інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Ризики та ключові фактори інвестування на фондовому ринку

В. Едронова
Е. Мізіковський

Здійснюючи фінансові інвестиції, держатель цінних паперів переслідує одну мету - одержати дохід, збільшити капітал та хоча б зберегти його на колишньому рівні, що особливо актуально в умовах інфляції. Інвестуючи заощадження сьогодні, покупець фінансового активу відмовляється від певної частини матеріальних благ з метою зміцнення благополуччя в майбутньому. Водночас завжди існує імовірність того, що емітент не зможе викупити облігації, коли настане термін погашення позики, а акціонерне товариство збанкрутує або не зможе виплатити дивіденди. Найважливіше правило інвестування полягає в тому, що прибуток від вкладень у цінні папери прямо пропорційний ризику, на який зважується інвестор. Прямий зв'язок між прибутковістю цінних паперів і відповідним ризиком підтверджується світовою статистикою, більш ніж двохсотлітньою практикою обігу цінних паперів.

Ризик інвестування грошей у цінні папери - це імовірність одержання збитків або недоодержання очікуваного доходу. Економісти розрізняють дві категорії ризику, що складають у сумі загальний інвестиційний ризик: систематичний і несистематичний ризик (рис.1).
Систематичний ризик пов'язаний із загальною економічною і політичною ситуацією в країні і навіть у світі, зростанням цін на ресурси, загальноринковим зниженням цін на усі фінансові активи.
До категорії систематичних відносяться: ризик зміни процентної ставки, ризик падіння загальноринкових цін і ризик інфляції.
Ризик зміни процентної ставки особливо актуальний в умовах інфляції. При знецінюванні грошей дорожчими стають нові позики, підвищується процентна ставка з боргових зобов'язань - облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів, банківських векселів. Інвестор, який має цінні папери більш раннього випуску, виявляється в невигідних умовах, оскільки одержує відсотки за старими, меншими ставками. Спроба уникнути такого ризику спонукає вітчизняних інвесторів відмовлятися від вкладення грошей у довгострокові облігації строком позики більше одного року, оскільки важко передбачити витки інфляції на тривалий термін.
З цією ж причиною пов'язаний і той факт, що на вітчизняному фондовому ринку значним попитом користуються короткострокові боргові зобов'язання, зокрема, депозитні сертифікати та векселі. Термін позики за ними від місяця до року, а процентна ставка велика і підвищується відповідно до темпів інфляції. Вкладання грошей у такі папери дозволяє інвестору зберегти капітал від знецінювання.
Ризик падіння загальноринкових цін пов'язаний із зниженням цін на всі папери, що знаходяться в обігу на ринку одночасно. Цей ризик відноситься, насамперед, до акцій і є наслідком загальнополітичної нестабільності. Рівень ризику неоднаковий для акцій різних емітентів. Деякі виробництва (комунальні служби, транспорт, енергетика, харчова промисловість) слабко залежать від спаду виробництва в цілому.

