інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Ідеологія фінансового успіху Джорджа Сороса*

Кристія Фріланд

Протягом більше як півстоліття Джордж Сорос розмірковує над різними варіаціями однієї і тієї ж великої ідеї, яка в його викладі звучить так: «Значимість недосконалого розуміння як мотиваційної сили або детермінанти історії».

Роботи Сороса на цю тему, яким він присвятив немало часу, викликають інколи подив, хоча його фінансовою кмітливістю і благодійністю захоплюється увесь світ. Однак, на думку Дж.Сороса, ця його важлива ідея і численні громадські ініціативи тісно пов'язані між собою. Він вважає, що саме завдяки такій інтелектуальній концепції він досягає успіху в усьому іншому. Після багаторічної боротьби за визнання як громадського інтелектуала хаос у світовій економіці, нарешті, змусив нас уважніше прислухатися до його ідей.
«Сьогоднішній момент – це переконлива ілюстрація того, як недосконале розуміння формує несприятливі наслідки і результати», – відзначає Джордж Сорос. «У нас було 25 років супербуму, який переривався кризами. Кожного разу влада втручалася, збільшуючи кредити і частку позикових коштів до тих пір, поки це не ставало нестерпним. Потім у нас настав обвал 2008 року, коли фінансова система впала, і її довелося реанімувати. А ці реанімаційні дії полягали в заміні фінансових кредитів державним кредитом, що саме по собі вже не заслуговувало на довіру».
Дж.Сорос бачить в цьому циклі злетів і падінь підтвердження своєї теорії з реального світу.
Це приклад того, як неправильні ідеї формують хід подій.
«Все вийшло через помилкову догму, яка говорить, що фінансові ринки прямують до рівноваги», – зазначає він.
Звичайно, в основі великої ідеї Дж.Сороса приховується певна суперечність. Він абсолютно впевнений в тому, що всі наші знання про світ недосконалі. Він точно знає, що знати щось напевне ми не зможемо ніколи.
У реальному житті Дж.Сорос безжально застосовує свою теорію недосконалих знань до себе самого. Його партнери по бізнесу кажуть, що інвестиційний геній Сороса – це не якийсь непогрішний дар передбачення, завдяки якому він завжди торгує правильно. Але він добре знає, коли помиляється, і скорочує до мінімуму збитки. Він також добре знає, коли правий, і тоді грає по-крупному. Сорос отримує величезне задоволення від того, що помічає власні помилки.
«У 1997 році я думав, що глобальний капіталізм нежиттєздатний, і, тим не менш, він проіснував ще одинадцять років!» – сказав він.
Розуміння мінливості та нестійкості Дж.Сорос пояснює своїм дитячим та юнацьким досвідом, коли світ переживав період масштабних перетворень.
Коли йому було 13 років, і він був меншою дитиною в забезпеченій сім'ї, що жила в Угорщині, в цю країну вторглися нацисти. Сім'я Сороса вижила, і Джордж усвідомив необхідність пристосовуватися до революційних змін.
«Мені давав поради і настанови батько, який був у Росії військовополоненим під час Першої світової війни і немало пережив. Я знав історію своєї родини в неспокійні часи, і це надавало мені персональні переваги, дозволяючи знаходити вихід з далеких від рівноваги ситуацій», – говорить він.
Дж.Сорос впродовж десятиліть відстоює свої ідеї публічно. Однак, зауважив він, «від моїх ідей відмахувалися, вважаючи їх дурощами успішного спекулянта».
З початком останньої фінансової кризи, що стала наочним прикладом його теорії недосконалих знань, Дж.Сорос користується великою повагою як мислитель. «З приходом кризи люди стали більше визнавати цінність розуміння ролі недосконалих знань», – заявив він.
Звичайно, Дж.Сорос не обмежується вузькими рамками абстракцій свого світогляду. Він відомий своїми виключно ліберальними політичними поглядами і дуже любить вклинюватися в дебати на теми державної політики по всьому світу. Особливо коли вважає, що можна застосувати його концепцію недосконалих знань, або коли на кону стоять цінності відкритого суспільства.
