інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інститути спільного інвестування у контексті реалій вітчизняного ринку цінних паперів

О. Морква
Генеральний директор ЗАТ "КУА "ІНЕКО-ІНВЕСТ"

Ринок цінних паперів - це не просто сукупність різних фінансових інструментів, що перебувають в обігу в країні, а певна система відносин між емітентами, власниками, державою і потенційними інвесторами. Тому від того наскільки дотримані і збалансовані будуть інтереси всіх учасників (суб'єктів) цього ринку, таким же ефективним, ліквідним, інвестиційно-привабливим буде національний ринок цінних паперів. З 2001 року в Україні набрав чинності Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)», з 2003 року – Закон «Про недержавні пенсійні фонди». У рамках цих Законів - і професійними учасниками фондового ринку, і їхньою саморегулівною організацією в особі УАІБ, і звичайно ж профільними регуляторами ДКЦПФР, і Державною Комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) уже зроблено дуже багато. Проте, сьогодні нагромадилося безліч проблем, які просто неможливо вирішити винятково нормативно-правовими актами Комісії. Вони вимагають обов'язкового внесення змін до Закону, що насамперед стосуються: розширення переліку фінансових інструментів, які можуть входити в структуру диверсифікованих ІСІ (насамперед, це стосується банківських металів), що в усьому світі є найбільш ліквідним і дохідним інструментом, але, на жаль, у нашому національному законодавстві банківські метали не можуть входити до складу активів публічних інвестиційних фондів. Крім цього давно виникла необхідність розширити граничні можливості за структурою активів цих фондів. Необхідно відзначити, що ці пропозиції вже погоджені УАІБ із ДКЦПФР, але в силу різних обставин не були прийняті колишнім складом Верховної Ради. Надія покладається на те, що Верховна Рада V скликання з розумінням підійде до прийняття необхідних для розвитку фондового ринку країни законів.
Ще однією проблемою для компаній з управління активами стало прийняття норм щодо обов'язкового рейтингування інструментів та емітентів у портфелях диверсифікованих ІСІ та НПФ. Сьогодні такому критерію відповідають не більше 10 емітентів цінних паперів, що перебувають в обігу на публічному фондовому ринку України. Це не дозволяє компаніям з управління активами забезпечити диверсифікованість інвестиційних портфелів ІСІ.
Якщо держава не створить спонукальні механізми (у тому числі через оподаткування), які б підштовхували безпосередньо емітентів цінних паперів як до публічності (публікація своєї звітності), так і до одержання національного рейтингу і виходу на фондові майданчики для проведення ІPO, то з формуванням інвестиційних портфелів українських фондів будуть серйозні проблеми.
Дуже багато розбіжностей існує також з оподаткуванням підприємств (емісійний доход), поняттям інвестиційного доходу (коли застосовується ставка 5, а коли 13%), ну і звичайно ж найбільша проблема України - це слабка економічна освіченість країни. Саме багато в чому через слабку популяризацію фондового ринку в країні, у наших публічних фондах зосереджено менше 0,01%, а в НПФ тільки 0,01% від обсягу національного ВВП.
У березні поточного року Кабінет Міністрів затвердив План заходів щодо реалізації основних напрямків розвитку фондового ринку на 2006-2010 рр., де визначив перелік документів, який необхідно прийняти в рамках реалізації цього плану. А також встановив терміни і відповідальні міністерства, що готуватимуть відповідні документи.
Основним нормативним документом усього цього комплексу заходів, безумовно, є Закон "Про акціонерні товариства", супровід якого у Верховній Раді доручено ДКЦПФР.
Очевидно, що, поки не буде прийнято Закон, який упорядкує взаємини між акціонерами й інвесторами, чітко не пропишеться механізм проведення додаткової емісії цінних паперів, безумовного викупу акцій акціонерним товариством за публічною ринковою вартістю в результаті яких-небудь реорганізаційних дій на підприємство, а також не буде проведена лібералізація оподаткування під час проведення додаткових емісій або ІPO, то ліквідного і ефективного фондового ринку в Україні побудовано не буде.
