інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інвестиційні інструменти на ринку дорогоцінних металів

На ринку золота свої закони. Вартість "жовтого металу" зростає в період політичної й економічної нестабільності і знижується під час відносного спокою і благополуччя. Падіння долара вилискує металевим блиском в очах "золотих" биків, тоді як позитивні дані про економічну ситуацію у світі викликають у них зневіру. У короткостроковому періоді ринок може знаходитися під впливом одного або кількох великих гравців, наприклад, центральних банків, і в цьому випадку прогнози можуть не виправдатися.
Золото не мало великого успіху в період значного підняття ринку акцій. Після того, як луснула “мильна кулька” технологічного сектора, а основною характеристикою світової політичної й економічної ситуації стала нестабільність, інвестори знову звернули увагу на цей дорогоцінний метал. Більшість консервативних інвесторів тримали частину активів у золоті або акціях золотодобувних компаній. Золото вважається надійним захистом від інфляції, а тому може дорожчати не тільки в періоди охолодження економічної кон'юнктури, але й в часи її перегріву.
Минулого року золотодобувний сектор виправдав сподівання інвесторів: провідні галузеві індекси Amex Gold Bugs (^HUI), CBOE Gold (^GOX), і Phili Gold & Silver (^XAU), виросли на 67%, 44 і 42%.
Сумніви, що висловлюються експертами стосовно довгострокових перспектив ринку золота, пов'язані з тим, що інвестори не вдержують цей клас активів тривалий час. Певною мірою це зумовлено високою залежністю цін на золото від політичної й економічної ситуації, а також традиційними побоюваннями: прдбати дорого, а продати дешево.
На практиці золото слугує рятувальним засобом під час ослаблення фондового ринку. Це підтверджується зростанням цін на "жовтий метал" після краху ринку акцій 1973-1974 рр., а також збільшенням попиту на золото в умовах ринкової невизначеності, що склалася після вересневих терактів 2001 р. в США. Глава аналітичного управління Ларрі Сведроу (Larry Swedroe), Buckingham Asset Management зазначив, що золото іноді демонструє тривалі періоди низької прибутковості в часи економічної й політичної стабільності, а потім вистрілює надвисокою прибутковістю в короткі періоди економічних і політичних криз. Вільям Бернстайн (William Bernstein), автор "The Intelligent Asset Allocator" відзначає, що в довгостроковому періоді, до якого входять різні фази економічного циклу прибутковість інвестицій на ринку золота не така низька, як зазвичай вважають. Посилаючись на дані професора Кеннета Френча (Kenneth French), він вказує, що прибутковість вкладень у золото з липня 1963 р. по грудень 2002 р. склала 7,9%, а за винятком інфляції в 4,6%, прибутковість виявилася на рівні 3,3%. При екстраполяції цього показника на 2003 р. виходить прибутковість у 9,5%.
1. Тройська унція, що використовується для визначення маси дорогоцінних металів, відрізняється від традиційних унцій британської системи одиниць маси і ваги (так звана. система евердьюпойс), які використовуються для зважування більшості товарів. В одній тройській унції міститься 31,10 г, а в унції евердьюпойс – 28,35 г, тобто тройська унція приблизно дорівнює 1,1 унції за системою евердьюпойс.
2. Максимальна ціна на золото – 875 дол. за тройську унцію – зафіксована 21 січня 1980 р. на NYMEX.
Оцінюючи ситуацію на ринку золота, технічні аналітики говорять про формування "подвійної вершини", коли ціни в короткостроковому періоді двічі досягають максимуму, а потім коректуються. Подальша динаміка залежить від того, чи вдасться цінам перебороти рівень опору.
Наблизившись у січні до оцінки 430 дол., на початку лютого вартість золота впала нижче 400 дол. за тройську унцію. Схожа картина спостерігалася в настрої учасників біржових торгів: зниження індексу Hulbert Gold Newsletter Sentiment до мінус 15,4% дозволило припустити, що вони перейшли до гри на зниження. Однак з 6 лютого ситуація змінилася, і протягом більшої частини місяця вартість золота коливалася в інтервалі 400 дол. – 410 дол. за тройську унцію. Як фактор, що визначає динаміку цін на золото в поточному періоді, експерти визначили дії центральних банків. На думку брокера Джона Браймлоу (John Brimelow), на ринок золота істотно впливає Індія, що активно скуповує цей дорогоцінний метал, коли його вартість опускається нижче 400 дол.
