інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку у нових законодавчих умовах

М. Непран
Керівник апарату Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку


Одним з пріоритетних завдань фондового ринку і на сьогодні залишається збільшення обсягів залучення грошових ресурсів, які спрямовуються в реальний сектор економіки України. Зокрема це стосується:
1) залучення через фондовий ринок інвестицій в реальний сектор економіки в обсягах, які б забезпечували його потреби (на рівні розширеного відтворення); хоча на даному етапі економічного розвитку держави, скоріш за все треба вирішувати не суто інвестиційні питання, які пов’язані з наступними грошовими виплатами, а більшу увагу приділяти інноваційним проектам, що сприяли б підвищенню ринкової капіталізації за умов зниження рівня ризиків та волатильності ринків;
2) сприяння зростанню питомої ваги корпоративних цінних паперів, розвиток ринків нових фінансових інструментів, зокрема інноваційного ринку деривативів;
3) підвищення ролі внутрішніх інвесторів - громадян та інституційних інвесторів (пенсійних і інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);
4) створення нормальних умов для реалізації національних інвестиційних можливостей і сприяння залученню зовнішніх інвестицій;
Зазначені питання здебільшого можуть бути вирішені шляхом вдосконалення, з дотримання європейських норм та найкращої світової практики, законодавчої та нормативної бази щодо засад державного регулювання ринку цінних паперів, підвищення ролі регульованих ринків фінансових інструментів. Основним досягненням в цьому аспекті був, безумовно, прийнятий в цьому році ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок».
Це раз проаналізуємо деякі цифри, які характеризують загальний стан фондового ринку у період січня-квітня 2006 року усвідомлюючи при цьому, що тенденції, які можна прогнозувати на підставі статистичних даних, відтворюють певні паритети між законодавчим забезпеченням та реаліями, що склались в економіці в цілому та на фондовому ринку зокрема.
Протягом січня-квітня 2006 року загальний обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, становив 15,95 млрд. грн. (без вирахування скасованих випусків).
Протягом січня-квітня 2006 року сумарна вартість зареєстрованих центральним апаратом Комісії випусків акцій, що випускаються з метою залучення коштів відкритими та закритими акціонерними товариствами (Положення 07-01/98 та Рішення 167/02), становила 9,07 млрд. грн. (або 56,86% від загального обсягу зареєстрованих випусків за цей період).
Отже, порівняно з відповідним періодом 2004 року впродовж 2005 - 2006 рр. структура зареєстрованих випусків акцій (за положеннями) суттєво змінилась у бік зменшення частки випусків акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, а також акціонерних товариств, що створюються шляхом заснування органом, уповноваженим управляти об’єктами державної власності, та холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації.
Зазначені процеси, безумовно, свідчать про завершення масової приватизації об’єктів державної власності. Нажаль реєстрація нових випусків акцій відбувається у більшості випадків задля перерозподілу власності в акціонерних товариствах на користь власників крупних пакетів акцій та/або їх консолідації.
Про завершення приватизаційних процесів
свідчить також зростання ринку корпоративних облігацій.
Протягом січня-квітня 2006 року Комісією зареєстровано 178 випусків облігацій на суму 5,5 млрд. грн. Обсяг зареєстрованих облігацій у січні-квітні 2006 року збільшився на 3,05 млрд. грн. порівняно з відповідним періодом 2005 року (січнь-квітнь 2005 року – 2,45 млрд. грн.).
Крім того, протягом січня-квітня 2006 року Комісією зареєстровано 2 випуски облігацій місцевої позики: Одеської міської ради та Івано-Франківської міської ради на суму 5,0 млн. грн. та 5,5 млн. грн. відповідно.
В нещодавно прийнятому ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» прописана норма, яка обмежує максимальний обсяг емісії для будь-якої юридичної особи, а не тільки для акціонерного товариства, як було раніше, на рівні трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Це дозволить запобігти негативним явищам щодо випуску облігацій, які нещодавно мали місце.
Згідно з новим ЗУ законодавчо закріплена можливість номінувати облігації як в гривні, так і в іноземній валюті, що створює умови для підприємств та муніципалітетів безпосередньо здійснювати зовнішні запозичення через розміщення облігацій, номінованих в іноземній валюті, за межами України.
