інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Історія виникнення, виготовлення та колекціонування грошей

А.Кохан

Сучасна людина і кроку ступити не може «без копійки в кишені». Ми настільки звикли до паперових банкнот і металевих монет, що не цікавимося тим, чому вони мають саме такий вигляд і як їх виготовляють, звісно, якщо не йдеться про фальшивомонетників.

Перші гроші з’явилися ще чотири-шість тисячоліть тому, але відтоді вони набули значних змін у вигляді й формі. Одні речі обмінювались на інші потрібні предмети, але в кожного народу з’являвся універсальний товар, що використовувався в якості грошей. Такі товари були потрібні всім і могли обмінюватися на будь-які речі. Наприклад, у Китаї в давнину функцію грошей виконували дрібні знаряддя праці. У Єгипті і багатьох африканських племенах розраховувалися золотими, срібними і мідними браслетами (від останніх часто відламували маленькі шматочки, щоб заплатити більшу або меншу суму). Ефіопи в якості грошей визнавали лише грудки солі або худобу (такі «живі гроші» й дотепер цінуються в деяких племенах).

При колонізації Америки в ХVІ столітті на роль грошей висувалися такі товари, як тютюн - у Вірджинії, цукор - у Меріленді, боброві шкури - в Нью-Йорку, какао - в Мексиці. А ескімоси могли виміняти будь-яку річ на хутро. Однак виникали проблеми, коли потрібно було їхати у далекі подорожі в інші країни, де хутро зовсім не сприймалося в якості грошей. Наприклад, приїхавши на Фіджі, ескімос не міг конвертувати своє хутро в місцеві гроші - мушлі. Тому не дивно, що виникла потреба в загальновживаному міжнародному грошовому еквіваленті. З часом ним стали металеві монети (частіше золоті, тому що золото у всі часи було ознакою багатства).

За легендою греків, першу монету (із зображенням бика) ввів Тезей в Аттиці. Римляни ж вважали, що найдавніші монети з головою дволикого бога і кораблем вибив Янус на честь бога часу Сатурна, який прибув морем до Італії з Криту. Вперше гроші стали називати «монетами» на честь богині Юнони Монети, храм якої знаходиться на Капітолії в Римі. Металеві гроші карбувалися на монетному дворі біля храму Юнони.

Монети виготовляли не лише для готівкових розрахунків, але і «на пам’ять». Були і монети «на смерть», «на відпущення гріхів» Папи Римського, «на День народження». «Пфенінг ката Гамбурга» - монета, яку передавав судді кат, коли йшов у відставку. Піч для виготовлення пластів срібла й золота, ножиці для вирізання монетних кругів, молотки для карбування і штемпелі - таким є перелік примітивної техніки середньовічного монетного двору.

Перші верстати для монетної справи були створені в епоху Ренесансу: Леонардо да Вінчі сконструював станок для вирізання монетних кругів, Бенвенуто Челліні придумав прес для відтиску рельєфного зображення. Але у широкий вжиток ці механізми потрапили тільки в ХVII столітті. Перші твори медальєрного мистецтва почали з’являтися в Італії та Франції. Монети навіть стали відігравати роль дорогоцінних прикрас.

У Російській імперії механізована техніка карбування монет з’явилася за Петра I. На пресі розплющували пласти металу і вирізали з них кола. Потім спеціальними машинами робили надпис або орнамент по краю майбутньої монети і вже після того карбували. Для цього використовували «молотовий снаряд» з падаючим молотом, що вдаряв по верхньому штемпелю. Пізніше з’явилися ґвинтові станки для тиску на штемпель.

Разом з поширенням грошового обігу з’явилися люди, які їх підробляли. Підробка грошей, як і гроші, сягає давніх часів. Завжди були і є фальшивомонетники, які розвивають цілу науку з підробки грошей. Деякі злочинці (як правило, кредитори) зменшували розміри монет: обпилювали краї останніх і, назбиравши достатню кількість металу, виготовляли нові монети. Згодом по краю монети стали накочувати гурт, щоб їх не можна було обрізати.

