інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Від чого залежать та як прогнозувати курси валют

О.Шестопалов, Н.Цвєткова

Валюти існують, тому що існують держави, які мають монополію на випуск грошей. Якби в якості платіжного засобу приймалося, наприклад, золото або срібло (як це було раніше), гроші однієї країни відрізнялися б від грошей іншої країни тільки вагою, формою, пробою металу та зображеннями на боках монет. Але це не так. Держави здатні забезпечити монополію на випуск (емісію) грошей тільки в межах своєї країни, тому курси валют залежать від політики держав-емітентів та міжнародної торгівлі.

Як і вартість будь-якого товару, котирування валют визначаються балансом попиту та пропозиції. Розуміння ключових факторів, що формують попит на певну валюту та її пропозиція на світовому ринку дають уявлення про те, на що спиратися, вибираючи валюту для тих або інших цілей. Слід відразу зауважити, що це лише загальні орієнтири, які дозволяють робити припущення про стійкість валюти та її зміцнення або ослаблення в цілому.
Валютний ринок відрізняється від ринку цінних паперів або товарів відсутністю єдиного засобу платежу. Інакше кажучи, на валютному ринку немає грошей у тому розумінні, у якому вони є на ринках товарів або цінних паперів. Купівля або продаж валюти – це завжди обмін однієї валюти на іншу, і говорячи про зростання або падіння курсу валюти, потрібно пам’ятати, що це зростання або падіння стосовно інших валют, рівнозначних «товарів» на валютному ринку. Тому якщо є причина укріплятися або слабшати для багатьох валют відразу, ми можемо не побачити ні зростання, ні зниження їхніх курсів.
Виділяють чотири основних фактори, що визначають курс валюти:
а) зовнішньоторговельний баланс країни-емітента валюти;
б) дії грошової влади країни-емітента (у тому числі, нарощування випуску національної валюти);
в) плани на майбутнє (інвестиційні проекти компаній і держав, що передбачають капітальні витрати в тій або іншій валюті, довгострокові контракти тощо);
г) довіра до валюти (використання її для зберігання заощаджень, довгострокових позик і захисту від ризиків, пов’язаних зі зміною курсів валют).
Потрібно пам’ятати, що в реальному житті всі чотири фактори діють одночасно, і сила їхнього впливу непостійна. Разом вони визначають загальний напрямок динаміки курсу валюти.
Короткі спекулятивні рухи можуть бути спровоковані чим завгодно. Починаючи від заяв політиків і закінчуючи стихійними лихами. Але якщо для зростання або падіння курсу валюти немає реальних підстав, спекулятивні рухи можуть змінити його лише на короткий строк і, як правило, неістотно.

