інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фінансові інновації у ракурсі інтересів та потреб інвесторів

Фінансові інновації, як інструмент задоволення інтересів та потреб інвесторів і клієнтів фінансових установ можна поділити на такі види: конкурентоспроможні інновації, регулятивні інновації, релігійні та інновації невігластва.

В умовах вільного ринку та вільного і дешевого доступу до інформації через інтернет жодна компанія не може розробити оригінальні, відповідні ринковій ситуації, фінансові методики, не остерігаючись, що їх можуть викрасти і використати її конкуренти. Тобто від доріжки, якою біжиш, нічого не залежить – якщо вже втрутився у боротьбу, то зважай що тебе можуть обігнати.
Конкурентна інновація – це дослідження способів, що можуть допомогти клієнту ефективніше подолати свої проблеми. Скажімо, банки намагатимуться запропонувати своїм клієнтам кращий ринковий відсоток або ж вищий прибуток – це так широко розрекламований "індивідуальний підхід".
З шести напрямків фінансової інновації цей є найбільш важким і рідкісним: тут ніхто нічого не пропонує задарма, а новаторство не вирізняється особливою масштабністю. Втім, як це не парадоксально, всі інші види інновації, про які говоритимемо нижче, демонструють клієнту саме як конкурентні.

Регулятивні інновації
Ринок єврооблігацій був створений лондонським комерційним банком S.G.Warburg як наслідок дії двох фінансових чинників – введення регуляторних обмежень і фіскального мита у Сполучених Штатах, та зменшення обсягів зовнішніх інвестицій СРСР через посилення холодної війни. Таким чином у Лондоні виник доволі незалежний ринок облігації для тих позичальників та інвесторів, що бажали залишитися поза контролем американської фінансової машини.
На той час у Великій Британії обсяги позичок, які банк міг надати своїм клієнтам, підлягали вельми суворому контролю. Зростання ґарантованих відсоткових зобов’язань (англ. – interest-bearing eligible liabilities, IBELs) стримувалося жорсткими штрафами національного «Bank of England» , що накладалися на банки, котрі перевищували дозволені обсяги. Тоді й з’явилися специфічні регуляторні схеми, за допомогою яких банки отримували можливість давати в позику більше коштів, проте уникати штрафних санкцій. Продаж банками векселів-акцептів, згідно з якими позичали гроші, не вважався набуттям балансом банку дебіторської заборгованості. Позики також надавалися через паризьку філію національного банку – такий офшорний інструмент, навіть якщо він проводився у стерлінгах, не належав до типу IBEL. Де тільки можливо, позички надавалися у «санітарні дні» - за той час, поки вже готові місячні фінансові звіти йшли у національний банк на перевірку. Остання махінація набула таких масштабів, що у більшості банків обсяг наданих позик після цих "санітарних днів" падав одразу на 30 %. Регулятивні інновації можуть також стосуватися похідних видів кредитних та страхових інструментів. Між банківською та страховою справою пролягає певна "зона відчуження" — в обох сферах застосовують подібні методики, проте трактування їх фінансистами та страховиками відрізняється. Де краще розмістити свої заощадження — у страховій компанії чи у банку — залежить від конкретного випадку.
Існує також ціла низка фінансових інструментів, розроблених спеціально для потреб фондових менеджерів, що перебувають під тиском значного регулятивного контролю. Багато з них не можуть застосовувати певні похідні види фінансових інструментів. Проте у них є дозвіл залучати інвестиції, що ґрунтуються на успіху тих чи інших деривативів, і тут вже кожен менеджер має право вибирати допустимий ступінь ризику у співвідношенні до бажаного відсоткового покриття. Відповідні фінансові методики розробляються спеціально для жорстко регульованих інвестиційних фондів. У деяких випадках окремі організації-інвестори скуповували весь випуск облігацій тієї чи іншої високоприбуткової позики.

Податкові інновації
Все йде добре, коли компанія намагаєтеся вирішити проблеми свого клієнта, аж доки на фінансовому горизонті не з'являється третя сторона (податківець) — прибутковість всіх запропонованих компанією схем одразу ж стає недостатньою у порівнянні із затратами.
Облігації з нульовим відсотком та гіпердисконтні цінні папери виникли саме з метою вберегти клієнтів від надміру оподаткувань, такі інвестиційні пакети передбачали імунізаційну цінову премію. Адже ще донедавна валові обсяги надходжень, порівняно з чистими прибутками, оподатковувалися доволі помірно, якщо взагалі оподатковувалися. Замість відсотків клієнт отримував зростання капітальної вартості цінного паперу — цього досягали різними способами, але такими методами сьогодні оподаткування вже не уникнути.
У наш час рідко яка податкова інновація досягає успіху: з'явилося надто багато можливостей для ретроспективного оподаткування, якими податківці обов'язково скористаються, як тільки помітять, що фірма в якийсь спосіб намагається уникнути податків.

