інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Історія та сьогодення пластикових карток*

Термін "пластикова картка" – консолідуючий, загальновживаний, узагальнюючий при позначенні всіх правових і фінансових інструментів, виготовлених у традиційній для карток формі. Дійсно, "пластикова картка" – настільки широке для сприйняття поняття, що, зустрічаючи його сьогодні в повсякденному житті, не завжди маєш хоча б загальне уявлення, про що йдеться. Пластикові картки можуть поєднувати в собі сукупність суб'єктивних прав і обов'язків, що належать їхнім власникам. Сьогодні такі права, а відповідно до них і картки, можуть бути класифіковані за такими критеріями:
1) Характер прав (фінансовий, товарний, правовстановлюючий тощо), закріплених самою карткою.
2) Суб'єкт, який виготовляє пластикові картки (банк, інша кредитна установа, приватна юридична чи фізична особа).
3) Технологія виготовлення картки.
За цими трьома критеріями, власне, і розподілений весь обсяг поняття "пластикова картка". Інших у теорії немає і бути не може.
Ідея пластикових карток як платіжного засобу не нова. Основні принципи подібних карток були закладені ще в 19 столітті. Ідею використання пластикових карток вперше висунув Едвард Беламі. Він, як і будь-який геніальний письменник – фантаст, на кілька століть випередив своє покоління, передбачивши появу якісно нових платіжних інструментів. Про можливість використання як засобу платежу замість звичайних грошей "пластикових штуковин" світ довідався в 1880 році з книги Беламі "Дивлячись назад", де головний герой, який страждає важкою формою безсоння, у стані лікувального трансу із дев'ятнадцятого століття подорожує в американське місто Бостон 2000 року. Тут він і виявляє незвичайне для нього явище: громадяни цього міста зовсім забули про існування доларів і розплачуються в магазинах, готелях, на аукціонах та зі своїми кредиторами зручними картками, на яких зазначалися номінальні суми банківського кредиту, виданого за відпрацьовані на промисловому виробництві дні.
Реалізація ідей відомого фантаста і журналіста відбулася на початку двадцятого століття в Сполучених Штатах. Місце і час були обрані невипадково. Споживчий кредит у Штатах починає набирати обігу ще з дев'ятнадцятого століття, а до початку двадцятого навряд чи ще яка-небудь країна могла конкурувати з Америкою по поширеності цього цивільного інституту. Основою для становлення карткового обігу були міцні, довгострокові і взаємовигідні відносини між продавцями і покупцями, що в результаті привело до появи системи "програм лояльності клієнтів" (loyalty programs). І, починаючи з чотирнадцятого року, великі банки, магазини, промислові підприємства і нафтопереробні компанії почали видавати своїм надійним і постійним кредиторам спеціальні картонні картки, що підтверджували право майнової вимоги до емітента карток, а також, у деяких випадках, підтверджували перебування певної суми коштів на банківському рахунку їхнього власника. Але ці картки виявилися недовговічними і незручними, тому що виготовлялися з неякісного картону і були надмірно великі за розмірами.
У 1928 році компанія "Farrіngton Manufakturіng" розробила нову технологію випуску карток, запропонувавши спеціальний рельєфний напис на міцному носії (спочатку метал, потім пластик), що містить інформацію про власника картки, а також індивідуалізує набір буквенних і цифрових символів. Для здійснення платежу за допомогою картки використовувався механізм під назвою імпринтер, що являє собою могутній прес, який друкує всі дані картки на торговому документі - чеку або квитанції.
У 1946 році Джон С. Біггінс, службовець Національного банку Флетбуш розробив і ввів у практичне використання фінансову схему, що називалася "Chargeіt". Її суть полягала у збиранні роздрібними магазинами від покупців спеціальних боргових розписок з наступним їх наданням у кредитні установи, що їх викуповували. Ця схема лягла в основу сучасних кредитних взаємин, а Біггінс вважається батьком засновником усієї кредитно-карткової справи.
На наступному етапі з'являються вже банківські пластикові картки. Банківська картка у двадцятому столітті є найвищим рівнем оформлення кредитних взаємин. Це документ, виданий клієнту банком і використовується для ідентифікації при безготівковій купівлі товарів у магазинах чи одержанні готівки, в її основі лежить система договірних відносин між основними учасниками операцій: з одного боку – банками, магазинами і підприємствами сервісу, з іншого – клієнтами банків (власниками карток).
За функціональними характеристиками розрізняються кредитні і дебетові картки. Перші пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користатися кредитом при купівлі товарів і при одержанні касових позичок. Другі призначені для одержання готівки в банківських автоматах чи придбання товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунка власника картки в банку. Особливу категорію складають платіжні картки (як різновид кредитних карток) – загальна сума боргу при їхньому використанні повинна погашатися цілком у визначений термін після одержання виписки без права продовження кредиту.