Останнім часом він найбільше зайнятий Європейським союзом. У 2012 році він просуває там свою єретичну ідею про те, що Німеччина повинна «або вести за собою, або піти». Це – коротке резюме його уявлення про те, що Німеччина повинна або взяти на себе тягар лідерства в ЄС, надаючи фінансову підтримку слабшим державам та допускаючи ту інфляцію, яка потрібна їхнім економікам, або вийти з єврозони, щоб ці країни створювали такі умови самі для себе.
Поки Німеччина не йде ні першим, ні другим шляхом, але ідея Дж.Сороса привернула до себе увагу європейської еліти і європейського суспільства в цілому, що в значній мірі визначає напрямок дебатів.
Крім того, Дж.Сорос може опинитися в центрі уваги ЗМІ у зв'язку з Китаєм.
Експерти по Китаю і міжнародні інвестори визнають: для орієнтованої на експорт економіки цієї країни проблемою колосальної економічної і політичної значущості є перехід до збільшення внутрішнього споживання.
Сорос вважає, що зробити такий перехід Китаю буде складніше, ніж очікується.
«Китай колосально виграв від глобалізації, і зараз він – в кінці шляху в рамках тієї моделі розвитку, яку використовував. Модель ця заснована на експорті та інвестиціях», – говорть він, висловлюючи більше песимізму про другу економіку в світі, ніж основна частина прихильників прийнятої точки зору на Уолл-стріт.
«Частка споживання становить лише третину ВВП, а це майже межа допустимого. Тому їм доведеться змінювати цю ситуацію. Але шлях буде непростий, вибоїн буде чимало, а посадка виявиться жорсткою.
Щоб збільшити споживання, треба збільшити доходи громадян. Але економічний спад породжує безробіття, люди бояться, звідси – їх прагнення більше заощаджувати і зберігати. Тому відбувається зниження у всіх трьох сегментах: експорті, інвестиціях, споживанні», – заявив Сорос.
Одна з інтелектуальних особливостей розуму Дж.Сороса – його здатність швидко вловлювати, хто виграє при певному сценарії. Це корисна властивість, коли ти керуєш хедж-фондом. Це також дуже східноєвропейський спосіб мислення.
Добре відомо, що Володимир Ленін стверджував: ключове питання будь-якої політичної повістки – це питання «хто кого». Ось як Дж.Сорос застосовує дану концепцію до політекономії Китаю.
«Важливим моментом, який допомагав підтримувати зростання економіки, був низький курс китайської валюти, що було рівноцінно податку на китайську робочу силу. Але люди не відчувають, що їх оподатковують. А оскільки економіка розвивалася дуже швидко, хоча при цьому заробітна плата працівників залишалася низькою, в такий період швидкого зростання всі були задоволені», – відмічає він.
У цей час у виграші була еліта комуністичної партії, представники якої отримували особисті вигоди, а економіка при цьому бурхливо зростала.
Однак з початком спаду така політична динаміка припиняє діяти, підкреслює Дж.Сорос, «оскільки суттєво знижується готовність і бажання людей миритися з режимом, який є диктаторським». Тому він пророкує, що в результаті будуть виникати конфлікти і кризи.
«Важливе питання для Китаю і всього світу в тому, як буде вирішуватися ця проблема: за рахунок розвитку демократії або шляхом посилення репресій. Я дуже сподіваюся, що це приведе до зміцнення демократії та до створення більш справедливої суспільної системи, в якій частка керівників буде меншою. Але правлячий клас рідко відмовляється від своїх пільг і привілеїв добровільно, тому конфлікт у суспільстві буде напевно, як і економічна криза», – відзначає мільярдер.
Те невизначене майбутнє, яке Дж.Сорос пророкує Китаю, є вельми комфортним середовищем і для Сороса-активіста, і для Сороса-мислителя.
«Займатися справою необхідно, щоб давати поживу для розуму», – стверджує він. Вона – не в тому, щоб нажити великих статків, хоча він робив це багато разів, і не в тому, щоб підтримувати відкрите суспільство, хоча він особисто вклав у цю справу приблизно 8 млрд дол. Головна його мета – це запропонувати велику ідею.
«Найбільше мене займає спроба зрозуміти людське протиріччя, яке полягає у тому, що ми народжуємося в світі, який не можемо повністю зрозуміти», – говорить він.