Сьогодні господарську діяльність здійснюють більше 11 тисяч тільки відкритих акціонерних товариств. Їхні цінні папери - це з одного боку права акціонерів, а з іншого - інструмент як для залучення на підприємства нових інвестицій, так і ресурс, що зараз гостро необхідний для портфельних вкладень коштів тих же вітчизняних публічних ІСІ і НПФ.
За 2005 рік розмір українського ВВП за даними Держкомстату склав 424,7 млрд. грн. (84,1 млрд. дол.).
При цьому активи, залучені в банківський сектор економіки, у вигляді депозитів юридичних і фізичних осіб на березень поточного року склали 128,4 млрд. грн. ( 25,43 млрд. дол.), з яких 66,94 млрд. грн. (13,26 млрд. дол.) - депозити фізичних осіб, 61,46 млрд. грн. (12,17 млрд. дол.) - депозити юридичних осіб. У відношенні до розміру українського ВВП банківські депозитні вкладення складають 27,86 %.
У Російській Федерації розмір ВВП за 2005 рік склав 21 598,0 млрд. руб. (750,45 млрд. дол.). А активи, зосереджені на депозитах російських банків, складають 3 811,1 млрд руб. (132,42 млрд. дол.). При цьому відношення загальної депозитної маси до розміру російського ВВП складало 17,65%.
Як видно з наведених цифр, в Україні банківський депозитний сектор у порівняних величинах на 10% більше, ніж у Росії і цьому є об'єктивні причини.
У Росії середній показник доходності річного рублевого банківського депозиту знаходиться в межах 7,5-8,5% при річній інфляції в 10-11%. Водночас середня річна депозитна ставка в Україні в національній валюті, складає 15-16%, при офіційній інфляції також у 10-11% за рік. Уже та обставина, що банківський депозит у Росії не забезпечує збереження вартості грошей у часі, є спонукальним мотивом вкладників російських банків шукати більш дохідні об'єкти вкладення для своїх грошових ресурсів. Тому саме російські пайові фонди стають для громадян Росії реальною альтернативою банківським депозитам, забезпечуючи, при прийнятній величині ризику, непомірно велику прибутковість на вкладений капітал. За 1 квартал 2006 року середня прибутковість відкритих російських фондів акцій склала 19,13%, а змішаних інвестицій - 34,75%.
Вражає і кількість публічних фондів, що діють у Росії. За даними російської Національної ліги керуючих, на кінець квітня кількість публічних фондів (відкритих та інтервальних) уже складала 275 з 397 працюючих інвестиційних фондів. При цьому відкритими були 210 інвестиційних фондів.

Світова практика показує, що чим більше розвинута в економічному і правовому полі держава, тим більше її громадян інвестує свої вільні кошти в паї інвестиційних фондів. Наприклад, у тих же росіян перші пайові фонди з'явилися ще в 1996 році, однак активна діяльність цього сегмента ринку почалася тільки в 2001 році. При цьому загальна капіталізація чистих активів усіх російських пайових фондів у 2001 р. до російського ВВП складала менше 0,1%. Таким чином, тільки за п'ять останніх років капіталізація активів російських пайових фондів зросла більш ніж у 12 разів.
Незважаючи на те, що загальна вартість чистих активів ПІФІВ Росії вже складає понад 1,4% від розміру російського ВВП, це як і раніше є досить незначною величиною для її інвестиційного потенціалу. Для порівняння, у Німеччині - країні, що орієнтована на банківські вклади, зі слабко розвинутими пайовими фондами, вартість чистих активів складає 6% від ВВП. В Італії - 9%, у Франції - 48%, у США – понад 50%.
У Росії основним стримуючим фактором для бурхливого розвитку галузі, як і для України, є насамперед, великі політичні і правові ризики, слабка захищеність власності, у тому числі приватної. Проте, навіть в умовах такого ринку, російські фахівці вважають, що загальна кількість вкладників у пайові фонди до 2010 року збільшиться як мінімум у 10 разів і досягне 1 мільйона осіб, а капіталізація тільки публічних інвестиційних фондів складе не менше 15-16 млрд. дол. Сьогодні загальна кількість пайових рахунків по всіх керуючих компаніях Росії декларується на рівні 100 тисяч осіб, при цьому в публічних фондах зосереджено 3,8 млрд. доларів, водночас на депозитах тільки фізичних осіб у російських банках знаходиться 2 751,8 млрд. руб. (101,3 млрд. дол.).
