інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Податкове стимулювання інвестиційних процесів

В. Петров, Д. Гейнц

Однією з головних цілей податкового стимулювання інвестиційного процесу є створення умов, за яких населення та інституціональні інвестори розширюють обсяг коштів, вкладених у ті чи інші фондові активи. Список таких активів – акції, корпоративні та місцеві облігації, паї, державні цінні папери тощо – визначається державою в залежності від пріоритетів у рамках обраної моделі розвитку економіки.

Податкове стимулювання має важливе значення насамперед для країн, які відчувають потребу в значних капітальних вкладеннях (наприклад, для реалізації програм модернізації економіки або прискореного розвитку окремих галузей промисловості), але при цьому не мають достатнього обсягу внутрішніх вільних фінансових ресурсів. Крім того, податкове стимулювання може стати корисним для урядів країн, що бажають переорієнтувати внутрішні потоки капіталу в напрямку перспективних галузей економіки.
Система податкового стимулювання на національному фондовому ринку, як правило, передбачає або часткове зниження податкових ставок за операціями з деякими ринковими інструментами, або повну відмову від певних видів податків.
При інвестуванні в акції у світовій практиці активно застосовуються наступні методи податкового стимулювання:
- Зниження ставок або повна відмова від оподаткування доходів, отриманих у результаті виплати дивідендів і зростання курсової вартості акцій. Однією з найбільш розповсюджених варіацій даного заходу є надання спеціального податкового кредиту на сплату податку з прибутку, отриманого в результаті управління портфелем акцій.
Даний метод податкового стимулювання досить широко використовується в багатьох країнах. Зокрема, в Австралії і Великої Британії передбачається повне звільнення від податку з прибутку дивідендів, отриманих резидентами від компаній-резидентів. У країнах Континентальної Європи застосовується часткове зниження ставок податку з прибутку, отриманого як дивіденди (Бельгія, Італія, Фінляндія), а також повне звільнення від даного податку у випадку, якщо частка акцій, що знаходиться у володінні інвестора, була не нижче встановленої величини (Данія, Люксембург, Нідерланди, Швеція). У деяких країнах подібні пільги впроваджуються із застереженням, що зниження ставок чи скасування податків відбувається у випадку, коли дивіденди реінвестуються в розвиток бізнесу підприємства.
- Уніфікація податкового законодавства для інвесторів-резидентів та інвесторів-нерезидентів. Цей захід досить широко використовувався в 70 – 80-х роках минулого століття, тобто в період підвищеної нестабільності світової фінансової системи. У той час багато держав впроваджували різні протекціоністські заходи для захисту національних фінансових ринків від надмірного припливу іноземного спекулятивного капіталу, включаючи жорстку систему оподаткування іноземних інвесторів при здійснені операцій на внутрішньому фондовому ринку.
Прикладом такої уніфікації можуть бути дії уряду Австрії у 80-х роках щодо звільнення від сплати податку з прибутку по цінних паперах інвесторів-нерезидентів за умови, що даний інвестор володіє не менше ніж 10% акцій компанії протягом не менше 5 років. У результаті для цієї категорії інвесторів режим оподаткування був уніфікований з режимом оподаткування інвесторів-резидентів.
- Зарахування негативних курсових різниць, отриманих у результаті зміни курсової вартості паперів, шляхом відповідного зменшення доходів при їх оподаткуванні. Досить розповсюдженою варіацією даного заходу є перенесення негативних курсових різниць на декілька років уперед та їх зарахування у період, коли курсова вартість акцій підвищується.
Такі заходи досить поширені у світі. Зокрема, у Канаді і Швеції передбачено повне зарахування негативних курсових різниць шляхом зменшення доходів при визначенні бази для сплати податку на прибуток.
Цільові податкові пільги, спрямовані на стимулювання:
- інвестицій у цінні папери окремих галузей економіки;
- прямих довгострокових інвестицій, що передбачають придбання великих часток власності;
- спеціальних інвестиційних планів;
- виведення цінних паперів на організовані ринки.
Цільові податкові пільги в тій чи іншій формі застосовуються практично в усіх індустріально розвинутих країнах. Наприклад, у Бельгії передбачені податкові переваги для інвесторів, які купують акції пріоритетних для держави галузей.
Значно поширилися цільові податкові пільги в країнах з ринками, що розвиваються, уряди яких зацікавлені в прискореному розвитку окремих галузей економіки. В Індії, зокрема, сформований список пріоритетних галузей (телекомунікації, виробництво програмного забезпечення і ряд інших), інвестиції в які виключаються з бази оподаткування. У Мексиці і Чилі з бази оподаткування при сплаті податку на прибуток вилучаються частки пайових фондів, а також низка пріоритетних акцій при їх первинному розміщенні.
Пільгове оподаткування банківських кредитних операцій, що використовуються в якості джерела коштів при довгостроковому інвестуванні в корпоративні цінні папери, найбільш поширено в країнах з розвинутим банківським сектором. У даному випадку держава зацікавлена в більш ефективному використанні ресурсів банківської системи, у тому числі і для перерозподілу потоків капіталу на користь пріоритетних галузей економіки. У європейських країнах такі заходи активно використовуються в Італії, Ірландії і Фінляндії. У Японії при оподаткуванні дивідендів по акціях інвестор має право вилучити з оподатковуваної суми відсотки за кредитом, узятим для придбання таких акцій.
Один з важливих напрямків податкового стимулювання розвитку внутрішнього фондового ринку багатьох країн — це використання заходів, які сприяють розширенню кількості акціонерів підприємств за рахунок персоналу, який на них працює.
У США однією з найбільш розповсюджених форм розширення участі персоналу в капіталі компанії в останні роки стало створення плану ESOP (Employee Stock Ownership Plan). У рамках реалізації концепції ESOP у компанії створюється спеціальний фінансовий фонд, у який компанія-роботодавець здійснює щорічні внески. Крім того, у ESOP перераховується частка заробітної плати співробітників компанії. Кошти ESOP вкладаються в акції компанії. Коли співробітник компанії звільняється чи виходить на пенсію, він має право на частину акцій, придбаних ESOP (кількість акцій залежить від розміру частки заробітної плати співробітника компанії, яка перераховується).
Пільгові режими оподаткування при цьому поширюються безпосередньо на саму компанію-роботодавця (на кошти, що перераховуються до ESOP), на власників акцій, які продають свої папери ESOP (на величину прибутку від збільшення капіталу), і на співробітників, які купують акції.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"