інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Правила управління власним капіталом на фінансовому ринку*

А.Смоліна

Збереження капіталу є найважливішою метою діяльності на фінансовому ринку. Якщо до нього прагнути, то воно змушуватиме скорочувати витрати та збільшувати доходи.

Однак багато інвесторів-початківців розглядають торгівельну діяльність на фінансовому ринку тільки з однієї точки зору: «На який прибуток можна розраховувати?». При цьому вони чомусь не задають собі питань про можливі потенційні збитки, яке є надзвичайно актуальним. Якщо потенційні збитки за якоюсь операцією становлять половину капіталу, то декілька невдалих операцій поспіль моментально переводить інвестора в розряд жебраків. Якщо інвестору пропонується вибір між ухиленням від збитків і отриманням прибутку в повному обсязі, імпульсивно, як правило, він зупиняється на останньому. Однак чи правильний такий підхід? Для довгострокових результатів уникати збитків набагато важливіше, ніж отримувати великі прибутки на підставі двох головних математичних принципів:
1) чим більшим стає інвестиційний портфель, тим більшою мірою капітал залежить від будь-якого конкретного зниження процентного співвідношення.
2) для відшкодування будь-яких збитків у процентному відношенні будуть потрібні більш високі проценти прибутку.
Припустимо, інвестор почав з суми в 100 тис. дол. і протягом трьох років поспіль отримав стійкі прибутки на рівні 20% щороку. До кінця цього періоду його рахунок збільшився до 172 800 дол. Якби, протягом четвертого року він зазнав 45%-го збитку, сума його інвестиційного рахунку відразу опустилася б нижче первісного рівня – до 95 040 дол. На перший погляд, несправедливо. Адже арифметична сума його прибутків (3*20% = 60%) перевищує 45%-й збиток. Але ж ці 45% розраховуються від набагато більшої суми, і тому всі прибутки трьох років зводяться нанівець. 45%-й збиток може здатися надмірним для трейдерів, які звикли до ринку, що протягом 7 років корегувався в межах не більше 10%. Однак слід згадати роки, коли корекція індексу Standard&Poor's 500 сягала 44%. В результаті чого багато інвесторів зазнавали 70-80%-х збитків.
Щоб надолужити 50%-й збиток, потрібен прибуток у розмірі 100%, а для покриття 33% збитку може врятувати 49-й прибуток. Агресивний операційний план, який передбачає ефектну віддачу, але не заснований на управлінні капіталом або контролі ризику, приречений не провал.
Багато трейдерів, які працюють на ринку, говорять про ризик так, наче цей термін розуміється усіма більш-менш однаково, хоча існує декілька видів ризику. Для цілей цього огляду варто визначити ризик як максимальну кількість грошових коштів, які трейдер може втратити з будь-якої позиції, перш ніж ліквідує цю позицію. Часто це лише теоретична передумова, оскільки ринок може зайти в глухий кут або утримуватись в іншому коридорі ціни до того, як дійсно виникне можливість виходу.
Подібні невдачі можуть бути передбачені визначенням ризику, проте для спрощення припустимо, що інвестор буде виходити з ринку приблизно в той момент, коли прийме таке рішення (покупці опціонів мають перевагу, яка полягає в можливості точно визначити свій ризик – сплачена опціонна премія плюс комісійні).
Ризик в доларах дорівнює різниці між ціною входу і ціною виходу, помноженій на кількість акцій або інших фінансових контрактів плюс комісійні.
Ризик у процентному вираженні – це ціна виходу, поділена на ціну входу, від чого слід відняти одиницю і перемножити на (-1). Далі ділимо комісійні на початкову суму інвестованого капіталу. Додаємо цю суму до попереднього значення, і перемножуємо на 100.
Для короткої позиції в такому рівнянні слід лише поміняти місцями ціну входу і ціну виходу.
