інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Можливості та ризики інвестування на ірраціональних ринках*

Террі Бернхем

У казковій країні ефективних ринків усі інвестиції в усі часи мають правильну ціну. В гіпотетичному, раціональному інвестиційному світі немає потреби переживати з приводу своїх можливих помилок, але й немає сенсу шукати якихось особливо вигідних угод. Проте у реальному житті ринки ірраціональні, а часто навіть підступні. Це створює як привабливі можливості, так і ризики.

У світі, де ціни часто або занадто високі, або занадто низькі, інвестори мають право шукати вигідні операції. При цьому вони ризикують потрапити в програшні ситуації. Оскільки ніхто не створив для нас світ, в якому нам був би гарантований фінансовий успіх, ми повинні створити цей світ своїми руками.
Ключ інвестиційного успіху у нашому реальному світі – опинитися на правильній стороні ірраціональності. По-перше, ми повинні завадити власному мозку ящера згубити нас. Необхідно вміти розширювати свої можливості заробити за допомогою мозку ящура інших людей.
Такий розподіл рекомендацій для інвестування на божевільних ринках схожий на підготовку до спортивних змагань. Щоб перемогти, завжди потрібно бути сильним, швидким і досвідченим. Однак найкраща стратегія в кожний окремий день залежить від конкретних змагань.
Так само й інвестиційний успіх у фінансовому світі, який інакше, як божевільним, не назвеш, залежить від комбінації двох підходів: першого, фундаментального на всі часи, і другого, що враховує поточну ситуацію.
На початку 1980-х років вибрати правильну інвестицію було нескладно. Зростали в ціні акції, облігації, житло. Тому єдиною можливою помилкою було б уникати фінансового ризику. Для всіх інвесторів ризик щедро винагороджувався. Як виявилося пізніше, єдиним способом зазнати збитків було просто не брати участь у грі. У наші дні існує думка, що і зараз ризик залишається для терплячих інвесторів надійним способом добре заробити. Але чи так це?
Відоме китайське прокляття звучить так: «Щоб ти жив в епоху змін». Химерний аспект людської натури полягає в тому, що, живучи в часи змін, ми вважаємо ці часи нормальними.
Як й інші аспекти людської натури, наша схильність недооцінювати зміни, можливо, відображає наше первісне минуле. Протягом десятків тисяч років, принаймні до виникнення сільського господарства, наші предки жили в світі, в якому багато важливих характеристик ніколи не змінювалося.
Людська віра у те, що майбутнє подібно до минулого, можливо, допомагала нашим пращурам, але в сучасному мінливому суспільстві вона вже майже не працює. Ще гірше вона працює на фінансових ринках, де сьогоднішнє захоплення завтрашнім днем може призвести до поразки. Тому вкрай важливо правильно оцінити поточну ситуацію.
Якби в нас була можливість замовити інвестиційний клімат на свій смак, то ми попросили б для себе активний «бичачий» ринок акцій, облігацій і нерухомості. Нам подобається день, коли фінансовий ризик винагороджується майже незалежно від виду інвестицій (в такому середовищі навіть серфери стають багатими). Але у відповідь на прохання про такий інвестиційний клімат ми б почули: «Він тільки що був».
Лише нещодавно закінчився нетиповий сприятливий фінансовий період. В останні десятиліття акції зростали в ціні зі швидкістю, яка майже втричі перевищувала їх природну межу. Процентні ставки впали майже до нуля, що розігріло ринок нерухомості дешевої іпотеки. Потім настала світова фінансова криза.
Слід визнати, що небезпека криється не в майбутніх макроекономічних катаклізмах, а в нашій психології. Як розморожений Остін Пауерс був вражений швидкоплинністю культури 1960-х років, так і нам складно змиритися з недовговічними фактами нашого світу. Економічна правда полягає в тому, що фінансове майбутнє відрізняється від казкової країни минулого покоління в гіршу сторону. Однак психологічна правда така: більшість з нас визнають цю зміну лише після того, як вона станеться і коли вже буде занадто пізно шукати прибуток.
