інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Рейтингові міфи у контексті фінансової кризи

В. Мединський

Протягом десятиліть величезні інтелектуальні, організаційні і матеріальні ресурси витрачаються на перетворення кредитних рейтингів у певні фетиші. Але ніякі ресурси не дали б очікуваного результату, якби в бізнесі міжнародних рейтингових агентств не було психологічної складової. Якби тут не виникала своя міфологія.
Людям у морі інформації потрібні якісь орієнтири, якорі. Це потреба людської психології. Для непередбаченого моря бізнесу з його казна-звідки виникаючими рифами і штормами маяки і якорі особливо необхідні.
Усвідомивши цей незаперечний факт, заповзятливі американці сто років тому почали створювати індекси і рейтинги. У 1909 році Джон Муді запропонував не просто збирати інформацію про капіталізацію компаній і аналізувати її, але й продавати вже у вигляді певних висновків. Товар пішов. До процесу підключилася математика, що створила всілякі складні економічні моделі, потім з'явилися комп'ютери – і справа набула неабиякої серйозності.
Тільки чому S&P's не повідомило про прийдешній дефолт Fannіe May і Freddіe Mac хоча б за півроку до катастрофи цих іпотечних компаній? Чому Fіtch не знизило рейтинги Сполучених Штатів ще два роки тому – адже вже тоді експертам начебто все було зрозуміло? Де було Moody's до того, як збанкрутувала Merrіll Lynch – разом із ще трьома з п'яти найбільших інвестбанків Америки?
Чому всі три "світових рейтингових агентства" не передбачили економічну катастрофу в Ісландії? Чому її 16% інфляції на місяць не одержали завчасних рейтингових "мінусів"? Звичайно, важко повірити в російські 13% інфляції в рік, але ісландські 16% на місяць – це ж просто страшно вирахувати, скільки виходить річних... І при цьому Ісландія рік тому вважалася чи не найуспішнішою країною в світі.
Нарешті, як це Moody's, Standard & Poor's і Fіtch непередбачили ймовірність появи в Америці... царя? "Автомобільним царем" майже офіційно тепер називається Бетмен-суперменеджер, який повинен буде витягати на гроші уряду американський автопром із прірви. Американці – талановиті менеджери, вони витягнуть і "Крайслер", і GM. Але питання: як рейтингові агентства могли не помітити, що найбільші автомобільні компанії летять у цю прірву?
Виходить, після всіх Нобелівських премій, отриманих американськими економістами, капіталістична економіка залишається такою ж загадкою, як у часи "глибокого економа" Адама Сміта.
Вченими завжди керували амбіції (і звичайно, гранти). Створюючи свої доктрини, вони розвивали науку. Те, що після всіх точних пояснень світові фінансові кризи все одно вибухали, нікого не бентежило. Хто знає, може, без економістів було б ще гірше? Але вчені теоретики з часів Сміта, Маркса і Рікардо хоча б ставлять перед собою добрий намір ощасливити все людство. Або хоча б якусь його частину.
А от рейтингові агентства Moody's, Standard & Poor's, Fіtch за визначенням є не чим іншим, як комерційними організаціями. "Комерційна кредитна рейтингова компанія" – таке тлумачення дає енциклопедія. Ну а далі – безліч якорів типу "оцінки платоспроможності емітентів", "якості корпоративного управління", "якості управління активами"... Усі ці речі настільки важко перевірити, що простіше повірити на слово.
І нарешті, головне, найбільш священна з усіх священних корів, – "кредитний рейтинг", тобто оцінка платоспроможності. Відзначимо: з 1970-х Moody's, Standard & Poor's і Fіtch встановлюють кредитні рейтинги країнам.
Будь-яка небайдужа до політики людина знає, як багато значать під час виборів різні рейтинги. А будь-який політтехнолог назве і приблизну ціну кожного з них. Тому загальновідомо, як рейтингові агентства залучаються у бізнес-схеми або стають у політиці прямим знаряддям зіткнення держав, політичних конфліктів. На те вони і комерційні організації. Лише бізнес, нічого особистого.
У зв'язку з цим не можна не пригадати старий анекдот. У горах приземляється гвинтокрил, з нього виходить юнак у тисячодоларовому костюмі і пропонує сивому чабану угоду: аналіз і оптимізація його бізнесу, а в якості оплати – найкращий баран. Чабан погодився – робота закипіла. Дзвонять мобільні і супутникові телефони, на ноутбуки надходять тонни інформації. Коли ж нарешті молодий чоловік роздруковує бізнес-план, ягнята сфотографовані із супутника, полічені і зважені, суть рекомендацій: годувати їх екологічно чистою травою і напувати водою з гірських струмків. Прогнозується зростання обігу на 15% у рік. Консультант обирає "найкращого барана". Але от лихо: баран пручається і не лізе у вертоліт! Довелося звернутися по допомогу до чабана, і тільки тоді той пояснив...
Молодий співробітник з відомого агентства був не першим його бізнес-консультантом – і третім, котрий запекло намагався заштовхати у вертоліт вгодовану вівчарку.

© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"