Зовнішньоторговельний баланс
Від того, на яку суму компанії, що працюють у тій чи іншій країні, експортують товарів і послуг, залежить надходження у країну іноземних валют. Так створюється попит на валюту країни на її внутрішньому ринку. Експортери купують місцеву валюту (вимінюють на іноземну), щоб оплатити свої витрати з виробництва товарів або послуг, які вони поставляють на світовий ринок. Чим більшим є обсяг експорту, тим вищий попит на внутрішню валюту країни. А отже, тим вищий і її курс.
Імпортери, у свою чергу, повинні купити іноземну валюту (обміняти на національну), щоб здійснювати закупівлі для продажу усередині країни. Вони створюють пропозицію місцевої валюти й попит на іноземні валюти. Чим більше в країну імпортується товарів і послуг, тим більшим є попит на іноземні валюти та більша пропозиція місцевої валюти. І, відповідно, чим більший імпорт у грошовому вираженні, тим нижчий курс місцевої валюти.
Очевидно, що поняття «більше» і «менше» відносно імпорту та експорту мають сенс тільки в порівнянні один з одним. Якщо експорт перевищує імпорт у грошовому вираженні, то говорять про позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу. Коли зовнішньоторговельне сальдо позитивне, попит на місцеву валюту перевищує її пропозицію, що сприяє зростанню курсу цієї валюти.
Дотепер ми говорили про валютний ринок усередині однієї країни. Але все сказане вище можна поширити й на світовий валютний ринок. Попит на валюту країни, у якої сальдо торговельного балансу позитивне (експорт перевищує імпорт), перевищує пропозицію цієї валюти, і валюта зміцнюється.
Попит на валюту країни з негативним торговельним балансом виявляється меншим, що сприяє ослабленню цієї валюти. Також і падіння експорту в грошовому вираженні веде до ослаблення валюти. Існують, однак, країни зі стабільною валютою й багаторічним негативним торговельним балансом, наприклад, США. Це не суперечить наведеному вище викладенню, але говорить про те, що на курс валюти таких країн сильніший вплив мають інші фактори.
Очевидно, що експорт не може перевищувати імпорт завжди на ту саму величину. Торговельний баланс впливає на курс валюти в безперервному режимі. Іноді співвідношення експорту та імпорту в грошовому вираженні піддається сезонним коливанням. Причиною цього може бути як сезонний характер попиту на основні експортовані товари (наприклад, паливо), так і особливості вимог до фінансової звітності в країні. Наприклад, японські компанії восени зводять річні баланси та готуються до сплати щорічних податків. Для експортерів це вимагає так званої репатріації виторгу – обміну на ієни тієї його частини, яка потрібна для сплати податків. Результатом цього є щорічний пік попиту на ієну в останні місяці року. Це, у свою чергу, веде до тимчасового підвищення її курсу. Після сплати компаніями податків попит на японську валюту падає, і курс її також знижується.

Емісія валюти
Обсяг валюти в обігу залежить від того, наскільки інтенсивно відповідна держава її випускає, тобто фізично друкує паперові гроші та нарощує кількість грошей в обігу безготівковим способом (наприклад, видаючи кредити банкам). Зрозуміло, швидке нарощування грошової маси сприяє зростанню пропозиції національної валюти, і коли пропозиція «обганяє» попит на цю валюту, курс її знижується.
Як приклад, можна привести реалізацію плану Полсона у США. Цей план, прийнятий Сенатом і Конгресом США у жовтні 2008 року, передбачав видачу кредитів американським банкам, викуп цінних паперів у фінансових компаній тощо. Загальна сума, яку передбачалося спрямувати на «антикризові» заходи, спочатку становила $500 млрд., а потім була збільшена до $800 млрд. Зниження курсу долара до основних світових валют, яке ми спостерігаємо в останні місяці, значною мірою є результатом реалізації плану Полсона, хоча й не тільки.
Крім власне емісії національної валюти, держави користуються й іншими способами впливати на попит та пропозицію національної валюти. Найпоширеніші варіанти – обов’язковий продаж частини валютного виторгу (у Росії він був скасований навесні 2006 року), вилучення частини валютного виторгу експортерів у стабілізаційні та аналогічні фонди, а також операції на внутрішньому валютному ринку (інтервенції).
Проводячи інтервенції на валютному ринку, держава (центральний банк) може грати проти ринку, штучно підтримуючи курс національної валюти вище або нижче певного рівня. У цьому випадку сила впливу на курс валюти залежить від того, на дії якого масштабу готова піти грошова влада.
Для зміцнення національної валюти державі доводиться скуповувати її, продаючи іноземну валюту зі своїх запасів. Для ослаблення національної валюти владі доводиться збільшувати її пропозицію, або направляючи на ці цілі частину держбюджету, або друкуючи гроші, яких «не вистачає».
Під час кризи урядам вигідно послаблювати національну валюту своїми діями. Коли обсяг міжнародної торгівлі падає, і експорт багатьох країн-експортерів також знижується, ослаблення національної валюти поліпшує умови для експортерів, тому що витрати їх вимірюються в національній валюті, а виторг – в іноземній. Посилити позиції на світових ринках «своїх» експортерів уряди можуть, послаблюючи національну валюту, наприклад, шляхом масованої її емісії.
Через зниження податкових і митних надходжень утворюється та зростає дефіцит держбюджету. Для його покриття країни, що нагромадили золотовалютні резерви, починають їх витрачати. На практиці це означає ту саму емісію національної валюти в кількості, відповідній до обсягу «витрачених» резервів.

