інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Нова теорія торгівлі Пола Кругмана

Р.Корнилюк

Нобелівську премію з економіки у 2008 р. отримав Пол Кругман за створення нової теорії торгівлі, що стала результатом переосмислення класичної теорії міжнародних відносин, розробленої Давідом Рікардо, Елі Хекшером та Бертілом Уліном.

Хоча найбільшим здобутком американського професора нобелівський комітет визнав невеличку 10-сторінкову статтю, надруковану 1979 року, Пол Кругман залишається одним із найбільш плідних науковців сучасності.
Він пише тексти, розраховані на широку аудиторію, у власному блозі на «Нью-Йорк Таймс». Його різкі та прості висловлювання викликають неоднозначну, але сильну реакцію у наукових та бізнесових колах.

Сфера наукових інтересів
Пол Кругман навчався у Йєльському університеті. У 24 роки здобув ступінь доктора філософії в Массачусетському технологічному інституті, викладав в університетах Берклі, Стендфорда, Лондона. Зараз працює у Прінстоні.
Уже сам список найвідоміших наукових центрів світу говорить про неймовірну успішність та працездатність економіста. Якщо ж поглянути на десятки авторських книг та сотні статей Кругмана, подив зростає ще більше.
Перші здобутки вченого полягали у поєднанні теорій монополістичної конкуренції, зростаючих доходів та міжнародної торгівлі. Початок 1980 років Кругман присвятив вивченню глобальних потоків товарів і послуг.
Після визнання нової теорії вчений переключився на ширшу тематику міжнародних фінансів. Однак 1990 року він використав теорію зростаючих доходів на новому полі – для вивчення закономірностей розміщення економічної діяльності у просторі.
Революційний підхід дослідника полягав у власному обґрунтуванні численних законів економічної географії. Кругман зізнається, що це була гарна нагода ще раз пережити найкращі моменти свого «інтелектуального дитинства».
Протягом останнього десятиліття американський професор став не тільки відомим науковцем, а й публіцистом, який коментує найрізноманітніший спектр актуальних питань міжнародного життя: від зв’язків США з Китаєм до глобального потепління.
Особливістю стилю Кругмана є виклад інформації зрозумілою для більшості мовою. При цьому ранні фундаментальні праці свідчать, що він зовсім не такий простий і прекрасно володіє необхідним арсеналом економетричного аналізу.
Учений виступає проти заміни економіки відірваними від реальності складними математичними моделями, вважаючи це однією з причин сучасної кризи.
За його словами, «економіка збилася зі шляху, тому що більшість економістів помилково прийняли за правду красу, оформлену переконливими математичними викладками». Кругман пропонує дивитися на економічне життя планети глибше і разом з тим простіше, опираючись лише на факти.