З психологічної точки зору, роздумувати над втратою грошей, наважуючись на операцію, заважає інтуїція, однак ніхто не наділений ідеальними здібностями передбачення. Адже навіть найкраща з торговельних систем правильна тільки наполовину. Втрати при інвестиціях неминучі. Цю істину слід визнати, перш ніж картати себе за низку невдалих угод. Можливо, саме надмірна увага до потенційних втрат утримує деяких трейдерів від привального їх сприйняття. Для зниження ризику інвестору, в принципі, надається вибір з наступних можливостей:
1. Закрити (або не відкривати) позицію (повністю усунувши ризик).
2. Продати частину позиції або купити меншу частку при початковій покупці.
3. Підвищувати «стоп-ордер» до тих пір, поки ризик не скоротиться до прийнятного рівня.
4. Почекати, поки ринок не наблизиться до розумної межі і, якщо підстави для операції ще існують, здійснити операцію в цей момент (дійсний до скасування наказу про обмеження покупки, близький за значенням до «стоп-ордеру», здатний автоматично вирішити цю задачу, однак його слід ретельно контролювати, щоб сигнал на покупку продовжував діяти).
Третя можливість сама по собі приваблива. Особливо, якщо трейдер впевнений, що операція вдасться, і боїться відстати. Разом з тим, ця можливість є і найменш доцільною. Справа в тому, що довільне підвищення «стоп-ордера» може привести до того, що інвестор буде позбавлений можливості здійснити у всіх інших відносинах гарну угоду тільки тому, що рамки «стоп-ордера» виявилися занадто широкими і в певний момент з'їли велику частину його рахунку.
Варіант 4 – очікування – є, мабуть, найбільш розсудливим підходом до більшості фінансових угод, хоча він припускає подолання безлічі проривів, які ніколи не відновлюються. Разом з тим, оскільки більшість проривів в наші дні помилкові, трейдеру майже завжди краще дочекатися підтвердження своїх прогнозів, поки не виявляться ознаки «його» ринку з невеликим спредом, або не відбудеться м'який відкат на низьку ринкову активність, перш ніж «спускати курок».
Навіть якщо кожен вихід на ринок буде ідеально розрахований за часом, низка втрат здатна звести нанівець будь-який інвестиційний рахунок, тому деяка система управління грошовими коштами все одно необхідна.
Управління без ризику
Відсутність хорошого плану управління ризиками, мабуть, одна з головних причин, внаслідок якої початківці-трейдери зазнають невдачі, розчаровуються і кидають це заняття або безпорадно спостерігають за тим, як зникають зароблені гроші.
Якщо у інвестора немає плану управління ризиками, то потрібно розробити його, до того ж – в письмовому вигляді. Потрібно пообіцяти собі раз і назавжди не починати жодної угоди, не знаючи, коли вона буде завершена. Трейдер має ставитися до кожної угоди як до робочої гіпотези. На якому етапі суперечливі відомості про стан ринку можуть підказати, що трейдер не правий? Ідеальний спосіб оформити все це – визначити конкретну ціну і негайно віддати наказ «зупинити збитки» після отримання інформації з будь-якої своєї інвестиційної заявки (купити чи продати).
Диверсифікація фінансових інструментів
Засоби масової інформації, які спеціалізуються на фінансах, не пропускають нагоди нагадати про вигоду диверсифікації, особливо, стосовно фінансових інструментів з негативною кореляцією. У 1990 році Гаррі Марковіц отримав Нобелівську премію з економіки за те, що продемонстрував, як володіння портфелем фінансових інструментів з високим стандартним відхиленням, але при цьому з негативною кореляцією (коли вартість одних інструментів зростає, а інших падає), може привести до більшої прибутковості в порівнянні з меншим сукупним стандартним відхиленням. Його дослідження спростувало загальноприйняту істину, що ціною підвищеного прибутку завжди є підвищений ризик, і показало, що фінансовий інструмент, який здається ризиковим, здатний, як це не парадоксально, знизити ризик портфеля в цілому.
