інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Особливості швейцарського франка для заощадження коштів

А.Мещерякова

Швейцарський франк (CHF) разом з доларом, євро, японською ієною та британським фунтом стерлінгів складає так звану «велику п'ятірку» основних вільно конвертованих валют міжнародного ринку Forex.

Швейцарський франк: міфи та реальність
До появи євро більшість вважали його однією з найважливіших альтернатив долара на випадок, коли з Америкою відбувається щось «не так». Та й взагалі всі міркування про швейцарський франк зазвичай починаються з констатації того факту, що от уже багато років валюта «вічно нейтральної» країни банкірів та годинникарів залишається притулком для тих, хто прагне зберегти свої кошти у важкі часи.
Значну роль у цьому зіграла віра, що надійно закріпилася у світовій свідомості, у 40-процентну забезпеченість франка золотом, хоча відповідна норма конституції скасована ще у 2000 році, і з того часу Швейцарський національний банк планомірно розпродає свій золотий запас. Однак як тільки на горизонті з'являється примара великих економічних або геополітичних неприємностей, інвестори як і раніше масово повертаються в «тиху альпійську гавань», скуповуючи швейцарські франки нарівні з «вічно дорогоцінним» золотом. Отже, кому війна, а кому – приплив капіталу та зміцнення національної валюти.
Втім, та ж логіка диктує й зворотне явище – як тільки життя налагоджується, курс франка йде вниз у міру переходу гравців до більш ризикованих, але й значно прибутковіших вкладень. У кожному разі, якою б не була динаміка, вона визначається, насамперед, зовнішніми факторами – прийнято вважати, що усередині самої країни «нічого незвичайного не відбувається».
Завдяки найтіснішим економічним зв'язкам Швейцарії з Європою курс франка звичайно рухається в унісон з євро, при тому що формально валюти ніяк не пов'язані, курсоутворення винятково ринкове. Особливо наочно залежність сусідніх валют простежується на прикладі пар євро/долар і долар/франк.
Якщо внаслідок якихось фундаментальних причин перша з них різко йде вгору (тобто євро дорожчає відносно долара), то друга напевно рушить униз, тобто долар подешевшає відносно франка. У середині березня 2008 року, до речі, американська валюта поставила абсолютний рекорд падіння щодо франка – швейцарський франк уперше в історії (у всякому разі, в новітній) коштував дорожче долара.

Швейцарські банки й криза
Навесні та на початку літа 2008 року аналітики називали швейцарський франк у числі найпривабливіших валют на найближчі два-три роки. Події цілком укладалися в хрестоматійну схему: економіка США оптимізму не додавала, майбутнє долара було незрозумілим, а, отже, кораблям саме час іти в «тиху гавань», додатково зміцнюючи непохитний франк. Однак нинішня криза внесла свої корективи.
На відміну від російського рубля, що був присутній в той час у багатьох експертних списках «безпечних» валют, перспективи швейцарського франка поки не змушують зацікавлених осіб нервувати. Однак уже не викликає сумнівів, що в контексті поточного економічного нещастя Швейцарія вже не нейтральна сторона, як це колись було, а постраждала – хоч і не так критично, як багато інших.
Ще на початку 2008 року було зрозуміло, що крах американської іпотеки не минеться просто ні для об'єднаної Європи, ні для її сусідів. Найбільший швейцарський банк UBS оголосив про серйозні збитки одним з перших по цю сторону Атлантики, невтішними стали й результати Credіt Suіsse. До того ж, в останні роки швейцарські банки активно кредитували фінансові організації Центральної та Східної Європи (у Росії та в Україні на ці гроші запускалися програми іпотечного та автокредитування у швейцарських франках, наприклад). У міру поширення кризи в Європі стало очевидно, що розплатитися східноєвропейським позичальникам буде досить непросто, а виходить, кількість «поганих боргів» на балансах швейцарських банків може додатково збільшитися.

