інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Гарантовані фондові інвестиції та єврозастави

З кінця 80-х гарантовані інвестиційні схеми поширилися від Британії з Ірландією до Іспанії й Південної Африки. Такі фінансові пропозиції ґрунтуються на деривативах і тим самим страхують мінімальну обіцяну рентабельність, через що їх радше можна розглядати поруч з депозитами та страховими полісами, а не з іншими видами фондових трастових паперів.
Найдавніша, а тому найпростіша з Гарантійних схем виглядає так: основну суму інвестують у банк, а через п'ять чи сім років отримують з неї гарантований прибуток. За часів, коли ставки трималися на особливо високому рівні, були популярними схеми з гучними назвами на кшталт "подвоюй свої гроші". Щоби забезпечити 100% прибутку за п'ять років, сукупна річна ставка (САR — від англ. Compound annual rate) повинна триматися на рівні не нижчому ніж 14,9 % Для подвоєння капіталу за сім років потрібна ставка лише у 10,4 %. Страхування гарантій, які надавалися даним типом інвестицій, відбувалося завдяки нульовим відсотковим свопам. Це давало змогу завищити рентабельність, рекламуючи великими літерами просту відсоткову ставку — 20% річних впродовж п'яти років — подаючи САR дрібним шрифтом.
Найпоширенішою варіацією таких простих депозитних структур стало прив'язування їх до фондових індексів. Тепер гарантували лише повернення основної суми. Прибуток залежав від коливання біржового індексу, наприклад FTSE 100. Не виплачувалися ні відсотки, ні дивіденди, термін повернення інвестиції залишався тим самим — п'ять років.
І у цих випадках для страхування Гарантованих інвестицій користувалися нульовими безвідсотковими свопами, а для фондових гарантій купували індексні опціони.
У Великій Британії подібну інвестицію вважають або банківським депозитом, або однопреміальним страховим полісом. Тому прибуток, який є різницею між обсягом депозиту та підсумкової виплати, оподатковують як банківський відсоток або у відповідності до правил оподаткування страхових полісів. Оскільки при цьому не йдеться про фондові інвестиції, то й схема буде іншою, ніж при оподаткуванні доходу з капіталу — тобто неоподатковану виплату отримати не вдасться.
Подібних різновидів основної структури інвестиційних гарантій існувало доволі багато залежно від поточного рівня відсоткових ставок та стабільності ринку, і, відповідно, й цін на нульові свопи та фондові опціони.
Інколи гарантія поширювалася не на всю основну суму — скажімо, гарантувалося лише 90% — з тим, щоб більша сума лягла в основу фондового опціону. І навпаки, могла обумовлюватися мінімальна сума підсумкової виплати в обсязі, наприклад, 110% від суми інвестиції. Це скорочувало обсяг коштів, на які банк міг придбати фондові опціони.
Задля врівноваження коливань фондового ринку рентабельність подібних інвестицій сьогодні розраховують не на п'ять років, а на термін до півроку, ґрунтуючись при цьому на середньорічних показниках того чи іншого фондового індексу. Подібне врівноваження пішло ще далі — виводиться не лише середнє значення індексу за останній рік перед виплатою інвестиції, але і його значення за перший рік.
Пізніше подібне індексування рентабельності вийшло за межі одного національного індексу. "Всесвітня гарантована фондова облігація" компанії Nationwide Building Society індексує інвестицію згідно з показником на шести національних ринках і надає можливу підсумкову виплату за шість років. Рентабельність інвестиції розраховувалась виходячи з різниці середніх показників індексів шостого та першого року від її внесення. За свого максимального наповнення ця облігація повинна була подвоїти інвестицію з рівнем САR 12,25 %. Визначення середніх показників дещо применшує рівень рентабельності — інвестори почувалися б куди краще без цієї шестичленної схеми визначення середньої рентабельності, коли б їхній прибуток поволі зростав і, відповідно до зростання одного з національних ринків.
Ще один приклад: В2, дочірній підрозділ Barclays Bank, надаючи гарантовані фондові інвестиції, розраховує рентабельність по щомісячній ощадній схемі.