Однак, з метою дотримання зобов’язань щодо випуску облігацій місцевими органами при зміні складу та керівництва рад з метою захисту прав інвесторів ЗУ доцільно доповнити нормою про відповідальність виконавчих органів на місцевому рівні. Позитивному вирішенню зазначених завдань повинно сприяти запроваджене рейтингування емітентів облігацій і звичайно прийняття ЗУ “Про систему рейтингування”.
Норма ЗУ, яка передбачає, що виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюється грішми або державними облігаціями інших видів за згодою сторін. Таким чином, державі надані права, яких позбавлені інші емітенти і такий підхід містить у собі певну загрозу.
Щодо інших фінансових інструментів:
- протягом січня-квітня 2006 року Комісією зареєстровано 51 випуск інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами на суму 3,16 млрд. грн. та 6 випусків акцій корпоративних інвестиційними фондами на суму 221,0 млн. грн.;
- станом на 01.04.2006 р. Комісією зареєстровано випусків опціонів на суму 470,97 млн. грн. Протягом І кварталу 2006 року випуски опціонів Комісією не зареєстровано.
Станом на 17.03.2006 р. Комісією зареєстровано випуск сертифікатів фонду операцій з нерухомістю, що випускаються в бездокументарній формі, інформацію про їх випуск та проспект емісії 2 фінансовим установам:
- ТОВ «Нова фінансова компанія» за загальну суму 21,0 млн. грн., у кількості 21 тис. шт., номінальною вартістю 1000 грн.;
- АБ «Таврика» на загальну суму 20,0 млн. грн., у кількості 20 тис. шт., номінальною вартістю 1000 грн.
У 2005 року обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів становив 403,8 млрд. грн., що більше на 82,53 млрд. грн. ніж обсяг виконаних договорів у 2004 році. Найбільші обсяги виконаних договорів у 2005 році зафіксовано з акціями (179,79 млрд. грн.) та векселями (133,12 млрд. грн.).
У 2005 року на організаторах торгівлі обсяг виконаних договорів становив 16,4 млрд. грн. Це найбільший обсяг торгів, який зафіксовано на організаторах торгівлі за попередні роки.
Попри певні досягнення, використання механізмів національного ринку цінних паперів, пов’язаних з ризиками ліквідності, інфляції та інш., є значною перешкодою для вирішення через залучення інвестицій стратегічних завдань навіть найбільш потужних українських підприємств та призводять до пошуку інвесторів за межами України.
Однак особливо актуальними є ризики, пов’язані з недосконалістю законодавства з корпоративного управління та низької корпоративної культури менеджменту акціонерних товариств. Зокрема це рішення менеджменту щодо операційної та фінансової діяльності підприємства, спрямовані на задоволення потреб крупних та ігнорування міноритарних акціонерів шляхом реінвестування чистого прибутку і, відповідно, невиплатою дивідендів.
Аналіз виплати дивідендів за два попередні роки навіть в акціонерних товариствах, де держава має пакет акцій понад 30% від розміру статутного капіталу товариства свідчить, що виплата дивідендів є явищем, яке має місце радше як виняток аніж правило. Аналогічна ситуація має місце і в тих акціонерних товариствах, де державі належать від 51 до 100 відсотків статутного фонду (40 акціонерних товариств, в тому числі декілька великих з чистим прибутком декілька мільйонів гривень) Звідси проблема недонадходжень до держбюджету.
Характерними для постприватизаційного періоду діяльності підприємств є відчуження активів через створення підконтрольних менеджменту дочірніх структур без участі міноритарних акціонерів або розмиття активів шляхом додаткової емісії акцій без забезпечення можливості дрібним акціонерам взяти участь у підписці тощо і, відповідно, завданням держави є захист прав акціонерів у випадку, зокрема, реструктуризації підприємств.
Ці питання набули резонансу в зв’язку з допемісією ВАТ “Запоріжсталь”, пов’язаною з реорганізацію акціонерного товариства через приєднання дочірніх структур та аналогічних процесів, які, мабуть. слід очікувати в зв’язку з проведенням загальних зборів у АТ “Азовсталь”, що плануються.
У випадку ВАТ “Запоріжсталь” реорганізація позначилась на курсовій вартості акцій, яка знизилась на порядок.
