інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Державне регулювання ринку корпоративних облігацій в Україні

За офіційними даними обсяги українського ринку корпоративних облігацій за минулий рік зросли вдвічі й досягли 5,2 млрд. грн.
Основною нормативно-правовою базою випуску та обігу корпоративних облігаційних позик є:
- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р., зі змінами і доповненнями;
- Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями;
- Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР;
- Положення про порядок випуску корпоративних облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 року. №№322, зі змінами;
- Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами і підприємствами – емітентами облігацій, ухвалене рішенням ДКЦПФР від 9 червня 1988 р. №72;
- Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами і підприємствами – емітентами облігацій, ухвалене рішенням ДКЦПФР від 10 лютого 2000 р. №5;
- Рішення ДКЦПФР №542 від 8 грудня 2004 р. “Про запровадження системи обов’язкового рейтингування суб’єктів та інструментів фондового ринку”.
Основа регулювання українського ринку корпоративних облігацій покладена в Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” (Закон), прийнятому в 1991 р. Згідно із Законом облігація – це цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує обов’язки емітента відшкодувати йому номінальну вартість цінного паперу у передбачений в ній термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян добровільно. Корпоративні облігації випускаються підприємствами всіх передбачених Законом форм, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не надають їх власникам прав на участь в управлінні підприємством.
Законом передбачено такі види облігацій, як іменні або на пред’явника, процентні і безпроцентні (цільові), з вільним обігом і з обмеженим колом обігу.
У Законі було передбачено основні обмеження для емітентів – акціонерних товариств при випуску облігацій. Таким підприємствам дозволено випускати облігації в обсязі, який не перевищує 25% від розміру статутного фонду, і тільки після повної оплати всіх випущених раніше акцій. Проте ця норма Закону суперечить ст. 158 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р., згідно з якою акціонерне товариство може випускати облігації на суму, що не перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, яке надається акціонерному товариству з цією метою третіми особами. З цього приводу є пояснення ДКЦПФР від 8 квітня 2004 р. №1, згідно з яким ДКЦПФР вважає, що учасники ринку повинні керуватись нормами Цивільного кодексу.
Закон забороняє випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, зазнаних у результаті господарської діяльності.
В Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” встановлено загальний порядок емісії корпоративних облігацій, купівлі облігацій і виплати доходів, визначено реквізити облігацій підприємств.
Особливу роль у формуванні ринку корпоративних облігацій в Україні відіграло внесення змін до Закону про оподаткування прибутку підприємств, відповідно до яких кошти, отримані шляхом емісії облігацій, не включаються у валовий дохід підприємства-емітента, а відсотки, що сплачуються емітентом за облігаціями, зараховуються до складу валових витрат підприємства в податковий період, протягом якого було здійснено виплату цих відсотків і, відповідно, зменшують суму оподатковуваного прибутку. Згідно з цими уточненнями організації отримали можливість позичати капітал на ринку корпоративних облігацій при рівні витрат, що зіставляються з іншими формами позик, а саме банківським кредитом.
Позитивну роль у формуванні та розвитку ринку корпоративних облігацій відіграла наявність необхідної правової бази. Детальний порядок випуску корпоративних облігацій подано в Положенні про порядок випуску корпоративних облігацій, що ухвалене рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 22.
В цьому положенні визначено поняття “андеррайтер”, “андеррайтинг”, поділено випуски облігацій на ті, що пропонуються для закритого і відкритого продажу, збільшено вимоги до розкриття емітентами інформації про фінансову діяльність компанії (а саме, передбачено обов’язкову публікацію фінансової звітності за останні три роки и за звітний квартал, що передує кварталу, в якому подаються документи для реєстрації випуску).
Основні вимоги до емісій корпоративних облігацій у Положенні ДКЦПФР такі:
1. Усі випуски корпоративних облігацій підлягають обов'язковій державній реєстрації. Розміщення, обіг, реклама цінних паперів, які не пройшли державну реєстрацію, не допускається.
2. Законодавством і нормативними правовими актами ДКЦПФР не передбачається обмежень на істотні параметри випусків корпоративних облігацій (терміни обігу, розміри купонного доходу, купонний період, наявність і форма забезпечення зобов'язань емітентів за облігаціями, індексація номінальної вартості).
3. Майже не існує обмежень на інвесторів, які вправі здобувати корпоративні облігації (крім закритих випусків, де коло інвесторів обмежене професійними учасниками фондового ринку).
