації банків поряд з усіма суб’єктами господарювання, при цьому за Національним банком збережені функції узгодження статутів та ведення Державного реєстру банків, а також НБУ може ухвалити рішення про заборону певній особі бути власником банку;
при узгодженні статутів до Національного банку в установленому порядку подаються відомості про структуру власності, ділову репутацію та фінансовий стан засновників, при цьому засновники повинні дотримуватися встановлених вимог до ділової репутації та фінансового стану протягом всього часу свого існування;
банкам забороняється укладати договори з пов’язаними особами на більш сприятливих умовах, а також оновлені: а) порядок ліцензування банківської діяльності (у т.ч. встановлено вимогу переоформлення ліцензії діючим банкам протягом 6 місяців); б) порядок відкриття відокремлених підрозділів банків; в) вимоги до зовнішнього аудиту банків; г) продовжено термін повноважень тимчасової адміністрації для системних банків.

Такі нововведення – ще один крок на шляху до прозорості та підвищення професіоналізму банківського бізнесу, що є важливою передумовою для підвищення довіри вкладників до банківської системи.

Результати реформи: минулий рік змусив власників дрібних і середніх банків замислитися над тим, чи надовго вони в банківському бізнесі та яка їхня головна мета – заробити з мінімальним ризиком для себе, але максимальним – для вкладників і кредиторів, або все-таки поповнити капітал свого банку. Зрештою нові вимоги до капіталу затверджені на цілком прийнятному рівні і термін для виконання цих вимог встановлено достатній. За 2011 рік власники 92 банків поповнили капітал, при цьому кількість банків, які необхідно докапіталізувати згідно з новими вимогами, скоротилася з 72 до 54, у т.ч. за рахунок ліквідації трьох банків. На жаль, інвестування в капітал банку за нинішніх умов – збиткова справа, оскільки крім зниження прибутковості, минулий рік окреслив тенденції до підвищення затратоємності банківської діяльності як наслідок таких реформ.

Реформа #5 – Персональні дані або таємниця на таємницю – реформа зачепила всі сфери підприємницької діяльності, не оминувши й банки, і у цьому напрямку регулятори зробили наступне:

Персональні дані тепер під захистом (Закон України «Про захист персональних даних», Постанова Кабінету Міністрів України #616 від 25.05.2011, наказ Мін’юсту #3659/5 від 30.12.2011). Таким чином, було законодавчо урегульовано питання захисту персональних даних, у т.ч. встановлення заборони на поширення персональних даних без згоди суб’єкта цих даних, запроваджено особливий порядок обробки таких даних і зобов’язано реєструвати використовувані бази даних в спеціальному реєстрі.

Крім того, з початку 2012 року повинен був набути чинності Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних», що встановлює кримінальну та адміністративну відповідальність за порушення законодавства в цій сфері. Даний термін перенесено на 01.07.2012, оскільки сам закон відправлений на доопрацювання.

Специфіка банків така, що основна маса використовуваних персональних даних відноситься до банківської таємниці, порядок розголошення якої регламентується Національним банком. При цьому регуляторні документи НБУ щодо обробки персональних даних ще не затверджені.

У той же час банки використовують персональні дані, що не відносяться до банківської таємниці, порядок роботи з якими вже регламентований.

Результати реформи: нововведення про захист персональних даних – значний крок у бік цивілізованого банківського бізнесу. Воно сприяє зміцненню довіри вкладників до банків, в той же час це питання ще недостатньо урегульовано підзаконними актами, та й сам закон викликає більше питань, ніж дає відповідей. При цьому робота вже кипить і коло регуляторів, що регламентують та перевіряють діяльність банків, знову розширилося. Виконання норм закону вимагає від банків додаткових зусиль і ресурсів для реєстрації використовуваних баз, зміни договорів з клієнтами та одержання згоди клієнтів на використання їх даних, а також на доопрацювання програмно-технічного забезпечення з урахуванням нових вимог. При цьому банківські генії програмно-технічного забезпечення не на жарт стурбовані такою реформою.