Фінансове середовище сьогодні – це криптоніт для мозку ящера. Як Супермен був вразливий тільки для кріптоніта, так і мозок ящера породжує для нас проблеми тільки при завершенні яких-небудь могутніх тенденцій. Мозок ящура, що дивиться в минуле, опиняється в безвиході, коли закономірності не повторюються. Золоте покоління винагороди за ризик підготувало нам фінансові втрати. Оскільки нашому мозку ящура належить зіткнутися з економічною необхідністю, ми маємо справу з одним з найбільш підступних ринків.
Можливо, поточну фінансову дилему вирішить «інвестиція, невигідна сьогодні». Оскільки ринки іноді вкрай ірраціональні, рівняння «винагорода за ризик» можна повернути на 180°. І саме зараз, як показує аналіз, настав такий час. Низькоризикові інвестиції, навіть ті, які сьогодні майже не приносять прибутку, можуть виявитися довгостроковим шляхом до багатства.
Фінансовий успіх вимагає зупинитися на низькоризикованих позиціях до тих пір, поки ринки не стануть ірраціонально дешевими. Коли фінансовий світ сповнений песимізму і одні інвестори розпродають свої ризиковані активи, інші, мудрі інвестори, які підготувалися до нової ситуації, можуть непогано заробити.
Кожен з нас повинен вибрати для себе фінансовий ризик, який значно нижче комфортного для нас рівня. Упродовж 20 років до останньої фінансової кризи наш мозок ящера розривався від високого, але не вічного прибутку. Тому більшість людей мали занадто оптимістичний погляд на життя. Це пояснюється тим, що ми піддаємо себе більшому фінансовому ризику, ніж думаємо, і більшість з нас йдуть на більший ризик, ніж той, на який ми погодилися б, якби наш мозок ящура дозволив побачити навколишній світ не через рожеві окуляри.
Незадовго до закінчення кар'єри відомого біхевіориста професора Б.Ф.Скіннера група студентів пожартувала над ним. Молодь вирішила реалізувати під час лекції наступний секретний план. Кожен раз, коли професор Скіннер йшов вліво, студенти дружно йому посміхалися, а варто було йому почати переміщатися вправо, і все, невдоволено насупившись, заглиблювалися у свої конспекти.
До кінця лекції викладач стояв біля лівої стіни кімнати, буквально притиснувшись до неї ліктем. Тонкі сигнали, що надавалися студентами, «загнали» професора Скіннера вліво.
Центральне місце в теорії шановного вченого займає думка про те, що всі тварини, включаючи людей, вчаться повторювати приємні дії і уникати неприємних. У людському мозку існує механізм «реакції на зовнішні подразники», що допомагає нам орієнтуватися в нашому світі.
Я згадую про свою власну реакцію на зовнішні подразники всякий раз, коли їду в бостонський аеропорт. Як тільки я в'їжджаю в тунель під портом, в моїй уяві мимоволі виникає поліцейський, який зупинив мене тут за перевищення швидкості. Неприємний спогад про те, як я повернув за ріг і «наштовхнувся» на озброєного радаром поліцейського, змушує мене скидати швидкість. Можливо, мене ще не раз оштрафують за перевищення швидкості, але в цьому місці - вже ніколи.
Студенти професора Скіннера пожартували з ним. Спровокувати реакцію на зовнішні подразники можуть і більш тонкі стимули, ніж поліцейський з сиреною або обпалена рука, що торкнулася гарячої плити. Люди – істоти суспільні, і ми відчуваємо задоволення або негативні емоції від спілкування один з одним. Виразом обличчя студенти «винагороджували» викладача за рух вліво і «карали» за рух вправо. Неусвідомлено професор вибирав поведінку, за яку його «винагороджують», та уникав того, за що «карають», і сам не помітив, як опинився притиснутим до лівої стіни.
