інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Тіньова складова фінансового бізнесу та її інструментарій*

В. Катасонов

Рада з фінансової стабільності (Financial Stability Board – FSB)¹, створена у квітні 2009 року в розпал світової фінансової кризи на саміті «Великої двадцятки» в Лондоні, наприкінці 2012 року опублікувала доповідь про тіньові операції банків та інших фінансових організацій в усьому світі. Їх загальний обсяг не набагато менше величини світового валового внутрішнього продукту. Ці дані кардинальним чином змінюють уявлення про структуру фінансового бізнесу та усієї світової економіки.

Масштаби тіньових операцій банків зростають з кожним роком. Найбільш рання оцінка відноситься до 2002 року: 26 трлн дол. Напередодні останньої світової фінансової кризи тіньові операції складали вже 62 трлн дол.
На думку багатьох експертів, саме тіньова діяльність банків посилює нестійкість світової фінансової системи, стає «живильним ґрунтом» для повторення глобальних фінансових криз. Частка тіньових операцій в загальних оборотах фінансових установ з 2007 року не збільшується. Але і зараз вони становлять, за оцінками FSB, 25% сукупних оборотів всіх банківських і фінансових організацій в світі.
Приблизно такою ж є частка тіньового сектора банків і фінансових компаній за показником активів. Але навіть чверть світового фінансово-банківського бізнесу в «тіні» – надвисокий показник.
Лідерами за масштабами тіньових операцій є фінансові організації США – 23 трлн дол. На другому місці – організації європейських країн, що входять в зону євро (22 трлн дол.). На третьому місці – фінансові організації Великої Британії (9 трлн дол.).
Таким чином, на фінансові установи всіх інших країн світу (Японія, Канада, Австралія, Китай, Індія, Росія, Бразилія, всі країни, що розвиваються) припадає 13 трлн дол., або менше 1/5.

США і Велика Британія – головні зони тіньового банкінгу
Цифри, що містяться в доповіді FSB, дуже помітні на фоні постійних заяв державних діячів і політиків провідних країн світу про те, що основна частина світової тіньової економіки знаходиться за межами зони проживання «золотого мільярда».
Однак матеріали доповіді свідчать про те, що не менше 90% всього тіньового фінансово-банківського бізнесу в світі припадає саме на організації, зареєстровані в зоні «золотого мільярда».
Найбільш високий відносний рівень тіньових операцій зафіксований в окремих фінансових центрах і країнах з ознаками офшорних зон.
Так, тіньові обороти фінансово-банківських організацій по відношенню до ВВП склали в Гонконзі 520%, а в Нідерландах – 490%.
В цілому по світу всі тіньові операції фінансово-банківських організацій склали, за даними доповіді FSB, в 2011 році 86% світового ВВП.
На тлі середньосвітового показника явно виділяються дві країни: Велика Британія – 370% і США – 150%. Тіньові операції забезпечують банкам і фінансовим організаціям основну частину їхніх прибутків.
У США, наприклад, в першій половині ХХ століття частка фінансового сектора в загальному обсязі прибутків компаній всіх галузей економіки перебувала на рівні 10%, в 70-ті роки минулого століття – 20%, а в даний час – більше 50%. У континентальній Європі рівень розвитку тіньового банкінгу більш скромний (за винятком Нідерландів).
Автори доповіді до тіньових операцій відносять ті, які випадають з поля зору регулюючих і контролюючих (наглядових) органів.
Чому найбільші обсяги тіньових операцій зафіксовані в Сполучених Штатах? Тому, вважають автори доповіді, що там наприкінці ХХ століття була проведена лібералізація фінансового регулювання операцій банків та інших організацій.
Перш за все, було скасовано закон Гласса-Стігала, який забороняв кредитно-депозитним організаціям (комерційним банкам) проведення високоризикових інвестиційних операцій за рахунок коштів вкладників.
Згідно з цим законом, який був прийнятий в 1930-ті роки в умовах кризи, що вибухнула тоді в Америці, високоризикові спекулятивні операції з цінними паперами були виведені до так званих інвестиційних банків. Фінансові регулятори не несли відповідальності за спекулятивні операції таких банків, всі ризики лягали на інвесторів.
Скасування закону Гласса-Стігала і деякі інші послаблення фінансового регулювання призвели до того, що кошти вкладників з банків почали йти на фондові ринки. При цьому банківський нагляд перестав «бачити» повний спектр операцій банків, велика частина операцій стала для такого нагляду непрозорою.
Все це прискорило настання фінансової кризи спочатку в Америці, а потім за її межами.

