інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Критерії, за якими варто обирати банки для розміщення депозиту

С. Лямець

Обирати банк, ґрунтуючись на рекламній інформації про нього, як засвідчила фінансова криза, досить легковажно. Так само обережно слід ставитися до рейтингів, які регулярно публікуються у різних газетах та журналах. Здебільшого, це просто шикування банків за одним параметром, скажімо, за розміром капіталу. Найбільш важливі дані, наприклад, відсоток проблемних кредитів або розриви ліквідності, жоден рейтинг не враховує. Хоча б тому, що банки не полюбляють розкривати таку інформацію. Методи, які пропонуються нижче, не дадуть повної ясності про стан банків. Однак вони з дуже високою ймовірністю допоможуть не потрапити до банку, що завтра "лусне".

Людина має намір покласти гроші на депозит в одному з десяти банків, але спочатку хоче зрозуміти, у якому вони стані. За порадою фахівців, першим кроком в ході аналізу має стати читання новин і сайтів самих установ.
Первинна оцінка стану банків з точки зору непрофесіонала починається з відстеження інформаційного тла щодо банківської установи з різних видань.
З відкритих джерел можна почерпнути дані, які опосередковано говорять про надійність банку. Сюди належать репутація, публічність і прозорість установи.
Під репутацією найчастіше розуміють відгуки про банк нинішніх або колишніх його клієнтів. Такою інформацією вкладники часто діляться на форумах, але при цьому варто пам'ятати, що не всі вони можуть бути справжніми.
Часто потенційні клієнти банку звертають увагу на те, хто володіє фінансовою установою. І це правильно, тому що важлива складова аналізу – прозорість структури власності банку: склад акціонерів, їх походження, дії під час кризи.
Чим більше інформації про себе поширює сам банк, тим вищий рівень публічності. Прагнення установи вести прозорий діалог – це показник зацікавленості банку у довгострокових стосунках із своїми клієнтами.
Варто зазначити, що від кризи постраждали абсолютно всі групи банківських установ. Думка, що банки з іноземним капіталом пережили її легше, ніж українські, помилкова.
Інакше сталося б перетікання депозитів з одного банку в інший, а не відтік коштів з системи. Відмінність між цими двома групами фінансових установ лише у тому, що акціонери банків з іноземним капіталом мають більші можливості для покриття збитку.
Найпростіший спосіб оцінки надійності установи, на думку деяких експертів, полягає у порівнянні ставок за депозитами у групах банків – великих, середніх і дрібних. Якщо ставки в одному з банків групи вищі – це привід замислитися. При цьому варто пам'ятати, що ставки за депозитами у невеликих банках завжди вищі.
Насторожує, коли банки однієї вагової групи фіксують різні ставки за типовими депозитами.
Якщо ставки вищі за середні на ринку на 1-2 відсоткові пункти, це нормально. Якщо ставки вищі на 2-3 пункти, на це потрібно звернути увагу. Якщо ж ставки вищі на 4-5 пунктів - це вже проблема.
Для глибшої оцінки надійності фінансових установ можна користуватися їхньою офіційною звітністю. Однак потрібно розуміти, що банки не публікують ключову інформацію. Як правило, вони оприлюднюють тільки щорічну звітність, яка з об'єктивних причин не може свідчити про реальний стан справ у компанії.
Іноді, якщо мова йде про банк з іноземним капіталом, можна почерпнути інформацію із звітності материнської структури. З одного боку, "там" звітність складається більш відкрито. З іншого – на тлі всієї фінансової групи проблемні моменти статистики українських "дочок" не виглядають так масштабно.
Мабуть, одним з найбільш достовірних джерел інформації про стан банківської системи є дані НБУ. Вони знаходяться у відкритому доступі і оновлюються щомісяця.
Така інформація дозволяє глибше зрозуміти стан конкретного банку, особливо якщо порівнювати цифри в динаміці.
Здавалося б, ключовим показником має бути фінансовий результат банку, тобто отриманий ним прибуток чи збиток. Втім, це не зовсім так.
У банків є чимало інструментів для маніпулювання цим чинником. Крім того, на фінансовий результат впливає необхідність формування резервів під кредитні операції. Тож отримання банком прибутку може свідчити не тільки про його успішність.
Наприклад, банк має значні збитки, а рівень сформованих резервів під погану кредитну заборгованість нижчий за середній порівняно з такими ж банками. Ця установа, найімовірніше, буде змушена залучати зовнішній капітал для підтримки платоспроможності, і це погано.
Також серед ключових критеріїв – рівень ліквідності і рівень адекватності капіталу. Перший визначає здатність банку розрахуватися за своїми зобов'язаннями, у тому числі з вкладниками. Чим вищий цей показник, тим більше коштів має банк.
Найпростіший показник ліквідності виходить, якщо готівку у касі і залишки на коррахунку розділити на зобов'язання банку за поточними рахунками. Отримане число повинне бути не нижче 20%.
Якщо є час і натхнення, можна розрахувати складніші показники поточної та короткострокової ліквідності. Їх формули можна знайти у документах НБУ або у фінансових довідниках.
Не менш популярним є показник адекватності капіталу. Його суть проста: на кожні дев'ять гривень чужих грошей у банку має бути одна своя гривня. Імовірною причиною кризи називають саме порушення цього балансу. Зокрема, у деяких інвестиційних банків США співвідношення доходило до 170:1, що стало причиною їхнього краху.
Нацбанк розраховує складний показник співвідношення регулятивного капіталу і чистих активів, він ще відомий як норматив достатності капіталу Н2. Правильне значення цього чинника повинне становити не менше 10%.
Визначити норматив адекватності у домашніх умовах не вийде – формула обчислюється на підставі закритої звітності, а самі Н2 банків регулятор не публікує. Утім, засмучуватися не варто: раз на півроку деяким ЗМІ вдається вкрасти цю інформацію у НБУ, тож в інтернеті є все.
Ще можна порівняти три показники: капітал банку, його активи і розмір резервів за позиками. Співвідношення капіталу та активів – приблизна цифра адекватності: чим вона вища, тим краще. А великі резерви означають погану якість кредитів.
Загалом, при оцінці надійності банківських установ є багато підстав скористатися калькулятором. Наприклад, красномовним є стан портфеля депозитів населення та підприємств.
Суттєве зменшення портфеля залучених коштів є негативною ознакою, оскільки зазвичай строки повернення виданих кредитів і залучених депозитів не збігаються.
У ситуації відтоку ресурсів банк буде змушений шукати зовнішні джерела для покриття розриву між надходженням коштів та їх поверненням.
Безумовно, потрібно пам'ятати: всі отримані цифри - це лише запах істини. Вони допоможуть хіба що виявити банк з явними проблемами. Однак, на жаль, викрити установу, яка може збанкрутувати через півроку, ніколи не вдасться.
Об'єктивно судити про якість активів банку не будучи його інсайдером, складно навіть фахівцеві.
Отже, варто дотримуватися народної мудрості: навіть після прискіпливого аналізу слід розподілити свої заощадження між кількома банками.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"