Суть економічного вчення
Якими є наслідки вільної торгівлі та глобалізації? Які найважливіші фактори світової урбанізації? Ці питання важливі як для економіки, так і для географії.
Однак відповіді, які давали традиційні теорії, не могли пояснити нові тенденції реального світу. Пол Кругман створив модерну теорію, яка допомогла краще зрозуміти і швидке зростання світової торгівлі, і підвищення концентрації економічної активності у найбільших містах планети.
Теорія молодого Кругмана пояснювала парадокс міжнародної торгівлі: чому значна її частина припадає на взаємний товарообмін між розвинутими країнами із схожими умовами для виробництва, і чому країни імпортують товари, які у них і так виробляються.
Наприклад, французи, експортуючи авто «Пежо» чи «Рено», із задоволенням купують шведські «Вольво» та «Сааб», і навпаки. Традиційні теорії не могли пояснити цей процес. Згідно з ними, причинами міжнародної торгівлі є відмінності у комбінації та специфіці ресурсів – землі, праці і капіталу.
Теорія відносних переваг Рікардо та модель Хекшера-Уліна легко пояснювали, чому бідні країни продають розвинутим державам сировину, а купують вироби, однак залишали без відповіді факт зростаючої торгівлі між багатими країнами.
Кругман у 1979 році використав принцип «зростаючих доходів» або «ефект масштабу», відомий ще з часів Адама Сміта, згідно з яким витрати на одиницю продукції знижуються із зростанням обсягів виробництва.
У міжнародній торгівлі беруть участь різновиди схожих товарів, на які існує попит з боку клієнтів, що хочуть урізноманітити своє споживання. Вихід на світовий ринок збільшує кількість споживачів порівняно з внутрішнім ринком, а тому дозволяє виробникам суттєво знижувати середні витрати на виробництво одиниці продукції.
Оскільки в розвинутих країнах попит є вищим, а ринок здатний «проковтнути» більші обсяги продукції, то саме між ними і зростає товарообіг. Бідні країни лишаються на периферії глобальних торгових потоків.
Важливим припущенням у теорії Кругмана є те, що покупці схильні урізноманітнювати своє споживання. Це відкриває дорогу монополістичній конкуренції, яка полягає у боротьбі великої кількості брендів.
Міжнародна торгівля дозволяє найменшим компаніям виробляти оригінальну продукцію і нарощувати обсяги виробництва. Грубо кажучи, у рамках свого бренду виробник стає монополістом і може використовувати переваги такого становища.
Пол Кругман не тільки заклав новий фундамент для теорії торгівлі, а й зумів використати ефект масштабу у розвитку «нової економічної географії», яка пояснювала причини прискореної урбанізації.
Сьогодні більше половини населення планети живе у містах. Немов на дріжджах зростають великі мегаполіси, у яких концентрується ділова активність регіонів. Причину Кругман вбачає у тому, що перенаселені райони більш привабливі для людей в економічному плані, оскільки надають ширший вибір товарів та послуг.
Фірми також схильні концентрувати виробництво в густонаселених точках, бо через збільшення локального ринку збуту і зниження транспортних витрат виграють на масштабах. Як результат – заробітна плата жителів мегаполіса підвищується, що прискорює подальшу міграцію з навколишніх сіл.
Аналогічні закони діють на національних та глобальних рівнях. Одним із результатів досліджень Кругмана є висновок, що закриті від зовнішнього світу економіки більш схильні до централізації продуктивних сил і перенаселення міст.
Відкриті для зовнішньої торгівлі країни менше страждають від негативних наслідків урбанізації, оскільки їхнім ринком збуту стає увесь світ.
Кінцевим результатом урбанізації є поділ регіонів на густонаселене «ядро» і менш розвинуту «периферію». Модель «ядро-периферія» виявилася особливо дієвою у ХХ столітті внаслідок суттєвого зниження транспортних витрат, що підвищило мобільність населення у напрямку міст, куди стікалися капітали і професіонали.
У той же час, завжди існує ймовірність для зародження протилежного процесу – дезурбанізації і поступового зміщення центрів бізнес-активності.
Якщо надто багато компаній концентрується у зоні «ядра», одна з них може переміститися на периферію, де буде монополістом. Така фірма отримає дешевий ринок трудових, земельних і капітальних ресурсів, а також неосвоєний ринок збуту.
Саме у таких периферійних зонах – східному Китаї, південно-східній Азії, півдні США – і зароджувалися нові центри ділової активності наприкінці ХХ століття.
Внесок Кругмана полягає у тому, що він не просто пояснив усі ці тенденції, але й розробив моделі, що дозволили оцінити вагу кожного фактора в економічній рівновазі. Кругман зумів перекласти метафоричні ідеї на чітку мову науки.

Впровадження результатів досліджень
Нові теорії Кругмана дозволили краще зрозуміти переваги вільної торгівлі, а також глибше усвідомити причини розміщення продуктивних сил.
Завдяки науковим здобуткам вченого стало можливим точніше прогнозування впливу лібералізації торгівлі на різні сфери економіки. Численні економетричні моделі, побудовані на основі теорій Кругмана, широко використовує Світовий банк при оцінці ефектів діяльності Світової організації торгівлі.
Пол Кругман протягом кількох десятиліть бере активну участь у таких поважних організаціях як Національне бюро економічних досліджень, Інститут міжнародної економіки, Група тридцяти, Американська академія мистецтв і науки.
Учений був радником Рональда Рейгана, консультував Федеральний резервний банк Нью-Йорка, Світовий банк, МВФ, ООН та низку держав світу.
У власній аналітичній колонці в «Нью-Йорк таймс» Кругман порушує гострі економічні та політичні теми, пов’язані з антикризовою політикою.
Жорстко відстоюючи кейнсіанські погляди, він доводить, що ринки далекі від ефективності, люди зазвичай нераціональні, а держава повинна серйозно втручатися в економіку для недопущення «бульбашок» цін на активи.
«Якби Кругман не був особливо цінним економістом, він міг би зробити кар’єру перекладача з економічної англійської на розмовну англійську», – сказав про нього професор Авінаш Діксіт.
Американське видання The Washington Monthly назвало Кругмана найвпливовішим політичним колумністом Америки, The Asia Times – Міком Джаґером у політико-економічних колах, The Economist – славетним економістом свого покоління.
Професор із Прінстона має не лише прихильників, а й армію критиків, особливо серед ліберально налаштованих колег. Його звинувачують у викривленні фактів, поверховості висновків та нехтуванні сучасним надбанням економічної науки.
Однак Кругман продовжує шокувати громадськість. Він живе за правилом, яке сформував ще замолоду: «Дивися на світ з дещо іншої точки зору і таким чином відкривай очевидні речі, які лежать прямо під носом».
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"