Плани на майбутнє
Починаючи будівництво нового заводу, модернізацію виробництва, розвідування або освоєння нового родовища тощо, компанії планують капітальні витрати. Якщо передбачається закуповувати устаткування, технології та інше в іноземних партнерів, ці витрати плануються у валюті. В процесі підготовки до реалізації інвестпроектів, компанії нагромаджують на своїх рахунках запаси відповідної валюти. Що, у свою чергу, збільшує попит на неї й сприяє зростанню її курсу.
Інвестпроекти часто фінансуються за рахунок позичкових коштів. Якщо позика береться в іноземному банку, компанія також одержує валюту, збільшуючи на неї попит. Тому великі позики компаній в іноземних банків сприяють зростанню курсу валютних позик.
Крім капітальних витрат, компанії планують також і закупівлю сировини, продаж своєї продукції тощо, укладаючи довгострокові контракти. Укладання довгострокових контрактів на закупівлю сировини або поставку послуг з іншої країни збільшує попит на валюту цієї країни.
Позики у валюті роблять не тільки компанії, але й населення, і держави. Усе сказане вище відноситься й до них.

Захист від ризиків
Прагнучи витрачати валюту або одержувати доходи в іноземній валюті, компанії намагаються захиститися від ризиків, пов’язаних зі змінами курсів валют. Ця операція називається хеджуванням.
Наприклад, металургійний комбінат укладає довгостроковий контракт на рік на поставку сталевого листа за фіксованою ціною в доларах. Якщо курс долара знижуватиметься, виторг комбінату в перерахунку на гривні скоротиться, витрати (які також у гривнях) будуть становити більшу частку від виторгу, а прибуток скоротиться.
Компанія укладає форвардний контракт на валютному ринку, «протилежний» її основним валютним операціям. Наприклад, якщо компанія-експортер очікує одержання виторгу в доларах, для хеджування ризику падіння курсу долара до гривні, вона укладає форвардний контракт на продаж доларів за гривні по прийнятному для себе курсу. Якщо таких компаній багато, зростає попит на гривні і падає на долари. Це сприяє зміцненню гривні відносно долара.
Вибір валюти, на яку укладаються форвардні контракти при хеджуванні, обумовлюється й довірою до цієї валюти. Це суб’єктивний показник, який неможливо виміряти. Якщо, за загальною думкою, та чи інша валюта буде залишатися досить стабільною протягом тривалого у масштабі бізнесу періоду (роки), її будуть частіше й у більшому обсязі використовувати для хеджування валютних ризиків. Валюти, курс яких взагалі непередбачений, використовувати для таких цілей незручно. Відповідно, зростає попит на валюти, які вважаються більш надійними.
Приватні особи, намагаючись захистити свої заощадження від ризику знецінювання, віддають перевагу по можливості тримати їх у більш надійній валюті. Вибір валюти тут також, як у випадку з компаніями, визначається суб’єктивною довірою до валюти. Люди намагаються позбутися валюти, яка, на їхню думку, буде падати або різко коливатися стосовно інших, і купити валюту, курс якої буде стабільний. Особливо актуально це у випадку довгострокових заощаджень. Чим більше людей зберігають свої заощадження в тій або іншій валюті, тим вищий попит на неї, що сприяє зростанню її курсу.
Аналогічно роблять і уряди, створюючи золотовалютні резерви. Частка золота в таких резервах більшості країн мінімальна, в основному вони складаються з державних боргових паперів країн-емітентів надійної валюти та найбільш надійної валюти. Свої боргові папери держави погашають у своїй же валюті, тому вони можуть вважатися в цьому випадку аналогом зберігання у резервах тієї ж валюти. Вибір державою тієї або іншої валюти для зберігання в ній своїх резервів – потужний фактор підтримки курсу цієї валюти. Також і відмова урядів від використання в якості резервної тієї або іншої валюти сприяє зниженню її курсу. Так само, як і продаж цієї валюти або держоблігацій країни-емітента.
Різниця в ступені довіри людей (приватних осіб, власників компаній, членів урядів і т.д.) до валют значною мірою визначається оцінкою стійкості економік країн-емітентів цих валют. У так звану «велику п’ятірку» найбільш надійних валют світу входять долар США, євро, ієна, швейцарський франк і фунт стерлінгів. Суттєву роль також відіграє історія існування валюти. Чотири з п’яти валют «великої п’ятірки» існують багато десятиліть. Винятком є євро, але ця валюта прийшла на зміну цілій групі європейських валют, серед яких – німецька марка, валюта, що зберігала довгий час стабільність.
В останні місяці поширеною стала назва «валюта-притулок». Так називають долар і ієну – дві валюти, які зараз вважаються найбільш стабільними. Попит на них зростає, коли інвестори намагаються мінімізувати ризики, відмовляючись від перспектив одержання великого доходу. Наприклад, після певного періоду зростання фондових і сировинних ринків вони продають папери, «переходячи» у «валюти-притулки».