Професор Скіннер надавав вкрай велике значення тому, як винагорода і покарання формують поведінку, але при цьому ігнорував роль розумових процесів. Хоча сьогодні вчені розуміють різні нюанси поведінки глибше, ніж раніше, ніхто не заперечує важливості реакції на зовнішні подразники. Нас, людей, ріднить з тваринами деякий «механізм» в мозку, який вчить нас повторювати те, за що нас винагороджували в минулому.
Людська система реакції на зовнішні подразники може породжувати деструктивну поведінку. Подібно наркоману, ми створені шукати винагороду в місцях (як буквально, так і метафорично) наших минулих радощів. Ймовірно, ця система реакції на винагороду допомагала нашим первісним предкам виживати в їх природному середовищі. Однак людей в індустріальних суспільствах, як і щурів в лабораторіях, тяга до дофаміну здатна призвести до серйозних проблем.
У фільмі «Остін Пауерс» головний герой, міжнародна людина-загадка, говорить: «Я боюся тільки двох речей, і одна з них – ядерна війна». В системі людської реакції на зовнішні подразники мене теж лякають тільки дві речі, і одна з них – наркотична залежність. Подібно до того, як життя деяких людей руйнується через згубний вплив наркотиків, майже всі ми втрачаємо гроші через їхній вплив на наші фінанси.
Ми всі прагнемо до високого рівня дофаміну як наслідку успіхів. Ця система формувала корисну поведінку наших первісних предків. Однак у фінансовому світі вона майже ідеально пристосована для того, щоб породжувати бідність. Інвестування – мінлива гра, в якій краща вчорашня стратегія майже ніколи не залишається дієвою сьогодні. Отже, якщо наш мозок створений повторювати успішну поведінку, то фінансові ринки карають за таку поведінку.
Люди, при виборі інвестицій реагують на позитивні стимули, роблять те, що працювало в минулому, але не те, що буде працювати завтра. Наприклад, після потужного зростання фондового ринку в 1990-ті роки інвестори в 2000 році вклали у взаємні інвестиційні фонди рекордні 309 млрд дол., ніби спеціально підгадали до моменту, коли здулася «бульбашка» фондового ринку. «Навчені» гірким досвідом, за 2001-2002 роки багато інвесторів вклали в ці фонди всього 4 млрд дол. і пропустили вражаюче пожвавлення фондового ринку в 2003 році. У 2003 році інвестори вклали понад 150 млрд дол. в інвестиційно-страхові фонди. Але вже до липня 2004 року зрозуміли, що зробили помилку. Система реакції на зовнішні стимули, що спрямована в минуле, для інвестування непридатна.
Ціле покоління інвесторів отримувало за свій фінансовий ризик щедру винагороду. Мозок ящура за своєю природою хоче, щоб і надалі така поведінка тривала. І це створює значний бар'єр для вибору низькоризикованої фінансової стратегії.
Серйозним випробуванням для інвестиційної стратегії стають відчуття людини у випадку, коли вона не працює. Якщо фондовий ринок стрімко зростає, а мої низькоризиковані інвестиції приносять мені близький до нуля дохід, то мій мозок ящура відчайдушно кричить: «Дурень! Купуй акції!». У такі дні я просто змушений частину своїх грошей вкласти в акції, інакше мій мозок ящура вирветься зі своєї клітки і змусить мене придбати ризиковані інвестиції в найбільш невідповідний час.
Саме тому дозвольте собі мінімально прийнятний для вас ризик. Це звучить прямо протилежно стандартним рекомендаціям, заснованим на уявленні про ефективні ринки. В існуючому тільки в нашій уяві світі ефективних ринків ми, щоб отримати високий прибуток на фондовому ринку, повинні йти на максимально прийнятний для нас ризик. Однак у реальному світі сьогоднішніх підступних ринків нам, швидше за все, підійде мінімально прийнятний для нас ризик.

