інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Чи варто інвестувати в товари?

Н.Чернавська

У рамках цієї статті не будуть розглядатися контракти на поставку товарів, у тому числі, тих, що торгуються на біржах, мова йтиме про «справжні» товари, вкладення коштів у запаси яких можна розглядати як вид інвестицій.

Запаси та інвестиції
Іноді, приймаючи рішення про те, як краще зберегти заощадження, доцільно орієнтуватися на те, як це робить держава. Наприклад, склад і співвідношення валют у «кошику» Центробанку Росії – гарний приклад для наслідування. Але відносно інвестування в товари не варто брати приклад з держави.
Російський уряд уже прийняв рішення збільшити закупівлі алмазів, обговорюється створення стабілізаційного фонду металів для закупівлі кольорових металів: вольфраму, кобальту, міді, нікелю та інших. Керівник Федеральної антимонопольної служби (ФАС) Ігор Артем'єв говорить про необхідність створення державного резерву нафти та нафтопродуктів.
Однак метою такого резервування товарів державою є допомога підприємствам, які їх виготовляють. Ринок збуту багатьох товарів, у тому числі, алмазів, металів і нафти на фоні кризи суттєво скоротився, а ціни впали. Скуповуючи у підприємств продукцію, яка не знайшла попиту, держава намагається забезпечити їм мінімальний рівень доходу, а не одержати вигоду.
У приватного інвестора немає ні можливості, ні сенсу рятувати підприємства, які створюють на даний момент нікому не потрібну продукцію, або намагаються продати її за ціною, яку ніхто не готовий платити. Тому якщо навіть будуть створені можливості для купівлі приватними особами, наприклад, паїв державних товарних фондів, навряд чи варто цими можливостями користуватися.
Приватним особам доцільно інвестувати в запаси тільки того, що дорожчає, а не того, що дешевшає. Якщо заробити на падінні акцій та інших цінних паперів можна, то здійснити аналогічну операцію з реальними товарами приватній особі не вдасться.

Інвестиції та економія
Мета інвестицій у товари, як і будь-яких інвестицій – одержання доходу. Дохід (збільшення кількості грошей на руках) у цьому випадку передбачається одержати за рахунок подорожчання товару з моменту його купівлі до моменту продажу. Якщо ж товари купуються з метою особистого споживання (цей термін включає споживання членами родини та гостями), ніякого реального доходу покупець не одержить, тому що не планує продавати їх.
Дохід можна «зафіксувати», здійснивши, як кажуть бухгалтери, переоцінку запасів. Наприклад, 1 лютого куплено 2 кг гречки за ціною 30 рублів за кг, 1 березня Ви прийшли в магазин і виявили, що той же пакет гречки тепер коштує не 60, а 70 рублів. Ваш запас гречки формально став дорожче на 10 рублів, але одержати на руки ці гроші Ви не можете – магазин не прийме у Вас назад пакет крупи.
Фактично – це економія, а не заробіток. Підрахунок вигоди від економії досить складний, і коректно оцінити її для окремо взятої людини не може ніхто, крім неї самої. Складність питання добре ілюструє відома мініатюра Романа Карцева про раків, які «по три, але маленькі, вчора, а сьогодні по п’ять, але великі».