В Україні розвиток публічних фондів знаходиться на початковому етапі, загальна вартість чистих активів відкритих та інтервальних диверсифікованих фондів при найоптимістичніших оцінках не перевищує 100 млн. дол.
За станом на 1 березня 2006 року в Україні зареєстровано 333 ІСІ, з яких відкритими були всього чотири фонди. При цьому сукупні чисті активи цих відкритих інвестиційних фондів на 1 травня 2006 року досягли 40,346 млн. грн. (7,94 млн. дол.), що стосовно розміру українського ВВП складало менше 0,01%.
Незважаючи на таку мінімальну капіталізацію ринку українських відкритих інвестиційних фондів, перспективи в публічного ринку ІСІ через 2-3 роки при стабільній економічній і політичній ситуації в країні будуть, безсумнівно, більш вражаючими.
Протягом останніх декілька місяців в Україні спостерігається своєрідний бум продажу фінансових установ найбільшим західноєвропейським банкам, що в найближчому майбутньому приведе до зниження вартості кредитних ресурсів, а значить і до зниження ставок по депозитах. Ще однією стимулюючою умовою є більш високий рівень прибутковості на фондовому ринку в порівнянні з альтернативними ринками інвестування.
Ситуація з прибутковістю публічних фондів в Україні могла бути ще кращою, але на жаль, доводиться констатувати, що російське законодавство, яке регламентуює діяльність публічних ІСІ значно "демократичніше" від українського.
Для українських ІСІ характерна ціла низка законодавчих норм, що істотно обмежують можливості розвитку цього бізнесу в Україні. До таких обмежень, насамперед, відноситься неможливість фізичною особою інвестувати в цінні папери венчурних фондів і тверда структура диверсифікованості активів для публічних фондів при недостатньо розвинутому і ліквідному публічному фондовому ринку України. Крім цього українські компанії з управління активами, маючи законодавче право тримати в портфелі керованих ними ІСІ цінні папери закордонних емітентів, не можуть здійснювати такі операції на практиці.
Сьогодні у парламенті знаходяться зміни до Закону України "Про ІСІ (пайових і корпоративних інвестиційних фондів)", що дають більше волі для формування структури активів диверсифікованих фондів, але звичайно не вирішують питання наповнюваності інвестиційних портфелів цих ІСІ.
Цю проблему має, насамперед, вирішити Закон "Про акціонерні товариства", оскільки на сьогоднішній день українські емітенти не зацікавлені виходити на публічний фондовий ринок і залучати кошти шляхом відкритого публічного розміщення своїх акцій (ІPO). Сьогодні усі додаткові емісії в акціонерних товариствах здійснюються за номінальною вартістю, оскільки емісійний доход підлягає оподаткуванню. Вже в достатньо великої групи публічних компаній, що торгуються у ПФТС, різниця між ринковою вартістю і номінальною значно відрізняється (наприклад, у ВАТ "Укрнафта" номінальна вартість 0,25 грн., а поточна ринкова - понад 300 грн. за акцію).
Якщо держава в особі уповноважених органів зможе створити механізми, що будуть стимулювати акціонерні товариства виводити свої акції для залучення інвестиційного ресурсу на вітчизняний фондовий ринок (а не на торгівельні майданчики Європи) - це одразу дозволить вирішити проблему формування активів інвестиційних портфелів відкритих та інтервальних ІСІ та НПФ.
Проблема дефіциту ліквідних і дохідних інструментів є не тільки проблемою КУА, але й державних інститутів. У 2003 році в Україні був прийнятий Закон про НПФ, а починаючи з 2004 року, НПФ почали акумулювати кошти населення, які необхідно кудись розміщати. Основні напрямки - це депозити і фондовий ринок. Говорити про те, що банківські депозити дозволяють збільшувати дохід, у найближчому майбутньому вже не доведеться. У фондового ринку своя проблема - через недостатню кількість перспективних щодо прибутковості і ліквідності паперів у публічному обігу, він "перегрівається". Акції навіть найбільш цікавих емітентів через обмеженість вибору починають котируватися за цінами, що не відповідають результатам їхньої господарчо-фінансової діяльності. Незважаючи на те, що в Україні велика кількість відкритих акціонерних товариств, до лістингу ПФТС включено акції трохи більше 200 підприємств. Головним питанням є прийняття закону "Про акціонерні товариства", із внесенням відповідних змін у супутні законодавчі документи, зокрема, у Закон "Про оподаткування прибутку підприємств". Чим довше затягуватиметься вирішення цього питання, тим більше упущених можливостей буде й у залученні тих же внутрішніх інвестицій, і в ефективній роботі публічних ІСІ, і в реалізації пенсійної реформи.
