інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Твори мистецтва як об’єкт інвестування*

Трансформація мистецьких творів у новий клас інвестиційних активів стає помітною тенденцією на фінансових ринках.
Підвищена увага до арт-ринку на початку 2000-х років виявилася в істотному збільшенні загальної вартості угод з шедеврами великих майстрів. Якщо в 2002 р. аукціонні дома продали з молотка предмети мистецтва на загальну суму 400 млн дол., то в 2003 р. цей показник зріс до 482 млн дол., а в 2004 р. досяг 678 млн дол. Mei/Moses All Art Index – індекс арт-ринку, розроблений професорами школи бізнесу Леонардо Стерна при Нью-Йоркському університеті Майклом Мозесом (Michael Moses) і Джанпін Меєм (Jianping Mei), у минулому році показав кращі результати, ніж S&P 500 та індекс 10-річних казначейських зобов'язань. За рік All Art Index, що відстежує повторні аукціонні продажі понад 8 000 предметів мистецтва, починаючи з 1875 р., виріс на 13%, а індекс американського ринку акцій S&P 500 – на 10,9%, індекс 10-річних казначейських зобов'язань – на 5,1%.
Крім значної загальної суми угод, минулий рік відзначився рекордною сумою, сплаченою на аукціоні за твір живопису. У травні 2004 р. роботу "рожевого" періоду Пікассо "Хлопчик з трубкою" продано на аукціоні Sotheby's Holdings (BID) за 104 млн дол. Стартова ціна картини, створеної 24-річним художником у 1905 році, складала 70 млн дол. "Хлопчику з трубкою" вдалося побити рекорд роботи Ван Гога "Портрет доктора Гаше", встановлений у 1990 р. на аукціоні Christie's International. Картину придбано за 82,5 млн дол.
Відзначаючи високу активність європейських дилерів, деякі експерти пов'язують минулорічну поведінку арт-ринку з падінням курсу долара. Проте, як показує недавня історія, ослаблення американської валюти якщо й має вплив на обсяги і вартість угод з предметами мистецтва, то досить незначний. Наприкінці 1990-х років, коли долар займав значно сильніші позиції, ніж зараз, арт-ринок також випереджав акції за показниками прибутковості, хоч і дещо відставав від казначейських облігацій. За останні п'ять років середньорічне зростання індексу Mei/Moses склало 7,3%, тоді як індекс S&P 500, внаслідок обвального падіння на початку 2000 років, в середньому знижувався на 2,4% на рік, а індекс 10-річних казначейських зобов'язань підвищувався на 7,5%. Втім, як свідчить статистика, в 50-річному періоді арт-ринок за показниками середньорічної прибутковості все ж таки відставав від акцій, але демонстрував кращі результати порівняно з облігаціями. Проте, слід мати на увазі великі витрати, що супроводжують угоди з предметами мистецтва і не враховуються при розрахунку індексу, а також умовність цін на арт-ринку.
Згідно з висновками Мея і Мозеса, які дослідили поведінку арт-ринку впродовж тривалого часу, зокрема, в періоди чотирьох війн і 27 рецесій, політична й економічна нестабільність є важливими чинниками, що обумовлюють зростання інтересу до предметів мистецтва і, відповідно, підвищення цін на них. Після краху ринку в жовтні 1987 р. індексу Dow Jones Industrial Average потрібно було близько 15 місяців, щоб повернутися до докризового рівня. У цей період інвестори виводили капітали з фондового ринку, і частину коштів, що звільнилися, вкладали в шедеври світового мистецтва. У листопаді 1987 р. "Іриси" Ван Гога продано за рекордною для того часу ціною – 53,9 млн дол. Рік потому з аукціонів Sotheby's і Christie's в Нью-Йорку протягом семи днів пішли полотна імпресіоністів і сучасних художників на безпрецедентну суму – 433 млн дол. Пошук альтернативних напрямів інвестування в період фінансових потрясінь став одним з головних чинників такого великого інтересу до мистецтва. Фіксація прибутку у великих обсягах на японському фондовому ринку та ослаблення долара щодо європейських валют лише посилили цю тенденцію, ще більше стимулюючи зростання цін на предмети мистецтва.
Поточну ситуацію на арт-ринку експерти порівнюють з періодом зародження іпотечних інвестиційних трастів у 1960-х роках. У першій половині 2005 р. очікується поява щонайменше п'яти інвестиційних фондів, основною сферою вкладення коштів для яких стануть витвори мистецтва – The Fine Art Fund, American Art Fund, China Investment Fund і два фонди, що запускаються Fernwood Art Investments. Фонди орієнтовані на крупних інституційних і приватних клієнтів з інвестиційними активами понад 5 млн дол. Мінімальна сума для відкриття рахунку складає 250 000 дол., хоча в деяких фондах вона може бути знижена до 50 000 дол. За винятком одного з фондів Fernwood, інвестори якого зможуть вкладати і вилучати свої активи двічі на рік, арт-фонди будуть закритими. Засновник Fernwood, Брюс Тауб (Bruce Taub), який колись працював в Merrill Lynch, вважає, що фонди надаватимуть мистецькі твори музеям і виставковим залам, що, з одного боку, забезпечить їм джерело доходів, а з іншого – сприятиме підвищенню вартості колекцій. Нині створенням спеціалізованих фондів займаються переважно європейці – колишні керівники аукціонних домів, інвестиційних компаній і банків, наразі американські керівники займають очікувальні позиції.
