інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Роздрібний банківський бізнес у ракурсі використання кредитних історій

Е. Мехтієв

Ставлення до кредитних історій ілюструє розвиненість ринку роздрібного кредитування. Перехід більшості банків до універсального кредитування збільшив попит на кредитні історії. Сьогодні своєю репутацією у сфері кредитування почали цікавитися і клієнти банківських установ.

Історія розвитку ринку кредитування фізичних осіб характеризується переходом від вузької спеціалізації банків, діючих на цьому ринку, до їх гонитви за універсальністю. Модель бізнесу кредитних установ, піонерів ринку роздрібного кредитування, передбачала не тільки вузьку спеціалізацію самого бізнесу, побудованого на оптовому фінансуванні, з одного боку, і все більше масове кредитування в точках продажу різних товарів, з іншого боку. Така модель постійного екстенсивного зростання призводила до того, що конкурентною перевагою ставало не вміння працювати з кредитними історіями, а сам доступ до масиву цих історій.
Першою реакцією на кризові процеси в економіці стало згортання обсягів кредитування, насамперед оптового фінансування усіх бажаючих за прийнятними цінами. Гравці ринку різко змінили підходи до оцінки позичальників, зробивши обов’язковими детальну перевірку, щонайменше, інформації про зайнятість, дохід та місце проживання.
І якщо до кризи власники торговельних точок вимагали від банків швидких дій та високого рівня схвалення заявок на отримання кредиту, то згодом вони раділи самим фактам видачі кредитів незалежно від строку прийняття рішення.
Як тільки криза змусила фахівців ринку змінити підхід і рухатися в бік універсальності (не тільки цільові «потреби» з подальшими кредитними картками поштою, але і кредити готівкою: не тільки кредитування, але і залучення коштів фізичних осіб), використання кредитних історій перестало бути примхою фахівців з управління ризиками і перетворилося на питання виживання роздрібного банківського бізнесу в цілому. Банки змушені були перейти від моделі крос-продажів кредитних карток за власними базами сумлінних клієнтів до моделі пошуку гарних позичальників для кредитів готівкою, які раніше вже виплачували будь-який кредит, на загальному ринку.
Вийшовши з-під тиску рітейлерів, які приймали рішення щодо видачі кредиту великій кількості клієнтів за 15-20 хвилин, банки змогли дозволити собі приймати рішення навіть за 30 секунд при наявності достатньої для цього у клієнта кредитної історії або за кілька днів, якщо історії немає.
Поступово виріс попит банків на послуги «бюро кредитних історій» (БКІ). Після цього банки стали посилатися на кредитні історії, коли пояснювали клієнтам причину відмови в кредиті чи виділенні коштів не на вигідних умовах. Потім і клієнти стали цікавитися своїми кредитними історіями.
Навчившись працювати з кредитними історіями фізичних осіб, банки масово почали переходити до диференційованого використання цих даних, у тому числі пов’язуючи їх з характером кредитного продукту, на який надійшла заявка. По мірі розвитку кредитування банки стали використовувати не тільки наявні в бюро дані, але і кількість запитів по конкретній особі у разі відсутності у нього кредитної історії.
Це свідчить про необхідність подальшого розвитку законодавчої бази, що впливає на індустрію БКІ. Наприклад, у деяких країнах у БКІ зберігається інформація не тільки про факти отримання і виплати кредитів, але й відомості про доходи, представлені фізичними особами в податкову інспекцію.
Рухаючись в цьому напрямку, можна знайти і підходи, які влаштовуватимуть усіх щодо вирішення проблеми закредитованості громадянина. Регулятори в багатьох країнах говорять, що банки спеціально видають непідйомні кредити, у тому числі і для того, щоб заробляти на штрафах. І лише в деяких країнах регулятори прямо вказують, яким повинен бути гранично допустимий розмір боргового навантаження (наприклад, в Польщі в якості такої планки визначено 50% для клієнтів з рівнем доходу не вище середньої заробітної плати по країні). У низки країн регулятори роблять наступний крок і накладають відповідальність на кредитора за невиплату кредиту в таких випадках. На жаль, у нашій країні деякі банки погоджуються надавати кредит фізичній особі, навіть якщо боргове навантаження складає більше половини щомісячного доходу.
Вітчизняний позичальник повинен чітко усвідомити, що якість його кредитної історії залежить не тільки від того, чи виплачений кредит повністю, але і від того, наскільки повно та своєчасно зроблений кожен платіж по кредиту. Адже навіть коли банк не штрафує за факт запізнення надходження платежу протягом певного періоду у клієнтів може скластися враження, що з їх кредитною історією все в порядку. Однак банк зобов’язаний повідомляти про факт запізнення або неповної сплати чергового внеску в БКІ згідно з законом про кредитні історії.
Без належного роз’яснення споживачам того, як формується кредитна історія, банки, як і раніше, дуже часто будуть чути від обурених позичальників, що їм зіпсували фінансове життя.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"