Ще однією серйозною проблемою є виправленя вад чинного законодавства, що стосуються придбання НПФ і диверсифікованих ІСІ тільки тих цінних паперів, що пройшли рейтингування. Причому стосується це не тільки випусків цінних паперів, але й емітентів. Сьогодні таким вимогам відповідає не більше двох десятків цінних паперів в Україні, причому половина з них не котируються на фондових майданчиках країни. Впроваджувати вимоги до інституціональних інвесторів щодо використання "рейтингованих" інструментів слід лише тоді, коли кількість таких інструментів дозволить здійснювати якісну диверсифікованість. Відстрочка в часі введення згаданих норм може виявитися не ефективною, тому що ніщо не змусить емітента пройти процедуру рейтингування.
Надання інституціональним інвесторам можливості виходу на закордонні фондові ринки також послабить вплив недостачі місцевих інструментів, але тут питання впирається як у законодавчу базу (цінні папери закордонних емітентів повинні одразу котируватися на декількох провідних світових майданчиках, що практично неможливо). Так технічними можливостями і бажанням проводити роботу з організації міжнародних розрахунково-клірингових операцій вітчизняним Національним депозитарієм.
Що стосується безпосередньо публічного ринку цінних паперів України, то за останні кілька років він зробив певні кроки вперед.
За свою вже більш ніж десятилітню історію наш фондовий ринок переживав як злети, так і падіння, при цьому, можна сказати, що він стоїчно пережив складний 2005 рік. Більше того, результати минулого 2005 року на фондовому ринку України при всіх існуючих політичних і економічних ризиках можна вважати непоганими. За рік обсяг торгів на провідному публічному ринку країни в ПФТС виріс майже на 110%. Якщо в 2004 році загальна грошова маса укладених угод склала трохи більше 7 млрд. грн., то на кінець 2005 року цінних паперів наторгували вже на 14,72 млрд. гривень.
Індекс ПФТС із початку 2005 року виріс більш ніж на 35 % (у 2004 році зростання індексу склало майже 230%). Різницю майже в 200% звичайно можна сприймати як безумовний провал, але якщо подивитися на ситуацію об'єктивно, то виявиться, що це зовсім не так.
Індекс ПФТС відображає зміни вартості акцій, що насамперед входять у перший рівень лістингу, а тут ситуація у минулому році була не найкраща. Якщо в 2004 році в основному зростали акції паливно-енергетичних компаній та металургії і їхнє зростання за підсумками року склало кілька десятків, а то й сотень відсотків (акції емітентів з цієї групи складають основну оцінну масу індексу ПФТС). То в 2005 році ситуація докорінно змінилася, електроенергетика стабілізувалася – середнє зростання котирувань акцій склало не більше 10-15% за рік, а металургія взагалі "подешевіла" на 15-25% у залежності від емітента. За минулий рік на ринку акцій відбулися серйозні зміни "центра прибутковості" - максимальна прибутковість з першого рівня лістингу перемістилася в другий і третій ешелон цінних паперів, що котируються у ПФТС насамперед, у коксохімію, гірничо-збагачувальну галузь і нафтопереробку.
Крім того, до кінця минулого року ринок акцій впевнено відвойовував позиції в ринку облігацій, насамперед муніципальних.
Основна причина переміщення активності торгів на ринок акцій - зниження наприкінці 2005 року привабливості корпоративних і муніципальних паперів. В останні кілька тижнів минулого року загальною тенденцією стало збільшення ставок по короткострокових банківських депозитах до 16-18 % річних. Знову ж у листопаді-грудні для багатьох емітентів облігацій наблизився строк оферти. В результаті цього, для того щоб хоч якимось чином, забезпечити ліквідність своїх паперів, при наявності такого серйозного конкурента, як менш ризикові банківські депозити, емітенти були змушені по своїх облігаціях або залишати ставки купонних виплат на колишньому рівні, або знижувати їх не більше ніж на 1-2%.