З метою зняття протистояння між мажоритарними та міноритарними акціонерами, в разі, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію або затвердження договору про приєднання і звернулись до товариства з письмовою заявою про викуп акцій, Комісія розробила нормативний документ, яким зобов’язує здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів. В цьому документі встановлюється порядок розрахунку ціни викупу акцій та/або відшкодування можливих збитків акціонерів внаслідок реорганізації, розмір яких розраховується за методикою, що схвалюється рішенням Комісії.
Додатковий випуск акцій, який є одним з джерел залучення інвестицій, супроводжується збільшенням розміру статутного капіталу і може призвести до зменшення державної частки у статутному фонді товариства у разі, якщо держава не бере участі у придбанні акцій додаткового випуску.
Для забезпечення захисту законних інтересів держави під час проведення додаткового випуску акцій та недопущення зменшення державної частки Комісія отримує доручення Уряду. Однак, у разі відповідності дій емітента при збільшенні статутного фонду вимогам чинного законодавства, Комісія не має підстав для відмови в реєстрації додаткового випуску акцій, що призводить до зменшення частки держави у статутному фонді таких товариств. Як приклад. ситуація з ВАТ НАСК «Оранта», коли в результаті зареєстрованої Комісією додаткової емісії доля держави у акціонерному товаристві «Оранта» може з 25% знизитись до 14%.
Дискусії серед державних органів виконавчої влади щодо розмиття пакетів акцій та захисту інтересів акціонерів, зокрема держави, в корпораціях при додаткових емісіях повинні бути завершені шляхом, принаймні, складання державою переліку акціонерних товариств, у яких держава має намір зберегти розмір частки у статутному фонді та передбачити в Державному бюджеті України на відповідний рік кошти, необхідні для формування статутних фондів. В іншому випадку доцільно розглянути можливість продажу акцій, що належать державі, на біржах або через аукціони. З такою пропозицією Комісія нещодавно звернулась до КМУ.
Найбільш гострими питаннями дотримання стандартів корпоративного управління в Україні до останнього часу залишались: прозорість структури акціонерів та рівень розкриття інформації.
Недостатнє законодавче врегулювання питання розкриття інформації призводило до того, що акціонери та потенційні інвестори не могли отримати достовірну та вичерпну інформацію про діяльність товариства. Відсутність такої інформації негативно впливала на прийняття інвесторами рішень щодо придбання або відчуження цінних паперів та призводило до погіршення інвестиційної привабливості як конкретних підприємств, так і України в цілому.
Діюче законодавство України не містило норм щодо регулювання використання інсайдерської інформації, що могло значно вплинути на ринкову вартість цінних паперів та розмір доходу за ними.
Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" до деякої міри розв’язав ці питання, оскільки передбачає запровадження системи розкриття інформації, яка охоплює всіх його учасників, і визначення обов'язкового обсягу, термінів і способів розкриття інформації про діяльність акціонерних товариств та професійних учасників ринку цінних паперів; встановлює норму щодо обов'язкового розкриття ДКЦПФР інформації про власників великих пакетів акцій (десять та більше відсотків від розміру статутного фонду); порядок розкриття інформації про облік іменних цінних паперів учасниками Національної депозитарної системи.
Крім того, в ЗУ визначається поняття "інсайдера" та "інсайдерської інформації" (хоча існує потреба у встановленні критеріїв віднесення до інсайдерської інформації), встановлюються норми і обмеження, що регулюють використання інсайдерської інформації при укладанні договорів щодо фінансових інструментів, що має безпосередній вплив на встановлення їх курсової вартості.
Актуальність питання чіткого виконання критеріїв інсайдерської інформації набуло практичного наповнення в зв’язку з корпоративними подіями, пов’язаними з Запоріжсталлю та Азовсталлю.
До деякої міри вдалось вирішити проблему розмивання часток дрібних акціонерів під час деномінації акцій акціонерного товариства, яке на сьогодні, ні Законом України "Про господарські товариства", ні в Цивільним чи Господарським кодексом не врегульовано. Наслідком такої законодавчої невизначеності було абсолютно брутальне позбавлення прав власності на акції дрібних акціонерів, при чому не тільки фізичних, але й юридичних осіб. Особливо це стосувалось великих акціонерних товариств, кількість акціонерів яких становить декілька тисяч осіб. Шляхом до нормативних актів Комісії (внесення змін та доповнень Положення 125 про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду).