Реформа #6 – Інформаційна безпека або «зроби те, не знаю що» – ця реформа також уособлює собою прагнення до цивілізації та зниження супутніх ризиків банківської діяльності в епоху бурхливого розвитку інформаційних технологій.

Впровадження стандартів інформаційної безпеки (Постанова НБУ #474 від 28.10.2010). Передбачено впровадження стандартів з управління інформаційною безпекою в банківській системі, в основі яких відповідні міжнародні стандарти (ISO/IES 27001:2005, ISO/IES 27002:2005) і вимоги щодо захисту інформації відповідно до потреб банків та вимог НБУ. Банки повинні були до 01.10.2011 впровадити зазначені стандарти, і Національний банк мав намір з цієї дати проводити перевірки інформаційного ризику та застосовувати адекватні заходи впливу у разі порушення банками вимог щодо управління таким ризиком. На додаток до стандартів 01.03.2011 року банкам надано Методичні рекомендації щодо впровадження системи управління інформаційною безпекою та методики оцінки ризиків у відповідності зі стандартами НБУ.

Результати реформи: впровадження стандартів інформаційної безпеки – необхідні заходи для підвищення надійності та інвестиційної привабливості банків, але оскільки самі стандарти є злегка адаптованим перекладом відповідних міжнародних документів і регламентують концептуальні питання інформаційної безпеки, не достатньо роз’яснюючи питання їх практичної реалізації. Після отримання методичних рекомендацій НБУ і загрози всіх перевірити та покарати, процес пішов, однак ресурсів і часу у банків для виконання вимог регулятора у встановлені терміни не вистачило. Вільних ресурсів у банків мало, а витратних вимог у регуляторів – багато.

Реформа #7 – Фінансовий моніторинг або верховенство процесу над результатом – як завжди, своєю активністю регулятори відзначилися в сфері протидії легалізації доходів, де відбулися наступні зміни:

Нововведення в сфері протидії легалізації доходів (внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» Постанова НБУ #22 від 31.01.2011). Було встановлено: порядок управління ризиками легалізації доходів; порядок зупинення підозрілих фінансових операцій; регламентовані ділові відносини з політичними діячами; уточнено заходи впливу за порушення законодавства у сфері протидії легалізації доходів; заборону подальшого моніторингу операцій під час проведення перевірок НБУ.

Крім того, згідно з вищезазначеними змінами затверджені наступні документи:

зміни до Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між уповноваженим органом і банками (Постанова #164 від 25.05.2011);

Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації доходів (Постанова #197 від 20.06.2011);

Положення про застосування НБУ санкцій за порушення законодавства з питань запобігання та протидії легалізації доходів (Постанова #192 від 15.06.2011).

Результати реформи: нововведення у сфері протидії легалізації доходів свідчать про те, що фінансовий моніторинг вже вийшов за рамки протидії легалізації доходів і розвивається сам по собі.

Впровадження системи оцінки ризику легалізації вимагає додаткових зусиль і ресурсів для доопрацювання програмного забезпечення банків. Вимога щодо припинення подальшого моніторингу операцій клієнта при проведенні перевірки НБУ ледве вписується в рамки зобов’язань банків перед законом про протидію легалізації, але при цьому закриває лазівку для банків, що дозволяє уникнути штрафних санкцій за результатами перевірок.

Загальним результатом розглянутої сімки реформ є те, що банкіри сильно втомилися. Реформ багато, а працівників після скорочень залишилося мало, крім того, пріоритети у банків зараз зовсім інші – як би протриматися і хоч щось заробити.

Тому досить корисні нововведення регуляторів загубилися у масі інших листів, постанов та розпоряджень. Але враховуючи, що законодавство пишеться не на один день і розраховане на перспективу, швидше за все, ці нововведення принесуть свої плоди в майбутньому, і ці реформи далеко не останні.

*За матеріалами Простобанк Консалтинг

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"