Існуюча сьогодні краща прибутковість по корпоративних облігаціях, яку можна порівняти з банківськими депозитами, знаходиться в діапазоні 14-17% річних. По муніципальних облігаціях середня прибутковість ще нижче на рівні 10-13 % річних. При таких процентних ставках ці папери можуть бути необхідні тільки для диверсифікованості інвестиційних портфелів (насамперед, для інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів). При аналогічних процентних ставках банківські депозити, як менш ризикові вкладення коштів, мають значну перевагу на період до одного року. Держоблігації в 2006 році можуть бути цікаві, насамперед, нерезидентам. Прибутковість на рівні 7-9% річних, навряд чи зможе стати привабливою для внутрішнього портфельного інвестора.
Узагальнюючи результати роботи організованого фондового ринку в 2005 році можна відзначити, що гегемонія ринку корпоративних і муніципальних облігацій 2004 року, у 2005 році була значно скоригована.
У структурі публічних торгів, найбільший прогрес відбувся в торгівлі державними цінними паперами. За підсумками 2005 року ринок державних облігацій зайняв понад 27% усього торгівельного обсягу ПФТС, збільшившись майже в 7 разів з 658,91 млн. грн. у 2004 році до 3,99 млрд. грн. у 2005 році. Тут лідерами торгів у 2005 році стали державні ОВДП із терміном погашення в грудні 2009 року (обсяг торгів - 1,4 млрд. грн.) і державні ОВДП із терміном погашення в листопаді 2006 року (обсяг торгів - 1,34 млрд. грн.).
Торги корпоративними облігаціями до кінця минулого року виросли більш ніж на 2,2 млрд. грн. - до 6,52 млрд. грн. Незважаючи на введення в лістинг ПФТС протягом 2005 року майже 60 нових випусків корпоративних облігацій, цей вид паперів у минулому році втратив свої лідируючі позиції в Першій фондовій торгівельнійій системі. Якщо до кінця 2004 року обсяг торгів корпоративними облігаціями складав 4,39 млрд. грн., що займало більше 62% всіх угод у ПФТС за підсумками 2004 року, то вже в 2005 році їхня кількість склала трохи більше 44% у структурі торгів ПФТС.
Найгіршою в 2005 році була справа з муніципальними паперами. У 2004 році в лістингу ПФТС було всього декілька паперів такого виду, торги з якими пройшли на суму 886,7 млн. грн., що складало 12,5% всього обсягу угод у ПФТС. У 2005 році лістинг муніципальних паперів потроївся, а обсяги торгів відносно минулого року скоротилися майже на третину (обсяг торгів - 668,74 млн. грн.).
Обсяг торгів на ринку акцій, за підсумками 2005 року виріс більш ніж на 2,3 млрд. грн., досягши 3,43 млрд. грн. (23,33% від загального обсягу торгів у ПФТС) при цьому найвищих результатів торгівля акціями досягла в останній місяць минулого року. У результаті майже кожна третя угода з акціями в 2005 році була укладена саме в грудні.
Аналізуючи ситуацію на ринку акцій у 2005 році в ПФТС можна констатувати той факт, що висока прибутковість у минулому році мала місце тільки серед акцій 2 і 3 ешелону цінних паперів.
Але й тут не все так просто. Якщо до кінця 2004 року найбільш популярними були акції металургійних підприємств, то вже в кінці минулого року найбільшим попитом користувалися цінні папери коксохімічних підприємств. Для прикладу, за 2005 рік, у середньому акції металургійних підприємств (крім акцій ВАТ "Донецький металургійний завод", по яких зростання склало до 60% річних), втратили від 5% (ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Маріупольський металургійний завод ім. Ілліча") до 25% (ВАТ "Азовсталь") своєї минулорічної вартості.

Водночас котирування попиту на акції підприємств коксохімічної промисловості в 2005 році, за винятком ВАТ "Алчевський коксохімічний завод" (тут зростання склало до 100 %), у середньому виросли на 2000-3000%.