Секрети заробітку на ірраціональних ринках
1. Бути іншим
Секрет иполягає в тому, щоб купувати, коли інші продають, і продавати, коли інші купують. Іншими словами, щоб зробити гроші, треба вибирати непопулярну для більшості людей поведінку.
Йти в напрямку, протилежному обраному основною масою інвесторів, нелегко, оскільки ми схильні робити те саме, що й інші. Люди хочуть бути частиною групи. Як показують дослідження, соціальна ізоляція приносить нам страждання. У ході експерименту три людини грали в комп'ютерну гру з віртуальним м'ячем, причому один з трьох сидів у камері сканера мозку. Цьому учаснику сказали, що два інших гравця реальні, але насправді вони були змодельовані комп'ютером, а керував ними експериментатор.
Мозок досліджували за двох умов: (1) третій учасник включений в групу; (2) його «вигнали з товариства». У першому випадку реальна людина бере активну участь у грі і їй часто передають віртуальний м'яч. У другому випадку два віртуальних гравця передають м'яч один одному, ігноруючи третього.
Сканер ясно показав, що в мозку «ізгоя» відбувається така ж електрична активність, як і за реального фізичного болю. Це означає, що коли ми діємо інакше, ніж більшість, нам доводиться переборювати наше бажання стати частиною групи.
Люди, які інтенсивніше використовували свої пізнавальні здібності, відчували менше страждань. Точніше, у людей з більш високим рівнем мозкової активності в префронтальній корі мозку була відзначена менша активність у центрах болю. Даний експеримент підтвердив одну з головних тез: щоб домогтися успіху, потрібно використовувати наші пізнавальні здібності для контролю над нашим мозком ящура.
2. Здійснюйте такі інвестиційні кроки, які не провокують вироблення дофаміну
Ще один секрет успішного інвестора звучить парадоксально: купувати інвестиції, які показали низькі результати, і продавати інвестиції, які показали високі результати. Люди, як і тварини, мають мозкові центри, які спонукають нас повторювати ті дії, за які в минулому ми були якимось чином винагороджені. Така система реакції на стимули змушує нас любити інвестиції, які одного разу принесли нам гроші, і уникати тих, на яких ми втратили свою велику суму.
Наш мозок просто купається в дофаміні, даруючи насолоду, коли ми повторюємо успішні в минулому дії. Спенсер Джонсон і Кеннет Бланшар виклали цю сентенцію у своєму бестселері «Who moved my cheese?» («Хто чіпав мій сир?»). В світі, який ніколи не змінюється, найпростіше знайти сир там, де ми знаходили його раніше. Однак у реальному, мінливому світі найкраще пошукати сир в якому-небудь іншому місці.
Фінансові ринки – це найгірше середовище для використання реакції на стимули. Точно так само, як люди прагнуть досягти перемог, вони схильні купувати інвестиції, які вже виросли, а не ті, які виростуть у майбутньому. Значить, для вірних фінансових рішень ми повинні робити прямо протилежне тому, що приносило нам емоційне задоволення. Якщо ми хочемо заробити, нам треба перервати нашу дофамінову залежність (щонайменше, у цій сфері нашого життя) і для контролю над нашою поведінкою використовувати наші пізнавальні здібності.
3. Розробіть емоційно реалістичний фінансовий план
Третій секрет інвестиційного заробітку полягає у тому, щоб зрозуміти наші обмеження та розробити фінансовий план, який ми в змозі реалізувати.
У «Апології Сократа» Платона Дельфійський оракул називає Сократа «наймудрішим із мужів». Але філософ усвідомлює свої недоліки, тому питає: «Як таке можливо?» Після розмови з людиною блискучого розуму, Сократ робить висновок: «Я не думаю, що хтось із нас двох володіє прекрасними і глибокими знаннями; але я краще нього, тому що він нічого не знає, але думає, що знає, а я й не знаю нічого, і не думаю, що знаю».