Як прогнозувати курс валюти?
Коли ми ознайомилися з факторами, що визначають курс валюти, виникає запитання: як застосувати це на практиці? Прогнозувати курси валют було б дуже привабливо. Знаючи, як буде змінюватися курс тієї або іншої валюти, можна було б правильно вибирати моменти її купівлі й продажу, щоб виграти на різниці курсів. Можна було б вибрати для зберігання заощаджень валюту, яка точно виросте або хоча б не впаде до моменту, коли ми плануємо своїми заощадженнями скористатися. Кредит можна було б брати у валюті, яка серйозно ослабне в процесі його виплати.
Однак очевидно, що якби такі точні прогнози були можливі, усі б так і робили. Принаймні, великі компанії та уряди, що мають можливість зібрати більше інформації та залучити для прогнозування кращих фахівців. А приватним особам було б достатньо дивитися, що роблять великі гравці, і повторювати за ними. У житті такого не відбувається.

Доступність інформації
Ідеальне застосування знання про те, які фактори і яким чином впливають на курси валют, вимагає урахування величезної кількості подій. У тому числі, тих, інформація про які неповна або взагалі відсутня. Значна частина цих подій являє собою рішення людей розпочати в майбутньому ті або інші дії. І коли ці рішення почнуть реалізовуватися, їхній вплив на курси валют буде миттєвим. Що робить інформацію про початок реалізації планів практично непридатною для прогнозування.
Тому фактично мова може йти лише про оцінку перспектив змін курсів валют, а не про детальний та/або точний прогноз. На підставі свого уявлення про ситуацію ми можемо одержати обґрунтовану надію на те, що одна валюта втратить у цінності менше або більше інших. Варіант із припиненням знецінювання валют у цей час, мабуть, не варто розглядати.
Проблема доступності інформації, необхідної для розуміння сили й спрямованості дії різних факторів, що визначають рух курсів валют – тільки одне з декількох важливих обмежень.

Випадкове вгадування
Якими б несподіваними та руйнівними для більшості не були рухи ринків (у тому числі – валютного), завжди знайдеться хтось, хто зробить правильний прогноз. Іноді цей прогноз може бути втілений у діях (купівлі, продажу або відмові як від того, так і від іншого), іноді просто висловлений, наприклад, у дружній бесіді або блозі.
У таких випадках здається, що проігнорувавши цей прогноз або не знаючи про нього, ви робите помилку – треба було послухати ту людину! Це правда: її прогноз здійснився, отже вона була права. Проте рішення надалі діяти так, начебто її прогнози завжди точні, було б неправильним. Якщо прогнозів досить багато, по теорії ймовірностей завжди чийсь прогноз здійснюється. Найчастіше це відбувається випадково. Отже, ставити свої гроші в залежність від повтору випадкової події недоцільно.

