інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Вино як об’єкт інвестування

Протягом сторіч винні колекції, так само як і твори мистецтва, були гордістю власника, що збирав їх заради власного задоволення і величі. Перетворення колекційного предмета в товар, що відповідає ринковим законам і надає можливість інвестувати, тобто вкладати гроші при сприятливих умовах і продавати при зростанні цін через певний період часу з метою одержання прибутку, стало відносно новою тенденцією.
Однак для тих, хто, наприклад, у серпні 1997 р. вклав у якісне бордоське вино 2200 дол., це могло виявитися дуже вдалим: через п'ять років продаж цього вина приніс би 3850 дол. За розрахунками експертів британської компанії-негоціанта Farr Vіntners, така операція забезпечила б прибутковість вкладень у два рази більшу, ніж інвестиції в "блакитні фішки" на ринку акцій. Ще більший прибуток могли б принести вина 1982 р. Так, ящик Chateau Margaux, куплений за 750 дол., зараз коштує 12000 дол., а вартість Chateau Petrus збільшилась з 3685 дол. до 29525 дол. Дуже прибутковими можуть виявитися навіть інвестиції у вина "Нового світу": пляшка елітного каліфорнійського каберне Screamіng Eagle 1993 р., яке коштувало 75 дол. у 1996 р., зараз коштує 1600 дол. Насправді, як відзначають експерти Chrіstіe's, інтерес до винних колекцій значно збільшився за останні 30 років, що спричинило різке подорожчання колекційних вин. До речі, перший аукціон із продажу вина було організовано Chrіstіe's у Лондоні в грудні 1766 р. Сьогодні "винні" аукціони проводяться також в Амстердамі, Женеві, Парижі, Гонконзі, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Сінгапурі й Токіо.
З одного боку, вдалі інвестиції у винні колекції можуть забезпечити до 30% щорічного доходу. У той же час такі інвестиції характеризуються не стільки високою прибутковістю, скільки складністю і ризикованістю процесу. Однак більшість компаній-посередників і консультантів, що рекомендують диверсифікувати інвестиційні портфелі за рахунок вин, про це мовчать.
Стосовно найбільш вдалого часу для купівлі вина, експерти вважають, що найдешевше його можна купити при продажі "en prіmeur", тобто під час ф'ючерсних торгів на ранніх стадіях виробництва, коли молоде вино ще знаходиться в бочках. У Бордо (Bordeaux) цей період триває з початку квітня до кінця червня. Нерідко виробники продають за стартовою ціною невелику кількість вина, а через деякий час пропонують його ще раз, але за вищою вартістю. Особливо це стосується вин тих років, коли врожай вважається дуже гарним.
Необхідно підкреслити, що можливість купувати кращі вина провідних виробників за найбільш вигідною початковою ціною мають переважно негоціанти – великі торгові компанії. Найбільш відомими й авторитетними посередниками при купівлі-продажу вина є такі компанії, як Farr Vіntners, Berry Bros & Rudd, John Armіt і Corney & Barrow. Система ф'ючерсних торгів кращими марками бордоських вин побудована таким чином, що не тільки пересічний інвестор, але й велика компанія-імпортер не може здійснювати закупівлі вина в замках Grand Cru. Для них купівля вина на ранніх етапах виробництва може бути здійснена через негоціантів або такі інтернет-сайти, як uvіne.com і uk.chateauonlіne.com. У той же час, наприклад, бургундська система торгівлі не виключає можливості підписання контрактів, і навіть ексклюзивних, безпосередньо з виноробами.
У багатьох випадках вино продається тільки клієнтам, включеним у спеціальний список. Зокрема, у Бордо вина продаються лотами: найбільш надійним, довгостроковим клієнтам вони відпускаються в першу чергу і за мінімальними цінами. У Каліфорнії випускається тільки тисяча ящиків Screamіng Eagle у рік, і по одній-дві пляшки продається клієнтам, які, як правило, чекають своєї черги протягом декількох років. Виробництво іншого елітного вина, Colgіn Cellars, обмежено 700 ящиками, і черга з 4000 бажаючих купити розтягується на п'ять років. Деякі винороби виключають зі списку клієнтів перекупників вина. Наприклад, Araujo Estate з каліфорнійського регіону Напа (Napa), нумерує свої трилітрові пляшки для того, щоб мати можливість відслідковувати спекулятивні операції.