Як підрахувати економію
Однак, грубу оцінку різниці в грошах, які доведеться витратити на купівлю тієї самої кількості, наприклад, цукру або молока, зараз і пізніше, здійснити можна. Помноживши передбачувану різницю в ціні за одиницю зберігання (кілограм крупи, літровий пакет молока тощо) на кількість цих одиниць, одержимо суму в рублях, яку вдасться зекономити.
Кількість одиниць зберігання залежить від того, скільки місця Ви можете виділити для зберігання цього товару. З урахуванням того, що загальний обсяг простору, який Ви готові відвести для зберігання запасів, обмежений, і строки зберігання продуктів відрізняються, доведеться вибрати, чим запастися менше, а чим – більше.
Але більш цікаве питання, звичайно – «передбачувана різниця в ціні». Цю різницю доведеться вгадувати самостійно. Так само роблять усі інвестори, будь-який бізнес-план містить у собі прогнози динаміки цін, які можуть у підсумку дещо розійтися з реальністю. Ви можете прийняти на віру чийсь прогноз про зростання ціни на конкретну групу товарів або вигадати свій. Інший спосіб – прийняти якийсь прогноз зростання цін на продовольство в цілому на рік або півроку та привласнити кожному товару свій «коефіцієнт подорожчання».
Наприклад, умовна господарка тітка Марія вважає, що в цілому зростання цін на продовольство складе 30% за півроку. Тітка Марія взяла «споживчий кошик» Росстата, і підганяє швидкість зростання цін на кожну групу продуктів так, щоб у підсумку одержати те саме зростання в 30% за «кошик» в цілому. Крупа та хліб, на її думку, подорожчають менше за м’ясо та масло. Тому вона вирішує, що м’ясо подорожчає за півроку на 70%, а хліб та крупи – усього на 15%. І так далі, поки не будуть заповнені всі клітинки в її таблиці так, щоб «кошик» у цілому збільшився в ціні на 30%.
Тітка Марія визначилася з кількістю кожного виду продуктів, які вона запасе, і підрахувала суму в рублях, яку вона очікує зекономити. Але це ще не все. Справа у тому, що витратити гроші тітці Марії доведеться прямо зараз, а вигоду від економії вона буде одержувати поступово протягом півроку (або того строку, на який вона вирішить запастися продуктами). Порівняння грошей, які ми одержимо потім із грошима, які ми витрачаємо зараз – окреме завдання. Бухгалтери та фінансисти називають цю операцію дисконтуванням грошових потоків. Загалом суть цієї операції полягає в порівнянні доходу від інвестиції з доходом від зберігання тієї ж суми в банку на депозиті.
Якщо тітка Марія вирішила, що продукти за півроку подорожчають у рублях на 30%, то вкласти зараз гроші в піврічний запас продовольства вигідніше, чим покласти гроші на рахунок у банку – таких високих ставок по рублевих депозитах поки російські банки не пропонують. Насправді розрахувати дохід тітки Марії трохи складніше, тому що з’їдатися продукти будуть поступово, але для розуміння загального принципу цього процесу достатньо.
Крім того, варто порівняти очікувану «доходність» вкладень у товари з «доходністю» у рублях, яку можна отримати, купивши валюту. Якщо тітка Марія вважає, що купівельна спроможність долара або євро падати не буде, то їй краще купити валюту, ніж крупу.

Дефіцит товарів
Зрозуміло, що вкладати кошти у товари має сенс, тільки якщо очікується зростання цін на ці товари або виникнення їхнього дефіциту.
Досвід життя в СРСР показує, що криза виявляється у свідомості багатьох тісно пов’язаною з дефіцитом товарів. Однак класична криза в конкурентній ринковій економіці до дефіциту не призводить. Навпаки, по більшості товарів і послуг пропозиція стає більшою за попит.
З цього не випливає, що ми з дефіцитом не зіткнемося. Але виникати на тривалий час він буде лише там, де створюється штучно.
Один з типових випадків – обмеження вільного ціноутворення. Щоразу, коли Ви будете чути про введення контролю над цінами: хоч на продукти харчування, хоч на пально-мастильні матеріали для посівної – це привід задуматися про створення запасів.
Інші способи створити дефіцит – це обмежити ввіз якихось товарів з-за кордону або, наприклад, заборонити якусь діяльність руками санітарної епідеміологічної служби. Варіантів заборон може бути багато.
Нарешті, можливі дефіцити товарів не самого масового попиту. Наприклад, окремих ліків, косметики певних марок, контактних лінз тощо. Постачальником таких товарів у роздрібну мережу часто буває одна фірма або 2-3 фірми. Тому достатньо банкрутства або навіть просто труднощів з одержанням кредиту для закупівлі чергової оптової партії в однієї-двох фірм, щоб утворився тимчасовий дефіцит.
Тому, якщо Ви постійно приймаєте певні ліки (наприклад, парацетамол продається під безліччю торговельних марок від великої кількості виробників, і зовсім зникнути з аптек не зможе), носите імпортні контактні лінзи тощо – має сенс створити для себе запас цих товарів, але такий, щоб Ви встигнули використати його до закінчення термінів придатності. Такі покупки не є інвестиціями.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"