За даними МВФ, золоті резерви центральних банків і міжнародних організацій у грудні 2003 р. дорівнювали приблизно 32000 т. Найбільші запаси золота у США – 8135 т. На другому місці Німеччина (її золоті запаси сягають 3439 т, що в доларовому вираженні складає близько половини всіх золотовалютних резервів країни). Великі запаси золота також у Міжнародного валютного фонду і центробанків Франції, Швейцарії, Нідерландів, Єврозони, Японії і Китаю. На думку учасників біржових торгів, наявність великих золотих
резервів у центральних банків може бути гарантією того, що різкого падіння цін на золото в доступному для огляду майбутньому не відбудеться: криза на ринку золота Центробанкам невигідна.
Переважну частину золотих запасів було акумульовано центробанками в період дії золотого стандарту. Останнім часом лише деякі центральні банки нарощували золоті резерви, інші продавали цей метал. За даними Gold Fields Mineral Services Ltd, середньорічні обсяги продажу золота центральними банками за п'ять років склали близько 13% від сукупної пропозиції на світовому ринку. Відповідно до розрахунків Всесвітньої золотої ради, в середньому за 1998 – 2002 рр. центробанки реалізовували щорічно 480,8 т золота. З вересня 1999 р. обсяги продажів золота центральними банками регулюються спеціальною угодою (Central Bank Agreement on Gold).
Золоті авуари, що формуються інституціональними і приватними інвесторами, нині досягають 16% від сумарних запасів золота, при цьому попит на золото з боку приватних інвесторів складає близько 12% сукупного попиту. Що стосується структури попиту, то такі його складові, як попит з боку ювелірної промисловості і стоматології, а також виробничих підприємств протягом багатьох років є відносно стабільним. Одночасно інвестиційний попит на золото значно коливається.
Хеджові фонди активно купують і продають золото з метою одержання прибутку внаслідок коливання цін.
Переваги інших учасників торгів – пенсійних фондів – більш стабільні: як правило, вони придбавають метал на відносно довгостроковий період. Їхній інтерес до золота, як одного з напрямків альтернативних інвестицій, значно збільшився на початку третього тисячоліття у зв'язку з кризою фондових ринків, що продемонстрували перевагу диверсифікованості портфеля за рахунок золота. У той же час, активність пенсійних фондів на ринку золота значно нижча, ніж активність хеджових фондів.
Приватні інвестиції в золото сконцентрувалися в декількох країнах. Крім американців, які здобувають цей метал з метою диверсифікувати інвестиційні портфелі, дуже активні на ринку золота приватні інвестори з Туреччини, де золоті монети використовуються як засіб нагромадження заощаджень і платіжного інструмента. У В'єтнамі цей метал використовується як засіб платежу при придбанні нерухомості. В Індії золото є традиційним інструментом заощаджень. В Японії популярні золоті накопичувальні рахунки. В той же час ризик банківської кризи та побоювання щодо економічної нестабільності є важливими факторами збільшення золотих активів. Крім того, великий інтерес до золота виявляють інвестори з Індонезії, Тайланду, Південної Кореї, Саудівської Аравії і країн Перської затоки. Китайські інвестори могли б стати помітними гравцями на цьому ринку, але їхній потенціал не реалізується через введені в країні обмеження на операції з золотом.
Протягом тривалого часу придбання фізичного золота було складним для середнього інвестора через великі витрати на придбання, транспортування і збереження. Одним з найрозповсюдженіших способів гри на зміні золотих цін було вкладення коштів у інвестиційні взаємні фонди, що спеціалізуються на акціях золотодобувних компаній. Серед провідних фондів у цьому секторі слід згадати британський World Mining Trust PLC (MLWMF.PK), заснований Merrill Lynch у грудні 1993 р. Слабкою ланкою таких інвестицій є той факт, що волатильність акцій золотодобувних компаній майже втричі перевищує волатильність цін на фізичний метал, при цьому цінні папери золотодобувних компаній піддаються тим же факторам ризику, що й фондовий ринок. Крім того, у міру специфіки фондових і товарних ринків придбання корпоративних акцій не може вважатися повним аналогом придбання фізичного золота. З появою спеціалізованих біржових фондів ситуація почала змінюватися, але остаточні висновки робити рано.
