інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Обмеження процентних ставок при мікрокредитуванні та альтернативні варіанти захисту позичальників

М. Мамута

При поширенні мікрофінансування в країнах, що розвиваються, багато законодавців та представників громадськості ніяк не можуть змиритися з тим, що за дрібними позиками для мікробізнесу і малозабезпеченого населення зазвичай стягується процент, який перевищує середні ставки комерційних банків. Однак міжнародний досвід показує, що, незважаючи на те, що обмеження процентної ставки спрямовані на захист інтересів споживачів, воно майже завжди завдає шкоди малозабезпеченим людям.

У багатьох країнах обмеження процентної ставки встановлені для захисту споживачів від недобросовісних кредиторів. Крім цього, регулятори часто стикаються з політичним чи громадським тиском, спрямованим на підтримку процентних ставок на низькому рівні. Незважаючи на «добрі наміри», обмеження процентних ставок часто шкодить людям з низькими доходами, оскільки ускладнює появу нових кредитних організацій, що орієнтуються на фінансове обслуговування незаможних позичальників, а також додає проблем для функціонування існуючих. У країнах, де процентні ставки обмежені регулюванням, а не конкуренцією, інститути мікрофінансування (МФІ) часто йдуть з ринку, повільніше розвиваються, а також стають менш прозорими відносно загальної вартості позики, або ж скорочують діяльність на ринках з високими витратами.
Для пояснення цього варто враховувати, що пропозиції позик обумовлені попитом на них. Витісняючи з ринку фінансові організації, що працюють з високоризиковими категоріями позичальників, обмеження процентних ставок часто змушує клієнтів звертатися до неформального лихварського ринку, де їхні права не захищені.
Відповідно, найбільш ефективною стратегією підвищення доступності фінансових послуг є задоволення попиту шляхом створення регульованого, прозорого і конкурентного ринку мікрокредитування. Політика адміністративного обмеження процентної ставки, при всій її соціальній і політичній привабливості, часто призводить до зворотного результату і погіршення становища позичальників.
Розглядаючи у цьому контексті ринок мікрофінансування, слід враховувати, що мікрофінансові організації і кредитні кооперативи працюють з більш ризикованими позичальниками, ніж комерційні банки. Це зумовлює необхідність ретельного кредитного аналізу, що призводить до збільшення витрат кредитора. Крім того, чим менший розмір кредиту, тим вищі в структурі собівартості витрати на адміністрування, що також відшкодовується з процентної ставки.
З іншого боку, підвищена ставка компенсується для позичальника простотою оформлення кредиту і низьким рівнем вимог, що часто переважує незручності від подорожчання на кілька десятків або сотень грошових одиниць на короткому періоді кредитування. Міжнародний досвід свідчить, що жорсткі формальні вимоги до позичальників можуть підштовхувати значну їх частину до лихварів навіть у випадках низьких процентних ставок у легальному секторі. Наприклад, в Ірландії це в підсумку призвело до того, що держава була змушена надати субсидії кредитним кооперативам для викупу боргів малозабезпеченого населення у лихварів.
Західна Африка (UMOA). Центральний банк BCEAO і Міністерство фінансів ввели обмеження процентних ставок для мікрофінансів – 27%. Деякі МФІ йдуть з бідних, більш віддалених регіонів, а дехто спрямував зусилля на міські райони, які дешевше обслуговувати. Інші з метою підвищення доходу збільшили середній розмір позики (і, відповідно, обслуговують меншу кількість бідних клієнтів).
Південна Африка. Останній огляд кредитного законодавства показав, що обмеження процентних ставок, закладені в Акті про боротьбу з лихварством і в Акті про кредитні договори, не були ефективними в справі захисту споживачів. Відбувся перерозподіл наданих позик в збиток бідним клієнтам. Крім того, деякі кредитні організації знизили прозорість відносно повної вартості кредитів для бідних клієнтів, обходячи обмеження шляхом стягнення страхових та інших платежів.
Казахстан. Введене з 1 липня 2011 року обмеження ефективної процентної ставки на рівні 51% річних поки що досить новий захід для того, щоб можна було достовірно оцінити наслідки його запровадження. Однак перші факти вказують на зниження кількості офіційно зареєстрованих мікрофінансових організацій і закриття низки банківських кредитних продуктів, орієнтованих на клієнтів з високим ризиком або проживаючих у віддалених районах. З високою ймовірністю це приведе до пожвавлення діяльності лихварів, які в останні роки істотно зменшили й масштаби, не витримуючи конкуренції з формальним сектором.

