інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Реальний стан та перспективи державних фінансів

О. Молдован

За прогнозами аналітиків, у поточному році економіка багатьох країн світу перебуватиме у фазі рецесії. Її факторами стануть проблеми і дисбаланси в системах державних фінансів, що загострилися в умовах глобальної фінансово-економічної кризи. Звуження доходів при одночасному різкому зростанні витрат на фінансування масштабних антикризових програм сформувало колосальні дефіцити в бюджетах значної кількості країн і змусило їх надмірно збільшити боргові запозичення. В 2011 році усі вони зіткнулися з першими наслідками проблем в системах державних фінансів – погіршенням кредитних рейтингів, подорожчанням обслуговування державного боргу, ускладненням доступу до кредитів, обмеженням бюджетних можливостей для реалізації соціально-економічної політики. Внаслідок цього широкі антикризові заходи були згорнуті, а пріоритетом було оголошено оздоровлення системи державних фінансів, насамперед зменшення дефіциту бюджету і рівня державного боргу. Зараз обтяжені зобов’язаннями та обмежені в можливостях уряди змушені зменшувати витрати і збільшувати податкове навантаження, що закономірно формує додатковий тиск на економічну динаміку, зіштовхуючи її на негативну траєкторію.

Незважаючи на те, що в української економіки мало спільного з розвиненими країнами, з високою часткою ймовірності її також охоплять деструктивні тенденції. Це обумовлено тим, що в умовах кризи український уряд проводив політику, подібну до політики західних економічно розвинених країн: фінансував антикризову програму за рахунок різкого зростання бюджетного дефіциту. Показово, що дефіцити державного бюджету України в 2009 і 2010 році склали відповідно 14,1% і 5,9% ВВП. Через те, що в України не було фондів заощаджень, більшу частину дефіциту профінансували за рахунок боргових запозичень. Як наслідок, за останні три роки сукупний державний борг зріс з 12,3% до 39,5% ВВП. При цьому глибокі дисбаланси охопили ключові ланки системи державних фінансів – державний і місцеві бюджети Пенсійного фонду і НАК «Нафтогаз України», яка сьогодні досить міцно інтегрована в державні фінанси України. За такої ситуації в 2010-2011 роках від критичних наслідків (на зразок грецького сценарію) Україну врятували високі показники зростання економіки (точніше, зростання обсягів виробництва металопродукції і рекордний врожай с/г культур), висока реальна інфляція (що зумовило зростання так званих інфляційних доходів бюджету), значний обсяг тіньової економіки (що дозволило різко збільшити доходи за рахунок перекриття схем мінімізації оподаткування) і надлишок ліквідності в банківській системі (що забезпечило попит на державні цінні папери).
Але очевидно, що такий сприятливий збіг обставин є швидше винятком, і в довгостроковій перспективі ці фактори вже не зможуть грати такої значної ролі в забезпеченні уряду достатнім обсягом фінансових ресурсів. Більш того, в 2014 році ставки ключових податків (ПДВ і податку на прибуток) знизяться до задекларованого рівня (17 і 16% відповідно), що істотно зменшить доходи державного бюджету. Паралельно будуть зростати витрати на обслуговування та погашення боргів, які Україна набрала в 2008-2011 роках. У цьому контексті 2012-2013 роки повинні були б стати періодом інтенсивного подолання дисбалансів у системі державних фінансів України.
Проте минулий рік показав, що уряд рухається в цьому напрямі вкрай повільно. Незважаючи на те, що в 2011 році в державний бюджет України було мобілізовано на 74 млрд грн. (або 30,7%) більше, ніж в 2010 році, дефіцит бюджету все ще залишається досить значним. Офіційно Міністерство фінансів анонсувало, що за підсумками минулого року він склав 23,6 млрд грн., або близько 1,8% прогнозованого ВВП. Традиційно такі звіти призначені в основному для електоральних цілей, тому справедливо не сприймаються ні МВФ, ні українським експертним середовищем. Насправді ж реальний дефіцит бюджету досяг 45,4 млрд грн. або 3,6% від прогнозованого ВВП. Це, звичайно, менше, ніж дефіцит 2010 року, але це досить високий показник на фоні значного збільшення доходів бюджету і стриманої динаміки зростання витрат.
Високі показники дефіцитів характерні сьогодні для багатьох країн світу, хоча більшість з них в 2011 році все ж зуміли скоротити його до рівня менше 3%. Але навіть всупереч високим дефіцитів, ці країни (і навіть Греція) зуміли досягти торік позитивного первинного сальдо бюджету (сальдо доходів і витрат бюджету без платежів з обслуговування державного боргу), тоді як в Україні цей показник залишається негативним (22,3 млрд грн., або 1,8% ВВП). Це свідчить про те, що поточні доходи і витрати уряду досі залишаються незбалансованими. Власне, через це в минулому році уряд продовжував проводити активну боргову політику: запозичення. До державного бюджету в 2011 році було залучено 80,7 млрд грн., що в 1,6 разів більше, ніж обсяг погашення основної суми боргу.
У 2012 році Кабінет Міністрів виявиться в більш складній ситуації. Зростання доходів бюджету, навіть за оптимістичним сценарієм розвитку подій, буде мінімальним. По-перше, в цьому році спостерігатиметься значне уповільнення темпів зростання економіки, а відповідно, і доходів бюджету. Кон’юнктурне зростання ВВП в 2011 році, що було обумовлене збільшенням виробництва в чорній металургії і високим врожаєм, практично вичерпало себе, а внутрішні чинники зростання досить слабкі. Економічні реформи 2010-2011 років не призвели до значного поліпшення бізнес-клімату в державі: ні український, ні іноземний бізнес не бажає розвивати свою діяльність в Україні. По-друге, зниження рівня інфляції зменшить обсяг інфляційних доходів державного бюджету. По-третє, доходи бюджету від боротьби зі схемами мінімізації оподаткування також не безмежні. По-четверте, «намалювавши» дуже високий показник зростання ВВП, влада (не тільки уряд, а й місцеві органи влади) заклала в минулому році занадто високу порівняльну базу для нинішнього року.