Одним з розповсюджених способів є придбання золотих монет і невеликих злитків у великих банків і спеціалізованих дилерів. Монети, що придбавають з інвестиційною метою не слід плутати з пам'ятними і нумізматичними монетами, вартість яких залежить від історичної цінності, рідкісності і зовнішнього вигляду, а не від вмісту в них золота. Інвестиції зазвичай здійснюються в злиткові монети (bullion coins), вартість яких майже дорівнює вартості металу, що міститься в них. Першою золотою монетою, що поширилась як інвестиційний інструмент, став південноафриканський Крюгерранд. (Докладну інформацію про золоті монети можна знайти в галузевому каталозі "Gold Bullion Coins".)
Золоті злитки розрізняються за вагою: на ринку торгуються злитки від 1 г до 400 тройських унцій (1 кг дорівнює 32,1507 тройським унціям); приватні інвестори зазвичай купують злитки вагою до 1 кг. Відповідно до галузевого каталогу "Gold Bars Worldwide", нині у світі зареєстровано 50 акредитованих виробників невеликих золотих злитків, що випускають 338 їхніх різновидів. Вміст чистого золота в злитках і монетах становить не менше 99,5%. Варто додати, що в багатьох країнах, враховуючи всі країни Європейського Союзу, придбання фізичного золота з інвестиційною метою не обкладається ПДВ. Однак істотним недоліком цього інвестиційного методу є високі комісійні, що стягуються дилером при здійсненні операцій, а також велика різниця між цінами купівлі й продажу.
Відкриття спеціальних рахунків у банках або компаніях-дилерах є напрямком інвестування в золото, що останнім часом активно розвивається. Розрізняють два види "золотих" рахунків. Розміщення золота на аллокованих рахунках, або рахунках відповідального збереження, схоже на збереження коштовностей у банківських сейфах. Кожний злиток або монета враховуються з виділенням індивідуальних ознак (серійний номер, найменування монети, проба, виробник тощо) і належить конкретному власнику, який платить фінансовій установі комісійні за збереження.
Інвестори зазвичай відкривають неаллоковані, або знеособлені золоті рахунки, що концептуально схожі з валютними рахунками. При реальному розміщенні золота (як правило, протягом двох днів після відкриття рахунка) не відбувається закріплення за власником конкретних злитків чи монет. Перевагою неаллокованих рахунків є відсутність комісійних за збереження і можливість одержання відсотків. Що стосується банків чи дилерів, то такі рахунки є підтвердженням їхньої кредитоспроможності.
Найбільші банки і дилери, які надають послуги з відкриття золотих рахунків, входять до складу Лондонської асоціації учасників ринку дорогоцінних металів (London Bullion Market Association). Провідними серед них є ATS Bullion, Baird, Chard і Gold Investments. Оскільки для відкриття рахунків у цих фінансових установах, потрібно не менше 1000 унцій золота, тому зрозуміло, що головними їхніми клієнтами є інституційні інвестори.
Останнім часом послуги з відкриття металевих рахунків відповідального збереження і знеособлених металевих рахунків для юридичних і фізичних осіб стали надавати деякі російські банки. Власники знеособлених металевих рахунків мають можливість отримати прибуток від збільшення вартості золота на світовому ринку, а в багатьох банках – одержати відсотки, що нараховуються в грамах у залежності від терміну розміщення активів. Придбання золота в банку для розміщення на рахунку не обкладається ПДВ, однак при вилученні золота з банку цей податок стягується. Процентний доход за знеособленими металевими рахунками обкладається прибутковим податком. Недоліком цього методу інвестування є велика різниця між цінами купівлі і продажу, яка встановлюється банками, а також високі комісійні за вилучення золотих злитків.