Прогнози, які здійснюються самі
Рух курсу валюти залежить, в основному, від дій усіх учасників ринку. Звичайно, вплив однієї незначної угоди з купівлі-продажу валюти на ринок не вплине. Приклад такої дії – обмін декількох сотень або тисяч доларів на іншу валюту в обмінному пункті. Сума занадто мала для того, щоб виявити хоч якийсь вплив на курс долара, і ця дія навіть не відобразиться суттєво на денному обороті обмінника, якщо він розташований у досить людному місці.
Але якщо відразу багато людей обміняють свої сотні або тисячі доларів на гривні, і так буде тривати не один день поспіль, різке зростання попиту населення на гривні може сягнути такого розміру, що це вплине на попит на гривню банків і пропозицію ними валюти на ринку. Оскільки банкам потрібно десь брати гривні, щоб видавати їх в обмін на прийняті у людей долари.
Якщо аналогічним чином поводяться великі інвестори, вплив на курс валюти стає ще більш очевидним.
Продаючи ту або іншу валюту, інвестори більш-менш знижують її курс. Якщо вони прийняли рішення щодо продажу цієї валюти через припущення, що вона буде падати – їхній прогноз здійснився, і це сталося завдяки їхнім власним діям.
Узгодженість уявлень великої кількості людей про те, як буде змінюватися курс валюти, у свою чергу пояснюється загальними для них уявленнями про його зміну після тієї або іншої події. Ця подія має бути широко відомою або думка, що вона відбулася, має бути достатньо поширеною.
Розглянемо гіпотетичний приклад. Припустимо, країни, які тримають більшу частину своїх золотовалютних резервів у доларах або облігаціях США, оголосили про початок розпродажу цих паперів і заміну доларів у резервах на євро. Це викличе падіння курсу долара (щодо інших валют, не тільки євро) і зростання курсу євро відносно не тільки долара, але й інших валют. Причому рух курсів почнеться відразу після оголошення про плани заміни долара в резервах на євро, до того, як долари з резервів підуть на ринок. Зростання пропозиції забезпечать інші інвестори, які вирішать, що долару – падати, і, таким чином, потрібно від нього позбуватися, купуючи, наприклад, євро.
Можливий і зворотний ефект. Якщо будь-яку негативну подію можна передбачити, люди починають їй протидіяти, і тим самим запобігають цій події.
Практичний висновок зі сказаного полягає в тому, що при угодах з валютою є сенс робити «так як усі». Якщо валюту купують, розраховуючи на її зростання, і цей процес набуває достатньо великого масштабу, валюта дійсно виросте. Важливе застереження: орієнтуватися можна тільки на дії людей, а не на висловлювані ними думки про те, що буде далі. Тому що прогноз може здійснитися незалежно від цього тільки в тому випадку, якщо на його підставі вживають відповідні дії.
Про зміну довіри до тієї або іншої валюти можна судити за обсягом її купівлі та продажу на біржах і населенням в обмінних пунктах. Біржова статистика публікується на сайтах бірж, а статистику по операціях населення з готівковою валютою й за обсягом внесків у різних валютах публікує Національний банк України. Однак, на обсяг угод населення з готівковою валютою впливають й інші фактори, крім зміни довіри до неї.

Цілі прогнозування
Для довгострокових заощаджень важливим є загальний напрямок курсу, стабільність валюти та, якщо відомий момент витрат заощаджень (наприклад, гроші відкладені на відпустку або велику покупку), то, у який бік буде коливання в цей момент. Заощадження можуть бути у вигляді банківських депозитів, готівкової валюти (наприклад, у сейфовому гнізді) тощо. Довгострокові тенденції динаміки курсу валюти важливі й для планування великих покупок, і для рішень про те, у якій валюті брати кредити.
У випадку довгострокових заощаджень важливі тільки довгострокові параметри зміни курсу обраної валюти. Зміна курсу як униз, так і нагору в період часу, коли ви не збираєтеся витрачати свої заощадження в цій валюті, значення не мають.
Для валютних спекуляцій (усі варіанти «заробітку» за допомогою купівлі та продажу валюти) важливо, як буде змінюватися курс у короткостроковій перспективі, чи будуть різкі та сильні стрибки, на яких можна як виграти, так і програти.
Однак гра на валютному ринку для непрофесіонала не менш ризикована, ніж на ринку акцій. Як і будь-якій справі, спекуляціям валютою потрібно вчитися, а в процесі навчання неминучі помилки. У цьому випадку помилки вимагають грошей.
Прогноз короткострокових змін курсу валюти цілком можна робити, ґрунтуючись на графіку динаміки котирувань. Такі графіки за різні періоди від кількох годин до кількох років можна вивчати на сайтах валютних бірж.
На початковому етапі, можливо, варто потренувати свою інтуїцію та протестувати вміння вгадувати рух курсу валюти, нічого не купуючи і не продаючи.

