інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інвестиційна привабливість золота та її перспективи*

Пол Кругман

Пристрасть до золота, що пов’язана із забобонами та хибними явленнями людей, якою б помилковою вона не була, керуватиме поведінкою багатьох інвесторів і надалі, вважає Нобелівський лауреат з економіки 2008 року Пол Кругман.

Нещодавнє зниження цін на золото, що склало 17% від пікового значення, свідчить про те, що ціна на жовтий метал може опускатися і підніматися. Ця обставина є очевидною і цілком природною, проте зниження цін стало шоком для багатьох дрібних покупців золота, які уявляли, що вкладають гроші в найбезпечніший з усіх активів.
Золото було дуже хорошою інвестицією з початку 2000-х років, і швидше за все, в цьому немає ніякого штучного роздування його кон'юнктури. Про золото можна говорити як про довгострокову облігацію, яка захищена від інфляції. А захищені від інфляції довгострокові облігації часом дуже сильно ростуть в ціні, відображаючи загальну думку про те, що вкладенням у золото немає реальної альтернативи.
Пристрасть до золота і прагнення до збереження його грошових функцій означає, що воно є унікальною цінністю в неспокійні часи. Це також означає, що все буде добре, якщо повернутися до доброго старого золотого стандарту, в якому національні валюти прив'язувалися до золота. Обидві форми прагнення до збереження грошових функцій золота отримали бурхливий розвиток після відомих подій 2008 року.
Згідно з даними опитування інституту Геллапа, третина респондентів вважає, що золото – це найкраща форма довгострокових інвестицій. У той же час величезного поширення набули заклики повернутися до золотого стандарту, причому виступають з такими закликами не тільки невідомі маргінали.
Фінансова криза 2008 року привела до сплеску золотої лихоманки (правда, після 2011 року вона трохи стихла). Але чому?
Історично золото ніколи не було надійним і безпечним інвестиційним інструментом. Іноді воно дає більший прибуток, як це було в кінці 1970-х, а потім у період з 2001 по 2011 роки. Але після підйому 1970-х було колосальне падіння, коли реальна ціна золота впала більш ніж на дві третини.
Обґрунтувати сучасну пристрасть до золота можна лише нестримною інфляцією, однак і це виглядає не дуже переконливим? Добре відоме висловлення Джона Мейнарда Кейнса, який зневажливо назвав золотий стандарт «варварським пережитком», відзначаючи абсурдність спроб надіти на досягнення сучасного індустріального суспільства ярмо декоративного металу. Але він також визнав, що «золото стало частиною консервативного апарату і є одним з питань, ставлення до якого завжди буде прискіпливим».
Така ситуація зберігається донині. Консервативно налаштовані люди зазвичай виступають за золотий стандарт (і за купівлю золота), оскільки їх дуже легко переконати в тому, що безеквівалентні паперові гроші, тобто, гроші, створені довільно в спробі стабілізації економіки, – це лише частина масштабної змови, мета якої – відібрати у них з тяжкою працею накопичений статок і віддати його самі знаєте кому.
Але нестримна інфляція, яка повинна була неминуче послідувати за безрозсудним друкуванням грошей і про найближче настання якої традиційні голоси говорять ось вже чотири роки, все ніяк не приходить. Зростання цін на золото на деякий час посилило довіру до заяв «золотих жуків», як іноді називають прихильників золотого стандарту, хоча їх прогнози щодо всього іншого виявилися невірними. Але зараз і золото як інструмент вкладення коштів не виправдовує очікувань.
В даний час збільшується кількість песимістів по відношенню до цього благородного металу. За оцінкою банку Societe Generale, золото створило «бульбашку» і тепер воно знаходиться на так званому ведмежому ринку. Більш значне зростання економіки в Сполучених Штатах може призвести до підвищення процентних ставок, що може викликати зниження попиту на благородний метал – такі очікування цієї французької фінансової установи.
Серед найбільш вірогідних фундаментальних причин такого тренду називають насамперед можливу зміну грошової політики в Америці. Опубліковані протоколи засідань керівництва Федеральної резервної системи США показують, що на них все частіше звучить пропозиція покласти край політиці широкомасштабного закачування грошей в економіку, оскільки та явно починає набирати обертів.
Уповільнення роботи американського друкарського верстата знизить інфляційну небезпеку в доларовому просторі, що позбавить золото колишньої привабливості, оскільки вкладення в дорогоцінні метали, як і в нерухомість, вважаються оптимальними засобами захисту від інфляції. До того ж в умовах зростаючої американської економіки зростає привабливість акцій як об'єкту для інвестицій.

Потенційні покупці – Китай і Росія
Деякі аналітики переконані в тому, що «золоте десятиліття жовтого металу» закінчилося. Вони вважають, що нинішній обвал був явним перебільшенням, і розраховують на поступове відновлення ринку.
При цьому прогнозується, що центральні банки, які охоче прикупили б золота, а мова йде про Китай, а також Росію, скористаються наданим шансом і почнуть купувати золото за нинішніми більш низькими цінами. Тим самим обидві країни знизять залежність своїх золотовалютних запасів від долара США.
Якщо резерви західноєвропейських центральних банків на 70–80% складаються із золота, то у китайського Центрального банку частка дорогоцінного металу не перевищує в даний час 2%, а в Росії – 10% запасів. Існують припущення, що до кінця нинішнього року за золото знову будуть давати від 1 700 до 1 800 доларів.
Відновленню ринку буде сприяти падаючий видобуток золота, який очікує німецький Commerzbank. Його аналітики вважають, що «якщо ціна довгий час залишиться на нинішньому низькому рівні або навіть ще більше знизиться, деякі золотодобувні підприємства скоротять виробництво і тим самим зменшать пропозицію на ринку».
У світі через тривалий період росту цін на золото видобувні компанії ведуть розробку все менш вигідних родовищ. Тим не менш, середня собівартість світового видобутку золота складала в 2011 році 750 доларів, коливаючись для різних великих компаній від 500 до 800 доларів.
В 2011 році у світі було видобуто 2 812 тон золота, і ще 1 612 тон – отримано в результаті переробки лому. Центробанки закупили 430 тон, промисловість – 792 тони, інвестори – 1 194 тони, і 1 979 тон золота пішло на виробництво ювелірних виробів.
На потреби неювелірної промисловості пішло 18% від загального обсягу попиту на золото. Це і є попит на золото, як на звичайний корисний метал. Остання частина попиту сформована центробанками, інвесторами і ювелірами.

* За матеріалами The New York Times та Deutshe Welle.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"