інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Коштовності як об’єкт інвестування

О. Бугрименко

Не довіряйте стереотипам
Навколо дорогоцінних каменів та ювелірних прикрас існує багато міфів. Правда те, що діаманти – еталонні дорогоцінні камені. За останні п’ять років їхня вартість зросла в цілому на 100 %. У початковий період кризи вона впала приблизно на 15-20 %, але це лише злегка сповільнило її зростання. Експерти відмічають, що інтерес до інвестування в дорогоцінні камені під час кризи збільшився. Але не кожна коштовність може стати капіталовкладенням. Думка про те, що кожну ювелірну прикрасу у будь-якому випадку можна продати, – всього лише самообман.

Перший шлях: задоволення
Коштовності тому й називаються прикрасами, що їхня функція не визначається необхідністю. Основний зміст покупки ювелірного виробу – естетичне задоволення, незалежно від наявності інвестиційного наміру. Ювелірні прикраси слугують задоволенню бажань, а не потреб. Крім того, це показник соціального статусу.
Такі жінки, як Елізабет Тейлор або Джекі Кеннеді самим фактом володіння створювали додатковий провенанс прикрасам, збільшували їхню інвестиційну привабливість. Однак інвестуванням у коштовності займаються в основному чоловіки. Вони діють більш розумно та раціонально.
Професіонали одностайні: у ціні завжди буде виріб під відомим брендом, унікальний за якістю матеріалів, виконанням та за дизайном. Принцип дуже простий: виграє той, хто купує найкраще. Найкраще – завжди дороге. Якщо покупка коштовності здійснюється для задоволення, то не обманюйтеся тим, що в «чорний день» ви її продасте.

Другий шлях: колекціонування
Способом вкладення може стати колекціонування. Це або предмети, які разом цінуються більше, ніж окремо (як яйця Фаберже), або твори мистецтва. Отут треба мати гарну освіту, консультанта і – найголовніше – чуття. Цінність таких речей залежить від складності та оригінальності роботи, від імені майстра. Але передбачити, що ввійде в «музейний» ранг, важко. Наприклад, італійські прикраси XV століття з емаллю ще недавно нічого не коштували: у них немає великих каменів, а тільки унікальна робота. Але коли було зібрано кілька колекцій, ціни зросли у кілька разів. Однак щоб колекція мала інвестиційний успіх, треба організувати маркетингові кроки: видати каталог, влаштувати виставку. Всі предмети колекції повинні бути високохудожнього рівня: речі масових тиражів, навіть зібрані разом, не зростають у ціні. Буває, що на руку інвесторові спрацьовує мода: у середині 1990-х років прикраси 1960-х не сприймалися, тому ті, хто інвестував в них тоді, зараз виявилися у виграші. Довгограючим трендом залишається ар-деко.

Третій шлях: інвестиції в камені
На думку експертів, достойні інвестицій коштовності можна об’єднати словом «рідкість»: це або унікальні прикраси, або рідкісні камені. Вкладення в камені вважаються більш простими та зрозумілими для інвестора. По-перше, камінь повинен бути великим – починаючи від 1 карата й до максимуму, як дозволяють кошти. По-друге, до нього повинен додаватися сертифікат. Найвідоміші сертифікаційні центри – GІA, EGL, ІGІ. D, E, F – найвищі показники кольору діамантів за шкалою GІA (тобто камені чистої води). Сьогодні переглянуто ставлення до кольорових діамантів. Ще 10 років тому вони продавалися набагато дешевше від білих, оскільки класифікувалися як нестандартні. Коли стало зрозуміло, що вони рідкісні, то швидко ціни виросли. Блакитні діаманти від $ 1000-5000 за карат піднялися у ціні до 1-1,5 млн. дол. Такі камені завжди можна перепродати тим самим ювелірам. Сьогодні вартість 1 карату діаманту вищої якості у магазині становить 23 100 дол.

Законодавче обмеження приватних продажів
Алмазні біржі є тільки за кордоном: в Ізраїлі, Антверпені, Нью-Йорку. Існує «вторинний» продаж – аукціони. Але до участі в них, як правило, змушують життєві обставини, а це не личить статусу інвестора. У серійних речах або сезонних колекціях навіть відомих марок немає інвестиційної складової. Брендові прикраси, якщо вони не є унікальними, за межами магазину дешевшають втричі. На думку експертів, до них потрібно ставитися так само, як до брендових сумок. Це просто естетика та мода. До справжніх коштовностей це не має відношення. За перепродажу ціна прикрас без імені складе всього 10-15% від початкової. Ломбард будь-яку річ оцінює тільки за вартістю матеріалів. Для продажу дорогих виробів прийнято звертатися до знайомих ювелірів. Повернути нову прикрасу в той самий магазин, де вона була куплена, можна тільки за особистою домовленістю: закон захисту прав споживача не поширюється на ювелірні вироби та годинники. Деякі магазини йдуть на поступки постійним клієнтам, у яких вони впевнені. Навіть домовившись про повернення покупки, ви одержите в найкращому випадку половину її вартості, але чим вищою є ціна речі, тим меншими є втрати за її продаж.

Спекуляція на золоті – це не вкладення у золото
Уявлення про те, що інвестиції в золоті прикраси (ланцюжки, сережки) – це вкладення в золото, говорить про нерозуміння суті інвестування. Котирування золота на біржах не мають відношення до дорогоцінного металу як такого. Банки не продають золото, – вони лише перераховують на рахунок клієнта вартість золота на даний момент. Таким чином, ринок дорогоцінних каменів та дорогоцінних металів – різні явища. Інвестувати в камені або в прикраси – питання особистого вибору.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"