На світовому ринку широкий спектр послуг для приватних інвесторів надає Монетний двір Австралії The Perth Mint (www.perthmint.com.au). Ця фінансова установа пропонує програму придбання золотих сертифікатів (The Perth Mint Certificate Program, PMCP) на суму від 10 000 австралійських доларів. Історично такий фінансовий інструмент належить до періоду дії золотого стандарту (у США були замінені срібними сертифікатами, а потім – федеральними резервними банкнотами). До 1933 р. золоті сертифікати, що випускалися американським Казначейством і деноміновані в доларах, можна було виміняти на певну кількість золота. Нині золоті сертифікати, крім PMCP, емітуються комерційними банками, переважно в Німеччині і Швейцарії, і є підтвердженням права власності на депоноване золото, але не припускають конвертації у фізичні активи. Власники золотих сертифікатів мають можливість проводити операції з ними по телефону або через Інтернет. Сертифікати Монетного двору Австралії є єдиними у світі, гарантом яких виступає уряд.
Мінімальні вимоги для відкриття так званого об'єднаного золотого рахунка (Gold Pool Account) ставить Kitco (www.kitco.com) – найбільша канадська компанія роздрібної торгівлі дорогоцінними металами. Галузевий сайт компанії, надає можливість здійснювати операції з золотом через Інтернет протягом 24 годин на добу.
Цікавим способом інвестицій у дорогоцінні метали є золоті накопичувальні рахунки (Gold Accumulation Plans, GAP), що поширились у Японії. Ідея належить Tanaka Kikinzoku Kogyo – провідній японській компанії роздрібної торгівлі золотими злитками, яка запропонувала в 1980 р. своїм клієнтам щомісяця інвестувати фіксовані суми в золото. Цим шляхом пішли золотодобувні компанії і банки, а в 1988 р. таку послугу пропонував найбільший комерційний банк Японії - Sanwa Bank. У 2003 р. японські компанії і банки, що просувають золоті накопичувальні рахунки, акумулювали у своїх сховищах більше 200 т золота.
Повертаючись до біржової торгівлі, варто згадати, що досвідчені гравці на ринку золота активно працюють з похідними фінансовими інструментами або деривативами: опціонами і ф’ючерсами. Спочатку деривативи розроблялися як інструменти захисту від цінових коливань, і сьогодні більшість золотодобувних компаній хеджує ризики, пов'язані зі зміною цін на метал, шляхом проведення активних операцій на ринку ф’ючерсів. Однак для багатьох інших учасників торгів ф’ючерси є інструментом спекулятивної гри.
Ринок ф'ючерсних контрактів на золото почав функціонувати 31 грудня 1974 р. на COMEX – товарній біржі в Нью-Йорку. Опціони на золото, введені в практику компаніями Mocatta Metals Corporation (пізніше Scotia Mocatta) і Valeurs White Weld (пізніше CSFB) наприкінці 1970-х років, спочатку торгувалися на позабіржовому ринку. Як біржові інструменти опціони на золото з'явилися на COMEX у 1982 р.
Ф'ючерсні контракти на золото – це власне зобов'язання купити чи продати певну кількість металу на певну дату за обговореною ціною. Теоретично після закінчення терміну контракту передбачається постачання товару, однак на практиці до реального постачання справа доходить дуже рідко (за статистикою, фізичне постачання здійснюється менше ніж за 1% ф'ючерсних контрактів). Прибуток учасників ф'ючерсних торгів формується за рахунок премії, виплаченої за контракт. Вартість ф'ючерсних контрактів на золото залежить від коливань цін на товарному ринку.
Ф'ючерсні контракти на золото торгуються на товарних біржах, найбільшими з яких є COMEX – термінова товарна біржа в Нью-Йорку, що об’єдналася у 1994 р. з NYMEX (www.nymex.com), і TOCOM, Токійська товарна біржа (www.tocom.or.jp). Підтримувана COMEX електронна торгова система Access, термінали якої встановлено в найбільших містах США, а також у Лондоні, Сіднеї, Гонконзі та Сінгапурі, дозволяє проводити операції після закриття біржі. Крім того, активні операції з контрактами на золото проводяться в електронній торговій системі Instanbul Gold Exchange, на торговому майданчику Chinese Gold and Silver Exchange Society у Гонконзі, а також на відкритій у жовтні 2002 р. шанхайській біржі Shanghai Gold Exchange.
