інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фінансові пастки карткових кредитів



Простота і легкість користування кредитною карткою може дорого обійтися її власнику. Щоб застрахувати себе від неприємних несподіванок, необхідно контролювати ситуацію на всіх стадіях користування цим фінансовим інструментом. Нижче наведено найпоширеніші види фінансових пасток, які підстерігають власника кредитної картки.

1. Пільговий період (грейс-період). Він являє собою певну кількість днів, протягом яких банк встановлює символічну ставку за кредитом (наприклад, 0,01% річних). Часто пільговий період супроводжує підвищена комісія за обслуговування картки. Інший підводний камінь – обмеження області дії. Пільговий період може бути встановлений для безготівкових покупок, але не поширюватися на просте зняття готівки.

2. Заборгованість на порожньому місці. Банки часто переконують клієнтів оформити кредитку «про всяк випадок». Теоретично в цьому є сенс. На практиці таке «передбачення» може обернутися несподіваними витратами. Банк може списувати щомісячну комісію за обслуговування рахунку, щомісячну плату за мобільний банкінг, штрафи за невикористання кредитних коштів тощо. Якщо ж картка використовується, неприємними несподіванками можуть стати технічні проблеми із зарахуванням коштів або плата за несанкціонований овердрафт.

3. Невдале закриття карти. Клієнт впевнений, що погасив кредит і відмовився від карти, хоча насправді виявляється, що він ще винен банку. При закритті кредитної картки необхідно контролювати кожен крок: закрити непогашений залишок за кредитом, здати карту і подати заяву на закриття карткового рахунку. У свою чергу банк повинен видати клієнту довідку про відсутність заборгованості.

4. Випуск кредитки без відома власника. Так відбувається, коли термін дії закінчився. Клієнт впевнений, що він банку нічого не винен і їх договірні відносини завершені. У цей час банк може автоматично випустити нову карту, яка не скоро потрапить у руки власника. Нарахування комісій за обслуговування карткового рахунку призведе до формування кредитної заборгованості.

5. Обмеження кредитного ліміту. Банк може обмежувати розмір транзакцій (видача готівки, покупки в торговельних мережах) в цілях зниження своїх кредитних ризиків. По мірі використання кредитки він аналізує поведінку клієнта і може прийняти рішення про зміну або скасування цього ліміту.

Цікаві факти про кредитні картки

У 1950 році компанія «Diners Club» першою стала пропонувати кредитні картки, які можна було використовувати у різноманітних торгових точках. Сама ідея кредитної картки виникла у засновника «Diners Club» Френка Макнамара, коли він пообідав у ресторані та зрозумів, що забув гаманець.

До 1952 році картки «Diners Club» приймалися в 400 ресторанах, 30 готелях, 200 бюро по оренді автомобілів та 4 квіткових магазинах. Правда, Макнамара вважав кредитні картки лише розвагою і тому в той же рік продав свою частку в компанії за 200 тис. дол. – сьогодні це приблизно 1,6 млн. дол.

Нажаль для Макнамари та його спадкоємців, кредитні картки не були хвилинною пошестю. Сьогодні кожну секунду в світі здійснюється 10 000 кредитно-карткових операцій.

У 1958 році «Bank of America» випустив першу кредитну картку загального призначення, розіславши 60 000 справжніх карток «Bank Americard» добрим людям Каліфорнії. Сама ідея непрошеного «злива» кредитних карток прийшла на думку співробітнику банка Джозефу Уїльямсу.

Перші картки «Bank Americard» були виготовлені з паперу, а кредитний ліміт не перевищував 300 дол. Згідно з умовами договору, на власникові картки лежала відповідальність за всі витрати, включаючи пов’язані з шахрайством.

Сьогодні, згідно з американським федеральним законам, максимальна сума відповідальності при неавторизованому використанні кредитки становить 50 дол. на кожну картку, а у випадку, якщо клієнт повідомляє про втрату або крадіжку карти – 0 дол.

У 1983 році «Master Card» вперше застосувала голограму для зниження кількості шахрайських операцій з кредитними картками.

У 1976 році «Bank Americard» стала називатися «Visa». Причому це був не єдиний приклад ребрендингу: до 1979 року «Master Card» була відома як «Master Charge».

Ще з середини XIX століття та до першої появи кредитної картки продавці дорогого товару видавали своїм кращим клієнтам «розрахункові монети». Ці монети зазвичай були виготовлені з металу, мали різні форми та розміри, а багато з них – отвори, які дозволяли вішати їх на в’язку ключів. На розрахункових монетах також був присутній унікальний особистий номер клієнта.

Хоча ідентифікаційні номери кредитних карток раніше були не більш ніж з 5-6 цифр, більшість сьогоднішніх карток мають 16 цифр. Перша цифра в коді позначає сферу промисловості у якій випущена картка. Незважаючи на те, що перші шість цифр номера кредитної картки вважаються ідентифікаційним номером емітента, щоб зрозуміти, що це за картка, у всіх цих цифрах немає необхідності. Наприклад, картки з номером, який починається з 34 або 37 – це «American Express». Картки «Visa» починаються з 4, а «Master Card» – з цифр у проміжку між 51 та 55. Що стосується карт «Discover», то їх номери починаються з 6011.

Цифри коду з 7 по 15 – це персональний ідентифікаційний номер власника карти. Що до останньої цифри, то це «контрольне число», яке підтверджує, що картка дійсна, для чого використовується простий математичний прийом, відомий як алгоритм Місяця.



*За матеріалами сайту fin-eco.ru і bankir.ru

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"