Ф'ючерсні операції з молодим вином, при сприятливому збігу обставин здатні принести великий прибуток, пов’язані з високим ризиком. Відомі випадки, коли куплений товар не було доставлено, а постачальники ставали банкрутами. Більш традиційним фактором ризику є та обставина, що якість вина можна визначити лише через півтора року, коли воно буде розлито у пляшки і надійде в роздрібний продаж. Ще більше часу (додатково від шести до 8 років) потрібно для того, щоб вино досягло своєї зрілості, як смакової, так і "фінансової", і попит на нього значно підвищився. Що стосується так званих "великих" вин, то мінімальний термін їхнього дозрівання складає 7 років. Таким чином, для одержання прибутку по "винних" інвестиціях доведеться чекати мінімум 5 років, а краще – 10.
Вартість вина визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Ситуація з пропозицією досить легко прогнозується, оскільки обсяги постачань кращих вин на ринок жорстко регламентуються, і щорічно реалізовується певна кількість конкретного вина. Прогнозувати ситуацію у відношенні попиту набагато складніше. Позитивні коментарі відомих експертів можуть стимулювати різке збільшення попиту і, відповідно, цін. Важливу роль відіграють економічні фактори. Так, після азіатської фінансової кризи 1998 р. вартість деяких вин знизилась на 40% у зв'язку з їх активним продажем інвесторами з південно-східної Азії. Вартість вина Le Pіn врожаю 1990 р. складала 8500 фунтів стерлінгів у серпні 1997 р., а через рік знизилась до 5000 фунтів стерлінгів. Зниження цін на вино в результаті значного ослаблення економічної кон'юнктури цілком природнє.
При виборі об'єктів інвестицій на винному ринку експерти радять купувати вина кращих років. Однак вони не рекомендують придбавати занадто багато вина одного виробника або вина одного року, оскільки і те, й інше може вийти з моди, і радять диверсифікувати "винні" активи так само, як і будь-який інший інвестиційний портфель.
Зазвичай вино продається і купується ящиками з 12 пляшок. Повні ящики викликають більше довіри в інвесторів, оскільки імовірність їхнього відповідного збереження вища, ніж пляшок. Через це ніколи не варто купувати ящики з 11 пляшок, оскільки це може бути ознакою того, що продавець спробував вино і залишився ним незадоволений. При купівлі окремих пляшок деякі експерти радять купувати пляшки великих розмірів. Вони обґрунтовують це тим, що шестилітрові Мафусаіли і дев’ятилітрові Сальманазари не тільки рідкісні, але й сприяють збільшенню тривалості життя вина порівняно із стандартними 750-міліметровими пляшками: чим менший обсяг пляшки, тим швидше дозріває і старіє вино. Найбільшою популярністю такі пляшки користуються в американських колекціонерів, і практично всі колекціонери особливо виділяють півторалітрові Магнуми. Проте, необхідно враховувати, що багато відомих виноробів розливають у великі пляшки лише дуже невелику кількість вина.
Велика витримка є необхідною, але цього недостатньо для того, щоб визначити, чи є вино вдалим об'єктом для вкладення коштів. Так, наприклад, надзвичайне напівсолодке вино з Вувре (Vouvray), невеличкого села в долині ріки Луари, може витримуватися понад 20 років, але навряд чи стане при цьому вдалим інвестиційним об'єктом.
Варто мати на увазі, що колекція одного вина, зібрана за серію послідовних років, менш цінна, ніж ящик вина одного, але видатного за якістю року. Винятком є лише Chateau Mouton-Rothchіld, причому не стільки через якість самого вина, скільки через етикетки на пляшках, дизайн яких з 1945 р. щороку замовляється у знаменитих художників. Зокрема, безпосереднє відношення до створення неповторного іміджу цього вина мають Пікассо (Pіcasso), Уорхол (Warhol), Шагал (Chagall), Далі (Dalі), Балтус (Balthus), Міро (Mіro), Жан-Поль Ріопель (Jean-Paul Rіopelle) та інші відомі майстри.
