інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фінансові векселі та вітчизняна практика їх використання*

Т. Рудненко

Фінансовий вексель добре знаний в усьому світі і досить активно використовувався вітчизняними банками до 2002 року. Після того, як із Закону України «Про вексельний обіг в Україні» було вилучено норми щодо можливості випуску векселів без товарної основи, здійснення операцій з фінансовими векселями припинилося. Однак наприкінці минулого року уряд прийняв рішення про відновлення застосування фінансових векселів в Україні. Очікується, що за допомогою фінансових (казначейських та банківських) векселів вдасться розв’язати низку існуючих проблем, пов’язаних з платіжною заборгованістю та залученням грошово-кредитних ресурсів.

Очікується, що за допомогою фінансових (казначейських та банківських) векселів вдасться розв’язати низку існуючих проблем, пов’язаних з платіжною заборгованістю та залученням грошово-кредитних ресурсів.

Світовий досвід застосування векселів
Вексель є інструментом кредитних і розрахункових відносин, який широко використовується в усьому світі. Векселі активно застосовуються у зовнішній торгівлі і міжнародних розрахунках – яскравим свідченням цього є міжнародна уніфікація норм вексельного права.
Женевський Уніфікований закон про переказний і простий вексель, до якого Україна приєдналася у липні 1999 року, визначає вексель як ордерне боргове зобов’язання. У більшості країн законодавством визнається багатофункціональність векселя. Так, у Росії вексель вважається розрахунковим засобом та борговим зобов’язанням; у Казахстані вексель визначений як платіжний документ та фінансовий інструмент, який обертається на ринку цінних паперів; у Чехії вексель також є оборотним інструментом; в Угорській Республіці вексель не визначений як цінний папір (хоча має усі атрибути цінного паперу і обертається на ринку цінних паперів), а є платіжним інструментом; згідно Комерційного кодексу Франції вексель є платіжним інструментом. У Німеччині вексель може бути і цінним папером, і платіжним інструментом. В Україні вексель визначений як борговий ордерний цінний папір згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», платіжним інструментом – згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», але податкове законодавство повністю ігнорує усі функції векселя крім товарної, що гальмує розвиток вексельного обігу при існуючому дефіциті обігових коштів у більшості підприємств.
Вексельний обіг практично усіх країн є досить ліберальним. Як правило, державний реєстр виданих векселів не ведеться. Лише в Росії складається звіт про прострочені векселі, а в Литві існує реєстр опротестованих векселів. Фінансові векселі обертаються вільно в усіх наведених країнах, за виключенням Казахстану та України. Найбільш активним на пострадянському просторі був та залишається обіг банківських векселів у Росії. Векселі тут не конкурують з іншими борговими інструментами та кредитами, а впевнено займають власну нішу короткострокового інструменту боргового запозичення та комерційного кредитування.

