інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Ознаки фінансової ненадійності банківської установи*

Завжди існують критерії, що засвідчують проблемність тієї чи іншої фінансової установи. Нижче наведені основні ознаки, за якими можна визначити фінансову ненадійність банку.

Високі ставки за вкладами
Не обов'язково розбиратися у фінансовій звітності і регуляторних нормативах, щоб помітити першу ознаку «хвороби» банківської установи. Це завищені ставки по депозитах.
Основоположний принцип економіки полягає в тому, що чим вища прибутковість вкладення – тим вищий ризик, і навпаки. І якщо банк залучає кошти вкладників на високоприбуткові депозити на короткий термін, то це ще можна пояснити браком поточної ліквідності. Так, наприклад, було в кінці 2011 року, коли Національний банк України вилучав гривню з обігу, щоб стримати інфляцію. Тому, якщо висока процентна ставка – не рекламна акція, а реальна пропозиція, то будьте готові до підвищеної ризикованості свого вкладення в таку банківську установу.

Нерентабельна діяльність
Ще гірше справи банку йдуть в тому випадку, якщо він залучає не тільки депозити під високий відсоток, але і кредитні ресурси. Щоб дізнатися, наскільки дорого банк позичає кошти, досить порівняти витрати на виплату процентів за доходами, які банк отримує від своїх позичальників. Цей показник називається чистим процентним доходом, і знайти його можна в розділі фінансової звітності банків на сайті НБУ.
Правда, такій ситуації може бути й інше пояснення: можливо, банк не позичає дорого, а дешево кредитує «родинні» компанії. Але як би там не було, вкладнику від такої фінансової установи краще триматися подалі.
Сумнівні активи
Варто відзначити, що НБУ встановлює чіткі обмеження розмірів кредитів, які банк може надати пов'язаним компаніям або підприємствам, що належать його власникам. Зокрема, одному інсайдеру банк сьогодні може надати кредитів, гарантій та поручительств на загальну суму не більше 5% від свого статутного капіталу (норматив Н9). А всім пов'язаним особам та компаніям в сумі – не більше 30% (норматив Н10).
Ігнорувати ці нормативи банки не можуть. Такі порушення загрожують їм санкціями з боку НБУ аж до введення тимчасової адміністрації. Однак деякі обмеження можна обійти. Наприклад, замість того, щоб кредитувати «споріднену» компанію напряму, банк може купувати випущені нею векселя або інший цінні папери. Так звані «сміттєві» папери, які не мають реальної вартості, враховуються за статтею «інші фінансові активи». Якщо ця стаття займає велику питому вагу в активах банку – це привід для вкладника насторожитися. Дані по складу активів банківських установ НБУ також публікує на своєму сайті.

Збитки за валютними операціями
Інша причина, яка може привести банк до фінансового колапсу – зайве захоплення спекулятивною грою на валютному ринку. У період кризи курси валют найчастіше «скачуть», але для звичайного вкладника заробити на їх змінах досить складно. В першу чергу тому, що такі цінові зміни найчастіше вимірюються копійками, і щоб заробити багато – потрібно інвестувати величезні суми. Для банку ж це набагато простіше, тим більше що валютні операції він може проводити оперативно на міжбанківському ринку. Найчастіше такі операції приносять багатотисячні прибутки на добу, але трапляється і зовсім навпаки.
Дізнатися, скільки заробляє або втрачає на валютних спекуляціях банк, можна за даними тієї ж фінансової звітності на сайті НБУ. Дані про результати операцій з іноземною валютою містяться на вкладці «Фінансові результати банків».

«Невигідні» власники
Важливий фактор надійності банку в умовах нестабільності – його власники. І тут може бути низка варіантів. Банки, що входять до інвестиційно-промислових груп, можуть виявитися як раз серед тих установ, хто в кризу буде кредитувати пов'язані компанії собі і своїм вкладникам у збиток. Фактор власника може бути і позитивним. Наприклад, якщо банк входить у міжнародну банківську групу, то вона може надавати йому фінансову підтримку за необхідності. Звісно, якщо тільки закордонна материнська компанія сама не опиниться у скрутному становищі, як деякі зарубіжні банківські групи, які через скрутне фінансове становище не можуть допомагати своїм українським «дочкам».
Крім того, іноземні акціонери, навіть якщо у банку почнуться труднощі, з більшою ймовірністю будуть шукати шляхи виходу з ситуації. Наприклад, збільшувати статутний капітал, а не йти на банкрутство установи.
Будь-яка із зазначених вище ознак може бути характерною для банку, фінансовому благополуччю якого нічого не загрожує. Також несподівані неприємності можуть спіткати банківську установу, проблемність якої вкладник не може розпізнати. Тому кращим способом захисту грошових вкладень залишається їхній поділ між різними фінансовими установами.

* За матеріалами prostobank.ua.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"