Альтернативні варіанти захисту клієнтів від зловживань з боку кредиторів
Звичайно, вищесказане не означає, що в урядів і регуляторів немає можливостей для захисту клієнтів від «хижацького» кредитування. Уряди можуть прийняти спеціальні закони і правила захисту споживачів, а також програми підвищення фінансової освіченості населення. Такі стратегії забезпечують бажаний захист без негативного ефекту, що викликається обмеженням процентних ставок. Закони про захист прав споживача зазвичай передбачають непруденціальні норми, включаючи обов’язкове розкриття інформації про повну вартість кредиту (позики); чітко визначені процедури вирішення конфліктів; навчання клієнтів для запобігання зловживань з боку кредитора, а також публічне інформування населення щодо рівня ставок (який рівень вважається середнім по ринку, а який є лихварським).
Розкриття інформації про повну вартість кредиту дозволяє позичальникам порівняти різні МФІ і стимулює конкуренцію серед кредитних організацій, змушуючи їх підвищувати ефективність своєї діяльності.
Розкриття інформації є обов’язковим в більшості розвинених країн, а також в деяких країнах БРІК і Південної Америки (таких як Перу, Болівія і Колумбія). У Південній Африці уряд зобов’язав Мікрофінансову регуляторну раду (МФРР) не тільки здійснювати регулювання мікрофінансових організацій, але й здійснювати захист прав споживачів. МФРР вимагає повного оприлюднення вартості позик, регламентує процес подачі скарг споживачів і проводить кампанію навчання клієнтів.
Нарешті, ще один можливий захід – це субсидування процентної ставки для певних категорій позичальників, які потребують особливо уважного ставлення або рівень рентабельності бізнесу яких не дозволяє їм відповідати чинним на даний момент ринковим процентним ставкам. Часто до таких категорій відносять починаючих підприємців, соціально значущі та низькодохідні види бізнесу, а також особливо уразливі категорії населення. Субсидування може надаватися як кінцевому позичальнику, так і шляхом надання цільових ресурсів інститутам мікрофінансування. Однак механізм субсидування має і зворотний бік – корупцію і недостатній розмір субсидій для задоволення потреб усіх потенційних позичальників. Останнє може призводити до відчуття несправедливого розподілу коштів і породжувати соціальне невдоволення вже не процентними ставками, а результатом субсидування. Тому уряду слід переконатися, по-перше, в наявності досить ефективних методів контролю за використанням субсидій; по-друге, правильно оцінити потребу в пільговому кредитуванні та достатність наявних для цього можливостей. Міжнародний досвід щодо ефективності субсидування неоднозначний, проте останні результати його застосування під час кризи 2008-2009 років показують, що він може бути досить успішним, як мінімум, в обмежені проміжки часу.
Незважаючи на те, що процентні ставки в мікрокредитуванні часто вищі, ніж ставки комерційних банків, а ставки за «позиками до зарплати» істотно вищі, ніж по мікрокредитах, практика підтверджує, що висока ефективність, масштаб і конкуренція зазвичай призводять до зниження процентних ставок. У Болівії ефективна процентна ставка BancoSol (проценти + внески) становила 65% річних на початку діяльності в 1992 році при наявності 4 500 клієнтів. Сьогодні, в умовах надзвичайно конкурентного ринку і наявності 55 000 клієнтів, річна процентна ставка складає 22%. В Камбоджі в умовах досить нового, але висококонкурентного мікрофінансового ринку, процентні ставки впали з 5% до 3,5% на місяць тільки за останні кілька років. У деяких провінціях, де МФІ особливо активні, навіть неформальні лихварі, побоюючись конкуренції, були змушені знизити свої ставки до рівня ставок МФІ.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"