інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Проблеми і перспективи розвитку вексельного обігу в Україні

Т. Рудненко
Начальник управління цінних паперів АУБ

Однією з головних проблем фінансового ринку України є незадовільний стан законодавства, що його регулює. У зв’язку з проголошеними векторами розвитку щодо вступу до СОТ та інтеграції у ЄС, ця проблема ще більше загострилась. Найбільш актуальною вона є для вексельного обігу в Україні. З моменту приєднання України до Женевських вексельних конвенцій у липні 1999 р. до сьогодні немає належної офіційної публікації тексту Женевських конвенцій та їх перекладу, а з національного законодавства, що регулює обіг векселів, не усунено положення, що суперечать цим конвенціям. Крім того, національне законодавство є негармонізованим і суперечливим. Це суттєво гальмує розвиток вексельного обігу в Україні та створює благодатне підґрунтя для фінансових зловживань з використанням векселів, які дискредитують цікавий і корисний фінансовий інструмент. Можливості векселя значною мірою є невикористаними. Внаслідок недостатньої обізнаності у вексельному праві та надмірної зарегульованості обігу вексель недостатньо використовується суб’єктами підприємницької діяльності для поповнення обігових коштів і не виконує одну з головних своїх функцій – “розшивки “ дебіторсько/кредиторської заборгованості (яка за даними Міністерства статистики станом на 01.03.2005 р. складає відповідно 296,3/354,4 млрд. грн., з них векселями оформлено лише 14,8/38,5 млрд. грн.). Векселі мало використовуються у кредитних схемах. Практично не використовуються вексельні програми. Операції з векселями складають протягом останніх п’яти років 40–50% від загального обсягу торгових угод на фондовому ринку. У 2004 році за даними ДКЦПФР обсяг операцій з векселями склав більше 132 млрд. грн. (41% від загального обсягу). При цьому рішенням Комісії від 18.03.2002 р. №103 векселі було офіційно виключено з числа цінних паперів, що торгуються на організованих ринках.
У спадщину від режиму Кучми нам дісталося негативне ставлення до векселя як до інструменту зловживань і махінацій. Хоча насправді найбільш масштабні зловживання з векселями належать саме корупційній державній владі: це обіг енергетичних векселів з дисконтами до 80 %, який значною мірою відповідає за занепад енергетики; це сумнозвісний Укрспецфін з “чорною дірою" у бюджеті внаслідок обігу казначейських векселів у вигляді незаповнених бланків з актами прийому-передачі, де до сум дописувались нулі; це залікові вексельні схеми та інші.
Дискредитація векселя як фінансового інструменту практично призвела до різкого скорочення обсягів операцій з векселями та втрати професійних кадрів, зокрема, у банківській сфері внаслідок перекваліфікації на інші напрями банківської діяльності.
Але, в нових умовах, коли корупція проголошена поза законом, а розвиток економіки потребує великої кількості ресурсів, варто скористатися можливостями векселів, зокрема, для розвитку середнього та малого бізнесу в Україні.
Вексель є дуже цікавим фінансовим інструментом, який поєднує декілька функцій: цінного паперу (Закон України „Про цінні папери та фондову біржу"), боргового зобов’язання („Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", далі – Уніфікований закон) та платіжного інструменту (Закон України „Про банки і банківську діяльність"). Згідно з цими властивостями вексель може бути предметом угод купівлі-продажу, ним може бути оформлена існуюча заборгованість, він виконує функції платіжного інструмента та як ордерний цінний папір сприяє зменшенню дебіторсько-кредиторської заборгованості в країні.
Кредитна природа векселя дає можливість отримати товари, роботи, послуги з відстрочкою платежу, що фактично збільшує обігові кошти суб’єктів господарювання.
Уніфікований закон, запроваджений Женевськими конвенціями 1930 р., регулює випуск, обіг, погашення векселів та стягнення за векселем, а також повністю забезпечує права усіх сторін вексельного обігу (векселедавця, векселедержателя, платників за векселем, авалістів та акцептантів). Вексель істотно відрізняється від інших цінних паперів наявністю солідарної відповідальності за векселем усіх осіб, що поставили свій підпис на векселі. Це забезпечує його підвищену ліквідність завдяки можливості стягнення за векселем від найбільш платоспроможних з числа зобов’язаних за векселем осіб на вибір векселедержателя. Усі спірні питання мають розглядатися через суд. Вексель сплачується тільки у грошовий формі. Уніфікований закон передбачає беззаперечність оплати векселя платником добровільно або через суд.
Чинним законодавством, що регулює обіг векселів в Україні, передбачена видача векселя тільки за поставлені товари, надані послуги, виконані роботи – так звана „товарність" векселя. У більшості країн, що приєднались до Женевських конвенцій 1930 р., вимога товарності векселя відсутня, а випуск фінансових векселів законодавством дозволений. Законом України „Про обіг векселів в Україні" видача векселів банками під залучення пасивів була безпідставно припинена у 2000 р. За опротестованими векселями передбачений розгляд вексельних суперечок у суді за скороченою процедурою - протягом місяця. Стягнення за опротестованими у неплатежі чи неакцепті векселями може здійснюватися через виконавче провадження шляхом вчинення виконавчого напису на векселі.
Завдяки згаданим вище властивостям та за умов легітимного обігу, використання векселів може сприяти вирішенню проблем, що заважають розвитку економіки України (дивись схему).

