інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Історія долара США*

Серед усіх валют світу левову частку (приблизно 80%) складають долари США, яких у світовому обігу знаходиться понад 480 мільярдів. Однак походження, та й зовнішній вигляд "валюти валют" багато в чому дотепер залишаються загадкою.
Одна з найперших і найпоширеніших повсякденних назв паперового долара – бак, у множині – бакси. Як і для символу $, існує декілька версій походження цього терміна.
Англійське слово "buck" (бак) означає "самець" (найчастіше оленя чи козла). Оленячі шкіри, чи "buckskіn", користувалися величезним попитом як в індіанців, так і в колоністів і були важливим предметом обміну і торгівлі. Більшість мисливців і торговців називали ці шкіри просто баксами, вони служили при обміні одиницею вартості товару, тобто відігравали роль грошей. На зворотньому боці 10-доларової купюри першого загальнофедерального випуску 1861 року була зображена велика римська цифра 10 – "X". Через неї десятку прозвали "sawbuck" (тобто "козли для пиляння дров"), чи коротко - бак. Звідси і множина – бакси.
До Громадянської війни 1861-65 років американські банкноти були переважно чорного (сірого) кольору, лише трохи кольорові по краях. І з появою фотографії їх стало легко підробляти фотоспособом. Саме тому у всіх перших банкнот Сполучених Штатів 1861 року випуску зворотній бік був зеленим. (Існує думка, що Amerіcan Bank Note Co. , якій було доручено друкування грошей, підрахувавши необхідну кількість фарби, зупинилася саме на зеленій, тому що тільки її запаси на складі виявилися достатніми.)
Солдати жителів півночі, які першими одержали нові гроші, називали їх "greenbucks" ("грінбекс" – "зелені спинки"). До речі, гроші жителів півдня через свій колір називалися "bluebu-cks" і "graybucks" ("сині спинки" і "сірі спинки").
На лицьовому боці дводоларової банкноти зображений Томас Джефферсон (1743 – 1826) – відомий державний і суспільний діяч, "батько" Декларації незалежності, третій президент США з 1801 по 1809 роки. На його честь в Америці названі річка і гора, декілька міст, площі і вулиці, коледжі й університети. На зворотньому боці купюри зображено маєток Джефферсон Монтичелло (від італійського "Маленька гора"), побудований за його власним проектом. 13 квітня 1976 року, у день народження Джефферсона й у рік 200-річчя утворення Сполучених Штатів, було випущено в обіг ювілейні дводоларові банкноти, лицьовий бік яких залишився без змін. На зворотньому боці зображено прийняття Декларації незалежності. Дводоларова купюра, випущена в 1976 році, багатьма колекціонерами чомусь вважається рідкісною. Насправді вона була віддрукована в мільйонах екземплярів, до того ж у 1995 році випуск таких банкнот було повторено. Але, очевидно, банкноти такого номіналу чимось не влаштовують населення Сполучених Штатів – найпоширенішою є однодоларова купюра, що складає біля половини загальної кількості всіх, що знаходяться в обігу банкнот. І величезний запас "рідкісних" дводоларових купюр даремно лежить у Казначействі. Отже, власникам таких грошових знаків пишатися особливо нічим. Та й досить заглянути в каталог Піка "Паперові гроші світу", щоб переконатися, що зовсім нова банкнота 1963 року, яка не була в обігу (з "Монтичелло" на зворотньому боці) коштує 4,5 долари, а банкнота 1976 року (з "Підписанням Декларації незалежності"), яку прийнято вважати рідкісною, коштує 4 долари. Для порівняння – звичайна банкнота, але така, що не була в обігу, номіналом 1 долар коштує за каталогом 2 долари.
Грошова одиниця Сполучених Штатів – долар, що складається із 100 центів – була прийнята Континентальним Конгресом 6 липня 1785 року. Здавалося б, в англійських колоніях більш природніми були б фунти, шилінги і пенси. Але, по-перше, Англія не випускала для своїх колоній ні монет, ні банкнот, по-друге, нова держава хотіла підкреслити "самостійною" валютою свою незалежність, і, по-третє, гроші з назвою "долар" на той час широко використовувалися в Північноамериканських колоніях.
Слово "долар" походить від німецького "талер", отриманого від скорочення "Іоахімсталер мюнце" ("монета з долини Св. Іоахіма"). Ця назва закріпилася за великими срібними монетами ще на початку 16 століття, коли вони у великій кількості чеканилися зі срібла багатих рудників у Іоахімсталі (нині Яхімов у Чехії). Найбільш розповсюдженою монетою цього типу стала песо, що карбувалася в американських колоніях Іспанії; за 350 років було випущено більше трьох мільярдів таких монет! В англомовних країнах песо часто називали "іспанським доларом". Ця монета широко використовувалася також у всіх колоніях Північної Америки. Тому, коли американський Конгрес вирішив випускати власні гроші, вони були названі вже добре відомим терміном.
Символ долара – знак $ – затвердився в побуті після початку карбування срібного долара. Існує декілька варіантів його походження. Однак жоден з них не був документально підтверджений. Більшість фахівців вважають, що цей знак – результат еволюції літер Р і S, що є абревіатурою слова pesos (множина peso), яке зображувалося у вигляді великої літери Р и маленької s праворуч і вище від неї. Зрештою, як показує вивчення старих манускриптів, Р спростилося до однієї довгої лінії, а s писали поверх спрощеного Р.
На лицьовому боці п’ятидоларової банкноти надруковано портрет Авраама Лінкольна (1809 – 1865) – шістнадцятого президента США. Саме Лінкольн першим ще за життя удостоївся високої честі бути зображеним на американських банкнотах. Зараз це суперечить американському законодавству, завдяки чиновнику міністерства фінансів Спенсеру Кларку.
У 1863 році при випуску банкнот номіналом 5 центів (монети в роки Громадянської війни зникли з обігу) на них з'явився портрет чиновника міністерства фінансів Спенсера Кларка. Казначейством США було замовлено випуск банкнот, що прославляє знаменитих дослідників Америки – Вільяма Кларка і Меріузера Льюіса, але Спенсер Кларк вважав, що він і сам гідний портрета на банкноті. Обурені конгресмени вимагали його звільнення.
Щоб такого не відбувалося надалі, терміново було прийнято закон, що забороняв появу на офіційних цінних паперах портретів діячів будь-якого рангу при їхньому житті.
Портрети Вільяма Кларка і Меріузера Льюіса майже через 40 років (у 1901 р.) з'явилися на 10-доларовій банкноті.
Наприкінці 1997 року міліцією Волгограда при обшуку у власника приватного підприємства було вилучено банкноту номіналом у 1 мільйон доларів. Після ретельної перевірки викликані для експертизи місцеві банківські фахівці з фальшивих грошей підтвердили, що банкнота має всі рівні захисту і, отже, є справжньою. Хоча відомо, що найбільша американська банкнота – сто тисяч доларів. Та й вона використовується винятково в офіційних розрахунках і лише у федеральних резервних банках.
У результаті ретельного розслідування було встановлено: у невеликому американському містечку Клі-ауотер (штат Флорида) є фірма під назвою "Міжнародна асоціація мільйонерів". Застосовуючи всі новітні способи захисту від підробки, вона випускає, як сказано в рекламному буклеті, "колекційні, з обмеженим тиражем" і різними серійними номерами імітації великі купюри в якості "вражаючого подарунка для друзів і співробітників". І коштує такий "мільйон" усьго 15 доларів 50 центів.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"