На відміну від ф'ючерсних контрактів форварди завичай доводяться до виконання, при цьому вони не торгуються на біржах, не є стандартизованими, а обсяг товару і дата постачання визначаються сторонами, які беруть участь, на договірній основі.
Трохи складнішими похідними інструментами, у порівнянні з ф’ючерсами, є опціони на золото, що надають їх власникам право, але не зобов'язання купити (опціони "колл") або продати (опціони "пут") певну кількість золота за узгодженою ціною на зазначену дату. Ціна опціонів залежить від поточних цін на золото (ціни "спот"), ціни виконання (страйк), процентних ставок і терміну погашення. Ф'ючерсні й опціонні контракти на золото, як і будь-які фінансові деривативи, часто використовуються як інструменти хеджування операцій.
У середині 1980-х років на ринку з'явилися варранти, що випускалися переважно золотодобувними компаніями. Сьогодні варранти пропонують великі інвестиційні банки. Такі цінні папери надають покупцеві право придбати золото за певною ціною на зазначену дату в майбутньому. Як правило, варранти можуть бути продані назад емітенту в будь-який час до дати закінчення контракту. Деякі варранти торгуються на фондових біржах. І хоч їхнє придбання може викликати постачання активу, що покладено в основу, це не є розповсюдженою практикою.
На ринку структурованих інструментів домінують інституціональні інвестори або, як у випадку з форвардами, представники золотодобувної галузі.
Новим і, на думку аналітиків, дуже перспективним інструментом інвестування в золото, є спеціалізовані біржові фонди, активи яких прив'язані до цього дорогоцінного металу. Першим у цій галузі став фонд Gold Bullion Securities, що розмістив у 2003 р. цінні папери, забезпечені золотом, на Австралійській фондовій біржі (тікер фонду: GOLD). Акції Gold Bullion Securities, кожна з яких дорівнює вартості однієї десятої унції золота, було випущено за підтримки Всесвітньої золотої ради (World Gold Council) і австралійської компанії Gold Bullion Ltd.
Вартість паперів спеціалізованих золотих біржових фондів визначається вартістю золота. Фізично метал знаходиться в лондонських сховищах кастодіального банку HSBC Bank USA. До середини грудня 2003 р. у лондонських сховищах австралійського фонду знаходилося 664 золоті злитки загальною масою 267359 унцій (8,32 т) і вартістю більше 110 млн дол. Після 10 місяців роботи фонду кожна його акція забезпечувала власникові 99,88% однієї десятої унції золота. Це означало, що вартість кожної акції (в обігу знаходиться близько 3 млн акцій) на той момент складала 55 австралійських доларів, або 41,50 дол.
У грудні 2003 р. акції Gold Bullion Securities було розміщено у Великій Британії. Вони почали торгуватися на Лондонській фондовій біржі 9 грудня під тікером "GBS". І австралійським, і британським фондами керує Грехем Таквелл (Graham Tuckwell), глава Gold Bullion Limited. Достроково погасити цінні папери золотих біржових фондів шляхом їхнього обміну на фізичне золото можуть тільки "привілейовані" власники (Approved Holders), тоді як інші власники акцій можуть обміняти їх на відповідну суму в американських доларах, британських фунтах стерлінгів або євро.
Комісійні золотих біржових фондів невисокі, враховуючи те, що при купівлі реального золота додаткові витрати інвестора складають близько 7%. Так, британський Gold Bullion Securities стягує комісійні за управління, випуск акцій, збереження і страхування в цілому в розмірі 0,5%, тоді як комісійні австралійського фонду складають 0,69% і залежать від поточного обсягу активів. На відміну від австралійського фонду, де мінімальна сума для відкриття рахунка складає 500000 австралійських доларів, британський Gold Bullion Securities не встановлює обмежень на суму, необхідну для відкриття рахунка.