1. Відсутність обігових коштів.
1.1. Вексель є короткостроковим фінансовим інструментом. Використання векселів усіма суб’єктами господарювання є альтернативою залучення короткострокових ресурсів для фінансування поточної діяльності, поповнення обігових коштів, покриття касових розривів. Найбільш актуально це для малого та середнього бізнесу, оскільки великі компанії можуть залучати значні ресурси під емісію облігацій. Фактично вексель дає можливість організувати виробництво з короткотерміновим циклом (бізнес) у кредит.
1.2. Залучення пасивів банками під фінансові векселі порівняно із залученням під депозитний договір або депозитний сертифікат має низку переваг:
- Вексель є більш привабливим для клієнтів інструментом, оскільки у випадку необхідності дозволяє використати ліквідний платіжний інструмент для поточної діяльності, одночасно зберігаючи доходність від вкладної операції.
- Вартість пасивів, залучених банками під фінансові векселі, менша від вартості пасивів, залучених під депозити. Це сприяє зниженню кредитних ставок.
- Випуск фінансових векселів банками не матиме інфляційних наслідків за умов їх видачі лише після зарахування залучених коштів на рахунок банку.
- За умов контролювання Національним банком України загального обсягу виданих банками фінансових векселів, ліквідності виданих векселів та надання дозволу банкам на випуск фінансових векселів у залежності від показників його ліквідності проблеми, пов’язані з обігом фінансових векселів, відсутні. Механізм мультиплікації шляхом надання позичальникам кредитів за рахунок залучених пасивів є однаковим як у випадку залучення коштів під депозит, так і при залученні їх під фінансовий вексель, і легко піддається контролю.
- Обіг ліквідних банківських векселів сприятиме зменшенню дебіторсько-кредиторської заборгованості в Україні.
- Внаслідок абсолютної ліквідності банківських векселів частка векселів, що знаходяться в тіньовому обігу, зменшуватиметься, оскільки не буде економічних передумов для уникнення солідарної відповідальності за векселем шляхом застосування бланкового індосаменту.
- Іноземні інвестори готові вкладати інвестиції в банківські векселі, вважаючи їх ліквідними цінними паперами.
1.3. Організація вексельних програм – один із шляхів систематичного поповнення суб’єктами господарювання власних обігових ресурсів на внутрішньому ринку. Вексельні програми – комплекс операцій з векселями на вибір суб’єкта господарювання, які здійснюються систематично і забезпечують оперативне вирішення поточних фінансових проблем. Вексельні програми можуть реалізовувати різні суб’єкти господарювання: великі та середні підприємства і компанії, муніципалітети та регіональні органи виконавчої влади. Для організації і реалізації вексельної програми підприємство повинно мати високий рівень корпоративної культури, фінансово і економічно грамотний менеджмент, чітку стратегію розвитку, стабільні грошові потоки, інформаційну прозорість діяльності підприємства, реальну фінансову звітність. Організація та реалізація вексельних програм переважно здійснюється за участю банків.
Публічна реалізація вексельних програм сприяє ефективному створенню позитивного інвестиційного іміджу суб’єкта господарювання, що забезпечує доступ до більш довгострокового і дешевого виду фінансування – облігаційних позик.
Вексельні залучення є одним із найбільших сегментів російського боргового ринку. За оцінкою Асоціації учасників вексельного ринку Росії (АУВЕР), векселі складають біля 33% від усіх публічних залучень, займаючи друге місце після державних, субфедеральних и муніципальних позик. Частка останніх – близько 47% від загального обсягу боргового ринку, який оцінюється сумою 0,9-1 трлн. рублів. Частка корпоративних позик у вигляді облігацій складає лише 20%. При цьому загальний обсяг усіх векселів, що знаходяться в обігу в Росії, в тому числі тих, що циркулюють у закритих розрахункових схемах, складає, за оцінкою АУВЕР, 1–1,3 трлн. рублів.
2. Висока вартість кредитних ресурсів зумовлена об’єктивними чинниками, такими як недовіра вкладників і поганий фінансовий стан позичальників, котрі не можна подолати швидко. Зниження вартості кредитних ресурсів можливе шляхом запровадження у розрахунки векселів.