Вексельний обіг в Україні
Якщо провести паралель між російським та українським вексельним ринком, то можна констатувати, що між ними багато спільного: відсутність зацікавленості та регулювання з боку національних банків та інших регуляторів, активний обіг векселів у закритих системах холдингів та фінансових груп. Спільними також є проблеми, що пов'язані з документарною формою векселя, а також недостатня обізнаність учасників вексельного обігу та інформаційна закритість ринку. Щодо підробки та крадіжки векселів, то для України ця проблема значною мірою знята єдиним вексельним бланком, який випускає такі під егідою НБУ з численними ступенями захисту, включно голографічним.
В національній практиці під фінансовим векселем розуміється вексель, випущений банком під залучені вільні грошові кошти юридичних осіб. Випуск фінансових векселів здійснювався банками України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України/Національного банку України №528 від 09.10.1992 року «Про затвердження Правил виготовлення та використання вексельних бланків». Але внаслідок некоректного оподаткування цих операцій вони почали здійснюватися лише у 1998 році після внесення необхідних змін до ч.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Після набуття чинності Закону України «Про обіг векселів в Україні» з 05.04.2001 року банки були позбавлені можливості випуску векселів під залучення пасивів. При цьому обсяг операцій банків з векселями різко скоротився.
На той період операції з емісії фінансових векселів були серед найбільш поширених пасивних операцій банків щодо залучення вільних грошових коштів юридичних осіб. На відміну від емісії депозитних сертифікатів, емісія фінансових векселів мала деякі переваги, а саме: відсутність необхідності друкувати велику кількість досить дорогих бланків, можливість оформлення будь-якої суми залучення (бланки депозитних сертифікатів повинні мати фіксований номінал), спрощена система зміни права власності на вексель (аналогічна процедура для іменних депозитних сертифікатів досить складна), і головне – можливість використання фінансових векселів у грошових розрахунках між підприємствами та підприємствами і банком.
Остання властивість векселя, як платіжного інструменту, має особливе значення для країн з перехідною економікою, для якої характерними є такі макроекономічні вади, як: криза неплатежів, перевищення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості над обсягом внутрішнього валового продукту та недостатня кількість грошових засобів в обігу (низький рівень монетизації економіки).
Треба також наголосити, що фінансові векселі – це в першу чергу інструменти для залучення тимчасово вільних грошових ресурсів юридичних осіб. Специфіка залучення коштів від зазначених суб’єктів полягає в тому, що підприємства надають перевагу тим інструментам, які зберігаючи капітал з нарахуванням певних доходів, мають, при цьому, високу ліквідність, достатню для негайного використання їх (у разі нагальної потреби) у розрахунках з контрагентами. При цьому, ліквідність цих інструментів не повинна набагато відрізнятись від грошових засобів. Звичайно, що тільки фінансові векселя, на відміну від депозитних вкладів (строкових та за вимогою) і депозитних сертифікатів, можуть відповідати вказаним вимогам.
Емісія фінансових векселів значно збільшує ресурсну базу комерційних банків та скорочує тривалість взаєморозрахунків між підприємствами, завдяки чому відбувається більш раціональне використання наявної в обігу грошової маси.

Це зокрема, яскраво ілюструють дані, наведені у Таблиці. В 1999 році, коли значний обсяг економіки знаходився у тіньовому секторі і спостерігалось падіння обсягів виробництва, розмір емісії фінансових векселів, у порівнянні із грошовою масою в обігу, був незначним. В той же час, у 2000 році, коли була започаткована стала тенденція економічного зростання та збільшення обсягів виробництва, коли вагома частина економіки почала працювати у легальному секторі, обсяги емісії фінансових векселів значно зросли: темп зростання 1270% (майже в 13,7 разів). При цьому, якщо у 1999 році частка емісії фінансових векселів у загальному обсязі операцій українських банків з векселями складала 39%, то у 2000 році вказаний показник зріс до 84% і емісія векселів зайняла провідне місце у структурі операцій банків з векселями. Головну роль у операціях банків з векселями їх емісія відігравала і у 2001 році (68%), але потім їх випуск припинилася, і векселі, що були емітовані раніше, поступово виключалися з обігу шляхом погашення.

