інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Кредитні договори з плаваючими процентними ставками: можливості та небезпеки

О.Губарь

Останнім часом банківські установи почали активно видавати довгострокові кредити із плаваючою процентною ставкою. Відсотки по таких позиках переглядаються не рідше ніж раз на рік – залежно від вартості ресурсів на ринку. Саме тому клієнти несуть підвищені ризики, оскільки у випадку чергової хвилі кризи процентна ставка може зрости вдвічі.

Закон України №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про урегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» визначив процедуру встановлення таких ставок і дав банкам право підвищувати плаваючу ставку та зобов’язав знижувати її за певних обставин. Про такі зміни банки повинні повідомляти клієнта в письмовій формі за 15 днів до набрання чинності нових ставок.

Разом з тим, активно видавати позики із плаваючою процентною ставкою банківські установи почали ще рік тому, відразу після відновлення кредитування. Вони пішли на цей крок, оскільки застосування фіксованих ставок було досить складним. Ще в грудні 2008 року парламент вніс зміни до Закону України «Про банки та банківську діяльність», якими заборонялось кредитним установам в однобічному порядку збільшувати кредитні ставки та знижувати депозитні. Така заборона почала застосовуватися у зв’язку з масовим переглядом умов договорів і підвищенням вартості кредитів, що не враховували думки позичальників. З того часу включення до договору пункту про можливість однобічної зміни процентної ставки або інших платежів, передбачених договором або графіком погашення боргу, вважається нікчемним.

Плаваюча процентна ставка дозволяє обійти ці жорсткі правила. Її в основному використовують банки з іноземним капіталом. Спектр використання такої ставки практично необмежений, але поки що її застосовують тільки при довгострокових кредитах. Враховуючи, що основні довгострокові позики – це іпотечні кредити фізичним особам, саме вони є цільовою аудиторією для застосування плаваючої процентної ставки. Нові умови кредитування банки пропонують і корпоративним клієнтам, наприклад, при фінансуванні технічної модернізації чи інфраструктурних проектів. Крім того, вони застосовуються для представників малого бізнесу, які беруть кредити та відкривають кредитні лінії на поповнення обігових коштів, позики на купівлю обладнання, комерційних автомобілів та комерційної нерухомості.

Дотепер банки на свій розсуд обирали показники, до яких прив’язували плаваючі процентні ставки. Деякі установи орієнтувалися на політику регулятора. Із появою «Українського індексу ставок по депозитах фізичних осіб» (UІRD), який НБУ розраховує разом з агентством Thomson Reuters, банки почали використовувати і його у своїх продуктах. Прив’язка плаваючої процентної ставки до депозитів дозволяє позичальнику сплачувати за середньоринковою ставкою, навіть якщо банк залучає депозити по завищених ставках. Програють у цьому випадку клієнти великих фінансових установ з консервативною депозитною політикою та низькими ставками.

Видача кредитів в іноземній валюті супроводжується кореляцією їх прибутковості зі світовими індикаторами. Деякі банки прив’язують ставку у доларах до Libor, у російських рублях – до MosPrime, у євро – до EUR Libor, а у гривні – до UIRD.

Слід зазначити, що Закон України №3795-VІ заборонив банкам прив’язувати плаваючу ставку до своїх внутрішніх депозитів. Відтепер значення індексу, яке береться за основу плаваючої ставки, повинна розраховувати «незалежна установа з визнаною діловою репутацією». Цей індекс має спиратися на «об’єктивні індикатори фінансової сфери» та щомісяця публікуватися в ЗМІ або інших відкритих джерелах.

Плаваюча ставка – досить ризикований інструмент для позичальника. Така ставка дає можливість одержати кредит під більш низький процент у порівнянні з поточною ціновою ситуацією на ринку позик. Однак клієнт банку не повинен забувати, що такий кредит несе для нього серйозний процентний ризик, який може виразитися в підвищенні для нього ставки разом зі зміною ситуації на ринку. Більшість позичальників обирають умови кредитування з фіксованою ставкою, оскільки зручніше та зрозуміліше погашати кредит щомісяця фіксованими сумами. Це дозволяє планувати витрати, знати, яку суму потрібно щомісяця відкладати від заробітної плати.

Однак плаваюча ставка також надає гарантії того, що безмежного зростання вартості кредиту не буде. Цього вимагає стаття 1056.1 Цивільного кодексу України, де зазначається необхідність «визначення максимального розміру збільшення процентної ставки». До появи цієї норми встановлення такої планки здійснювалося банком на власний розсуд. Крім того, у клієнтів залишається можливість відмовитися від плаваючої ставки та перейти на фіксовану процентну ставку за кредитом.

Недостатній рівень довіри до банківської системи та очікування можливих фінансових негараздів будуть змушувати споживачів робити вибір на користь кредитів з фіксованим процентом. Перспективи розвитку банківських продуктів із плаваючою ставкою залежатимуть від стабільності розвитку економіки і фінансової сфери.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"