інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фіскальна девальвація як метод оздоровлення національної економіки*

О.Іцхокі, Г.Гопінах, Е.Фаргі

У своєму дослідженні «Фіскальна девальвація» троє американських економістів університетів Гарварда і Прінстона довели, що реформування податкової системи може мати той же цілющий ефект для економіки, що і девальвація обмінного курсу. У 2007 році, під час бурхливого розвитку світової економіки, коли багато країн знижували ставки ПДВ, уряд Німеччини навпаки на 3 процентних пункти підвищив цей податок. Натомість було знижено податок на заробітну плату для найманих співробітників і роботодавців на 2,3 п.п. Рокіровка у податках – так звана «фіскальна девальвація»¹ – допомогла підвищити конкурентоспроможність німецьких товарів як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому, навіть при тому, що розмір девальвації був невеликим. Такий підхід до оздоровлення економіки є досить ефективним в умовах фінансової кризи. Так, євро звинувачували в тому, що через нього такі країни, як Греція, Португалія, Іспанія, Італія і навіть Франція не можуть девальвувати свій обмінний курс і тим самим відновити свою конкурентоспроможність на зовнішніх ринках – фіскальна девальвація, очевидно, стала серйозною політичною опцією для керівництва цих країн.

Такий метод оздоровлення економіки корисний для тих країн, які хочуть, але з якихось причин не можуть собі дозволити традиційну девальвацію національної валюти.
Суть реформи полягає в тому, щоб підняти ставки ПДВ і одночасно знизити розмір соціальних внесків, тобто податків на зарплату, які сплачує бізнес. Як це допоможе стимулювати економіку?
Зростання ставок ПДВ торкнеться трьох основних цільових груп – імпортерів, експортерів і тих національних виробників, які продають свій товар на внутрішньому ринку. А от зниження податків на заробітну плату відчують тільки дві останні групи.
Підвищення ПДВ змусить імпортерів підняти вартість ввезеної продукції, і конкурентоспроможність імпорту знизиться. Національним виробникам, які продають товари на внутрішньому ринку, збільшення ставки ПДВ буде компенсоване зниженням податку на заробітну плату. У підсумку, на відміну від імпортерів, їх конкурентоспроможність не постраждає. Для експортерів реформа ще привабливіша – ПДВ їм відшкодовується, тобто для них підвищення цього податку має пройти непомітно, а зниження соціальних внесків дозволить знизити собівартість продукції, поліпшивши їх позиції на зовнішніх ринках.
Якщо при цьому також знизити податок на споживання і збільшити податок на доходи, то ефект фіскальної девальвації буде повністю ідентичним девальвації національної валюти. Ідентичним у всьому – починаючи від податкових надходжень до бюджету і закінчуючи впливом на внутрішній попит. Але якщо податку на споживання немає, це ускладнює реалізацію даної схеми. На практиці два «додаткових» податки для фіскальної девальвації не використовують. Втім, бюджету від цього лише плюс. Якщо застостовувати «урізаний» набір інструментів – підвищення ПДВ і зниження соціальних внесків – у країні з торговим дефіцитом, це призводить до зростання фіскальних доходів держави.
Є ще один спосіб фіскальної девальвації – підвищити імпортні тарифи і збільшити субсидування експорту. Обидва методи ідентичні. Однак другий розглядається швидше через науковий інтерес, а не як керівництво до дії. Приміром, цей механізм апріорі неприйнятний для країн, які є членами СОТ, а отже, пов'язаним зобов'язаннями за розміром імпортних мит.
З першим механізмом все простіше. Розмір ПДВ або податків на заробітну плату не прив'язаний до міжнародним зобов'язань, тому можна вільно проводити реформи в цій сфері. Щоправда, свої кордони для застосування «ПДВ-девальвації» також є. Реалістична фіскальна девальвація обмежена у своєму масштабі, в тому числі й тому що надмірне підвищення ставок ПДВ призведе до посилення ухилення від податків. Так, наприклад, навряд чи ставка ПДВ вища 30% буде ефективною для економіки, оскільки змусить бізнес відійти в тінь.
Іноді експерименти, що здійснюються в економіці до добра не доводять. Приміром, свого часу в Іспанії та Португалії вирішили провести фіскальну девальвацію лише наполовину. Ці дві країни підняли ПДВ, але через високий дефіцит бюджету проводити зниження податків на зарплату не стали. В результаті це не поліпшило, а навпаки, призвело до ще більшого стиснення їх економік.
Потенційна ефективність фіскальної девальвації залежить від кількох факторів. По-перше, від існування проблем з відшкодуванням ПДВ або ухиленням від сплати цього податку. Це знижує ефективність фіскальної девальвації в порівнянні з номінальною.
Другою проблемою може бути низька частка витрат на робочу силу в продукції, що продається країною за кордоном. Якщо основну частку експорту займають товари з низьким ступенем обробки, у витратах на виробництво яких заробітна плата та соціальні внески є незначними, то підприємства, які їх випускають, навряд чи стануть більш конкурентоспроможними і будуть виробляти більше такої продукції, навіть якщо податки на зарплату їм скасувати зовсім.
Проблемою є також високий рівень тінізації економіки.
Ці фактори можуть знизити ефективність податкової реформи, але вони не зведуть її «нанівець». Провівши необхідні розрахунки і визначивши оптимальне поєднання заходів щодо фіскального стимулювання, все одно можна досягти потрібного для країни ефекту девальвації за допомогою податків.
Наприклад, ті підприємства, що платять заробітну плату в конверті, не відчують стимулюючого ефекту від зниження розміру соціальних внесків. Але оскільки більшість експортерів – це, як правило, компанії, що працюють офіційно, ефективність податкової реформи все ж буде високою. А зниження соціальних податків стимулюватиме підприємства виводити зарплати з тіні.
Проблему низької частки витрат на робочу силу вирішити складніше, але також можливо. Зниження соціальних податків може виявитися недостатнім для стимулювання галузі, і більшу вигоду від фіскальної девальвації отримають ті галузі, які інтенсивно використовують робочу силу. Однак якщо знизити для підприємств з низьким фондом оплати праці соціальні податки більше, ніж для інших, або впровадити додаткове субсидування, можна досягти необхідного ефекту щодо стимулювання.
Втім, ще один фактор потенційної ефективності такої податкової реформи навряд чи залежить від розрахунків та економістів. Питання в тому, що підприємці зроблять з доходом, отриманим завдяки фіскальній девальвації? Якщо кошти будуть витрачені не на нові інвестиції і розширення виробництва, а на виплату дивідендів і «проїдання», то навряд чи така податкова реформа дійсно допоможе національній економіці. Не проводячи структурних реформ в економіці, з часом конкурентоспроможність товарів знову знизиться, і наступного разу фіскальна девальвація вже просто не зможе допомогти.

* За матеріалами nber.org.

¹ Вперше ідею фіскальної девальвації ще в 1931 році запропонував британський економіст Джон Мейнард Кейнс, але з тих пір вона практично не використовувалася.

© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"