Тіньовий банкінг США на основі даних ФРС
Оцінки доповіді FSB, що відносяться до США, можна доповнити останніми цифрами зі статистики Федеральної резервної системи (ФРС) США.
За даними ФРС, на кінець третього кварталу 2012 року сукупні активи приватних депозитних інститутів США (комерційних банків) склали 14,76 трлн дол., тобто майже дорівнювали річному ВВП країни.
При цьому кредити депозитних інститутів (depository institution loans) склали 2,18 трлн дол., а кредитні ринкові інструменти (credit market instruments) таких депозитних інститутів – 11,29 трлн дол. (кредитні ринкові інструменти – це різні цінні боргові папери, які обертаються як на фондовій біржі, так і за її межами).
Монетарна влада США відстежує лише невелику частину активних операцій американських банків, що відносяться до традиційного кредитування. Комісія з цінних паперів США більш-менш відстежує операції з цінними паперами на фондовій біржі, а те, що за її межами, – покрите густим туманом.
Можна відзначити, що значна частина операцій американських банків з цінними паперами взагалі не відображається в їх балансах. Тут можливі два варіанти.
Перший варіант: банки частину своїх операцій відносять до категорії позабалансових (off-balance sheet operations), про них не знають ні регулятори, ні клієнти, ні партнери таких банків.
Лібералізація створила можливість для широкого використання таких бухгалтерських хитрощів як банкам, так і компаніям інших секторів економіки. Вже незабаром після того, як було надане зелене світло використанню таких хитрощів, стався крах енергетичного концерну «Enron», який вів подвійну і навіть потрійну бухгалтерію.
Другий варіант: банки створюють спеціальні «кишенькові» компанії, які призначені виключно для спекуляцій з цінними паперами; відповідні операції відображаються в балансах таких компаній.
За даними ФРС, на кінець третього кварталу 2012 року загальний обсяг так званих кредитних ринкових інструментів склав 38,83 трлн дол.
Таким чином, за межами банків, які умовно можна віднести до «білої» економіки, є тисячі компаній і фондів, які в загальній складності здійснюють операції з цінними паперами в розмірі 27,54 трлн дол.
По відношенню до оцінки ВВП США в 2012 році це складає приблизно 175%. Цією цифрою можна оцінити масштаби тіньового банкінгу у США, а оцінку FSB щодо тіньового банкінгу США (150% ВВП) слід розглядати як украй консервативну.

Механіка тіньового банкінгу
Таким чином, учасниками тіньового бізнесу виявляються цілком легальні фінансово-банківські організації, операції яких випадають з поля зору наглядових органів.
Серед таких легальних суб'єктів особливо виділяються хедж-фонди та деякі види інших інвестиційних фондів, які майже на 100% випадають з поля зору регуляторів.
Сюди потрапляють також компанії з різних галузей, які активно торгують на фондовому ринку (торгово-виробнича діяльність для них відіграє роль маскування та/або відіграє другорядну роль).
Формально, різні види фондів і компаній не відносяться до банківської системи, але фактично є продовженням цієї системи, інструментами великих міжнародних банків.
Тіньова банківська система (тіньовий банкінг) – це, по суті, та ж інвестиційно-банківська діяльність, що проводиться в рамках існуючого законодавства, але через посередницькі компанії (фонди, трасти, створені під спеціальні цілі компанії). Такі посередники, як правило, не мають права залучати вклади населення і не отримують банківських ліцензій.
В іншому, їх діяльність мало чим відрізняється від діяльності інвестиційного підрозділу банку. Використання таких «темних конячок» істотно збільшує гнучкість надання фінансових послуг за рахунок того, що вони практично непідвладні регуляторам.
Тіньовий банкінг, аналізований у доповіді FSB, відрізняється від класичних тіньових операцій банків. Останні включають в себе операції з «відмивання» «брудних» грошей, переказ безготівкових грошей у готівкову форму для обслуговування різних видів тіньової економіки, фінансування тероризму, корупції, відведення прибутку в офшори та інші подібні операції. За даними ЦРУ, обсяг таких «класичних» операцій банків становить 3-4 трлн дол. у світовому масштабі.
Особливістю класичних тіньових операцій банків є те, що в разі розкриття махінацій банкіри несуть за них юридичну відповідальність, нерідко кримінальну. Тіньовий банкінг, що описується в доповіді FSB, відноситься до розряду легальних операцій.
Рада з фінансової стабільності вважає, що найпоширенішим видом легальних тіньових операцій є зворотний викуп активів у вигляді цінних паперів (операції «репо»). Так, під час глобальної кредитної кризи один з найбільших банків Уолл-стріт Lehman Brothers тимчасово прибрав з балансу 50 млрд дол. «проблемних» активів за допомогою угод «репо». Подібним чином банк намагався переконати інвесторів у своїй стійкості і надійності.
Є операції, що дозволяють прибрати з балансу «проблемні» активи не на деякий час, а назавжди. Серед останніх особливо великий розмах отримали операції так званої сек'юритизації. Суть їх полягає у тому, що банк свої кредитні вимоги (активи) переоформляє в цінні папери, реалізація яких на фінансовому ринку здійснюється через спеціальну посередницьку компанію. Така компанія, природно, створюється самим банком і ним же контролюється. Банк продає кредитні вимоги спеціальній компанії оптом, змішуючи кредити різної якості.
Спеціальна компанія «розфасовує» цю суміш незрозумілої якості (найчастіше якість – нижче будь-яких стандартів) на «пакетики» з цінних паперів та перепродає суміш в роздріб різного роду довірливим інвесторам на фінансовому ринку, тобто здійснюється продаж «кота в мішку».
Саме так закладалися «фугаси» під американську економіку в минулому десятилітті: іпотечні кредити банків перетворювалися в іпотечні папери, які на фондовому ринку розбиралися як гарячі пиріжки. Скінчилося все кризою 2008-2009 років. Таким чином, детально розтлумачуються алгоритми операцій, але при цьому не розкривається їх шахрайська суть.
У 99% випадків сек'юритизація банківських активів закінчується банальним обдурюванням інвесторів, а то й масштабною кризою. А банки формально виявляються тут ні при чому, виходять з води сухими.