Проте комплексно вирішити широке коло питань корпоративного управління, здійснити захист інтересів держави і дрібних акціонерів, встановити світові стандарти корпоративного управління можливо лише шляхом прийняття ЗУ «Про акціонерні товариства».
Станом на 30.04.2006 р. кількість професійних учасників, які мають ліцензію на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, становила 1 521, в тому числі Комісією видано:
- 800 ліцензій на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів (торгівля цінними паперами);
- 172 ліцензій на здійснення депозитарної діяльності зберігачам цінних паперів;
- 355 ліцензій на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
- 182 ліцензій на здійснення діяльності з управління активами;
- 10 ліцензій на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів (8 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи);
- 1 ліцензію на здійснення розрахунково-клірингової діяльності за угодами щодо цінних паперів,
- 1 ліцензію на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.
Банківські установи займають особливе місце серед професійних учасників ринку капіталу.
З урахуванням суміщення певних видів професійної діяльності окремими професійними учасниками ринку цінних паперів їх кількість станом на 30.04.2006р. становить 1 314 (в тому числі: 171 учасник є торговцем-зберігачем, серед яких 95 банків, в тому числі: 34 учасники є торговці-зберігачі-реєстратори, серед яких 28 банків; 1 депозитарій має ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність).
Станом на 31.03.2006 р. кількість корпоративних та пайових інвестиційних фондів зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування становила 329 інститутів спільного інвестування.
За період січень-березень 2006 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування 46 інститутів спільного інвестування, з них: 35 пайових інвестиційних фондів та 11 корпоративних інвестиційних фондів.
Протягом 2005 року зареєстровано 152 випуски інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами - на суму 23,06 млрд. грн.
Протягом 2005 року Комісією зареєстровано 29 випусків акцій корпоративними інвестиційними фондами – на суму 836,86 млн. грн.
Станом на 31.12.2005 р. 159 компаній з управління активами мали ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів – діяльність з управління активами.
23 КУА надали адміністративні дані щодо управління активами 40 інститутами спільного інвестування.
За станом на 31.12.2005 р. ІСІ провадили свою діяльність в 7 областях України, найбільша кількість ІСІ зосереджена в Київській області – 24.
Значну кількість професійних учасників капіталу має обслуговувати інфраструктура, вдосконалення якої пов’язано з розвитком Національної депозитарної системи України, до прямих учасників якої ЗУ віднесені реєстратори, зберігачі та депозитарії, які за наявності ліцензії можуть здійснювати розрахунково-клірингову діяльність.
Опосередкованими учасниками Нацдепсистеми є організатори торгівлі цінними паперами – фондові біржі, торговці цінними паперами, банки та інші суб’єкти господарювання, які є емітентами цінних паперів.
Важливим елементом є розрахунково-клірингова діяльність яка до прийняття ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок «могла здійснюватись лише депозитаріями, а з прийняття ЗУ організатор торгівлі також має право на отримання ліцензії на проведення розрахунково-клірингових операцій не лише з цінними паперами, але й іншими фінансовими інструментами (похідні, інструменти грошового обігу тощо). ЗУ встановлює і відповідні вимоги до розміру власного капіталу щодо таких бірж - 6 млн.грн. та 3 млн.грн. для фондової біржі, яка не передбачає здійснення розрахунково-клірингової діяльності.
Хотілося б сподіватись, що зазначені зміни спрямують виконання більшості договорів на біржах в режим «поставки проти платежу» з гарантуванням здійснення грошових розрахунків.
Слід також при підготовці законопроекту «Про систему депозитарного обліку в Україні» передбачити надання біржам статусу прямих учасників депозитарної системи з метою узгодженості дій та створення прозорого ринку, що підвисить його привабливість для іноземних та вітчизняних інвесторів.

Суттєві проблеми існують в Україні в зв’язку з специфікою функціонування системи обліку прав власності., яка поєднує два підходи, що технологічно між собою неузгоджені: реєстри власників іменних документарних цінних паперів і облікові реєстри власників бездокументарних цінних паперів, виконуючи одну й ту саму функцію ведуться по-різному. Монопольне право реєстратора на облік прав за цінними паперами та технологічні недоліки реєстраторської діяльності, відсутність системи централізованого архівування даних призводять до фальсифікації та дублювання реєстрів, внесення до них несанкціонованих змін, блокування проведення загальних зборів акціонерів тощо. Здебільшого це зумовлено застосуванням неправильного концептуального принципу щодо діяльності реєстраторів, які виявляються залежними від емітентів, оскільки на відміну від зберігачів забезпечують обіг цінних паперів на підставі договору з емітентами, а не з інвесторами, які є власниками цінних паперів.