Секрети успіху геніального спекулянта
Відомий американський фінансист і інвестор висловлюється про гроші, бізнес-помилки і свій статус гуру наступним чином.
Я не граю в рамках даного набору правил, я прагну змінювати правила гри.
Я – дуже критично налаштована людина, яка шукає недоліки в собі і в інших. Я використовував фінансові ринки як лабораторію для випробування своїх філософських теорій.
Моя особливість полягає в тому, що в мене немає спеціального стилю інвестицій.
Мої рішення приймаються на основі поєднання теорії і якогось інстинкту.
Інші соромляться помилок, для мене ж усвідомлення власних помилок – джерело гордості.
Ніщо так не сприяє концентрації, як небезпека, а щоб ясно мислити мені необхідно натхнення, пов'язане з ризиком.
Я шукаю помилку в будь-якій інвестиційній тезі. Коли я знаходжу її, я дію ще більш впевнено. Поки я бачу лише позитивну сторону, я неспокійний.
Я не люблю працювати. Я роблю абсолютний мінімум, необхідний для того, щоб прийняти рішення.
Коли необхідно, я дуже наполегливо працюю, оскільки я лютую від того, що мені доводиться працювати.
У мене немає відчуття, що я займаюся бізнесом. Я вкладаю гроші в компанії, якими керують інші люди. Тому насправді я критик. Можна сказати, що в певному розумінні я – найбільш високооплачуваний критик у світі.
Я завжди жив скромніше, ніж дозволяли мені мої фінансові можливості.
Мій принцип полягає в тому, щоб насамперед прагнути вижити, а вже потім заробити.
Я вважаю, що тільки помилки грають в людському світі таку ж роль, що і мутації в біології.
Я зробив свою кар'єру без панібратства з багатими і сильними світу цього, і зараз, коли я можу його собі дозволити, у мене немає на це часу.
Я законослухняний громадянин, але існують режими, яким треба опиратися, а не приймати.
Я не зважав на правила, розроблені іншими. Якби я це робив, я б уже не жив.
Я зосередився на грошах і кар'єрі, оскільки розумію, що в нашому суспільстві існує тенденція до перебільшення важливості грошей і до того, щоб визначати цінності в грошовому вираженні.
Мене однаково бентежать як подяка, так і лестощі.
Я без вагання спекулюю на валютних ринках, хоча і стверджую, що необхідно забезпечити їхню стійкість. Необхідно розрізняти два поняття: учасник ринку і громадянин. Будучи учасником ринку, ви граєте за правилами. Будучи громадянином, ви зобов'язані спробувати змінити систему, якщо вона недосконала.
Я за максимальний нагляд і мінімальне регулювання.
Я в захваті від хаосу. Насправді я роблю гроші так: намагаюся зрозуміти революційний процес, що відбувається на фінансових ринках.
Для того щоб домогтися успіху, необхідно мати багато вільного часу для активного спілкування з різними людьми.
Найбільша небезпека для мене проявляється у визнанні того, що я зобов'язаний своєю владою і впливом виключно своєму багатству.
Мене забавляє мій статус гуру.
Гроші – тільки один з необхідних компонентів успіху, і за певних обставин гроші можуть принести більше шкоди, ніж користі.
Я, як і раніше, вважаю себе егоїстичним і жадібним ... У мене дуже великі потреби, і я ставлю свої інтереси вище за все.
Абсолютно не важливо, правий ти чи не правий. Важливо лише те, скільки грошей ти заробляєш, коли правий, і скільки грошей ти втрачаєш, коли помиляєшся.
Я не хочу, щоб моє ім'я згадували після моєї смерті, я хочу впливати на події зараз.

* За матеріалами The Imperfect World of George Soros та reuters.com.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"