інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Поширені види зловживань при довірчому управлінні*

Існуючий скептицизм інвесторів щодо довірчого управління цінними паперами обумовлений численними скандалами, які спалахували останнім часом на основі підозр у недобросовісних діях низки великих управляючих компаній. Потім ситуацію посилила фінансова криза, після якої спостерігається стійка тенденція негативного відношення до довірчого управління на фондовому ринку.

Серед зловживань з боку КУА при довірчому управлінні найбільш поширеними є наступні:

Штучне заниження прибутковості управління. Після маніпуляцій з активами прибутковість клієнтського портфеля знижується. Результат від декількох збиткових угод осідає на рахунках компаній-«прокладок». В інших випадках на клієнта скидають неякісні активи. Так КУА позбавляється від власних прорахунків у фінансовому управлінні.

Штучне завищення прибутковості управління. На початковому етапі співробітництва клієнтові показують гарні показники прибутковості, стимулюючи його «додати» більше грошей. Іноді це робиться з метою отримання додаткової комісії за «хороші результати».

Маніпуляції з вартістю акцій. Для цього підбираються низьколіквідні акції з великим спредом, в межах якого здійснюються маніпулятивні угоди. Аналогічна схема, але з використанням коштів клієнтів: а) «розганяється» вартість (потенціал зростання) низьколіквідних акцій, після чого папери перепродаються клієнтам значно дорожче; б) для «розгону» вартості використовуються кошти клієнтів.

Конфлікт інтересів між управляючим і андеррайтером. Коли фінансова група з функціями КУА виступає організатором розміщення, її головна мета – продати акції якомога дорожче. У той же час завдання КУА – купити цінні папери для клієнта якомога дешевше.

Конфлікт інтересів між управляючим і брокером. Якщо фінансова група з функціями КУА надає брокерські послуги, їй вигідно, щоб клієнт здійснював операції якомога частіше, оскільки від цього залежить розмір брокерської винагороди. В результаті при довірчому управлінні найчастіше укладаються абсолютно необґрунтовані угоди. У той же час завдання КУА – мінімізувати витрати клієнта та здійснювати операції за можливістю рідше.

Маніпуляції з мінімальною гарантованою прибутковістю. У цьому випадку у КУА з'являються портфелі «різного ґатунку» і спокуса компенсувати збитки по портфелях з гарантованою прибутковістю за рахунок портфелів без неї.

Вільне трактування результатів управління капіталом. Нечітко визначена міра ризику дозволяє управляючому вільно переміщатися полем ризику і прибутковості при обґрунтуванні результатів своєї роботи. Він може зв'язати: а) низьку прибутковість з високою надійністю; б) високу прибутковість з мінімальним ризиком. В реальності це може виявитися: а) результатом поганої роботи управляючого; б) високими ризиками, яких зазнав клієнт і про це не знав.

«Ефект храповика» при виплаті винагород. Винагороди зазвичай включають: а) фіксований процент від обсягу клієнтського портфеля; б) процент від фінансового результату. «Ефект храповика» виникає у другій частині виплат. При зростанні портфеля отримується винагорода. При падінні – винагорода не стягується. Портфель починає зростати – знову отримується винагорода. Так може тривати довгий час. Портфель клієнта залишається на початковому рівні, але він сплачує комісію за неіснуючий результат.

* За матеріалами finance.ua.


© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"