Суперечлива ситуація з "популярністю" паперів склалася серед акцій електроенергетики. Якщо по акціях ВАТ "Західенерго", ВАТ "Донбасенерго" і ВАТ "Київенерго" за минулий рік усереднене зростання котирувань склало від 10 до 25% у залежності від емітента, то з акціями ВАТ "Донбасенерго" і ВАТ "Центренерго" відбулося зниження. Кращі котирування на купівлю акцій ВАТ "Центренерго" за рік знизились на 16,90% (2,95 грн. за акцію), котирування на продаж акцій стали менше на 38 % (3,10 грн. за акцію), остання угода у минулому році пройшла за ціною 3,0 грн. (+7,14%) за одну акцію. Обсяг торгів за 2005 рік склав 20,67 млн. грн., спред по котируваннях - 5,08 %.
У 2006 році акції, що стосуються генеруючої електроенергетики, найменше піддавалася коливанням і за винятком акцій ВАТ "Київенерго", що подешевіли на 10%, з початку року виросли від 27 % (ВАТ "Західенерго") до 72% (ВАТ "Центренерго").
Значно змінилася ситуація за три останніх роки й у відношенні обсягу торгів акцій, що входять в індексний кошик ПФТС до загального обсягу торгів на ринку акцій. З 1 травня 2006 року індекс ПФТС містить в собі 12 емітентів, з яких більше половини дотепер цілком контролюються державою. До травня 2006 року в кошик ПФТС входили акції тільки 10 емітентів. А восени додали ще двох емітентів, і тепер індексний кошик ПФТС представляє акції 14 емітентів. Починаючи з 2005 року індекс ПФТС не досить коректно відображав поведінку всього ринку цінних паперів України. Так цього року акції державних підприємств, представлених в індексі ПФТС, дійсно є більш стабільними і прогнозованими у своїй поведінці. Більше того, половина з них відносяться до підприємств ПЕК, що через зростання енергетичної складової в собівартості українських товарів сприяє привабливості цього сегмента ринку для інвестицій. Проте, ринкова поведінка цих акцій не може об'єктивно відображати динаміку руху котирувань усього ринку цінних паперів у ПФТС. Обсяг торгів з "блакитними фішками" в останні два роки складає тільки четверту частину від усього ринку акцій у торгівельній системі, тому для об'єктивної картини індикаторами індексного кошика мають бути як мінімум 20-25 емітентів з різних галузей української економіки. Тільки тоді загальна картина фондового ринку буде більш реальною.



Що ж представляє публічний фондовий ринок України на сьогоднішній день?
Організований фондовий ринок, зосереджений у ПФТС, у жовтні 2006 року відзначив перший місяць своєї роботи без урахування односторонніх угод у торгівельній системі. Безумовно, після вступу в силу нових правил торгів змінилися як структура, так і динаміка торгів цінними паперами в ПФТС. До скасування односторонніх угод, що перестали реєструватися з 11 вересня, пройшло рівно 8 місяців з першої торгівельної сесії поточного року (перша торгівельна сесія цього року відбулася 10 січня) і до 10 вересня включно. Протягом цього періоду загальний обсяг торгів у ПФТС досяг 22,7 млрд. грн.
Як результат, середньомісячний обсяг торгів у ПФТС за цей час склав 2,84 млрд. грн., а середньотижневий торгівельний обсяг за 35 тижнів (з 10 січня по 10 вересня) - 647,62 млн. грн., що у свою чергу розподілився між ринками цінних паперів ПФТС у такий спосіб:
- на ринку державних цінних паперів - 234,58 млн. грн.
- на ринку муніципальних облігацій - 19,26 млн. грн.
- на ринку корпоративних бондів - 250,76 млн. грн.
- на ринку акцій - 138,16 млн. грн.
- на ринку ІСІ, КУА - 4,86 млн. грн.
За період з 11 вересня і по 11 жовтня включно, обсяг торгів у ПФТС склав 1,52 млрд. грн.
