інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Законодавчі норми, що захищають права позичальників


При наданні кредитів Законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню. Ці вимоги, як засвідчує практика, майже завжди порушуються.

Зокрема, банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати клієнту (під розпис) наступну інформацію (ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів"):
1) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача;
2) орієнтовну сукупну вартість кредиту й вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням і поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо (тобто скільки клієнт заплатить загалом і відсотків у тому числі);
3) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їхню частоту й обсяги (тобто не один варіант, а декілька);
4) можливість дострокового повернення кредиту і його умови (це має бути обов'язково прописано в договорі);
5) переваги й недоліки пропонованих схем кредитування.
І це далеко не весь перелік інформації, яку банк зобов'язаний надати клієнту, у писемній формі, перед виданням кредиту.
Банк при видачі кредиту, не має права порушувати принципи кредитування (ст. 49 Закону "Про банки й банківську діяльність"). Один з таких принципів не дозволяє банку видавати кредит, якщо щомісячний платіж становить більше 50% заробітної плати, зазначеної в довідці.
Банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів (ст. 6 Закону "Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг"). Так у договорі, серед іншого, має бути зазначено: відповідальність обох сторін, а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору, і багато чого іншого.
Після підписання договору банк не має права порушувати гарантовані законодавством права клієнта, наприклад надсилати вимогу підписати договір про зміну процентної ставки (ст.1056.1 ЦК України), та ін.
На закінчення варто вказати ще на дві статті ЦК України, ч. 1 ст. 203 і ст. 215 відповідно до яких договір не може суперечити законодавству, а також моральним принципам суспільства, інакше він може бути визнаний судом недійсним. Тому, якщо ми хочемо поваги до себе й своїх дітей, то повинні відстоювати свої права.
У нашій країні, при видачі споживчих кредитів, зазначені вище ситуації, коли порушуються вимоги законів, на жаль мають місце.
Тому сам факт видачі кредиту, завжди можливо в судовому порядку визнати незаконним і недійсним. У такого визнання є наслідок повернення сторін, у їхніх договірних відносинах, у первинний стан.
Тобто позичальник повинен буде повернути Банку тільки тіло кредиту, а Банк позичальникові вже сплачені відсотки.
При цьому звичайно сплачені відсотки можна одержати відразу або зарахувати в суму боргу, а повернення тіла кредиту найчастіше буде проходити способом відрахування із зарплати 20% протягом дуже й дуже тривалого часу, і тут інфляція працюватиме на позичальника.







© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"