інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фактори, що визначатимуть перспективи американського долара*

Г. Бергларян

Системна криза глобальної економіки передбачає наявність колосальних ризиків. Один з таких ризиків – виникнення валютних дисбалансів. Якщо припустити, що зміна колишньої моделі розвитку світової фінансової системи є незворотною, варто задуматися про перспективу основної резервної валюти світу – долар.

Мине всього лише кілька років, і кредитна експансія американської валюти припиниться, і хоча поки мало хто замислюється про таку перспективу, це стане неминучим наслідком нещодавньої глобальної кризи. Природно, що подібний процес перебуває тільки в середині свого шляху і станеться це далеко не відразу. Більше того, цілком можливо, що за певних умов можна буде навіть побачити період деякого зміцнення американської валюти.
Свого часу, як тільки Федеральний резерв США став проводити політику «кількісного ослаблення», багато інвесторів помилково розцінили цей крок як своєрідну девальвацію долара. Проте це далеко не так.
«Кількісне ослаблення», або QE, передбачає збільшення балансового рахунку Федерального резерву до величезних розмірів з метою купівлі боргових паперів, але це не банальний друкарський верстат, оскільки при цьому не відбувається масового виробництва банкнот. ФРС накачує ліквідністю банківську систему, і завдяки такій політиці комерційні банки можуть збільшити капітал для кредитування клієнтів.
Для того, щоб така грошово-кредитна політика мала шанси на успіх, фінансова влада повинна переконати ринки в тому, що низькі довгострокові процентні ставки будуть утримуватися так довго, скільки буде потрібно для відновлення роботи кредитних ринків. Це означає майже перманентне збільшення грошової маси із загрозою (поки в теорії) розкручування інфляції відразу після відновлення економічного зростання і кредитних мультиплікаторів. Інфляція завжди вселяла жах в боргові ринки, і якщо інвестори запідозрять Федеральний резерв у втраті контролю за цінами, бульбашка на ринку облігацій може лопнути. Судячи з усього регулятор чудово розуміє та усвідомлює подібні загрози. Разом з тим, зміна ситуації в глобальній фінансовій системі різко звужує можливості для Федерального резерву. Фактичний крах японської моделі економіки на фоні істотного уповільнення глобального попиту створює потенційний ризик для стійкості валютної системи, враховуючи, які колосальні суми інвестовані японськими фондами за кордон, перш за все в США. Переорієнтація китайської економіки на рейки внутрішнього стимулювання передбачає набагато менші потреби в купівлі американських боргових інструментів.
Цілком логічно, що такі не дуже позитивні перспективи не можуть не турбувати інвестиційне співтовариство і вони чинять психологічний вплив на покупців американської валюти. Безперечно, що, з фундаментальної точки зору, тотальна переоцінка вартості американської валюти, швидше за все, неминуча, однак парадокс у тому, що в теперішній час для долара просто немає альтернативи.
З точки зору потенційного ризику, для долара, то ним міг би стати чинник зростання інфляційних очікувань. Однак дефляційні ризики на даному етапі поки виглядають більш переконливими. Фінансова криза фактично розвалила грошовий мультиплікатор, який відображає серйозне зниження здатності і бажання банків та небанківських інститутів в США забезпечувати рух капіталу в тій мірі, в якій вони це робили до кризи. Іншими словами, швидкість обігу грошей сповільнилася, та деяке відновлення цих показників є все ще дуже повільним, щоб спровокувати негайний інфляційний стрибок.
Ринок державних боргових зобов’язань США на сьогодні є чи не єдиним об’єктом для інвестування. Враховуючи, що європейський ринок державного боргу виглядає занадто роз’єднаним (найбільш надійні активи є тільки в Німеччині та Франції), а прибутковість державних облігацій Японії прямує до нульових значень, для долара знову немає альтернативи. Такою є розстановка сил на даному етапі.
Незважаючи на наявність дуже серйозних проблем в американській фінансовій системі, пов’язаних з колосальними зобов’язаннями за програмами державного боргу і соціального забезпечення, міркувати про катастрофу ще рано. Сума банківського балансу в США значно менша, ніж у багатьох інших країнах світу (у Швейцарії – приблизно 650% від ВВП, у Великобританії – 430%, у єврозоні – 320%, в Японії – 150%, а в США – всього 85%). Крім того, необхідно звертати увагу на безлад, який спостерігається у фінансових системах інших розвинених країн, у тому числі і на фінансові зобов’язання, які змушені брати на себе ці країни внаслідок структурних руйнацій. Таким чином, сьогоднішня парадигма виглядає так, що всі провідні центробанки світу, за логікою речей, будуть прагнути стимулювати економіку за рецептами Федерального резерву. У цьому випадку на валютному ринку встановиться деяка рівновага, що не дозволить долару як мінімум серйозно ослабнути.
Подальший розвиток подій буде залежати від тієї політики, яку вибере регулятор ринку. В тому випадку, якщо Федеральний резерв змушений буде застосовувати нові стимулюючі заходи і відновить програми QE (в тій або іншій формі), процес фактичної девальвації (або переоцінки) долара знову прискориться.

* За матеріалами vestifinance.ru.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"