Але це не зупинило «винахідників», і вони придумали новий спосіб додаткового заробітку: натирали золоті монети грубим шовком, збираючи золотий пил, з якого чеканили нові монети. Цікаво, скільки ж часу потрібно було витратити на одну таку монету. Історія свідчить про те, що найвидатнішими фальшивомонетниками були не «прості смертні», а лідери держав.

Серед найвідоміших імен - пруський король Фрідріх, французький імператор Наполеон та інші. Вони скеровували свої зусилля на підрив економіки ворожих країн. Винятком був король Пруський, який мав власну армію на захоплених Саксонських землях за рахунок фальшивих монет. Бонапарт відкрив цілу типографію для підробки австрійських грошей. Але після одруження з австрійською принцесою перепрофілював свою друкарню на випуск російських купюр. Протягом війни імператору вдалося збути величезну кількість фальшивих банкнот.

Після війни ці гроші швидко вийшли з обігу, коли в їхніх надписах помітили грубі орфографічні помилки. Кирилиця виявилася для тодішніх французів занадто складною. Але найвидатнішу аферу здійснило керівництво ІІІ Рейху. Підроблені англійські і радянські банкноти не лише увійшли в обіг у всьому світі для підриву економіки держав, але й використовувалися для оплати послуг власних агентів розвідки.

Українські гроші

З проголошенням незалежності України відкрився шлях до запровадження повноцінної національної валюти. Такою валютою, згідно з традиціями доби Київської Русі і визвольних рухів 1917-1920 років, мала стати гривня. Щодо розмінної монети, то пропонувалися назви «сотий», «різана», але зупинилися на вже звичній «копійці». У 1992 році перші зразки української національної валюти були виготовлені в Канаді за ескізами В. І. Лопати. Однак в обіг було введено тимчасову валюту - український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця стала жертвою інфляції 1992-1995 років.

Як і будь-яка поважна держава, Україна почала випускати ювілейні та пам’ятні монети. Вони чеканилися на монетних дворах Росії і країн Європи на замовлення. Першу українську ювілейну монету НБУ ввів у обіг 7 травня 1995 року. Це монета присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Зараз в Україні працює Банкнотно-монетний двір, який виконує замовлення не тільки українських державних і приватних організацій, а й іноземних.

Виготовлення колекційних монет в Україні

Першим кроком у виготовленні монети є ескіз. Нацбанк оголошує конкурс, в якому можуть брати участь художники, які працюють як на монетному дворі, так і за його межами. Але перевага надається тим, хто розбирається в медальєрному мистецтві, адже це особливий жанр, який має свої тонкощі і правила.

Техніка ескізу вільна (малюнок, комп’ютерна графіка, акварель). Потім художня рада, що складається зі службовців НБУ, художників, адміністраторів і технологів, обирає один ескіз. Він має бути затверджений ще й у вищих інстанціях, думка яких не завжди співпадає з рішенням експертної ради. Часто такі ескізи (вибрані вищими інстанціями) є не найкращими і найбільш проблемними, адже рішення приймають люди, які не розуміються в монетній справі.

Потім робиться модель з гіпсу (близько 20 см в діаметрі), деякі елементи ліпляться з пластиліну, ріжуться на гравіювальній машині (наприклад, шрифти). Затверджена модель переводиться у більш пластичну масу на основі епоксидних смол. Далі модель здається на редукцію - зменшення до нормального розміру монети. Гравірувальники коректують, віджимають штемпелі-матриці обох сторін і загартовують їх. За допомогою матриць карбуються монети - з обох сторін при одному ударі, а обрамлення по гурту (від нім. gurt - пояс, кант) робиться окремо.