На чому будувати прогноз
В цілому порядок оцінки майбутньої зміни курсу валюти такий.
1. Зібрати та вивчити доступні показники. Тут важливо не перестаратися, щоб не опинитися похованим під купою цифр та графіків, і не витратити увесь свій час на ознайомлення з різними показниками. Подумайте про максимальний розмір ваших можливих втрат у випадку помилок при купівлі або продажу валюти або можливому виграші у випадку успішних угод. Скількох годин вашого часу заслуговує така сума?
2. Дізнатися думки людей, яких ви вважаєте компетентними та розумними в даному питанні. Ступінь критичності ставлення до чужих думок може бути різним, але обмін думками та їхнє обґрунтування часто буває корисним. У принципі, це більш економічний з погляду витрат часу спосіб будувати та корегувати свої уявлення, ніж аналіз показників.
3. Оцінити інтенсивність і силу впливу факторів, що визначають курс валюти. Загальне правило – як це відобразиться на попиті на валюту та на її пропозиції?
4. Побудувати припущення про те, на скільки і коли зміниться курс валюти. Ці припущення можуть включати різні «якщо, то». Наприклад, «якщо пенсії підвищать, для покриття дефіциту бюджету доведеться друкувати ще більше гривень, і від цього гривня може стати слабкою». Тоді повідомлення про підвищення пенсій, якщо воно буде, відразу вмонтується у готовий логічний ланцюжок, і заощадить вам час для прийняття рішення.
5. Організувати дії (відмова від покупки або продажу валюти на даний момент – також дія.
Важливо розуміти, що на курс валюти впливають не показники як такі, а процеси, які вони тією чи іншою мірою відображають. Крім того, потрібно знати, за якими показниками можна довідатися про присутність та інтенсивність факторів, що впливають на курси валют, і як співвіднести спостережувані параметри та можливі зміни курсу валюти.

Де дізнатися про торговельний баланс країни
Дані за обсягом імпорту та експорту регулярно публікують організації, зайняті збором статистики. В Україні це Укрстат та Державна митна служба України. Дані за обсягом іноземної валюти, що надійшла у країну та виведена за її межі, збирають і регулярно публікують Центральні банки країн.
Експорт та імпорт товарів і послуг у грошовому вираженні зручно подивитися на сайті Національного банку України (http://www.bank.gov.ua/Statist/index_PB.htm, розділ «Платіжний баланс України»). Дані щодо експорту та імпорту публікує також і Укрстат.
Найдетальніші та зручні для пошуку і читання звіти публікує Державна митна служба України. З ними можна ознайомитися в розділі «Митна статистика» (http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/index).
Інформацію про експорт та імпорт для інших країн також можна знайти на сайтах відповідних організацій у цих країнах. Назви організацій можна довідатися з новин про статистику цих країн.
Вивчаючи обсяг експорту та імпорту тієї або іншої країни, потрібно звертати увагу на динаміку цих показників і динаміку сальдо торговельного балансу (експорт мінус імпорт у грошовому вираженні).
Скорочення позитивного сальдо торговельного балансу (експорт на меншу суму перевищує імпорт) або зростання негативного сальдо (імпорт перевищує експорт) сприяє падінню курсу національної валюти. Відповідно, зростання позитивного сальдо або скорочення негативного сприяє зміцненню національної валюти країни, експорт і імпорт якої ми розглядаємо.
Для більш повної картини потрібні також дані про обсяг і зміну експорту та імпорту не тільки у грошовому вираженні, але й у фізичних обсягах. Це особливо важливо для розуміння того, як зміниться сальдо торговельного балансу в найближчому майбутньому. Наприклад, експорт у грошовому вираженні із країни зростає за рахунок підвищення цін на один з основних товарів експорту (назвемо його товар А) без зміни фізичного обсягу експорту цього товару й при падінні фізичних обсягів експорту інших товарів. Тоді очікується, що при падінні цін на товар А, експорт у грошовому вираженні, по-перше, скоротиться, а по-друге, буде меншим, ніж був при тій же ціні товару А раніше, коли фізичні обсяги експорту інших товарів були більшими.
Також потрібно брати до уваги й загальний баланс руху валюти із країни та у країну. Цю інформацію також публікують Центральні банки й статистичні бюро.