Звичайно, комплексне вирішення цього питання можливе на рівні прийняття закону, який би передбачав створення єдиного центрального депозитарію цінних паперів з відповідними функціями та повноваженнями. Проте з метою запобігання злочинної практики подвійного ведення реєстрів Комісією розроблені заходи за наступними напрямами:

перший напрямок пов’язаний з діяльністю Комісії відповідно до її законних повноважень, а саме - по позови до суду, зупинення обігу цінних паперів проблемних емітентів, призначення тимчасових керуючих проблемних реєстраторів тощо;
другий напрямок направлені на запобігання реалізації злочинних схем та включає в себе:
- вдосконалення відповідних нормативно-правових актів;
- узгоджені дії органів виконавчої системи щодо механізму примусового вилучення реєстрів за рішеннями судів;
- виявлення комерційних структур, які здійснюють незаконну діяльність на ринку цінних паперів та порушення стосовно них кримінальних справ;
третій напрямок стосується прийняття судових рішень та ухвал, які є складовою частиною злочинних схем щодо перерозподілу власності акціонерних товариств, та включають в себе:
- необхідність роз’яснення Пленуму Верховного Суду України стосовно процедури розгляду справ, пов’язаних з веденням реєстрів власників іменних цінних паперів (зокрема, щодо кваліфікації суддів, обов’язковості здійснення професійної експертизи чи наявності висновку уповноваженого органу по такій справі та участь у процесі представника цього органу);
- порушення прокуратурою кримінальних справ щодо деяких суддів, причетних до реалізації злочинних схем на ринку цінних паперів;
- розгляд Комітетом правової політики Верховної Ради України питань щодо звільнення таких суддів з їх посад.
Врегулювання проблеми потребує підтримки Кабінету Міністрів України, Мін’юсту, Держкомпідприємництва, Генпрокуратури, СБУ, Верховного Суду, Комітету правової політики Верховної Ради України та народних депутатів України у зв’язку з необхідністю прийняття нової редакції Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»
ЗУ «Про ЦП та ФР» встановлено, що одним з видом професійної діяльності на ринку цінних паперів є діяльність з торгівлі цінними паперами, яка включає, 1) брокерську, 2)дилерську діяльність, 3) андеррайтинг та 4)діяльність з управління цінними паперами. ЗУ визначає суб’єктів, які можуть отримати ліцензію на здійснення діяльності з управління цінними паперами, предмет (цінні папери та грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, які належать установнику управління) та порядок здійснення такої діяльності (від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору в інтересах установника або визначених ним третіх осіб) , а також визначає осіб, які можуть бути набувачами таких послуг (юр. особи, крім держави, фіз.особи), та мінімальний розмір суми договору з одним клієнтом – фізичною особою (не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним зар.платам). ЗУ розмежовує діяльність торговця з управління цінними паперами (здійснює управління коштами індивідуального інвестора ), та діяльність з управління активами компанії з управління активами (інституційного інвестора – ІСІ або недержавного пенсійного фонду).
У зв’язку з розширенням повноважень та спрямованостю діяльності торговців цінними паперами законодавцем підвищені вимоги до статутного капіталу і встановлено, що він має бути сплачений виключно грошовими коштами (дилер – 120 тис.грн., брокер, управляючий цінними паперами – 300 тис.грн. та андерайтер – 600 тис.грн.), що, поряд з законодавчо закріпленою нормою обов’язковості здійснення брокерської діяльності на біржі, могло б призвести до природнього скорочення кількості брокерів, яких в державі забагато. Нажаль, ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» не вдалось унормувати такої вимоги. ЗУ не встановлена також вимога щодо обов’язковості здійснення андеррайтерської діяльності на біржі, а також про обов’язковість користування послугами андерайтера в разі перевищення певних порогових (верхніх) значень розміру емісії.
Отже, не подолана перешкода для ринкового визначення реальної справедливої ціни фінансового інструменту, а отже визначення справедливої ціни фінансового ресурсу, що є предметом вдосконалення ЗУ.
