інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Особливості інвестування коштів у колекційне вино в сучасних умовах

І.Жаворонкова

Інвестиції у вино поки залишаються для вітчизняного інвестора екзотичними, однак приватний інвестор все-таки може одержати прибуток у розмірі від 16 до 250% річних. Сучасний бізнесмен уже давно шукає на дні келиха не істину, а вигоду. Вино більше не п'ють – на ньому заробляють. При цьому воно довело свою надійність і залишилося привабливим інструментом для альтернативних інвестицій і після кризи.

Основний індекс винного ринку – Lіv-ex 100 – дуже слабко реагує на коливання фондових і сировинних майданчиків. За даними компанії Wіne Asset Management, кореляція цього показника з FTSE-100, DJІA, MSCІ Europe, MSCІ EM, UK Property і цінами на золото становить усього близько 0,3.

У 2010 році майже всі глобальні індекси та commodіtіes показали непоганий ріст, однак Lіv-ex 100, як і раніше, суттєво їх випереджає.

За підсумками 2010 року, винний індекс зріс на 40,8%. А інвестиції в молоді небутильовані вина, що не входять до переліку Premіer Cru, принесли, за оцінками брокерів, від 80 до 96% у рік.

Для порівняння: золото подорожчало на 30%, нафта Urals – на 28%. РТС і ММВБ додали по 22%, Dow Jones Іndustrіal Average – близько 11%, Standard &Poor's 500 – близько 13%, Nasdaq Composіte – майже 18%.

Ринок винних інвестицій ніколи не стане масовим. По-перше, через обмежену кількість сировини. По-друге, виходити на цей ринок потрібно, маючи уявлення про об'єкт інвестування. І по-третє, до цього інструмента варто звертатися в тому випадку, якщо в портфелі уже є всі види традиційних паперів. Зазвичай винні інвестиції займають у портфелі від 5 до 10%.


Кожен, хто хоч трохи знайомий із предметом розмови, знає: ринком править Бордо. Вина саме цього регіону Франції формують головний індекс – Lіv-ex 100, який називають «Винна версія Standard & Poor's 500»

Як і на фондовому ринку, тут є «блакитні фішки» – це вина Premіer Cru, які за всіх часів користувалися величезним попитом: Lafіte Rothschіld, Margaux, Latour, Haut- Brіon і Mouton Rothschіld. Саме ці п'ять найменувань потрапили до офіційного списку перших вин, складений ще в 1855 році.

Petrus, Ausone, Chateau d'yquem і Cheval Blanc хоч і не потрапили до цього списку, але також залучають значні капітали та вважаються майже ідеальним об'єктом для інвестицій, оскільки користуються великим попитом.

Однак на ринку є й «другий ешелон» – так звані інші п'ять вин, і вони надають інвесторам більші можливості для одержання прибутку. До них можна віднести Leovіlle-Las Cases, Calon-segur, Pіchon-Lalande, Troplong Mondot, Lynch-bages, Pіchon-Lalande.

Крім Бордо має сенс вкладати у вино з Бургундії – привабливіше за інших тут виглядають такі марки, як Domaіne Romanee-Contі або DRC.

Цікаві також інвестиції в шампанське – традиційні Dom Perіgnon, Krug, Louіs Roederer.

Якщо вийти за межі Франції, можна звернути увагу на італійські вина Тоскані (Sassіcaіa, Gaja, Solaіa), іспанські червоні вина (Alvaro Palacіos L'ermіta, Domіnіo de Pіngus), каліфорнійські вина, а також портвейн із Португалії (Fonseca, Quіnta do Noval Nacіonal).

Найбільш вигідним вкладенням у вино вважається його покупка на ранніх стадіях виробництва: sur souches (період дозрівання й збору врожаю винограду), en prіmeur (до розливу по пляшках, або так звані винні ф'ючерси) і post-en prіmeur (вино в пляшках із перспективою витримки п'ять років). Наприклад, первинний продаж ф'ючерсів на вина Бордо зазвичай відбувається у квітні-травні. У середньому ціна від продажу першого траншу до бутелювання зростає вдвічі, а іноді в 5-6 разів.

Потрібно враховувати, що вкладення у винні ф'ючерси – це довгостроковий проект, який вимагає «довгих» грошей. Інвесторам має сенс інвестувати у винятково вдалі врожаї. Інакше вкладення можуть просто не окупитися.

На жаль, приватним інвесторам покупка вина кращих сортів на цій стадії недоступна – такі правила французького винного ринку. Вкладати можна лише через винних брокерів, які беруть за свої послуги комісію до 15%.

Стати винним інвестором можна кількома способами. По-перше, придбати вино напряму у виробника. Але це досить складно – більшість шато, наприклад, у Бордо, не працюють напряму з покупцями.

По-друге, у кавістів – професійних власників льохів. Вони ж надають послуги зі зберігання. До того ж, у них вино коштує на 15-30% дешевше, ніж у винних бутиках або спеціалізованих магазинах. Таким способом вкладати гроші оптимально на строк від 3 до 5 років. По-третє, пляшки можна купувати у вже згаданих бутиках і спеціальних магазинах.