В рамках однієї категорії фінансових інструментів володіння декількома позиціями менш ризиковане, ніж володіння доларовим еквівалентом одного. Зайняття агресивної позиції по відношенню до акцій компанії «Microsoft» може бути більш ризикованим, ніж придбання цінних паперів «Microsoft» і «Chevron», навіть якщо передбачувана прибутковість паперів «Chevron» може бути нижчою в порівнянні з «Microsoft». Академічні дослідження показують, що 85% диверсифікації ринку можна досягти володінням всього лише 7-8 акцій.
Трейдери можуть зменшити ризик, розподіливши свій капітал між не пов'язаними між собою ринками. Наприклад, якщо привабливими для покупки здаються акції сої та дизельного палива, трейдер може розділити свої кошти і придбати позиції за кожним з найменувань. Ймовірність того, що обидві угоди виявляться невдалими, є меншою, ніж ймовірність провалу за однією операцією. Займатися зниженням ризику не є захоплюючою справою, але дуже корисною. Зниження ризику може скоротити прибуток у розрахунку на одну угоду, однак чистий результат його впливу на капітал з часом виразиться у відсутності різких коливань доходу і меншій схильності до значних втрат.
Диверсифікація систем
Припустимо, інвестор розробив фантастичну схоластичну систему, перевірив її за даними про акції за 25 років, і переконаний, що вона найкраща з тих, які він коли-небудь зустрічав. Можливо, є навіть спокуса відмовитися від нинішнього плану операцій на користь цієї нової системи.
Але треба відмовитися від спокуси. Схоластика підходить для «горизонтальних» ринків з чітко окресленими кордонами. Але трейдера чекає крах, якщо він надумає використовувати її у відношенні міцного, сталого тренда. Припустимо, деякі інші системи, якими він користуєтеся, дотримуються напряму тренда. Трейдер повинен не відмовлятися від них і розділити свій капітал на частини між усіма цими системами. І на будь-яку нову систему необхідно виділити лише невелику частину портфеля, поки він не з'ясує її слабкі сторони, а, можливо, і просто симулюватиме операції з її допомогою протягом кількох місяців. Є шанси, що якщо одна система не поводитиметься, як треба, то інша буде діяти відповідно до ринку, забезпечуючи плавну зміну його вкладень і більш надійну дохідність.
Один з варіантів системної диверсифікації – це диверсифікація груп параметрів. Припустимо, трейдер виявив, що система 13-21-денної ковзної середньої демонструє чудові результати покупки і продажу. Разом з тим, він також помітив, що непогано поводяться і 21- і 30-денні ковзні середні. Тоді, можливо, деякі зі своїх операцій він проведе на підставі 13-21-денної групи параметрів, а інші – по групі параметрів за 21 і 30 днів. Таким є захист від ризику проти надмірної оптимізації, тобто тенденції пристосовувати свою систему точно до останніх даних.
Трейдер не повинен змішувати системи і групи параметрів, якщо він не перевірив комбінацію. Справа може закінчитися проявом гірших аспектів кожної з систем і катастрофічними результатами. Крім того, оскільки завжди можна знайти одні показники, які підказують продаж, і інші показники, які підказують покупку, він позбавляє сенсу саму механіку торгівлі. Якщо трейдер вибирає показники на підставі свого суб'єктивного бачення ринку, він просто використовує технічну систему для виправдання операції, прислухаючись до своєї інтуїції.
Чим більшою є диверсифікація, тим меншим інвестор ризикує в розрахунку на одну операцію. Зворотний бік, звичайно, полягає в тому, що диверсифікація знижує потенційний прибуток від «правильного» сигналу. Саме через цей страх втратити свою можливість «зірвати куш» багато початківців-інвесторів не приділяють належної уваги управлінню ризиками. Проте, якщо трейдеру вдасться вижити і з часом нагромадити капітал, такі можливості ще з’являться і будуть повною мірою використані.