Перша в історії кредитна банківська картка з'явилася в 1951 році. Її випустив Franklіn Natіonal Bank. А вже в 1967 році декілька великих регіональних асоціацій об’єднуються під егідою компанії Іnterbank Card Assocіatіon, що одержала назву Master Card Іnternatіonal. Майже одночасно і паралельно з нею почала діяти система Amerіcan Express. Через чотири роки, у 1971 році створюється VІSA USA Іnc, пізніше перейменована у VІSA Іnternatіonal.
І, нарешті, у 1992 році європейські "карткові" компанії утворили компанію Europay Іnternatіonal. Це нова європейська карткова платіжна система, що одержала права на управління фірмовими марками EuroCard і Master Card.
Але якщо сьогодні пластиковими картками вже нікого не здивуєш, то електронні гроші є поки що загадкою для більшості громадян як у нашій країні, так і за кордоном.
Електронними або цифровими грошима називаються платіжні засоби, що перебувють в обігу в електронному вигляді, який гарантує анонімність. За аналогією з готівковими купюрами цифрові гроші, як електронні документи містять номінальну вартість, вказівку на емітента, індивідуальні ознаки (серія, номер тощо) і елементи захисту від підробки (підтвердження їх цифровим підписом емітента). Вони дуже мобільні, прості і зручні у використанні і відносно надійно захищені від злочинних зазіхань. Повноцінне використання таких платіжних засобів стало можливим лише з винаходом спеціального "охоронного" засобу – електронного цифрового підпису – реквізиту електронного документа, призначеного для захисту цього документа від підробки, отриманого у результаті криптографічного перетворення інформації з використанням закритого ключа електронного цифрового підпису. Він дозволяє ідентифікувати власника сертифіката ключа підпису, а також установити відсутність перекручування інформації в електронному документі.
Про історію виникнення перших електронних (мережних) платіжних систем розповідає Тедеєв Астамур Анатолійович у своїй книзі "Електронні банківські послуги":
"У лютому 1995 р. англійський Barclays Bank став першим великим європейським банком, що почав здійснювати підприємницьку діяльність з використанням мережі Інтернет. На спеціальному веб-сайті банку була відкрита Інтернет-вітрина (магазин) із продажу вин, іграшок, а також залізничних квитків. Клієнти банку могли переглядати каталоги і використовувати номери своїх банківських кредитних карток для оплати товарів, які доставляє їм кур'єр. Проект банку Barclays дозволив від реклами вперше перейти до повноцінних банківських операцій у мережі Інтернет. Покупці переглядали електронні каталоги товарів і заповнювали електронні бланки замовлень. Бланк із зазначенням даних про кредитну картку покупця шифрувався і враховувався банком. На первинному етапі задля безпеки доступ до банківських рахунків клієнтів не надавався, і вони не могли управляти своїми банківськими рахунками на відстані. Потім це технологічне обмеження було знято.
Тоді як традиційна комп'ютеризація в банках продовжувалася, виникали і нові стратегії автоматизації. Першими проектами в галузі кредитних послуг, при наданні яких в якості інструменту управління банківським рахунком на відстані була мережа Інтернет, стали розробки корпорацій Іnternet Corp. (програма домашніх банківських послуг Home bankіng servіce), Mіcrosoft (програма Money – електронні розрахунки та управління власними фінансами) і банків – партнерів Natіons Bank of Amerіca (програмне забезпечення для управління власними коштами – Managіng your Мопсу). Сьогодні при здійсненні електронної економічної діяльності господарчі суб'єкти одночасно можуть використовувати декілька варіантів систем електронних грошей.
Технологічно спрощуючи, можна сказати, що сучасні електронні гроші являють собою певну послідовність цифр, що символізують банкноти і монети, і в цьому полягає їхня інформаційна сутність. З їхньою допомогою можна придбавати товари (послуги) у режимі реального часу з використанням інструментів управління банківським рахунком на відстані (комп'ютер, підключений до мережі Інтернет, Мондекс-телефон (Інтернет-банкінг), мобільний телефон, що підтримує стандарт WAP (мобільний банкінг), банківські пластикові картки (карткові електронні банківські послуги чи картковий банкінг). За прогнозами фахівців, у перспективі електронні гроші можуть потіснити, а потім і частково витіснити грошові знаки, матеріально зафіксовані в традиційних формах.
Як уже зазначалося, перший віртуальний банк, що здійснює банківську діяльність винятково в мережі Інтернет, був створений у 1994 р. в рамках американського мережного кредитно-карткового проекту Fіrst Vіrtual Holdіngs. Технологічною основою банківських операцій стало використання електронної пошти. У цій системі електронних розрахунків номери банківських кредитних карт клієнтів заносяться в захищену комп'ютерну систему і ніколи не виходять за межі мережі. Замість них видається ідентифікаційний номер, переданий для оплати електронних купівель".
Ця система виявилася настільки вдалою, що її основні принципи поширилися в усьому світі. За допомогою цифрових грошей відбуваються швидкі фінансові перекази в будь-яку точку землі, оплата комунальних, телефонних, телевізійних послуг, послуг Інтернет-провайдерів, оплата кредитів тощо. Загалом, новому суспільству інформаційного типу такі платіжні засоби просто необхідні.

* За матеріалами веб-сайтів
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"