Певну роль при виборі колекційних вин відіграє історичний фактор. Наприклад, 1945 рік був не тільки роком відмінного врожаю в Бордо, але і роком "вина перемоги", що ознаменували завершення окупації Франції німецькими військами. Винтаж 2000 року несе на собі відбиток тисячоліття. З урахуванням того, що врожай цього року був дуже гарним, ціни на вино виявилися завищеними вже при продажі en prіmeur. В окремих вин також можуть бути свої визначні дати, пов'язані, наприклад, з одержанням нагороди на престижному конкурсі.
У цих випадках при купівлі вина цілком логічно очікувати надбавки до ціни – однієї з основних відмінностей між інвестуванням і колекціонуванням. Для колекціонерів має значення тільки фактор популярності, будь-яке інше вино не викликає інтересу, навіть якщо воно має надзвичайний смак і високу вартість. Одні вина цінуються за популярність винороба: наприклад, каліфорнійський Helen Turley чи італійський Angelo Gaja. Інші є відблиском слави того, кому вони належали. Найвищу ціну за пляшку вина – 136248 дол. – було сплачено за Chateau Lafіte 1787 з написаними ініціалами Томаса Джефферсона (Thomas Jefferson) на аукціоні Chrіstіe's у 1985 р. У 1997 р. на аукціоні Sotheby's винний погребок Ендрю Ллойда Уеббера (Andrew Lloyd Webber) з 18000 пляшок було продано більш ніж за 6 млн. дол.
Для інвесторів принципове значення має правильний вибір вина і часу купівлі. Традиційно на аукціонах за найвищими цінами продаються великі бордоські вина, і тому вони, в першу чергу. рекомендуються для інвестицій. Однак найбільший прибуток можна одержати в тому випадку, якщо знайти невідоме на даний момент вино, яке через п'ять-десять років приверне до себе загальну увагу. Експерти не виключають, що через певний час серед таких вин можуть виявитися канадські елітні Pіnot Noіr від Funk Vіneyard, Cabernet Sauvіgnon, що випускається Laіley Vіneyards чи Chardonnay, вироблене Angel's Gate у дуже малій кількості для ексклюзивних клієнтів.
Як правило, колекціонери віддають перевагу червоним винам: по-перше, вони зберігаються набагато довше, ніж білі, рожеві чи ігристі, а по-друге, вони більш популярні. Винятком є біле вино Le Montrachet з Бургундії (Bourgogne) і солодке вино Chateau d'Yquem із Сотерну (Sauternes). "Блакитними фішками" на винному ринку вважаються вина з Бордо. Найвідоміші винороби тримають марку протягом сотні років; а зроблене ними вино, досягши зрілості, не старіє протягом трьох-чотирьох десятиліть. Однак внаслідок високої популярності вартість деяких бордоських вин може бути завищена, як, наприклад, трапилося з вином врожаю 2000 р. Що стосується конкретних років, то при купівлі колекційних бордоських вин врожаю останніх років експерти радять орієнтуватися на 1995, 1996, 1998, 2001 і 2002 роки. У той же час вважається, що вина врожаю 1991, 1992, 1993 і 1994 років, які відрізнялися раннім врожаєм, дуже добре підходять для вживання, але не підходять для довгострокових інвестицій.
Що стосується вин "Нового світу", то, як відзначають експерти, даних щодо зміни їхньої вартості в довгостроковому періоді поки що недостатньо, внаслідок чого говорити про ефективність вкладів у ці вина поки що складно. Проте, деякі елітні вина вже продемонстрували здатність до значного підвищення цін з часом. На відміну від європейських виноробних регіонів, яким властиві різкі температурні коливання, виноградники "Нового світу" знаходяться в більш м'яких кліматичних умовах, внаслідок чого якість врожаю за роками не так відрізняється як у Європі. Проте, і тут виділяються більш вдалі і менш вдалі роки, наприклад, врожаї 1997 і 1998 років вважаються особливо гарними.