Заміна грошових коштів, що надаються позичальнику як кредит, вексельними гарантіями банків за векселями позичальнику дає можливість (за рахунок меншої вартості гарантійних послуг у порівнянні з кредитними) знизити вартість запозичень на 30–50%. Особливо актуально це для сільськогосподарського виробництва.
Необхідні умови для фактичного зниження вартості запозичених ресурсів – активний обіг векселів, організація вексельних програм.
Запровадження нових банківських продуктів: авального та акцептного кредитування також сприятиме зниженню вартості запозичень за рахунок скорочення внутрішніх витрат банків завдяки поєднанню двох операцій: авалювання векселя та надання кредиту для наступної оплати векселя в одному договорі.
3. Обсяг дебіторсько-кредиторської заборгованості в країні перевищує ВВП (що тягне за собою низьку капіталізацію фондового ринку внаслідок недооцінки вартості компаній).
Вексельні розрахунки мають беззаперечні переваги і є безінфляційними. Вони значно скорочують неплатежі та сприяють пожвавленню економіки. Зниження обсягу дебіторсько-кредиторської заборгованості можна досягти шляхом:
- обігу банківських і корпоративних векселів;
- розробки за допомогою банків спеціальних схем і програм погашення заборгованості.
Результатом цієї роботи має стати підвищення вартості окремих компаній і збільшення рівня капіталізації фондового ринку в цілому.
Реалізація згаданих вище можливостей можлива лише за умов:
- приведення законодавства, що регулює вексельний обіг в Україні у відповідність до Женевських конвенцій 1930 р., до яких Україна приєдналась у липні 1999 р. (перелік заходів додається);
- зміни принципів оподаткування операцій з векселями;
- відновлення позитивного іміджу векселя та підвищення рівня обізнаності у вексельному праві учасників вексельного обігу.
Оскільки комерційні банки є активними гравцями на фондовому ринку, за ініціативою Асоціації та при її безпосередній участі спільно з НБУ протягом першої половини 2003 року тимчасовими робочими групами було проведено роботу з розробки комплексу заходів щодо покращення діяльності банків на фондовому ринку. Проект документу містив 5 розділів: щодо розвитку вексельного обігу; розвитку ринку облігацій суб’єктів підприємницької діяльності в Україні; збільшення ефективності процедур випуску та обігу акцій в Україні та покращення корпоративного управління; вдосконалення інфраструктури фондового ринку; розвитку ринку державних цінних паперів і розширення обсягів операцій банків із даним фінансовим інструментом. Асоціація координувала роботу груп за напрямами вексельного обігу та ринку облігацій.
Заходи, спрямовані на подолання проблем, що заважають розвитку вексельного ринку, передбачали:
- приведення національного законодавства, що регулює обіг векселів, у відповідність до Женевських вексельних конвенцій 1930 р.;
- гармонізацію національного законодавства;
- вдосконалення нормативної бази НБУ і ДКЦПФР з метою зниження непродуктивних витрат, спрощення та скорочення процедур проведення операцій і збільшення обсягів операцій;
- збільшення частки організованого фондового ринку України шляхом повернення на нього векселів та організації процедури торгів векселями.
За результатом всебічного узгодження проекту Заходів Національним банком України та Державною Комісією з цінних паперів і фондового ринку, проект “схуднув" на ¾, і перетворився на проект “Програми Розвитку фінансових інструментів фондового ринку в Україні". Документ вже прийнято на засіданні ДКЦПФР, але досі не затверджено Національним банком України.
Враховуючи наведене, Асоціація українських банків звернулась до Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В. з пропозицією реалізувати можливості векселя задля розвитку економіки. За дорученням Прем’єр-міністра питання було оперативно розглянуто Міністерством фінансів разом з ДКЦПФР та Національним банком України. Як повідомило Міністерство фінансів у своєму листі від 25.05.2005 р., Уряд підтримує позицію Асоціації українських банків щодо необхідності розвитку фондового ринку, в тому числі вексельного ринку України, і готовий взяти участь в опрацюванні відповідних пропозицій.
Отже, якщо раніше у вексельному обігу в Україні було більше проблем, ніж перспектив, то сподіватимемося, що відтепер, навпаки, проблем стане менше, а оптимізму і перспектив – більше.

Пропозиції щодо використання векселя як інструмента залучення на внутрішньому ринку ресурсів для розвитку економіки

© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"