На видаткову частину бюджету чинитиме додатковий тиск триваюче зростання платежів з обслуговування та погашення державного боргу: у 2012 році загальні виплати за державним боргом складуть 89,3 млрд грн., з яких 30 млрд грн. – платежі з обслуговування державного боргу, 59,3 млрд грн. – з погашення. Крім того, враховуючи, що в нинішньому році відбудуться парламентські вибори, а реальних досягнень в уряді не так вже й багато (особливо щодо здійснення реформ), у другій половині року Кабінет Міністрів, вочевидь, спробує значно збільшити соціальні витрати. Адже виборцям цікаво, чому після двох років «активних реформ» і «рекордного зростання економіки» в Україні не підвищуються ні базові стандарти, ні заробітна плата, ні зайнятість (в реальному вираженні).
У ситуації, коли доходи і витрати бюджету виявляться під значним тиском, а доступ до боргових ресурсів буде заблокований, проблеми державних фінансів стануть активним чинником економічної стагнації. 2008-2009 роки яскраво продемонстрували, якими можуть бути наслідки: різке посилення податкового тиску на бізнес через невідшкодування ПДВ і мобілізація авансових податкових платежів; «витіснення» ліквідності з внутрішнього ринку і, як наслідок, заморожування кредитування; неконтрольована девальвація гривні; різке звуження внутрішнього попиту; падіння інвестицій; соціальна депресія. Проблема ускладнюється тим, що на відміну від тих років, коли корпоративний сектор мав значний запас міцності, сформований за рахунок стабільних прибутків в попередні роки, що допомогло йому вистояти в складних умовах, сьогодні бізнес виснажений тиском влади і тому є досить вразливим до негативних економічних імпульсів.
Вірогідність розгортання подібного сценарію в поточному році досить висока, але уряд, подібно своїм попередникам, розповідає, що економіка України стабільно відновлюється, а добробут населення стрімко зростає. На жаль, навіть сьогодні влада не має готового антикризового плану на випадок погіршення ситуації і поглиблення дефіцитів бюджетів. Проте забезпечити додаткові надходження можна за рахунок досить простих заходів, для реалізації яких потрібні лише політична воля і компетенція.
1. Посилення фіскального навантаження на господарську діяльність, пов’язану з експлуатацією природних ресурсів. В Україні рівень оподаткування добувної промисловості в 8-10 разів нижчий, ніж в європейських країнах. Це призводить не тільки до колосальних втрат доходів бюджету, але і до надмірного та нераціонального використання надр і значних обсягів експорту продукції з низькою доданою вартістю. Іншими словами, Україна продає не додану вартість, створену інтелектом і технологіями, а національне багатство.
2. Розширення переліку корисних копалин, за видобуток і реалізацію яких справляється орендна плата. Крім нафти, газу і газового конденсату в Україні видобувається значний обсяг інших корисних копалин, які є власністю українського народу, проте останній не отримує доходу від їх промислового освоєння. Було б доцільно в перелік об’єктів справляння ренти включити видобуток залізорудної сировини, марганцевої і уранової руди, коксівного вугілля, руди кольорових металів тощо. Це значно збільшить обсяг доходів бюджету, що забезпечить громадянам України еквівалентну плату за масштабну експлуатацію вітчизняних надр.
3. Відмова від зниження ставки ПДВ з 20 до 17%. Ніхто з представників уряду так і не пояснив, для чого була прописана ця норма і який вона матиме позитивний вплив на економіку. З точки зору експертів, ніякого. Фактичним суб’єктом оподаткування ПДВ є кінцевий споживач, а не підприємство, яке його платить, тому зниження ставки податку не зменшує фіскального тиску на бізнес. Можливо, зменшуючи цей податок, уряд розраховував на те, що відразу ж роздрібні ціни знизяться, але очевидно, що цього теж не буде. Якщо уряд прагнув пом’якшити регресію цього податку щодо доходів населення, то доцільніше було б ввести знижену ставку податку на соціальні товари, як це зробили в Євросоюзі.
4. Відмова від зниження ставки податку на прибуток до 16%. Урядовці віднесли цю норму до одного з найбільш дієвих стимулів економічної активності. Насправді ж те, що підприємство стане платити менше податку на прибуток, не означає, що воно автоматично направить вивільнені кошти на інвестиції. Набагато більш ефективним при менших втратах бюджету було б введення зниженої ставки податку тільки для тієї частини прибутку, яку підприємство реінвестує, при збереженні високої ставки на прибуток, який воно виводить з бізнесу (наприклад, у вигляді дивідендів).
В цілому в умовах очікуваної – рецесії, уряд має визначити першочерговим завданням саме оздоровлення системи державних фінансів. Посилення проблем у цій сфері – більша загроза для економічної стабільності, ніж зовнішні фактори. Дисбаланси в системі державних фінансів небезпечні тим, що вони продукують негативні макроекономічні тенденції, які призводять до подальшого розростання дефіцитів і ускладнення доступу до боргових ресурсів. Як наслідок, країна потрапляє в замкнуте коло, рух по якому може закінчиться лише після економічного колапсу і дефолту.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"