Франк у кризу
Проте, у першому кварталі 2008 року курс франка стабільно піднімався. Після різкого зміцнення франка наприкінці 2007 р. середньозважений курс долара в січні 2008 року склав 1,102 CHF (або 0,908 долара за франк), а вже в березні американська валюта дешевшала відносно швейцарської до співвідношення 1/1, так що середній курс долара до франка за березень-квітень склав близько 1,013 франка ($0,988-0,987 за 1 CHF). У другому кварталі долар то укріплювався, то слабшав в усередненому діапазоні від 1,044 (травень) до 1,028 (липень) франка за долар. Євро рухався до долара за подібною траєкторією, так що за одиницю європейської валюти стабільно давали близько 1,6 франка, хіба що в березні європейська валюта провалилася до 1,57 CHF – у той момент франк як «притулок» виявився більш затребуваним.
У серпні ж, коли інвестори всього світу ринулися з фондових бірж, продаючи все, що можна, статус валюти-притулку відразу ж отримав долар – при нестабільності становища США – нічого більш доступного та «інтуїтивно зрозумілого», ніж американська валюта та облігації її ж казначейства, охоплений панікою ринок не бачив і бачити не хотів. Так що франк стрімко пішов униз, і усереднений курс долара за листопад склав уже 1,191 франка – у порівнянні з березневим паритетом «швейцарець» втратив майже 18%, відносно початку року – близько 8%. У грудні, коли паніка стихла, про особливий статус франка згадали знову, і він почав поступово підростати, вийшовши на локальний максимум в $0,960 (1,041 франка за долар) напередодні Нового року. Потім знову почався період зниження і 10 березня 2009 року, зокрема, долар торгувався близько позначки 1,147 ($0,872 за франк).
Але для самої Швейцарії значно важливіше відношення франка до євро. Минулої осені він підскочив з колишніх «у районі 1,6» франка за євро до 1,44 франка за євро, тобто майже на 10%. Саме це зміцнення національної валюти вже стало серйозною проблемою для Швейцарії, виробництво якої орієнтовано в першу чергу на експорт, причому в країни Єврозони.
Легендарний швейцарський годинник, сири та шоколадки подорожчали саме тоді, коли їхні потенційні покупці найменш були налаштовані на зайві витрати. Керівництво швейцарського Центробанку (Schweіzerіsche Natіonalbank, Національний банк Швейцарії) уже заявило, що воно готове не тільки регулювати ставки та скуповувати боргові зобов'язання національних виробників, допомагаючи їм фінансувати свою діяльність, але й стримувати зростання курсу національної валюти за рахунок продажів франка, якщо це буде потрібно для підтримки експорту.
10 березня євро коштував близько 1,47 франка, відігравши від досягнутого в жовтні дна близько 2% – а цього явно недостатньо для стимулювання експорту й без того недешевих швейцарських товарів у Євросоюз, жителі якого з кожним днем опиняються у все скрутнішому становищі. Від подорожчання національної валюти страждає й в'їзний туризм. Усе це призвело до того, що економіка горезвісного альпійського «острівця стабільності» офіційно визнана на порозі спаду, а сама Швейцарія, незважаючи на формальну відособленість, сприймається багатьма як частина Європи, що перебуває аж ніяк не у виграшному положенні.
Наводить на роздуми й останній скандал навколо горезвісної швейцарської банківської таємниці – багатостраждальний швейцарський банк UBS у лютому 2009 змушений був заплатити майже 800 мільйонів доларів штрафу й передати американській владі інформацію про декілька сотень своїх клієнтів, підозрюваних у податкових махінаціях.
США, щоправда, хотіли б одержати досьє ще декілька десятків тисяч «ухильників», але Швейцарія має намір до останнього відстоювати своє право на збереження банківської таємниці, якщо не йдеться про карний злочин (просту безпам'ятність стосовно податкової декларації законодавство країни таким не вважає). Поступившись Штатам, доведеться піти назустріч і Німеччині, а там недалеко й до повної дискредитації, системи фінансових послуг, що вибудовується століттями.
Одним словом, імунітету до нинішнього катаклізму у Швейцарії немає. Однак списувати франк з рахунків як засіб збереження заощаджень на час кризи поки не варто. При цьому, щоправда, не слід забувати, що ринок напевно «упустить» франк, як тільки світова економіка відновиться настільки, що до інвесторів повернеться смак до ризику, а ще раніше монетарна влада країни зробить усе від неї залежне, щоб не дати йому зміцнюватися відносно євро.

Чи купувати франк?
Незважаючи на відокремлення швейцарської національної валюти від золотого запасу, жодному оракулові з Уолл-Стріт поки не спадає на думку передбачити, що франк може не пережити кризи, як євро, або пообіцяти країні двозначну інфляцію, як США. У деякій мірі це може бути просто інерцією, але в кожному разі свідчить про високу довіру до валюти.
Фундаментальні фактори теж поки «грають» за франк. Від емітентів ключових резервних валют, тобто США й країн Єврозони, Швейцарія поки що відрізняється не найгіршими як на теперішній час макроекономічними показниками: виробництво неухильно скорочується, але без обвалу, безробіття зростає, але не лавиноподібно, держбюджету передбачено дефіцит, але вже ніяк не в десятки відсотків ВВП, а дефляція, тобто зниження цін, хоч і є серйозною загрозою, але поки що піддається контролю.
З іншого боку, назвати франк притулком на випадок катастрофічного падіння Європи було б перебільшенням: благополуччя Швейцарії напряму залежить від платоспроможного попиту споживаючих її продукцію сусідів. Ну а при виникненні проблем з американським боргом, руйнівна хвиля в кожному разі накриє всіх без винятку. Це, на відміну від образу Швейцарії як «тихої гавані» нинішньої кризи, не викликає сумнівів.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"