інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Про можливості легкого заробітку на фондовому ринку

Пол Самуельсон

Пол Самуельсон (1915-2009) - один із найвідоміших американських економістів ХХ століття, лауреат Нобелівської премії з економіки 1971 року, професор Массачусетського технологічного інституту (МІТ). У 1960-ті роки був радником президента Дж. Кеннеді. Він є автором знаменитого підручника «Економікс», який перевидавався 18 разів та містить у собі кращі досягнення світової економічної думки. П. Самуельсон мав широкий спектр наукових інтересів, зокрема, досліджував проблеми ефективності функціонування ринків, інфляції, грошового обігу. Не залишилися поза увагою видатного економіста і практичні питання інвестиційної діяльності на фондовому ринку.

Самуельсон впевнений у тому, що легка нажива на фондовому ринку неможлива. Навіть якщо у когось результати перевищують середньоринковий рівень із врахуванням ризику і вони отримують дещо під назвою позитивної альфи, то саме поняття останньої доволі хитке. Орієнтири невизначені, оцінки ризику довільні, й те, що ми хочемо класифікувати як альфу, або перевагу над ринком, часто виявляється лише нагородою за систематичний ризик, тобто бетою. Навіть якщо хтось може назвати менеджера, який заробив альфу в цьому році, це не значить, що той повторить своє досягнення наступного року.

У одному з висловлювань, яке відображає прекрасне розуміння реального світу інвестицій, Самуельсон зазначає, що більшість інвесторів «не розуміють, як отримати вигоду з поведінкових аномалій, навіть якщо вони скептично ставляться до гіпотези ефективного ринку і є прибічниками поведінкових фінансів. Насправді вони самі ірраціональні, оскільки не хочуть приймати волатильність і ризики, які у кінцевому підсумку приносять прибуток.

«Я розумію, що мільйони інвесторів – зовсім не експерти у сфері теорії ймовірності та оптимізації портфелів. Більшість із них – люди, у яких неприйняття ризику і небажання втрачати гроші переважає над жагою наживи, проте це не заважає їм робити ставки на скачках, придбавати лотерейні білети та грати в бінго, – каже Самуельсон. – Пристрасть до азартних ігор – особлива тема, що жодним чином не впливає на серйозність, з якою люди підходять до управління своїми активами. В даному випадку бажання уникнути втрат переважає».

З точки зору Самуельсона, існування позитивної альфи не тільки протирічить гіпотезі ефективного ринку, але і слугує доказом її логічності.

Зрідка інвестор дійсно може отримати позитивну альфу, тобто перевищити ринок із врахуванням ризику, в результаті отримання доступу до інформації раніше від інших або виявлення неправильно оцінених активів, на які не звернули уваги інші інвестори.

Проте Самуельсон впевнений, що «ринок ефективно усуває можливість подальшого існування цієї альфи, а більш високі прибутки тих, хто краще поінформований, є цілком логічними».

Самуельсон погоджується з тим, що не варто сприймати гіпотезу ефективного ринку як догму, проте він не сумнівається, що випадки отримання над доходів на ринку – більшою мірою вдача. «Шумпетер вчить, що на ринку не буває монопольних привілегій, але ви можете стати каліфом на годину. Він не раз повторював, що номери люкс у гранд-готелі під назвою «Капіталізм» завжди зайняті, але постояльці там завжди різні».

Сам Самуельсон підходить без догматизму до цього важливого питання. Він викладає свою позицію таким чином: «На мій погляд, для сучасних бірж властивим є те, що я називаю обмеженою мікроефективністю. Поки невелика кількість інвесторів, які володіють значними активами, грає проти впертих неінформованих трейдерів, можна практично спостерігати обмежену ефективність ринків. Прояв цінових відхилень викликає ажіотаж серед трейдерів, дії яких усувають ці цінові відхилення. Я не приписую цю заслугу винятково чи головним чином досвідченим практикам. Чим менше досвідчених гравців, тим краще для нас, обраних щасливців».

Як стверджує Самуельсон, «До того моменту, коли багато чисельні інвестори обміркують нову інформацію про майбутнє, все, що має практичну цінність, уже враховано в поточних цінах.

Таким чином, спекулятивні ціни починають поводити себе згідно з моделлю, яку математики називають «мартингал», тобто у наступний період вони можуть з однаковою вірогідністю опинитися як вище загального ринкового індексу, так і нижче за нього».

Парадоксально, що напрям руху цін акцій складно передбачити саме тому, що ціна акцій сама є прогнозом майбутнього.

Така складність призводить до того, що ціни акцій рухаються у короткостроковій перспективі в одному напрямі, а у довгостроковій перспективі починають рухатись у зворотному напрямі при отриманні більш повної інформації. Самуельсон описує цей феномен наступним чином: «У короткостроковій перспективі переважає «блакитний шум» з позитивним вектором, а не рівномірний «білий шум», навіть на мікроекономічному рівні; а в довгостроковій перспективі відбувається повернення до середнього, тобто для ринку характерний «червоний шум», а не «білий» чи «блакитний».

Такий висновок змусив Самуельсона погодитися із Шіллером, який продемонстрував, як виникає макронеефективність ринків – ринкові бульбашки. Самуельсон серйозно ставиться до цього феномену: «Розумникам, як я, навіть не варто розраховувати на прибуток у грі проти сильних мікрохвиль зростання і падіння індексу S&P 500».

Ринок повертається до середнього у довгостроковій перспективі, оскільки інвестори врешті-решт усвідомлюють, що він надто високий чи надто низький. Іншими словами, на ринку завжди є передумови для ефективності. Найсильніше він проявляється, коли ціни відходять від рівноважних настільки, що змушують інвесторів змінити напрям ринку.

Питання в тому, чи можна заробити у короткостроковій перспективі на розумінні цих процесів. Самуельсон впевнений у тому, що для більшості інвесторів це неможливо, оскільки вони поклоняються фетишу у вигляді плавно зростаючого показника прибутку на акцію. «Не схоже, щоб розуміння [цих процесів] допомагало досягнути успіху.

У Святому Писанні сказано: «Усьому свій час, і час всякій речі під небом». На жаль, нам потрібна інша книга, щоб інформувати нас про те, як і коли ми повинні перемикати швидкість, – каже він. – Жодна книга не зробить вас багатим; рідко яка книга підкаже, як зберегти багатство; зате багато з них допоможуть вам залишитися без грошей.

Жодний успішний трейдер не навчить за допомогою комп’ютера мистецтву заробляти на ринку швидше, ніж звичайні інвестори».

Висновок, до якого дійшов Самуельсон, не відзначається новизною: «широка диверсифікація портфелів – це основа спокою і розумний спосіб накопичення коштів на все життя».

Як заявив Гаррі Марковіц у 1952 році, «принцип, який не передбачає переважання диверсифікації, має бути відкинений і як гіпотеза, і як правило поведінки». Досвід багатьох інвесторів підтверджує мудрість цієї простої поради. Навіть ті, хто довіряє управління своїми активами експертам, розуміють це. «Так, – погоджується Самуельсон, – зустрічаються щасливці, які можуть перевершити натовп. Трапляються і трейдери (їх дуже багато), яким вдається переграти ринок у довгостроковій перспективі. Біда в тому, що ні ви, ні я не можемо заздалегідь дізнатися, хто вони». А якщо б це вдалося? «Нам не купити їхню майстерність задарма. Пошук таких людей обійдеться в кругленьку суму».

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"