Дії держав на валютному ринку
Значна частина інформації про діяльність державних інститутів на валютному ринку або організацій, що мають до нього відношення, доступна будь-якому користувачеві Інтернету. Недоліки в неї два: запізнювання за часом і необхідність кваліфікації для «розшифрування».
Наприклад, дані про обсяг грошової маси в Україні публікуються Національним банком щотижня на його сайті. Але щоб зрозуміти, що до чого, потрібно бути фахівцем. І навіть економісти не можуть установити однозначного й простого зв’язку між динамікою грошової маси та інфляцією. У цілому зрозуміло, що чим інтенсивніше працює «друкарський верстат», тим сильніше знецінюються гроші. Але зростання грошової маси не обов’язково супроводжується синхронним прискоренням збільшення цін. Наприклад, в останні 2-3 місяці грошова маса зростає, а рік тому зростання індексу споживчих цін було більш швидким, ніж цього року, при тому, що грошова маса скорочувалася.
Існує часовий лаг між вливанням «свіжих» грошей в економіку та зростанням цін. Це пов’язане з тим, як відбувається вливання грошей. На «свіжі» гроші або скуповуються активи банків, або покривається дефіцит бюджету, або вони видаються як кредити тим же банкам або через держбанки – підприємствам та фізичним особам.
Швидше за все нові надруковані гроші доходять до роздрібних покупців, якщо їх роздавати їм безпосередньо, наприклад, виплачуючи пенсії, допомоги та зарплати «бюджетникам».
Докладні щомісячні та щоквартальні огляди по споживчій інфляції та інфляції за цінами виробників можна знайти на головній сторінці сайту Укрстату: http://ukrstat.gov.ua/ у розділі «Статистична інформація».

Плани на майбутнє
Про початок великих інвестиційних проектів, великих позик тощо частково можна дізнаватися з новин, та – із запізненням, але більш докладно – з регулярних звітів компаній.
Однак бухгалтерську звітність публікують далеко не всі компанії. І інформація, яка міститься у звітах, доступна нам із суттєвим запізненням за часом, тобто вже після того, як відповідні дії компаній або урядів вплинули на курси валют.
Наприклад, закупівля обладнання відображається на курсі валюти до того, як вона була здійснена, тобто коли рішення про придбання машин було прийняте керівництвом компанії і її фінансовому департаменту було доручено акумулювати потрібну кількість відповідної валюти. Така інформація, зрозуміло, не потрапляє у вільний доступ. І коли ми читаємо в новинах, що завод N одержав нові верстати з Німеччини – уже пізно думати про те, як це відобразиться на курсі євро, оскільки це вже відбулося.
Також не публікуються й відомості про контракти, укладені в тій або іншій валюті, за винятком окремих.
Статистика щодо притоку і відтоку капіталу, у тому числі, інвестицій в основний капітал, публікується регулярно, але це теж інформація про минуле, а не про майбутнє.
У цілому виходить, що інформація про плани на майбутнє, яка впливає на курси валют, доступна тільки тоді, коли весь можливий вплив вона зробила. Тобто ми можемо використовувати інформацію такого роду для пояснення динаміки курсів валют, яка вже відбулася в минулому, але не для передбачення її в майбутньому.
Орієнтуватися на заяви корпорацій і урядів з приводу дій, які вони мають намір зробити, якщо ці дії можуть вплинути на попит та пропозицію на валютному ринку, можна, але це також не дуже корисна інформація. По-перше, намір щось зробити не означає дії, і тоді слова високопоставлених джерел можуть мати тільки короткострокові наслідки для валютного ринку. А по-друге, найчастіше про намір щось зробити ми дізнаємося вже після того, як усі приготування до цієї дії зроблені, і в тому числі – ті, що впливають на попит та пропозицію валюти.