Переваги та недоліки фінансових векселів
Фінансовий вексель є інструментом платежу, заощадження та оперативного покриття розривів ліквідності, об’єктом купівлі-продажу або застави, джерелом отримання прибутку власником векселя. Перш за все, фінансовий вексель є високоліквідним платіжним інструментом, що обертається на фінансовому ринку. У ситуації, коли розміри дебіторської і кредиторської заборгованості перевищують ВВП, фінансовий вексель може сприяти зменшенню обсягів неплатежів шляхом використання у розрахунках суб’єктів господарювання. Для країн з економікою, що розвивається, в умовах недостатності грошових засобів у обігу (низький рівень монетизації економіки) властивість векселя як платіжного інструменту набуває особливого значення. Крім того, на думку провідних економістів фінансові векселі є корисним інструментом у випадку дефляції. Прискорення розрахунків шляхом застосування фінансових векселів призводить до більш раціонального використання наявної в обігу грошової маси.
При недовірі покупця і продавця один до одного, банківський вексель є також прекрасною альтернативою акредитивним розрахункам, у цьому разі зменшуються витрати обох сторін, а розрахунки значно прискорюються.
Простота розрахунків шляхом індосування векселя без необхідності прив’язки до певного банку. Можливість «розшивки» дебіторсько-кредиторської заборгованості шляхом відстеження банком (або спільно декількома банками) низки контрагентів клієнта банку та організації розрахунків між ними за допомогою фінансових векселів. Для підвищення ефективності обігу банківських векселів (практика Росії свідчить про те, що банківські векселі «осідають» у касах векселедержателів до погашення, що гальмує їх обіг) доцільно впровадити практику внесення змін до векселя не тільки векселедавцем, а будь-яким векселедержателем (як це передбачене Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, далі – УЗ). При цьому завдяки репутації банків ліквідність векселів буде гарантована саме платниками-банками, а у векселедержателів-індосантів буде можливість зменшити вірогідність пред’явлення до них векселя завдяки внесених змін до тексту векселя щодо процентів, які гарантує до оплати індосант (чим ближче до кінця строку векселя, тим вони будуть нижче). Це сприятиме передаваності векселів у прозорому обігу, оскільки зникне мотивація вчинення бланкового індосаменту. Слід відмітити, що це притаманно лише векселям з невизначеним строком платежу, на номінальну суму яких можуть нараховуватися проценти. Але, як інструмент це може використовуватися.
Внаслідок того, що головним платником за фінансовим векселем є банк, що забезпечує високу ліквідність векселя, маловірогідною є поява на таких векселях бланкових індосаментів, що зменшує неконтрольований обіг фінансових векселів.
По-перше, головною метою випуску фінансових векселів є залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб. Пасиви (строкові чи до запитання), що залучені під фінансові векселі, є більш дешевими у порівнянні з залученими під депозити, оскільки разом з доходом за векселем надають вкладнику у користування ліквідний платіжний інструмент для проведення поточних розрахунків. Здешевлення пасивів тягне за собою зниження вартості кредитних ресурсів для реального сектору економіки.
На відміну від емісії депозитних сертифікатів для залучення пасивів, випуск яких потребує друкування досить дорогих бланків з фіксованим номіналом, фінансові векселі оформлюються на стандартних бланках на будь-яку необхідну суму, мають спрощений порядок передачі права власності.
Фінансові векселі забезпечують додаткове (у порівнянні з депозитами) залучення пасивів у випадку, коли гроші зберігаються клієнтом невизначений час для проведення операції, яка остаточно не узгоджена. Інструменту, альтернативного фінансовому векселю для коротких грошей, не існує.
У порівнянні з депозитним вкладом фінансовий вексель є більш цікавим для клієнтів інструментом. При розміщенні вільних коштів під фінансовий вексель клієнт може отримати сам (якщо вексель є дисконтним) або передати контрагенту (якщо вексель є процентним) дохід від вкладної операції. При тому у будь-який час клієнт може використати вексель для легкої та швидкої ліквідації розривів ліквідності без втрати доходу (на відміну від депозиту).
По-друге, випуск фінансових векселів не призводить до збільшення грошової маси та інфляції, оскільки на суму векселя банк залучає гроші.
Щодо ефекту мультиплікації шляхом надання кредитів під суму залучених грошей, то він абсолютно аналогічний залученню депозитів. Проте для запобігання можливих зловживань доцільно було б заборонити випуск фінансових векселів для залучення пасивів з відстроченням платежу.
Простота стягнення за векселем. За умов регулювання обсягів випуску банками фінансових векселів Національним банком України проблеми з оплатою векселів банками існувати не може. Однак, у разі невиконання банком зобов’язання за фінансовим векселем, статтею 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачене стягнення за векселем за спрощеною процедурою у порядку виконавчого провадження шляхом вчинення на опротестованому векселі виконавчого напису.
Можливість легкого рефінансування активних операцій. Банки у будь-який час можуть врахувати ліквідні векселі, які є у клієнтів-векселедержателів. Національний банк також може здійснювати рефінансування банків під банківські векселі у разі необхідності. Але для цього необхідно розробити методику оцінки платоспроможності векселедавців та вартості векселів на базі оцінки фінансового стану векселедавця (на кшталт оцінки платоспроможності позичальника при видачі кредитів) з урахуванням солідарної відповідальності за векселем, що збільшує ліквідність векселя. Існуюча методика Національного банку для оцінки векселів у всіх випадках призводить до 100% ризиковості векселів, що не відповідає дійсному стану речей: якщо емітент випускає одночасно акції, облігації та векселі і бере кредит у банку, очевидно, що в основі оцінки має бути його фінансовий стан, а методика оцінки у всіх випадках має базуватися на однакових принципах. Минула хвиля технічних дефолтів ряду емітентів облігацій зайвий раз підкреслює, що увагу, перш за все, необхідно приділяти організації, що випускає свої боргові зобов'язання.
Сфера обігу фінансових векселів. Згідно ст.3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» обіг векселів не може бути обмеженим будь-яким колом осіб. Крім головної функції банківського векселя – залучення пасивів, не менше важливим є використання його у розрахунках суб’єктів підприємницької діяльності у якості ліквідного платіжного інструменту.
Доцільним і зручним з точки зору простоти розрахунків є використання банківських векселів у межах міжбанківського ринку для збільшення терміну залучення ресурсів. При цьому у банків повинна бути можливість вільного продажу фінансових векселів у разі необхідності (наприклад, для покриття розривів ліквідності).
Вексельні кредити, тобто надання кредитів не грошима, а векселями для реалізації вексельної програми суб'єкта господарювання – могли б суттєво полегшити фінансування розвитку економіки. Але це – другий етап використання фінансових векселів у національній практиці при обов’язковому регулюванні та контролі їх обігу Національним банком та вдосконаленої системі звітності, яка б давала можливість об'єктивної оцінки впливу векселів на економіку та монетарну політику.