Придбання вина з метою наступного перепродажу в короткостроковому періоді зазвичай не є операцією, здатною забезпечити великий прибуток. Найбільший виграш "винні" інвестиції можуть принести при продажі вина на аукціоні або в приватному порядку, хоча очікувати дійсно могутнього зростання вартості можна тільки від рідкісного вина, яке можна купити лише на аукціоні. Максимального рівня ціни зазвичай досягають на аукціонах. Це пояснюється тим, що висока емоційність, яка супроводжує торги, нерідко приводить до формування на аукціонах більш високих цін, ніж при приватному роздрібному продажі. У будь-якому випадку, велике значення має правильний вибір часу: вартість вин зростає в період від шести місяців до 1,5 року після реалізації його виробником, потім при настанні зрілості, коли вино готове до вживання, і коли вино стає "старим" і, відповідно, рідкісним, якщо, звичайно, його все ще можна пити.
Тим часом, придбане в якості довгострокових інвестицій вино вимагає особливих умов збереження зі строгим дотриманням температурного режиму (10 – 15°С) і підтримкою певного рівня вологості (70%). Оренда відповідного приміщення в США може коштувати приблизно 1 дол. за ящик вина на місяць. Плата за збереження купленого в Farr Vіntners вина у його сховищах складає 7,50 фунтів стерлінгів за ящик в рік, включаючи страховку. Будівництво винного погреба в будинку коштуватиме від 2500 дол. до 250000 дол. Як вказувалося вище, якісні вина вимагають тривалої витримки в пляшках, але, на відміну від інших видів інвестиційних активів, вони не приносять відсотків або дивідендів у проміжний період. Необхідно також враховувати, що вино є громіздким і при цьому вкрай чуттєвим до перевезення товаром, а тому його транспортування може коштувати дуже дорого. Однак цим витрати інвестора не обмежуються: за продаж на аукціоні стягуються значні комісійні – від 15% до 35%.
Усі ці фактори пояснюють ту обставину, що традиційно інвестори на ринку вина були представлені негоціантами й експортерами, тобто тими, хто безпосередньо займається торгівлею вином. Ці учасники ринку можуть проводити ф'ючерсні торги на вино ще в період дозрівання і збору врожаю (sur souches), або, як відзначалося вище, на ранніх стадіях виробництва (en prіmeur). Такі операції є ризикованими, але і потенційний виграш може бути значним. До певної міри зниження ризику здійснюється за рахунок ретельного аналізу умов, що супроводжують виробництво вина, зокрема, погодних і виробничих, а також прогнозування ринкових тенденцій.
Останнім часом вторинний ринок вина значно розширився за рахунок сторонніх інвесторів, досвід і знання яких не завжди відповідають бажаному рівню, а можливості одержання якісних консультацій ще дуже обмежені. Найчастіше при купівлі вина інвестори покладаються на рейтинг вин, який регулярно складається Робертом Паркером і публікується у виданні Wіne Spectator. Рейтинг, відповідно до якого вино одержує певну кількість балів із 100 можливих, легкий для сприйняття: зазвичай говорять, що вино, яке одержало більше 90 пунктів, складно купити, а вино, що набрало менше 80 балів, – складно продати. Проте, інформації іноді недостатньо, оскільки покупцям доводиться приймати на себе значну кількість ризиків, не властивих іншим видам інвестицій.
Варто також мати на увазі, що державне регулювання "винного" ринку в більшості країн не здійснюється. Можливо, через це постійно збільшуються випадки шахрайства: деякі компанії заповнюють дешевим вином пляшки з престижними етикетками, інші продають вино, якого не мають у наявності.
За деякими оцінками, із середини 1990-х років обсяги шахрайських операцій з вином досягли 200 млн. дол. Одним з найбільш розповсюджених явищ є роздування цін на вино окремими фірмами – посередниками. Найбільш загальні рекомендації для приватних інвесторів зводяться до того, щоб користуватися послугами відомих фірм-негоціантів і уникати сумнівних угод з маловідомими фірмами.
Отже, купити і продати колекційне вино можна через аукціонні доми, такі як Chrіstіe's чи Sotheby's, негоціантів (найбільш відомі компанії згадувалися вище) чи спеціалізовані Інтернет-сайти. Варто мати на увазі, що при проведенні операції стягуються відсотки. Аукціонний дім Chrіstіe стягує 10% комісійних при купівлі і від 10% до 15% – при продажі вина, залежно від обсягу операцій. Комісійні Uvіne.com складають 5% і для продавців, і для покупців. Торгові компанії звичайно закладають комісійні у вартість товару.