Правило n%
Даний підхід до управління ризиками, мабуть, є найпростішим для розуміння і впровадження. Трейдер повинен пообіцяти собі не ризикувати більше n% по будь-якій конкретній операції і більше t% по відношенню до всіх відкритих угод. Наприклад, він може встановити для себе, що ні за яких обставин не може ризикувати більше ніж 2% по будь-якій конкретній операції і більш ніж 10% у відношенні всього інвестиційного портфеля в цілому. Це не означає, що він не може використовувати весь свій портфель для операцій. Просто він встановлює обмеження або хеджує свої можливості таким чином, що його максимальні втрати від будь-якої операції не могли перевищити 2% від портфеля. Таке зобов'язання могло б означати, що якщо в будь-якому місяці втрати трейдера складуть більше 6% від загальної суми його капіталу, то йому слід припинити операції і ретельніше проаналізувати свій підхід, а також дати собі час вгамувати свої емоції.
Сказати це набагато легше, ніж зробити. Теорія поведінкових фінансів, що була розроблена на основі експериментів, які провели два ізраїльські психологи Деніел Канеман і Амос Тверскі, показує, що спокуса людини до пошуку ще більшого ризику після серії втрат з часом лише зростає і притуплює відчуття дійсності. Ми приречені робити подвійні ставки, після того як помилилися, і заспокоїтися на досягнутому, після того як мали рацію. Така спокуса практично гарантує, що ми не будемо скупитися на невдалі варіанти, але будемо менше вкладати у виграшні угоди. Вдале завершення операцій вимагає того, що є протиприродним, тому недивно, що досягти успіху в якості трейдера зовсім не просто.
Рекомендується проаналізувати перспективи гіршого варіанту з будь-якої програми управління ризиками. До речі, будь-яка стратегія управління капіталом, перш за все, припускає, що з урахуванням сплати комісійних та податків система повинна приносити більше грошей, ніж забирати.
Однак повернемося до нашої гіпотетичної схоластичної системи. Припустимо, інвестор використовує її в реальному часі і на перших порах отримує хороші результати. Можливо, ринок входить в тривалий стійкий тренд, який утримує ринок затовареним довше, ніж передбачалося згідно розробленій системі. Або, може бути, він здійснив низку не зовсім вдалих входів і виходів. Як би там не було, трейдер пережив кілька збиткових угод. Якщо використовувати правило 2%/6%, скільки збиткових угод потрібно, щоб вичерпався його капітал?
Якби розмір позиції можна було б зменшувати до нескінченності, він ніколи не втратив би свій інвестиційний портфель повністю (оскільки його розмір наближався б до нуля), проте в реальному світі необхідно виплачувати деякий мінімум у формі комісійних і основної суми. Як з'ясовується, використовуючи правило 2%-го ризику на одну угоду (з корегуванням після кожної операції, щоб відобразити зменшення портфеля), потрібні було б 34 збиткові угоди поспіль, щоб переполовинити капітал трейдера, і 113 збиткових угод поспіль, щоб скоротити його на 90%. При цьому він міг би продовжувати в тому ж дусі ще 35 разів (тобто загальна кількість збиткових угод – 148), перш ніж його рахунок зменшиться на 95%! Навіть якщо спробувати, у нього навряд чи вийде втрачати стільки разів поспіль. При ймовірності 50 на 50 його шанс на 35 збиткових операцій поспіль складає 1 до більш ніж 17 мільярдів. А шанс зазнати невдачі в 148 операціях поспіль – 1 до 3,57*1044! Якщо б він використовував це правило і проводив по 100 угод, не загубивши жодного торгового дня протягом цілого року, йому все одно не вдалося б повністю спустошити свій інвестиційний портфель. Ось чому управління ризиками відіграє настільки важливу роль.