Одна з проблем нашого монетного двору полягає в тому, що немає власного виробництва заготовок для монет; їх доводиться закуповувати у Польщі, Австрії або Фінляндії. Якби було власне виробництво, була б значно нижчою вартість продукції і мали б можливість експериментувати з розміром і формою монет. До речі, більшість монет у світі мають саме круглу форму (зрідка квадратні, восьмикутні або з отвором посередині). З одного боку, тому, що склалася така традиція (гроші круглої форми більш зручні). А з іншого боку, круглі штемпелі більш довговічні в роботі, не затуплюються кути.

З одного штемпеля можна викарбувати від 500 до 10 000 монет, періодично коректуючи його.

Інша проблема - в темпах виробництва. Це зрозуміло, адже в Україні власний монетний двір працює не так давно. Український банкнотно-монетний двір є передовим у світі за кількістю виготовлених монет на рік (проте не за їх накладом).

Якщо інші країни випускають близько десятка або навіть одиниці пам’ятних монет на рік великими тиражами, то в Україні може бути викарбувано до 45 різновидів. Скульптори двору докладають чималих зусиль, щоб це не впливало на якість, але їхній робочий графік дуже напружений. З іншого боку, такий темп не виправданий: часто виконуються приватні замовлення, нехтуючи тим, що монети мають виконувати державну програму, увічнюючи важливі історичні події. Іноді трапляються й казуси: один інститут увіковічили до 71-річчя від дня його заснування...

Також на художню якість українських монет впливає те, що найчастіше в однієї монети є кілька авторів, тобто ескіз аверсу виконує одна людина, а реверсу - інша. Сторони монети повинні перегукуватися між собою, бути одним цілим. Коли у монети два різні автори, це помітно неозброєним оком. Не дарма ще Федір Толстой рекомендував, щоб «від розробки до штемпеля - все робив один майстер». Моделі та штемпелі зараз роблять скульптори і гравіювальники, але принаймні художник ескізів має бути один.

Монети номіналом дві-п’ять гривень карбують з ньюзільберу (білий метал для монет, зовні нагадує срібло, але не є дорогоцінним металом, винайдений в Німеччині в ХІХ ст.), 5, 10, 20 гривень - зі срібла. Золоті монети можуть номінуватися від 2 до 100 гривень. Виникає питання: як визначається номінал монети? Наприклад, монета з Тарасом Шевченком має номінал 200 грн., а з Катериною Білокур - всього 2 гривні. Насправді це політика банку, він задає тему і номінал.

Ювілейні та пам’ятні монети виходять або окремо, або в одній із 23 серій (Княжа Україна, Видатні особистості України, Золото Скіфії, Стародавні міста України та ін.). Щорічно до кожної серії додаються одна-дві монети.

Колекціонування

У західній Європі, зокрема, у Флоренції, збирати монети, в першу чергу античні, почали ще в епоху Відродження (XIV-XV ст.). Одним із відомих колекціонерів був видатний італійський поет Ф. Петрарка. Всередині XVI ст. в королівських і аристократичних замках налічувалося вже близько 950 мінцкабінетів. Зараз колекціонування монет - найпоширеніший вид колекціонування. Збирати сучасні ювілейні та пам’ятні монети - захоплення цікаве і недороге (звичайно, крім цінних монет). Раніше монети коштували за їх номіналом або трохи більше. Зараз Нацбанк виставляє такі ціни: 2-гривнева монета коштує 7 гривень, 5-гривнева - 12-13 гривень. Тобто номінал не співпадає навіть у простих монет із ньюзільберу.

Іноді частина тиражу випускається з помилкою. Такі монети підлягають знищенню, але дуже часто вони не знищуються з невідомих причин. Трапляється, що помилку в монеті помічають після того, як тираж вийшов на ринок. Такі екземпляри можуть відразу подорожчати в десятки тисяч разів.

Нумізмати не приділяють значної уваги художній цінності, а просто люблять збирати малотиражні монети або ті, яких не вистачає в їхніх приватних колекціях. Старовинний грецький філософ і нумізмат Епіктет вчив правильно оцінювати монети, керуючись п’ятьма органами почуттів: зором, смаком, нюхом, а також вміти добре відчувати монету тактильно і сприймати її на слух.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"