Вітчизняна специфіка застосування фінансових векселів
З 01.01.2013 року в Україні запроваджується випуск фінансових казначейських та банківських векселів. Випускатися та обертатися вони будуть у бездокументарной формі. Казначейські фінансові векселі планується випускати для покриття заборгованості бюджету за відшкодуванням ПДВ, а банківські векселі – для залучення кредитних ресурсів. На цей час а ні концептуального погляду на Порядок випуску і обігу фінансових векселів, а ні програмного забезпечення для їх обліку не має. Щодо юридичної сторони новацій Верховної Ради України в сфері вексельного обігу наприкінці 2012 року, то вона дивує своєю професійною некомпетентністю.
Перш за все, зазначимо, що згідно чинного законодавства, вичерпний перелік законів, які регулюють відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, прописаний у Законі України «Про обіг векселів в Україні» і підтверджений Постановою Пленуму Верховного Суду України. Податковий кодекс до цього переліку не входить. Визначення видів та типів цінних паперів – це сфера регулювання Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», а Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків зборів. Виникає питання: чому визначення фінансового векселя та його типів (казначейський, банківський) за суб`єктами їх випуску, а також повноваження щодо розробки та затвердження Порядку випуску, обігу, погашення і стягнення за фінансовими векселями та Правил реєстрації випуску та правила обліку фінансових векселів надані відповідно НБУ (що, до речі, суперечить ч.2 ст.3 ЗУ «Про обіг векселів в Україні»), Кабінету Міністрів України та НКЦПФР і запроваджуються саме Податковим кодексом, а не спеціальними законами?
Але головне те, що згідно Женевських вексельних конвенцій 1930 року Україна, як країна, що до них приєдналася, не має права випускати векселі у іншій формі, ніж визначеної конвенціями, а вони передбачають єдину форму існування векселя – документарну. Може варто відмовитися від Женевських конвенцій? То буде міжнародний демарш.
Отже, то, що визначене у Податковому кодексі, не є векселем, тому його потенціальним держателям не варто марити надіями на захист їх прав на вексельну суму з боку існуючого вексельного права. Це – просто казначейські та банківські зобов'язання, які ніякого відношення до векселя не мають! А отже, фінансові ризики є дуже високими, особливо зважаючи на стан бюджету та рівень державного боргу. Це підтверджується і першими драфтами нормативних документів, щодо випуску, обігу та погашення казначейських і банківських векселів у електронній формі. Всупереч Уніфікованому закону про переказні векселі та прості векселі у цих зобов'язаннях наявні не всі потрібні реквізити (що робіть вексель недійсним), виключені ряд можливостей обігу (а значить, прав векселедержателя) та скасована обов`язковість платежу та можливість протесту (головне, що захищає права векселедержателя на отримання платежу!). Крім того, в обіг вводяться два обов`язкових оператора, які будуть забезпечувати облік прав вимоги за цими зобов'язаннями (що збільшить витрати векселедержателя). При цьому запропонований проект про випуск, обіг та погашення фінансових векселів не регламентує вимоги до операторів.
Є усі правові підстави стверджувати, що ті, хто збирається погратися у ці електронні папірці, можуть залишитися наодинці з фінансовими ризиками, і міжнародне вексельне право їм не допоможе.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"