Наш вітчизняний ринок, хоч і стає з часом все більше "зв'язаним" з міжнародними ринками цінних паперів, проте, дотепер залишається меншим від інших ринків, що розвиваються, підлягає загальносистемним коливанням, характерним для відкритих економік. При цьому основною причиною слабкої залежності від загальносвітових тенденцій є недостатня ліквідність вітчизняного ринку і занадто велика політична складова, котра, на жаль, в основному і визначає левину частку динаміки поведінки публічного ринку цінних паперів. З майже 220 підприємств емітентів акцій, що котируються зараз у системі ПФТС, паперами, що активно торгуються, є акції трьох-чотирьох десятків емітентів. На закордонних фондових майданчиках керуючі компанії змушені більш оперативно реагувати на будь-які зміни у світовій кон'юнктурі товарів і послуг і більш динамічно проводити корекцію керованих ними інвестиційних портфелів, оскільки ліквідні папери там вважаються не на десятки, а на сотні позицій. В Україні ситуація на фондовому ринку розвивається, як правило менш динамічно і драматично. А от національною особливістю і головним подразником як мінімум останніх двох років для українського ринку цінних паперів, є, насамперед, політичні події. Вирішення політичних питань у країні має більш вагому складову, ніж будь-якої позитивної чи негативної світової тенденції. Як правило, на внутрішньополітичну новину наш фондовий ринок реагує дуже швидко, на відміну від можливих системних змін в галузях, пов'язаних з ціноутворенням на міжнародних ринках, де затримка реакції може складати від декількох днів до декількох тижнів, у залежності від галузі.
Сьогодні будувати прогноз поведінки вітчизняного ринку навіть на найближчі декілька місяців, дійсно дуже складно. Значення індикатора завдяки позитивним новинам може підштовхнути індекс ПФТС до нових історичних оцінок (рекорд був установлений 12 травня 2006 року, коли індекс ПФТС досяг оцінки в 464,81 індексних пункти). Відсутність розуміння серед політичних сил і небажання бачити проблеми міноритарних акціонерів, призведе до апатії фондового ринку, а значення індексу коливатиметься в діапазоні 400 пунктів. Гостра політична чи економічна криза може взагалі спровокувати український ринок цінних паперів до серйозної корекції і тоді індикатор українського ринку цінних паперів може знизитися до оцінки в 350 пунктів.
Підводячи підсумок, можна сказати наступне. Поки в Україні не буде створена нова законодавча база, що цілком упорядкує взаємини між акціонерами, чітко пропише механізм проведінки додаткових емісій цінних паперів, безумовний викуп акцій акціонерним товариством за публічною ринковою вартістю в результаті будь-яких реорганізаційних дій у суспільстві, а також не буде проведена лібералізація оподатковування під час проведення додаткових емісій, ліквідний і ефективний фондовий ринок у нас побудовано не буде. Хоча в Україні є всі передумови для формування інвестиційно-привабливого ринку цінних паперів.
Державі в особі уповноважених органів цілком під силу створити механізми, що будуть стимулювати акціонерні товариства виводити свої акції для залучення інвестиційного ресурсу на вітчизняний публічний фондовий ринок, а не на торгівельні майданчики Європи, що відразу дозволить багато в чому вирішити проблему формування інвестиційних портфелів ІСІ та НПФ.
На сьогоднішній день усі додаткові емісії здійснюються за номінальною вартістю, оскільки емісійний дохід по окремих законодавчих актах підлягає оподаткуванню. Вже в досить великої групи публічних компаній у ПФТС різниця між ринковою вартістю і номінальною значно відрізняється. Якщо усунути різночитання щодо цього питання з українського законодавства, у вітчизняних підприємств з'явиться дешевий і економічно обґрунтований інструмент для залучення інвестицій в акціонерний капітал.
Створення стандартів професійної діяльності в галузі інвестиційного бізнесу і корпоративного управління, у тому числі через створення штатної структури в особі "корпоративного секретаря", також значно поліпшить як взаємини серед акціонерів, так у цілому підніме статус вітчизняного фондового ринку.
Популяризація діяльності фондового ринку, ІСІ та НПФ, як безпосередньо професійними учасниками ринку цінних паперів, їхніми саморегулівними організаціями, так і профільними регуляторами країни допоможе створити відповідний інформаційний простір, що надасть можливість об'єктивно оцінювати ефективність ринку цінних паперів громадянами України.
Найважливішим є те, що в цій роботі повинні взяти активну участь усі - і представники бізнесу, і профільні міністерства, і уряд, і парламент. Тільки тоді з цього буде позитивний ефект як для фондового ринку, так і в цілому для економіки країни і її громадян.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"