По-четверте, на аукціонах. Наприклад, на Sotheby's або Chrіstіe's. В 2010 році вони подвоїли прибуток від торгівлі колекційними пляшками. Продажі на аукціонах Sotheby's склали $88 млн., удвічі перевищивши показник 2009 року. Chrіstіe's заробив $71 млн., що відповідає рівню докризового 2007 року. І представники цього будинку очікують сильного зростання цін на вино в 2011 році.

До того ж, минулий рік став роком нових рекордів – з молотка була продана найдорожча пляшка в історії. Шестилітрова пляшка Chateau Cheval-blanc урожаю 1947 року пішла на аукціоні Chrіstіe's за 304,375 тис. доларів за початкової ціни в 150-250 тис. доларів.

Однак прибутковість від таких інвестицій погано передбачувана – деякі сорти вин можуть давати приголомшливі 250% у рік, а інші – скромні 5-7%, а то й зовсім стати збитковими.

Проте, усі чотири згадані способи поєднані з колекціонуванням, і професійні інвестори вважають їх аматорськими. До того ж, усі вони занадто трудомісткі.

У цьому сенсі гра на біржі Lіv-ex або фонди, що спеціалізуються на інвестиціях у колекційні вина, – більш простий шлях, особливо для недосвідченого в сортах і купажах інвестора.

При такому інвестуванні у клієнта не виникає витрат, пов'язаних зі зберіганням вина. При цьому біржа Lіv-ex може принести від 40 до 200% річних. Строк подібних інвестицій – від 1 року.

Спеціальні винні фонди приносять більш скромний прибуток – від 16%, однак ці інвестиції вважаються найбільш надійними. Рекомендований горизонт – від 5 до 7 років.

У світі існує кілька таких фондів. Найбільш великий – Nobles Crus, що управляється компанією Elіte Exclusіve. Фонд, зареєстрований у Люксембурзі, управляє капіталом в 31 млн. євро. Ще кілька прикладів спеціалізованих інвестиційних компаній: фонди Wіne Growth Fund, The Wіne Іnvestment Fund і The Vіntage Wіne Fund.

За словами експертів, головною проблемою фондів залишається їхня низька ліквідність. Більшість із них пропонують квартальну ліквідність. Тобто, інвестор може погасити свої паї лише через 90 днів після подачі заявки. У цьому розумінні винні фонди схожі на хедж-фонди – ін.ший вид альтернативних інвестицій.

До того ж, такі фонди мають високий мінімальний поріг інвестицій (від 10 до 200 тис. євро залежно від фонду), а також структуру комісійних типу 2/20 (2% – від інвестованої суми в рік і 20% від будь-якого отриманого доходу). Проте, така структура fees типова для багатьох фондів і керуючих компаній в інших областях інвестування.

Однак для інвестора, готового вкласти більше 10 млн. фунтів стерлінгів, доступний ще один вид фінансових винних інвестицій – керований рахунок.

Такі рахунки можна відкрити майже у будь-якого винного брокера. Він здійснює від імені клієнта всі операції, надаючи періодичні звіт про склад і вартість портфеля. Нарешті, клієнт такого брокера може купити вина самостійно на свій вибір.

Безумовно, будь-хто може придбати собі ящик колекційного вина в магазині спеціалізованого дилера. Однак інвестувати в такий спосіб серйозний капітал складно.

У Росії сильних гравців, що спеціалізуються на цьому виді інвестицій, немає. При всьому ажіотажі навколо цього виду вкладень, реальних винних інвесторів у Росії не дуже багато, оскільки для нашого ринку це відносно новий інструмент, він дуже непростий і досить ризикований. А сам сегмент інвестиційного вина дуже закритий.

Дійсно, на російському ринку керуючих компаній подібних фондів немає. Це пов'язано з особливостями законодавства, а також зі складностями в управлінні подібним фондом і зберіганням винних колекцій.

Проблема в тому, що вино, яке покинуло сховища Європи, втрачає свій provenance – тобто історію походження. За оцінками винних брокерів, воно втрачає в ціні відразу до 15%.

До того ж, через особливості законодавства покупка дорогого вина втрачає інвестиційний зміст. Ввозити колекційний напій у Росію дуже дорого, ціна пляшки сильно збільшується після сплати всіх мит і зборів.

Послуги зі зберігання вина також коштують недешево. Адже тримати колекційний напій у буфеті не можна – аукціонні дома та сомельє дуже скрупульозно відносяться не тільки походження вина, його документів та доказам справжності, але й до умов зберігання.

Секрет успіху винних інвестицій у тому, що пропозиція елітних вин завжди обмежена. Більше того, з кожним роком, завдяки природному збитку, free-float стає усе менше й менше. Нового бордо врожаю 1982 і 1990 років з'явитися не може.

У той же час, попит поступово зростає. Колекціонування вин стає популярним у Китаї, Індії, Росії, Латинській Америці.

Особливий попит в останні два роки спостерігається в Азії.

Однак прогнози на 2011 рік суперечливі. Представники аукціонних домів чекають зростання цін на вина старих колекцій. Вітчизняні управляючі також налаштовані оптимістично.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"