Але тоді чому банкрутіють стільки новачків? Хоча узагальнювати важко, але більшості початківців-трейдерів, ймовірно, не вистачає продуманого плану з управління капіталом. Вони докладають багато зусиль до розробки упорядкованого підходу до генерування сигналів на покупку і продаж фінансових активів, але потрібно всього один або два серйозні провали, і вони повністю зруйновані. Давайте визнаємо прямо: займатися управлінням капіталу нудно. Це те ж саме, що і ремені безпеки в машині. Ніхто не планує врізатися по дорозі, і тому багато водіїв навіть не замислюються над тим, щоб пристебнутися.
Але навіть якщо трейдер і розробив хороший план управління ризиками, занадто велика ймовірність, що за певних спокусливих умов цей план буде забутий. Адже зовсім непросто визнати, що ти помиляєшся, і ще важче відшкодувати втрати, взагалі відмовившись від угод на деякий час.
Більшість сучасних трейдерів і не знають, що таке справжній «ринок ведмедів». «Ринок биків» забезпечує багатьом трейдерам значні прибутки, не змушуючи при цьому приділяти серйозну увагу управлінню ризиками. Недарма кажуть: «Не треба плутати інтелект з «ринком биків». Самовдоволення і нахабство – небезпечна комбінація. Ринки мають особливість змінюватися саме в той момент, коли трейдеру починає здаватися, що він зрозумів всі правила.
Припустимо, через три провальні угоди трейдер втратив 6% від свого інвестиційного портфеля в перший торговий день місяця. Якщо слідувати правилу 2%/6%, він повинен повністю відмовитися від торгівлі до кінця цього місяця. Це означає, що у нього немає надії надолужити згаяне в цьому ж місяці, і йому доведеться відкласти ці плани і, склавши руки, чекати, поки настане черговий ризиковий період (наступний місяць). Можливо, йому здасться, що він добре знає ринок, і подумає, ніби просто занадто рано вийшов з гри. Можливо, йому здасться, що цього разу все буде інакше, і всього лише ще однією угодою йому вдасться довести, що його первісна гіпотеза була правильною. Чи, може, він переконає себе піти зворотним шляхом, ґрунтуючись на тому, що якщо початковий шлях був помилковим, тоді протилежний обов'язково приведе до мети.
Отже, трейдер порушує своє правило управління грошовими коштами в самий-самий останній раз і знову виходтьи на ринок, намагаючись не звертати уваги на внутрішній голос, який нагадує йому про обіцянку зупинитися. На превеликий жах, ринок швидко виставляє його ще на 6% втрат. Тепер він в мінусі на 12%, і до того ж огидний собі самому не тільки через втрати, але через допущене порушення власних правил. «Ну і біс з ним з усім», – вирішує він, – «Порушив, так порушив. Одним разом більше, одним менше. Бог любить трійцю». На цей раз трейдер потроює свою ставку, і коли ринок карає його знову, загальні втрати становлять 18%. Щоб заповнити упущене, протягом усього наступного року йому буде потрібен прибуток на рівні 22%.
Якщо трейдер знає, що йому взагалі важко зупинитися, він ніколи не повинен ризикувати сумами більше свого місячного ліміту. Потрібно починати з однієї угоди з ризиком в 2%, і якщо вона виявиться невдалою, скоротити ліміт до 1%, потім до 0,5%, і так далі. Поступово скорочуючи розмір ризику, можна проводити операції майже до нескінченності навіть під загрозою постійних збитків. Якщо він наважується на першу операцію після низки невдач, то має зупинити свій вибір на найпростішій, найменш привабливій угоді. Для початку йому необхідно повернути впевненість у собі.
Один розумний чоловік якось зазначив, що розмір втрат сам по собі його не турбує. Вони забуваються на наступний ранок. Терпіти втрати – ось що для нього нестерпно. Гроші завжди можна заробити, а от відчуття власної гідності, впевненість у собі і віру у власну систему (а також здатність дотримуватися власної системи) повернути набагато важче.

* За матеріалами MarketProfiz.ru.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"