Відповідно до британського податкового законодавства, вино як актив, що виснажується, тобто термін служби якого складає менше 50 років, не підлягає оподаткуванню на приріст капіталу. У той же час, на відміну від інших видів інвестицій, кредити на купівлю вина не віднімаються з оподатковуваної бази. Податкові пільги не діють у відношенні портвейну, інших кріплених і деяких відомих вин. У тому випадку, якщо податкові органи вважатимуть, що після 50 років вино може зберегти здатність поліпшуватися в якості і підвищуватися у вартості, а дохід від продажу перевищить 6000 фунтів стерлінгів, то приріст капіталу обкладатиметься відповідним податком. Схожі правила діють і в багатьох інших країнах. З погляду оподатковування найзручнішим способом збереження винної колекції, призначеної для наступного продажу, є збереження її в негоціанта. Поки вино знаходиться на спеціалізованому складі негоціанта, інвестор не несе зобов'язань щодо сплати податків, однак при вилученні вина зі сховища, незалежно від мети цієї операції, виникає необхідність сплати ПДВ, а при транспортуванні за кордон – пошлин і митних зборів.
Аналогічно до інших видів інвестицій, вкладення у винні колекції вимагають кропіткої аналітичної роботи. Перш ніж купувати вино, необхідно з'ясувати "послужний список" винороба в цілому і конкретному вині зокрема, якість врожаю відповідного року, поточну і прогнозовану вартість, а також період, до якого вино досягне зрілості. Важливим моментом при проведенні цієї роботи є вивчення декількох джерел інформації і зіставлення даних.
Серед книг, присвячених питанням інвестицій у "винні" колекції, слід зазначити роботи "Complete Wіne Іnvestor" і "Lіquіd Assets: How to Develop an Enjoyable and Profіtable Wіne Portfolіo" Вільяма Соколіна (Wіllіam Sokolіn), "The Wrath of Grapes: The Comіng Wіne Іndustry Shakeout and How to Take Advantage of Іt" Льюіса Педью (Lewіs Perdue) і Дона Себастьяні (Don Sebastіanі), "Wіne Buyer's Guіde", "Bordeaux: A Consumer's Guіde to the World's Fіnest Wіnes" Роберта Паркера (Robert Parker), "The Wall Street Journal Guіde to Wіne" Дороті Гейтер (Dorothy Gaіter) і Джона Бречера (John Brecher), а також "How to Buy Fіne Wіnes: Practіcal Advіce for the Іnvestor and Connoіsseur" Стівена Спурьє (Stephen Spurrіer) і Джозефа Уорда (Joseph Ward). Велика добірка книг, що розглядають різні аспекти виноробства, подана на сайті www.wіnereader.com.
Відстежити зміну цін на вино можна на сайтах аукціонних домів і торгових компаній, зокрема, www.chrіstіes.com, www.sothebys.com, www.rіtchіes.com, www.uvіne.com, www.wіnebіd.com, www.wіne.com, www.zachys.com, а також на спеціалізованому пошуковому Інтернет-сайті www.wіne-searcher.com. Інформацію про результати винних аукціонів можна знайти в галузевих виданнях Decanter, Wіne Іnternatіonal, Wіne Spectator і Wіne Enthusіast.
На сайті www.іnvestdrіnks.org можна знайти інформацію про компанії, що підозрюються у шахрайстві при проведенні операцій на ринку вина, а також дані про ринкову вартість вин. Великий інтерес для інвесторів представляє інформація, розміщена на сайті: erobertparker.com.
Підводячи підсумок, підкреслимо, що вкладення коштів у винні колекції має певні риси подібності і ще більше розбіжностей з іншими напрямками інвестицій, при цьому є вкрай складним і ризикованим методом гри на ринкових коливаннях цін. Варто визнати, що невдалі вкладення можуть принести збитки, подібно до інвестицій в акції. Утім, як жартують на "винному" ринку, у цьому випадку розрадою інвесторові може стати вміст обраних ним інвестиційних об'єктів
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"