Єврозастави
У березні 1999 року найбільше британське будівельне товариство Nationwide ввело у обіг Сполученого Королівства цінні папери, названі єврозаставами. Загалом, нічого аж зовсім нового не відбулося: кілька британських банків, скажімо, такі як Barclays та Abbey National, запровадили подібні види застав одразу ж після введення євро. Відрізнялися будівельні застави, названі European Tracker Mortgage, тим, що хоч і були прив'язані до загальноєвропейських відсоткових ставок, проте функціонували виключно у фунтах стерлінгів. Так що позичальники, покупці цих застав, могли не хвилюватися щодо ризиків, пов'язаних з обмінними ставками при нарахуванні їм відсотків чи виплаті основної суми застави.
Головний виконавчий директор компанії Nationwide Браєн Дейвіс наголошував: "Це перша британська застава для охочих орієнтуватися на європейські відсоткові ставки, всі оплати якої здійснюватимуться лише у фунтах. Проте на думку експертів подібний вид застави є лише цікавим гібридом, що покликаний служити радше інтересам біржових спекулянтів, ніж тих, хто хотів би уникнути ринкових ризиків. Такий фінансовий інструмент не надто захистить власників прибутків чи активів у євро і буде не логічним для охочих отримати позику у Великій Британії. Найкраще він служить тим, хто має намір скористатися з доволі низьких відсоткових ставок у євро. Пропонуючи маржу вищу за середні ринкові ставки, вони покладаються на те, що фунт і надалі перебуватиме поза межами єврозони і відсоткові ставки по ньому залишатимуться вищими.
Пропозиція Nationwide містила десятирічну заставу зі змінною ставкою, яка на 1,75 % перевищувала ставку Центрального Євробанку (англ. - European Central Bank, ЕСВ) зі знижкою на 1 % за перший рік. Упродовж перших десяти років ставку продовжували нараховувати в обсязі на 1,75 % вище від ставки ЕСВ, тобто во на змінювалася відповідно до змін ставок у єврозоні. Через де сять років ставка повинна була повернутися до рівня стандартної ставки Nationwide, яка перевищувала середньоєвропейську банківську ставку (EURIBOR) на 1,5 %.
Калькуляція застави передбачає доволі жорсткі умови викупних оплат. Великі суми доведеться внести у випадку, якщо вся або значна частина застави виплачується або трансформується в інший тип цінних паперів упродовж перших десяти років: якщо застава погашається у перші п'ять років, користувачу доведеться сплатити штраф у обсязі дев'ятимісячного сумарного відсотка, у перші шість-вісім років — шестимісячного, у дев'ять-десять років — тримісячного сумарного відсотка.
Якщо відсоткові ставки знижуватимуться, ЕСВ змінюватиметься повільніше від EURIBOR, якщо ж ставки залишатимуться стабільними, ЕСВ перевищуватиме EURIBOR на 0,25 %.
Як же вдалося компанії Nationwide застрахувати власну гру на біржі? Вона й не думала боронити своїх клієнтів від ризику коливання обмінних ставок, як про те писали в пресі. Натомість, було придбано Quanto-опціон, тобто куплено двомісячний опціон з правом вступити у десятирічний відсотковий своп зі сплатою тримісячного EURIBOR та отриманням тримісячного LIBOR. Обидва інструменти ґрунтувалися на маніпулюванні основною сумою у фунтах. Пікантність такого свопу полягає у різній кількості річних днів, по яких розраховують ставки для цих двох валют. Відсотки у фунтах нараховують на 365-денній основі, а EURIBOR визначають на 360-денній, що дає невелику різницю у 7 базових пунктів або 5 % між ставками. І ця різниця буде тим більшою, чим вищі відсоткові ставки, прийняті у тій чи іншій валюті. Якщо б ставка складала 15 %, як то було характерно для ставок у фунтах десять років тому, різниця склала б 21 базовий пункт.
Як же вдалося застрахувати інструмент компанії, що сама викликалась провадити інструменти страхування? Вочевидь, для цього потрібно було знайти ще одну "зацікавлену сторону", Quanto-опціони були першими деривативами, що прив'язувалися до двовалютних застав, у яких відсоткова ставка залежала від ставок однієї з валют, проте деномінування та виплати по такій заставі проводилися в іншій.
Можливо, компанії Nationwide довелося задля успішного функціонування депозитів зі ставками ЕСВ спустошити один з посередницьких інвестиційних банків? Або ж просто випустити яку-небудь Quanto-облігацію для приваблювання довірливих інвесторів.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"