Релігійні інновації
Таким словосполученням називають всі ті новаторства, завдяки яким маємо досвід фінансових інструментів у мусульманських країнах.
Ісламська банківська справа — це більш ніж проста заборона нараховувати відсотки. Це така система позичок та інвестицій, що у звичних нам поняттях передбачає повну відсутність "страху та докору". Отож, більшість ісламських банківських схем замість нарахування відсотків передбачають поступове збільшення капітальної вартості цінних паперів. Тобто відбуваються процеси дуже подібні до тих, які винаходилися у західному світі з метою уникнути надмірного оподаткування. Ще п'ятнадцять років тому вельми поширеними були облігації з нульовою ставкою прибутку та інші подібні казначейські цінні папери. Втім, в ісламських країнах застосування дотепер знайшли б лише ті види облігацій, котрі зовсім позбавлені ризику втрати коштів.
Інновації на зразок релігійних мають місце не лише в ісламських країнах. Багато неісламських країн своїм законодавством обмежують отримання надміру високих відсоткових прибутків. Останнім часом виникли так звані "етичні інвестиційні фонди", що перераховують кошти тим компаніям, котрі не займаються виробництвом товарів на зразок озброєння, алкогольних напоїв та тютюну.

Інновації невігластва
Як зазначалося вище, конкурентноздатні інновації покликані запропонувати клієнту новий підхід до вирішення його "індивідуальних" проблем. Тим часом, хоч цього й вперто не помічають, "його індивідуальні проблеми" — це, як правило, проблеми особистого збагачення банку та його директорів, а не бажання збагатити власних інвесторів. Інноваціями невігластва називаємо просте "недобачання" інтересів рядових клієнтів не через яку-небудь махінацію чи непорозуміння, а внаслідок софістикованої фінансової інженерії. Тобто клієнт почувається щасливим, бо вважає, що підписав вигідний договір, котрий обернеться або ж, принаймні, обіцяє обернутися прибутком у майбутньому; проте, якби цей наївний клієнт міг розробити подібний фінансовий інструмент самостійно, його перспективи були б куди більш привабливими.
Інколи можна використати невігластво не того менеджера, котрий безпосередньо підписуватиме договір, а його керівництва. Проте така інновація радше належить до категорії "бухгалтерських".
Облігації з кумулятивною нефіксованою ставкою (англ. — floating rate notes, FRNs) почали застосовуватися банками від середини 80-х. Терміни розрахунків по цьому типу цінних паперів, як правило, коливаються від п'яти до п'ятнадцяти років. Відповідно, такі облігації не зараховують до власного капіталу, як це стається з нерозподільним прибутком чи інвестиціями акціонерів. Банки, зазвичай, випускають ці облігації без фіксованої дати виплати. Цей тип цінних паперів дещо нагадує привілейовані акції, проте ставка виплат по них, на відміну від акцій, не є фіксованою. Тобто ніхто не бере на себе відповідальність погасити таку "позику" на першу ж вимогу інвестора, а його можливість перепродати свою інвестицію у вигляді цінного паперу надто залежить від ринкової ліквідності активів, у які вона вкладена. Ліквідність, зі свого боку, може бути обмеженою, а тому банки, котрі є власниками облігацій інших банків, часто фіксують скорочення обсягів свого капіталу пропорційно до коливань їхньої вартості. Поступово вся підступність "цінності" цих паперів доходить до свідомості інвесторів. Коли вони купували подібні банківські зобов'язання, то вірили, що це рівнозначно внесенню коштів на депозит, і при цьому їм обіцяли на 0,25 % вище середньої міжбанківської ставки (англ. — London interbank offered rate, LIBOR). Коли ж почалася паніка, ціни на облігації з нефіксованою ставкою знизилися до 80% їх початкової вартості, їх ставка тепер була більше виправданого обсягу, проте все ще не досягала обіцяних 0,25% понад середнє її значення. Отже, що мало бути регулятивною інновацією, обернулося експлуатацією невігластва вкладників.
З усіх шести типів інновацій найбільш поширеним є справжнє конкурентноздатне намагання вирішити проблеми свого клієнта. Без сумніву, є майбутнє і у регулятивних інновацій. Можливість бухгалтерського новаторства залежить від наявних систем управління, бо ж показати прибутки на папері набагато легше, ніж реально їх отримати, а маніпулювати рахунками уміє кожен більш-менш компетентний фінансист. Посилюється роль "релігійних" і "етичних" інновацій: західні банки розробляють окремі фінансові методики для співпраці з ісламськими банками, а пересічні вкладники все частіше шукають можливості "екологічних" або ж "чистих" інвестицій. Невігластво вкладників теж завжди експлуатуватимуть, хоча відсоток таких "новацій" знизиться — все частіше компанії та рядові інвестори хапатимуть хитрих фінансистів "на гарячому" і тягнутимуть їх до суду. В таких випадках, незалежно від того, чи дійдуть сторони згоди поза судовим процесом чи навіть коли банку вдасться виграти справу, його репутація однаково страждатиме.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"