У травні 2003 р., паралельно з розміщенням акцій біржового фонду в Австралії, Всесвітня золота рада звернулася до Комісії з цінних паперів і бірж США, SEC за дозволом відкрити аналогічний фонд в Америці, проте зволікається вирішення цього питання. Передбачається, що акції фонду Equity Gold Trust будуть торгуватися на Нью-Йоркській фондовій біржі під тіккером "GLD". 6 лютого 2004 р. із заявкою на реєстрацію золотого біржового фонду в регулюючі органи звернулася компанія Barclays Global Investors. Після схвалення заявки регулювальними органами акції фонду iShares COMEX Gold Trust буде розміщено на Американській фондовій біржі під тіккером "IAU". Відповідно до поданих документів, організаційною формою обох фондів має стати довірчий інвестиційний траст; і в цьому, і в іншому випадку опікуном виступатиме Bank of New York. Коефіцієнт витрат Equity Gold Trust має скласти 0,3%, а фонду iShares COMEX Gold Trust – 0,4%.
Біржові фонди з прив'язкою активів до фізичного золота є першими. Нині плюсом цих фондів є високий авторитет фінансових інститутів, що беруть участь у їхньому просуванні на ринок. BGI має репутацію першокласної компанії в галузі індексного інвестування, а Bank of New York відіграє важливу роль у діяльності найбільшого біржового фонду – Nasdaq 100 Trust (QQQ).
Активізація зусиль щодо просування золотих біржових фондів на ринок у сформованих умовах була прогнозованою. За оцінкою експертів, вдалий дебют золотого біржового фонду в Австралії мав стимулювати виникнення в інших країнах аналогічних фондів, причому не тільки з прив'язкою активів до золота, але і до інших товарів, наприклад, нафти.
Ще одним нововведенням у сфері інвестицій в золото став запуск на початку грудня 2003 р. ф'ючерсних контрактів з прибуткової складової Gold TRAKRS (Total Return Asset Contracts) Futures на Чикагській товарній біржі, CME. Цей інструмент виявився шостим у серії таких ф'ючерсних контрактів, розроблювальних спільно CME і Merrill Lynch. Розміщення Gold TRAKRS виявилося успішним: у перший день торгів було зроблено операції більш ніж за 5,5 млн контрактів на суму 144 млн дол.
На відміну від традиційних ф'ючерсних контрактів, динаміка Gold TRAKRS залежить не тільки від цін на товарному ринку, але і прибутку, що може бути отриманий при позичці золота. TRAKRS є інструментами, орієнтованими на індекси. Gold TRAKRS Index дозволяє відслідковувати наявну ціну золота і сумарний доход, що накопичується за ставкою, за якою золото може бути видане в кредит терміном на один місяць.
Як оригінальний спосіб опосередкованого вкладення коштів у золото, варто згадати гру на прогнозах цін, чи спред-беттінг. Можливість зіграти на майбутній зміні ціни на золото надають такі компанії, як Cantor Index, City Index і IG Index. Суть методу полягає в тому, що компанії виставляють діапазон цін (в американських доларах за тройську унцію) на певний період часу в майбутньому, а гравці намагаються пророкувати: якою виявиться реальна ціна (вище чи нижче встановленої).
Способів придбання золота з інвестиційною метою насправді не так мало, як здається, однак не всі вони задовольняють середнього інвестора, або через надмірну складність, або через високі витрати. Яким способом скористатися, залежить від бажання інвестора: володіти фізичними активами чи досить опосередкованої участі у зміні ситуації на товарному ринку, а також від того, які кошти він може витратити.
Зростання цін на товарних ринках в цілому і на ринку золота зокрема викликав інтерес до цієї галузі і стимулював появу нових інвестиційних інструментів. Протягом останнього року диверсифікованість активів за рахунок "жовтого металу" стала доступнішою для середнього інвестора. Дебют нових інструментів інвестування виявився вдалим, однак їхні перспективи у довгостроковому періоді залежать від ситуації на фондовому, валютному і товарному ринках, світової економічної і політичної кон'юнктури, активності відповідних фінансових інститутів з їх просування на ринок, а також бажання інвесторів тримати ці активи у своїх портфелях протягом тривалого часу.

За матеріалами сайту www.k2kapital.com
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"