Ідея створення інвестиційних фондів на арт-ринку не є новою: ще в 1970-х роках пенсійний фонд Британської залізниці вклав у витвори мистецтва 100 млн дол., або 2,5% своїх активів. Зібравши достатньо велику колекцію – близько 2400 предметів мистецтва різноманітних напрямів і стилів – фонд реалізував її в період з 1987 по 1999 рр. Середньорічна прибутковість арт-портфеля склала 11,3%, а основний прибуток фонду принесли 25 полотен імпресіоністів.
Найбільший з нових фондів, The Fine Art Fund, заснований в Лондоні колишнім виконавчим директором Christie's Філіпом Хоффманом (Philip Hoffman), розраховує зібрати 350 млн дол. і придбати близько 500 художніх творів старих і сучасних майстрів живопису. Організатори розраховують на прибутковість у розмірі 10% – 15%, не виключаючи при цьому, що деякі роботи з часом можуть бути реалізовані вдвічі дорожче за початкову ціну. Комісійні за управління складуть 2% на рік, а якщо річна прибутковість перевищить 6%, менеджери фонду одержать 20-процентну заохочувальну премію з прибутку. Кошти будуть закриті для вилучення протягом 10 років, а розподіл приросту капіталу здійснюватиметься, починаючи з третього року. Одним із джерел доходу може стати надання інвесторам в оренду предметів мистецтва, вартість яких може втричі перевищувати суму інвестицій.
У зв'язку з тим, що різноманітні напрями мистецтва в різні періоди часу характеризуються різним інвестиційним потенціалом, серед приватних інвесторів користуються попитом консалтингові послуги, які надає низка великих фінансових інститутів, включаючи Citibank (C), JP Morgan (JPM), UBS Global Asset Managemen. На думку експертів, сьогодні найбільшу прибутковість забезпечують картини вартістю понад 100 000 дол., оскільки в цьому випадку транзакційні витрати знижуються, а премія за унікальність збільшується. За оцінками Робіна Дафі (Robin Duthy), редактора Art Market Research, "найгарячішим" напрямом на світовому арт-ринку сьогодні є сучасне художнє мистецтво. Великий інтерес інвесторів викликають також твори знаних європейських і американських фотографів. Крім того, період вражаючого підйому, зумовленого особливою увагою нового покоління російських олігархів, переживає дореволюційне мистецтво Росії.
Проте, необхідно мати на увазі, що смаки колекціонерів та інвесторів з часом змінюються, і витвори мистецтва, що користуються успіхом нині, років через 10–20 можуть істотно знизитися в ціні. Наприклад, згідно з Art Market Index, вартість робіт сучасного французького художника Бернарда Баффета, вельми популярного в 1950-і роки, з 1991 р. впала на 77%. Імпресіоністи вже не привертають такої уваги, як раніше, а деякі експерти вважають їх застарілими. На кожен предмет мистецтва, що пішов з аукціону за рекордною ціною, є декілька робіт, що відкликано: запропонована ціна виявилася нижче стартової. Певним чином на переваги у світі мистецтва має вплив склад колекціонерів та інвесторів, серед яких з'являється все більше вихідців з Китаю, Росії, Індії, Латинської Америки – країн і регіонів з економікою, що швидко розвивається.
Важливою обставиною, що перешкоджає використанню предметів мистецтва як інвестиційних інструментів, є умовність їхньої вартості. Критики інвестиційних арт-фондів акцентують увагу на тому, що індекси ринку творів мистецтва можуть вводити інвесторів в оману, оскільки не враховують високі транзакційні витрати. Комісійні аукціонних домів зазвичай складають близько 20% (по 10% з продавця і покупця) на перші 100 000 дол. і 12% на суму операції, що залишилася. Комісійні дилерів можуть досягати 50%. На думку Карла Швейзера (Karl Schweizer), глави підрозділу UBS Global Asset Management по операціях з предметами мистецтва, інвестиційні фонди можуть розвиватися в цьому напрямку, якщо домовляться з аукціонними домами про зниження комісійних, проте результати таких переговорів не можна передбачити.
Ще одна проблема пов'язана з непрозорістю значної частини арт-ринку. Аналітиці піддаються лише операції, що проводяться через аукціонні дома, проте інформація про приватні операції недоступна. Більш того, ніхто не знає навіть приблизного співвідношення між аукціонними і приватними операціями. Як правило, на аукціонах пропонуються відомі твори мистецтва, які здатні привернути покупців, готових заплатити ціну вище за стартову. Проте нерідко попит штучно підігрівається колекціонерами або дилерами. Крім того, ліквідність арт-ринку обмежена, а ціни можуть знизитися, навіть якщо йдеться про роботи великих майстрів.
Отже, арт-ринок стає модним напрямом альтернативного інвестування, що виражається в рекордній вартості творів, які йдуть з аукціонів, у створенні приватних фондів, що інвестують в предмети мистецтва, і в розробці інструментарію для аналізу ринкових тенденцій. Слабка кореляція творів мистецтва як з акціями, так і з облігаціями, робить їх перспективним інструментом диверсифікації інвестиційних портфелів. Проте, для більшості інвесторів наявність таких проблем, як складність вартісних оцінок, високий рівень транзакційних витрат і волатильність цін, стає перешкодою на шляху придбання предметів мистецтва винятково з інвестиційною метою.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"