Тіньовий банкінг, FSB і Банк міжнародних розрахунків
Після фінансової кризи 2008-2009 років багато країн посилили правила роботи на фондовому ринку для різних видів фінансових організацій.
Цього виявилося достатньо для того, щоб не допустити зростання питомої ваги тіньових операцій в загальних оборотах фінансово-банківських організацій, але недостатньо для того, щоб стримати зростання абсолютних обсягів тіньових операцій.
Як показує практика, чим суворішими стають вимоги до розкриття інформації і виконання різних вимог регуляторів, тим більше грошей перетікає в сектор тіньового банкінгу.
Тому монетарній владі доводиться лавірувати між Сциллою та Харибдою: з одного боку, не доводити процес регулювання банківського сектору до абсурду, щоб не допускати повного відходу грошових коштів в «тінь», а з іншого – контролювати системні ризики, джерело яких в основному криється саме в тіньовій фінансовій системі.
Передбачається, що питання тіньового банкінгу будуть обговорюватися лідерами G20 на саміті в Санкт-Петербурзі в 2013 році. Рада з фінансової стабільності (FSB) має намір на цьому саміті виступити з актуальними пропозиціями у боротьбі з тіньовим банкінгом.
В рамках БМР діє комітет з банківського нагляду, який розробляє рекомендації для центральних банків та інших фінансових регуляторів щодо запобігання масових банкрутств банків і банківських криз. Ці рекомендації містяться в об'ємних документах, які прийнято називати «Базель І», «Базель ІІ», «Базель ІІІ».
Рекомендації Банку міжнародних розрахунків з банківського нагляду фактично консервували і продовжують консервувати ситуацію в світі щодо злодійської лихварської системи, що породжує кризи (приклад – світова фінансова криза 2008-2009 років). Це не дивно: адже БМР – організація, створена наймогутнішими світовими лихварями.
Можна лише коротко сказати, що БМР разом із Федеральним резервом є ключовою організацією світової фінансової системи.

¹ Офіційно декларована мета FSB – координація на міжнародному рівні дій національних регуляторів і міжнародних організацій з розробки і практичної реалізації заходів зміцнення фінансової стабільності. Заходи передбачають моніторинг, регулювання та нагляд з боку фінансової влади банків та інших організацій, що діють на фінансових ринках (фондових, валютних, кредитних, грошових, страхових). В даний час FSB очолює Марк Карні (Mark Carney), управляючий Центрального банку Канади. Секретаріат FSB розташований в Базелі в будівлі Банку міжнародних розрахунків (БМР). Де-факто FSB є підрозділом БМР – організації, що координує діяльність центральних банків різних країн світу.
* За матеріалами fonds.ru.

© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"