Рис. 1. Класифікація інвестиційних ризиків

Акції таких компаній більше цікавлять тих інвесторів, які не схильні до ризику і прагнуть мати гарантії надійності розміщення капіталу. Варто тільки пам'ятати, що зниження ризику веде до зменшення доходу з цінних паперів.
Ризик падіння загальноринкових цін тісно пов'язаний із загальним рівнем цін на ринку. Погіршення загальноекономічної ситуації зменшує доходи підприємств і населення, що призводить до зниження попиту на продукцію не першої необхідності і предмети розкоші, а також попиту на послуги брокерських компаній та інших фінансових організацій через відсутність заощаджень в інвестора. Зниження попиту означає спад виробництва, зниження прибутку і, як наслідок, виплачуваних дивідендів.
Ризик інфляції обумовлений зміною купівельної спроможності грошей і призводить до того, що вкладення навіть у найбезпечніші папери піддаються збиткам. Цей вид ризику існує у всіх країнах, тобто інфляція - загальносвітова тенденція, неоднаковим є лише її щорічний рівень у різних країнах. На заході вважається нормальним річний рівень інфляції в 3%. У нас темпи інфляції настільки високі, що заощадження, які були вагомим капіталом 2-3 роки тому, зараз практично дорівнюють нулю. Звідси відмова інвестора від довгострокових фінансових вкладень на користь придбання різних споживчих товарів, нехай навіть і прозапас.
Систематичний ризик досить точно прогнозується фундаментальними методами вивчення ринкової кон'юнктури. Аналіз кон'юнктури (збігу обставин, стану справ) припускає відстеження як поточного стану ринку, так і прогноз його розвитку. Спостереження, оцінка і виявлення тенденцій руху ринку об'єднані поняттям "моніторинг". Фундаментальні методи використовуються при довгостроковому прогнозуванні і ґрунтуються на аналізі сукупності макропоказників. При цьому враховуються стан і перспективи розвитку економіки в цілому, можливі зміни в державному регулюванні виробництва і зовнішньої торгівлі, грошово-кредитна політика уряду, рух основних економічних показників, передусім валового національного продукту. Беруться до уваги також попит на кредити, зростання грошової маси й інші фактори. Фундаментальні методи розвитку ринку цінних паперів можуть включати від декількох до тисячі показників.
Фундаментальні методи розробляються і використовуються службами кон'юнктурного передбачення, що вперше виникли при дослідницьких інститутах і університетах, товарних і фондових біржах. Пріоритет у вивченні кон'юнктури належить Гарвардському університету (Кембридж, штат Массачусетс), де в 1917-1919 р. був створений Комітет економічних досліджень і проведені роботи зі статистичного вивчення ринку на основі економічних барометрів, тобто показників, по зміні яких оцінюється економічна ситуація в цілому.
Технологія визначення змін полягала в наступному. Спочатку спостерігався рух 50 показників, що мають значення з погляду стану справ на ринку. З них було обрано 20 (ціни акцій та облігацій, розрахункові операції банків, виплавлення чавуна, індекс цін на товари, імпорт, банкрутства, дисконтна ставка банківського відсотка тощо). За рівнем взаємозв'язку показники в остаточному підсумку були розбиті на три групи, що характеризують фондовий, товарний і грошовий ринок. Головним показником фондового ринку був біржовий індекс, товарний індекс цін, грошово-дисконтна ставка банківського відсотка.
Три групи кривих представлені в одній системі координат, що дозволило простежити послідовність змін на ринках і часовий інтервал між ними. Модель кон'юнктурного циклу має такий вигляд: спочатку здійснюють циклічні коливання біржові індекси, через кілька місяців такий шлях повторюють індекси цін на товари, через 5-6 місяців починають рух дисконтні ставки. З роками інтенсивність змін різна, відрізняється вона і по країнах, особливо в останньому десятилітті, однак послідовність руху по фазах кон'юнктурного циклу однакова.
1. Депресія: курси цінних паперів починають підніматися; оживляється спекуляція (у результаті переливу коштів з виробництва в торгівлю); активність товарного ринку слабшає, ціни падають; зростають резерви банків, дисконтна ставка позичкового відсотка зменшується.
2. Пожвавлення: курси цінних паперів продовжують підвищуватися, зростає і спекуляція на фондовому ринку; у виробництві і торгівлі починається пожвавлення; наприкінці фази починається підвищення ставки банківського відсотка.
3. Підйом: припиняються зростання курсу цінних паперів і спекуляція на фондовому ринку; продовжують збільшуватися ціни на товари; продовжується підвищення дисконтної ставки і скорочення резервів банків.
4. Інфляція: різко падають курси цінних паперів і припиняється спекуляція на РЦП; припиняється торгово-промислова діяльність і підвищення руху товарних цін; дисконтні ставки банківського відсотка досягають максимальної величини.
5. Криза: курси цінних паперів мінімальні, що супроводжується панікою на фондовому ринку; торгово-промислова діяльність завмирає, товари не продаються, ціни на них падають; дисконтні ставки банківського відсотка максимальні, а резерви банків мінімальні. Завершується криза хвилею банкрутств і соціальних потрясінь.