Практика країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою свідчить про те, що фондові біржі зберегли і утримують роль центральних інститутів ринків капіталу.
За результатами біржових торгів обраховуються показники динаміки курсових цін, індексів активності, ринкової капіталізації та ринкової вартості компаній. Зазначені показники характеризують рівень окремих галузей економіки та економіки в цілому, є орієнтиром для інвесторів у визначення спрямування інвестиційних потоків. На організованому ринку, представленому традиційними фондовими біржами та позабіржовими електронними комунікаційними мережами концентруються найбільш ліквідні цінні папери.
Отже, оскільки на законодавчому рівні не встановлено примусової норми щодо укладання угод щодо цінних паперів та фінансових інструментів саме на біржовому ринку, необхідно ще раз повернутися до розв’язання цієї проблеми і поряд з цим:
- внести зміни у систему оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів та фінансових інструментів на біржовому ринку, запроваджуючи пільгове оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів, здійснених на біржовому ринку або прийняття більш жорстких заходів з оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів на неорганізованому ринку цінних паперів;
- встановити вимоги щодо мінімального обсягу торгів фінансовими інструментами, що необхідний для виконання ліцензійних вимог на право провадження діяльності з організації торгівлі цінними паперами та торгівлі цінними паперами (зважаючи на занадто великі показники щодо кількості цих професіональних учасників фондового ринку);
- запровадити щоквартальне надання біржами бухгалтерських та фінансових звітів. інші матеріали, які б максимально розкривали інформацію про емітентів, цінні папери яких знаходяться в офіційному та неофіційному лістингах з метою широкого ознайомлення з ними потенційних інвесторів, законодавчо запровадити поняття «радника», обов’язки якого полягали б в наданні професіональних консультацій для таких інвесторів, особливо, дрібних, при бажанні придбати або той чи інший фінансовий інструмент.

В Україні спостерігається наступна ситуація – значна доля неорганізованого ринку, недостатня кількість інвестиційно привабливих цінних паперів, що знаходяться в обігу, та низька ліквідність організаційно оформлених ринків.
Згідно із статистичними даними обсяг торгів на ПФТС за січень-квітень 2006 року становив 99.07% від загального обсягу торгів на організаторах торгівлі за цей період. Порівняно з відповідним періодом 2005 року обсяг торгів на ПФТС збільшився на 2191, 55 млн.грн.
Завдання консолідації фондових бірж, окрім яких, згідно із Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок”, ніхто не може бути організатором торгівлі, ускладнює також закріплена цим же Законом норма про можливість створення фондової біржі як дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами. На сьогодні світова практика свідчить, що біржі, торговельні системи і інститути інфраструктури - депозитарії, клірингові установи тощо відходять від організаційно-правової форми асоціацій, перетворюючись у корпорації. Метою такого реформування є створення можливостей саме для консолідації інфраструктури, яка супроводжує глобальну інтеграцію фінансових ринків. Окрім того, створення біржі, як дочірнього підприємства асоціації, не кореспондується з нормою ЗУ про те, що кожен член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі. Отже, отримання ПФТС, якій невдовзі виповнюється 10 років, відповідної ліцензії та подальше її функціонування як біржі з дотриманням основних засад функціонування бірж як організаторів торгівлі доведе життєвість положень зазначеного ЗУ.
ЗУ містить прогресивну норму щодо обов’язковості участі професійних учасників фондового ринку в саморегулівних організаціях та пролонгованої на три роки норми щодо існування однієї саморегулівної організації з кожного виду профдіяльності за виключенням діяльності з організації торгівлі та депозитарної діяльності. Зазначені норми розширюють перспективи передачі регуляторних функцій держави об’єднанням професійних учасників фондового ринку, зареєстрованих Комісією як саморегулівні організації.
На завершення треба сказати, що новий ЗУ Про цінні папери та фондовий ринок – спричинив своєрідну «травневу революцію» на фондовому ринку.
Він легітимізував практику функціонування ринку цінних паперів, що склалась за весь період його існування, та відкрив нові горизонти його подальшого розвитку.
Проте Закон у подальшому потребує деталізації на рівні перегляду значного масиву існуючих та прийняття нових нормативних документів.
Водночас, розробка нових законів, що регулюють ринки капіталів, потребує врахування положень нового закону та, можливо, внесень змін та доповнень до нього.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"