Сократ тому наймудріший з людей, стверджує Платон, що усвідомлює свої недоліки. Так само і успішним інвесторам слід усвідомлювати свою власну ірраціональність.
У певних незвичайних обставинах люди іноді реалізують ідеальний фінансовий план. Наприклад, в 1987 році один житель Массачусетсу купив 1 000 акцій EMC по 15,75 дол. за штуку. Він не продавав їх 13 років; за цей час початкова тисяча перетворилася у 48 тисяч (внаслідок «спліта», тобто розбивки акцій на кілька паперів з меншим номіналом) за ціною більш ніж 100 дол. кожна.
Всі 13 років цей інвестор терпляче чекав свого часу, не отримуючи прибуток, і перетворив 16 тис. дол майже в 5 мільйонів. На відміну від нього, більшість інвесторів припускаються помилки, занадто швидко забираючи свій поточний прибуток і в підсумку залишаючись зі збитками.
Навіть видатні інвестори схильні надто швидко продавати своїх «переможців», в той же час залишаючи собі «переможених». У 1940 році у своїй класичній, присвяченій інвестуванню, книзі «Де яхти споживачів?» Фред Швеб-молодший написав: «Коли помирає видатний і проникливий фінансист та його душоприказники відкривають сейф, вони зазвичай знаходять у найдальшому кутку пачки абсолютно безнадійних цінних паперів, навіть назви яких вже давним-давно забуті».
Як же нашому інвесторові EMC вдалося протистояти спокусі використовувати поточний прибуток? Виявилося, він просто забув про ці свої акції! На самому початку він купив 3000 акцій і продав 2000, і забув, що у нього залишилася ще тисяча. Згадав, тільки коли одна державна установа повідомила його про «відсутність будь-яких операцій з Вашими цінними паперами протягом тривалого часу».
Якщо і ми ось так само не забудемо про наші інвестиції на тривалий час, нам доведеться боротися з власними слабкостями. Проблема полягає в тому, що «ідеальний» план у інвестора є, але потім людина, не в силах стриматися, виконує якусь емоційну операцію в найбільш невідповідний час. Тому я, згідно з моїм низькоризикованим фінансовим планом, тримаю в акціях достатньо грошей, щоб задовольняти пориви мого мозку ящура. І кожен інвестор повинен скласти для себе індивідуальний фінансовий план, в якому передбачені кошти для боротьби з миттєвими проявами ірраціональності.
4. Твердо дотримуйтеся свого плану
Видатний англійський економіст Джон Мейнард Кейнс одного разу зауважив, що ринки зазвичай залишаються ірраціональними довше, ніж триває період платоспроможності інвестора. Тому інвестор, який бажає збагатитися за рахунок ірраціональності, повинен бути готовий тривалий час залишатися аутсайдером інвестиційного забігу. Мета, звичайно, в тому, щоб заробити в довгостроковій перспективі, для чого на деякий час потрібно відмовитися від участі в групі лідерів.
Навіть легендарному Уоррену Баффетту в кінці 1990 х років доводилося витримувати глузування за те, що він відмовлявся купувати акції компаній-«бульбашок». Баффетт уникав занадто високої ціни акцій, які перед тим, як «бульбашка» здулася, ще більше подорожчали. Отже, він упустив цей нетривалий прибуток, і багато хто говорив, що У.Баффетт «втратив свою чарівну силу». Однак виняткова психологічна стійкість цього видатного інвестора дозволяє йому досі процвітати. На відміну від більшості людей, він ніколи не відхилявся від свого плану.

* Матеріали книги «Подлые рынки и мозг ящеров: Как заработать деньги, используя знания о причинах маний, паники и крахов на финансовых рынках», «Альпина Паблишер», 2008 р.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"