Наведені залежності не є абсолютними. В умовах дефіцитності, характерної для вітчизняного ринку, співвідношення між різними компонентами ринкової кон'юнктури модифікуються, стають менш визначеними. Звідси важливість розширення мережі і системи кон'юнктурних показників, включення до неї індексів валового національного продукту, індексів споживчих витрат, витрат виробництва, інвестицій, заощаджень. Повинні бути вирішені питання експертизи офіційних оцінок курсів валют, індексації доходів населення, регулярності обчислення індексів вартості життя. Треба створити комерційні служби ринкових досліджень, незалежний неурядовий інститут кон’юнктурознавства. Стандартизовані оцінки такого інституту могли б користуватися довірою і служити фундаментальною базою регулювання ринкових відносин.
Несистематичний ризик пов'язаний з фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів. Оцінка його вимагає певних зусиль як з боку посередників ринку фінансових активів, так і з боку інвесторів. До категорії несистематичних відносяться ризик ліквідності, галузевий і фінансовий ризики.
Ризик ліквідності пов'язаний з можливою затримкою реалізації цінного паперу на ринку. Інвестор має бути впевнений, що при необхідності він може продати свій цінний папір і перевести інвестований капітал у готівку. Найменший ризик ліквідності в боргових зобов'язань, оскільки в умовах їхнього випуску обумовлюється можливість погашення паперів до закінчення терміну позики, при цьому можлива втрата відсотків, але основний капітал зберігається і повертається кредитору.
Дещо інакша справа з акціями, що поділяються на облікові і необлікові. Статус акції, а разом з тим і певні гарантії для інвестора надають фондові біржі, що мають жорсткі правила допуску паперів до торгів. Включення акцій у біржовий список означає можливість їхнього оперативного продажу і, отже, перетворення в готівку. Однак процедуру лістингу проходять не всі цінні папери, а лише акції найбільших, найвідоміших фірм. У світовій практиці четверта частина часткових паперів є необліковими, мають великий ризик ліквідності, оскільки може бути складно знайти покупців, які ознайомлені з цими акціями і довіряють їм. На вітчизняному ринку частка необлікових цінних паперів істотно вища світового рівня, оскільки експертизу проводять не всі фондові біржі і відділи і по невеликому колу акціонерних товариств. Більшість вітчизняних паперів залишаються невідомими, і інвестор повинен самостійно оцінювати ризик.
Фінансовий ризик - збитки у зв'язку з нерентабельністю чи банкрутством емітента цінних паперів. Фінансовий стан підприємства визначається переважно співвідношенням власних і позикових коштів. Позикові кошти, тобто короткострокові і довгострокові банківські кредити, - вигідне джерело фінансування діяльності акціонерного товариства, оскільки сума відсотків, що виплачуються за кредит, як правило, особливо в умовах стабільної економіки, менше вартості випуску і продажу додаткових тиражів акцій та облігацій. Водночас чим більша частка позикових коштів, тим вище ризик для акціонерів залишитися без дивідендів, оскільки значна частина прибутку виплачуватиметься банку у вигляді відсотків від суми боргу. При банкрутстві підприємства вся сума, отримана від реалізації активів, піде на виплату боргу, відшкодовувати інвестовані кошти акціонерам буде нічим.
Галузевий ризик пов'язаний зі зміною стану справ в окремій галузі економіки. Кожна галузь переживає народження, підйом, розквіт і занепад. Це обумовлено виснаженням яких-небудь ресурсів, зміною попиту на продукцію, загальним напрямком економічного розвитку. Галузь на етапі підйому і розквіту має великий прибуток, а отже, і привабливість для акціонерів.
Якщо систематичні ризики вивчаються фахівцями, то рівень несистематичного ризику може оцінити кожен інвестор, який бажає вигідно вкласти свій капітал і критично ставиться як до реклами, так і до думки інших інвесторів. Існують два серйозних і об'єктивних джерела, яким можна довіряти при виборі варіанта інвестування, проспект емісії цінних паперів і бухгалтерський баланс емітента. Обидва документи обов'язково надаються органу, який реалізує цінні папери, - фонду державного майна, біржі, інвестиційній компанії і, отже, можуть вимагатися інвестором. У проспекті емісії містяться відповіді на такі питання: чим займається компанія, який її прибуток, яка ціна паперу, чи має емітент резерви і чи є джерела їхнього поповнення, чи велика довіра до емітента, чи є плани розвитку компанії. На підставі балансу, навіть не будучи економістом, можна визначити головні показники, що характеризують фінансовий стан емітента, а отже, надійність цінних паперів, що випускаються ним.
З метою зменшення ризиків інвестування необхідно враховувати різноманітні фактори, найважливішими з яких є прибутковість, оподаткування, термін фінансових вкладень. Принцип рівності прибутковості припускає, що прибутковість від різних варіантів інвестування має бути однаковою. Інакше почнеться активне скуповування більш дохідних активів, а разом з тим приплив капіталів в одні галузі на шкоду іншим.
Порівняння варіантів інвестування повинне здійснюватися оцінкою саме прибутковості, а не абсолютного розміру доходу. Треба аналізувати рентабельність інвестованого капіталу, тобто співвідношення доходів і витрат, оскільки один і той самий дохід може бути отриманий при різних витратах інвестора.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"