Захист від ризиків
Зростання або зниження довіри до валюти швидше за все відображається на її курсі.
Інвестори, які намагаються знизити свої ризики на даному часовому інтервалі, продають більш ризиковані активи (наприклад, акції або похідні інструменти, що базуються на біржових товарах). Замість цього вони або відразу одержують валюту, яку вважають найбільш надійною (наприклад, продаючи папери на Нью-йоркській біржі, отримують за них долари), або купують цю валюту (міняють на неї менш надійну валюту).
«Вихід» кожного інвестора з цінних паперів (їх продаж), відповідно сприяє зростанню курсу валюти, у яку він переводить свої гроші. Якщо відразу багато інвесторів визнали, що ризик падіння фондових ринків занадто високий для них, і вирішили позбутися паперів, виросте попит на всі валюти, але більшою мірою – на ті, які більшість інвесторів вважають найнадійнішими. Традиційно такими «валютами-притулками» вважаються долар США і японська ієна.
Ми можемо судити про те, що довіра інвесторів до валюти виросла, після початку зростання її курсу. Для прогнозування це занадто пізній момент – все вже відбулося. Але знаючи, що звичайно інвестори, намагаючись мінімізувати ризик, вкладають кошти у певні валюти, і що причини, через які саме ці валюти вважаються «притулками», продовжують діяти, ми можемо припустити, що коли наступного разу інвестори в масовому порядку вирішать знизити ризики, курси «валют-притулків» знову виростуть.
Якщо «валюти-притулки» почали зростати, а біржові індекси – падати, це вагомий аргумент на користь того, що ми спостерігаємо не випадкові коливання курсів валют, а результат «переходу» інвесторів з цінних паперів у валюти. Ще одним активом-«притулком» так само традиційно є золото. Тому якщо біржові індекси падають одночасно з початком зростання курсів «валют-притулків» і все це супроводжується зростанням котирувань золота – імовірність того, що ми спостерігаємо саме заміну цінних паперів в інвестиційних портфелях менш ризикованими активами, є ще вищою.
У цьому випадку можна сподіватися на те, що курси валют продовжать своє зростання, не обов’язково швидке. Ще більш важливий висновок з такого підтвердження довіри інвесторів до валюти полягає в тому, що саме ця валюта у випадку погіршення ситуації й обвалу фондових бірж, а також курсів інших валют збереже довіру інвесторів і залишиться стабільною. У випадку обвалу це означає, що вона буде зростати. Отже, для тих, кому найважливіше тримати довгострокові заощадження в надійній валюті, а одержання прибутку не є пріоритетом, така валюта буде гарним вибором.
З іншого боку, якщо валюта сприймається як найменш ризикована, у періоди, коли, за словами аналітиків, «інвестори відчувають смак до ризику», курс цієї валюти буде падати. Попит на більш ризиковані активи, що обіцяють більший прибуток, зростає, а попит на надійні, але не прибуткові активи – відповідно, знижується.
Ще один доступний показник, що характеризує довіру людей до тієї чи іншої валюти – частка заощаджень, які населення зберігає в цій валюті. Таку статистику, а також статистику щодо обсягів продажу населенню та купівлю у населення готівкової валюти регулярно публікує Національний банк України (http://bank.gov.ua/Fin_ryn/Pot_tend_v/index.htm).
Однак ці показники доступні тільки після того, як їхня зміна вплинула на курси валют. Тому для прогнозування вони також не зовсім підходять.
Значна частина інформації, за якою можна судити про довіру до валют, недоступна. Насамперед, дані стосовно кількості та обороту угод з метою хеджування валютних ризиків. Інформація про зміни співвідношення валют та інших активів у золотовалютних резервах країн доступна також із запізненням і не в повному обсязі.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"