інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Гроші в житті сучасної людини*

Сьогодні говорячи про успішність звичайно думають про доходи. Вимірювання ефективності власного життя в грошовому еквіваленті стало закономірним і представляється єдино можливим і правильним. Глобальна економіка, і «окремо взяте» людське життя стали в сучасному світі максимально фінансово залежними. І відбулося це якось дуже швидко. Буквально за останні 10-20 років.

З чим пов’язане стрімке зростання важливості грошей для людського суспільства? Можливо, це всього лише закономірний процес історичного розвитку, і можна не почувати себе таким меркантильним, а все списати на нюанси соціального устрою суспільства?
Закон прискорення історії говорить, що на кожну наступну стадію розвитку йде менше часу, ніж на попередню. На думку деяких вчених, новітня історія складає всього одну тисячну частину всесвітньої історії, але це самий насичений соціальними, культурними, економічними й політичними подіями період. Різко скоротився інтервал часу між помітними змінами в соціумі. Потік інформації подвоюється кожні 20 місяців.
Важливу роль у цьому відіграє гігантський стрибок, що відбувся в розвитку засобів комунікацій за останні роки. Можливість здійснення фінансових угод, не виходячи з дому, через Інтернет, прискорила процеси сучасного ділового життя в рази. На підтримку такої швидкості, знову ж, потрібні кошти. Хочеш бути в потоці, плати за транспорт. Але причому тут особиста успішність або її відсутність?
Багатьма психологічними дослідженнями доведено, що реакція людини на фінансові фактори впливає на її життя. Одна лише думка про гроші переводить мозок у стан, в якому людина стає егоїстичною. Чим більше людина цінує фінансовий успіх, тим менше значення для неї мають проблеми суспільства в цілому.
Людина живе в індивідуальному світі ілюзій, керуючись суспільними та особистими установками і правилами.
Ще на початку XX століття одним із засновників макроекономіки Джоном М. Кейнсом був запропонований неологізм «грошова ілюзія», що описує схильність людей сприймати номінальну вартість грошей, а не їхню реальну купівельну спроможність.
«Гроші – це бог» – узагальнюючи сучасну суспільну думку, повідомляє відомий персонаж мережевого фольклору mr. Freeman. «Бомж, сифілітик, президент – всі причащаються одним папірцем. Гроші коштують дорого, люди – нічого, тому що ви безцінні, якщо довели, що можете зробити богом будь-який міф».
Визнавши Інтернет новітнім знаряддям праці суспільства, а намальованого чорного чоловічка його «голосом», одержуємо досить неприємну картину.
Психологи стверджують, що в сучасному суспільстві існує тенденція не стільки посилення важливості грошей, скільки зростання важливості володіння будь-чим і схильності демонструвати рівень свого багатства.
Сьогодні відоме філософське запитання Е. Фромма «Мати або бути?» трансформувався в «Мати чи демонструвати». Швидкість комунікацій впливає тільки на те, що навіть володіння інформацією стає предметом гордості та позерства.
Маніпулювання глибоко особистими почуттями людини, її таємними бажаннями завжди приносило колосальні прибутки. Ще у XVІІІ столітті один з основоположників сучасної економічної теорії Адам Сміт вважав, що основним стимулом економічної активності людини є приватний інтерес.
Індивідуаліст, як підтверджено психологічними дослідженнями, прагнучи до збільшення особистого капіталу, не думає про суспільні інтереси. У цьому випадку він невидимою рукою (згодом з’явилося поняття «невидима рука ринку») направляється до мети, яка може й не входити в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, людина частіше, «певним чином» краще служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагнула б робити це.
Навіть така особиста сфера, як сімейні відносини, піддається грошовому впливу.
Молодим родинам прямо в загсах при подачі заяви підносять самовчителі про спільне фінансове життя. У перинатальних центрах молодим мамам роздають пам’ятки про формування міцного фінансового фундаменту для майбутньої дитини: фінанси обговорюються нарівні з пелюшками та дитячими хворобами.
Людям нав’язується дуже високий стандарт споживання та побутового комфорту, а емоційність сьогодні не компенсує незручності. Рай перемістився у палаци та лімузини. Суспільство споживання, у якому ми живемо, формує певні стереотипи поведінки, життєвий стиль. У період постмодернізму шлюб починає носити виразно рентний характер. Рівень достатку стає визначальним при виборі партнера та створення родини («скільки він заробляє?», «на чому їздить?», «де одягається?»). Сьогодні виглядають несучасними божевільне захоплення, безкорислива любов.
Чим би дитина не тішилася, аби тільки не плакала. Якщо людина щаслива в шлюбі за розрахунком, навіщо їй заважати? Якщо почуття єднання зі світом виникає тільки разом з відчуттям товстого портмоне у внутрішній кишені піджака від Кардена – добре. Будь-яка форма життя гідна існування. Або поняття щастя також стало несучасним?
Проте за даними дослідницького центру «Globescan», найбільш оптимістично налаштовані люди живуть у найбідніших країнах світу. У таких країнах із традиційно високим соціальним рівнем життя населення як Франція, Японія чи Велика Британія кращих часів очікує менше 10% населення. У США частка оптимістів дещо більше – 16%. При цьому в Росії з оптимізмом дивляться в майбутнє більше половини населення країни, а в одній з найбідніших країн світу – Нігерії – більше 70% громадян.
Згідно з опитуванням порталу Superjob.ru, з надією на краще майбутнє живе більше чверті росіян (29%), причому оптимісти переважають серед опитаних у віці до 34 років (30%) і серед респондентів з окладом менше 25 тис. рублів на місяць (33%). Опитані із щомісячним доходом більше 45 тис. рублів (44%) – частіше виявляються в рядах песимістів.
Соціологи вважають, що песимізм багатіїв обумовлений тим, що вони не впевнені, що ситуація в країні гарантує їм збереження капіталів. Бідному щодо цього легше. Йому немає чого втрачати. Крім того, як відомо, усі потреби охоплюються і формуються у біопсихосоціальну структуру людини із чіткою та жорсткою ієрархією пріоритетів. Біологічні потреби утворюють внутрішній, обмежений природними межами людських можливостей і потреб, контур. Соціальні потреби – середній контур. Культурні, правові норми регулюють та обмежують масштаби споживання. Духовні потреби – у наявності справедливості, сумління, патріотизму, гуманізму, відповідальності за дітей, за збереження минулого та розвиток майбутнього утворюють зовнішній контур, що регулює масштаб і спосіб задоволення соціальних і матеріальних потреб. Збереження цієї ієрархії являється обов’язковою умовою для нормального, гармонічного, безконфліктного, здорового життя. Якщо багатство створено в результаті порушення духовних і соціальних норм, то виникає внутрішньоособистісний конфлікт (муки сумління, сором, розчарування), який знецінює матеріальні блага.
Психологічне тестування «Burroughs and Rіndfleіsch» також показує, що люди з високим індексом орієнтації на матеріальні цінності менш щасливі. Частіше – вони реалісти. Вони не цураються нічого людського, замість проблем, характерних для ситуацій відсутності вільних коштів, приходять інші труднощі. Але подолавши непростий шлях до створення багатства, ці люди обережніші, обачніші у виборі засобів для подальшого руху, більше довіряють собі. Можливо, тому і справляють таке безрадісне враження.
Існують й інші успішні форми взаємостосунків із грошима. Парадоксально, але це повна відмова від їхнього використання. 70-річна жителька Німеччини Хайдемарі Швермер, педагог і психотерапевт за професією, 15 років тому закрила всі свої банківські рахунки, роздала гроші та майно і стверджує, що з тих пір стала набагато щасливішою.
Протягом цих років Швермер подорожувала світом, писала книги, читала лекції, розповідаючи всім про свій досвід, розплачуючись за все необхідне для життя «за допомогою бартеру», своєю працею, за притулок – роботою по господарству, за їжу – прибиранням у супермаркетах, за послуги перукарів – вигулюванням їхніх собак. Спочатку вона планувала протриматися без грошей один рік, але досвід виявився таким успішним, що Хайдемарі вирішила більше ніколи не повертатися до колишнього «нормального» життя.
Люди, які зустрічалися з Хайдемарі Швермер, стверджують, що у її вигляді немає нічого, що б нагадувало про безпритульність та бідність. Це здорова, елегантна та доглянута жінка з постійною посмішкою на обличчі. Вона ні про що не тривожиться й нічого не боїться. На запитання, як вона зустріне старість без заощаджень і страховок, Швермер відповідає, що сподівається залишатися у формі до кінця життя, але якщо сили все-таки її залишать, вона зможе отримати пристановище у своїх двох дітей, які люблять матір та шанобливо ставляться до її поглядів. Дітям, як і всім іншим, жінка збирається платити за дах своєю працею.
З початком фінансової кризи в Європі та зростанням соціальних протестів у ексцентричної дивачки, яку називають європейським «курйозом», з’являється усе більше зацікавлених слухачів та послідовників, готових «розширити свідомість» шляхом хоча б тимчасовою відмови від грошей.
Для більшості людей шлях Хайдемарі Швермер, як і «монаха, який продав своє Феррарі», може здатися занадто радикальним. Вони вважають, що без грошей жити неможливо. Так само як і не можна без грошей створити прийнятні умови існування. Інше питання, які умови для свого існування людина визначить прийнятними, та скільки для цього необхідно коштів?
Не важливо, скільки у людини грошей, їх завжди буде мало, а виходить, вона вічно буде у боргах, навіть володіючи мільйонними статками. Якщо людина не зрозуміє, що повинна відповідати за власне життя навіть у дріб’язкових речах, то вона не зрозуміє, що в склянці 50% рідини від усього її об’єму.
Ситуація непосильного кредитного тягаря меншою мірою поширена серед заможних людей, оскільки вони реалісти, об’єктивно оцінюють можливості та рідко жертвують комфортом шляху заради його кінцевої мети.
Розповідаючи про свій життєвий досвід, вони на конкретному прикладі пояснюють необхідність реалістичного погляду на життя. Наприклад, людина хоче досягти важливої мети через п’ять років. Щоб це здійснилося, потрібно певну кількість грошей сьогодні відкладати. Потрібно подивитися на доходи-витрати та визначити, від чого для реалізації важливого бажання людині можна було б відмовитися. Наприклад, можна менше ходити в кафе чи театр, або не робити стихійних покупок. Але ж потрібно ще зуміти переконати клієнта прийняти цю думку та дотримуватися її на практиці.
Бернард Шоу якось сказав: «Борги схожі на будь-яку іншу пастку: потрапити в них досить легко, але вибратися досить важко», а Бенджамін Франклін стверджував: «Краще лягти спати без вечері, ніж прокинутися боржником».
Теоретично ніхто не хоче бути обманутим, але всі прагнуть жити в комфорті та відносному спокої. Бажання «жити спокійно, безпечно, одержувати гарну зарплату, утримувати родину», жити зрозуміло та виправдано.
Важливість грошей зростає і кожний обирає сам, який висновок з цього робити.

* За матеріалами соціологічного опитування, проведеного журналом «Банки и деловой мир»

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"