4. Термін державної реєстрації випуску облігацій з моменту подачі документів на реєстрацію - не більше 30 днів, а для випусків, що відповідають визначеним критеріям, - 15 календарних днів.
На практиці виявилися недоліки Положення, що стосуються осіб, які беруть участь у закритій підписці на облігації, зокрема у випадках, коли інвестором виступає нерезидент.
Положення "Про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами і підприємствами-емітентами облігацій", затверджене рішенням ДКЦПФР від 9 червня 1998 р. №72, зобов'язує емітентів облігацій щороку надавати звітність у ДКЦПФР із метою інформування громадськості про фінансово-господарський стан підприємств і річні результати діяльності емітентів.
Крім того, емітент повинен розкривати "особливу інформацію", перелік якої зазначено у Положенні про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами і підприємствами - емітентами облігацій. Підприємства-емітенти зобов'язані протягом двох робочих днів після дати виникнення відповідної події проінформувати ДКЦПФР у випадку:
- зміни в персональному складі службових осіб емітента;
- арешту банківських рахунків емітента;
- початку санації підприємства;
- реорганізації емітента;
- припинення діяльності підприємства;
- знищення власності емітента;
- пред’явлення судової вимоги до емітента на суму, що перевищує 10% статутного капіталу;
- одержання кредиту на суму, що перевищує 50% статутного капіталу, чи суми основних і обігових коштів.
В Україні не існує законодавчих актів, які б передбачали кримінальну відповідальність за зловживання по емісії цінних паперів і відхилення від розкриття інформації про цінні папери, надання недостовірної інформації.
Українське законодавство не передбачає визначених стандартів емісії корпоративних облігацій. Серйозні перешкоди на шляху розвитку ринку корпоративних облігацій створюють такі фактори:
1. Оподаткування емісії корпоративних облігацій і доходів, які одержує власник. Відповідно до Закону України про державний збір за державну реєстрацію інформації про випуск облігацій стягується мито в розмірі 0,1% від номінальної вартості емісії. Від такого податку звільнені випуски державних облігацій і облігацій місцевих органів влади. Державні облігації мають також значні податкові преференції порівняно з корпоративними облігаціями при оподатковуванні доходів інвесторів - фізичних осіб. Так, доходи фізичних осіб, отримані в результаті здійснення операцій з цінними паперами, емітованими Міністерством фінансів, не підлягають оподаткуванню, на відміну від корпоративних облігацій, доходи від операцій з якими оподатковуються на загальних підставах. Ця обставина підвищує вартість запозичень підприємствами коштів шляхом організації облігаційної позики.
2. Підстави для відмови у державній реєстрації сформульовані нечітко, що дає можливість їхнього суб'єктивного трактування з боку ДКЦПФР.
3. Передбачається значний обсяг інформації, яку емітент зобов'язаний розкривати при реєстрації випуску облігацій, і даних про випуск, при цьому фактично не існує механізму перевірки цієї інформації.
4. Введено поняття розміщення цінних паперів за відкритою і закритою підпискою. Однак таке розмежування майже не впливає на вимоги щодо розкриття інформації.
5. Введення системи обов'язкового кредитного рейтингування випусків облігацій, призначених для відкритого продажу, відповідно до рішення ДКЦПФР від 8 грудня 2004 р. № 542. Це нововведення збільшує вартість організації позики в середньому на 0,2-0,3% від номінальної вартості емісії, що у свою чергу може викликати зниження темпів зростання обсягів торгів на ринку.
6. Штучні обмеження на обсяги випусків корпоративних облігацій акціонерними товариствами. При встановленні обмежень на обсяг випуску корпоративних облігацій акціонерним товариством доцільно брати до уваги обсяг власного капіталу підприємства.
7. Відсутність стандартів емісій корпоративних облігацій. Розвиток ринку корпоратпивних облігацій порушує питання про необхідність уніфікації процедури емісії різних видів емісійних цінних паперів і поширення на корпоративні облігації спрощених процедур державної реєстрації випусків.
Розвиток ринку корпоративних облігацій, зокрема ліквідності такого виду цінних паперів, стримується через недосконалість нормативних правових актів, що встановлюють вимоги щодо складу і структури активів недержавних пенсійних фондів, банків і Державного пенсійного фонду. Актуальним є питання про інвестування пенсійних резервів Державного пенсійного фонду України, призначених для накопичувальної частини трудової пенсії, у корпоративні облігації. Незважаючи на привабливість корпоративних облігацій як інструмента вкладень, поки що вони не поширились серед пенсійних фондів. Основна причина цього - низька ліквідність більшості випусків корпоративних облігацій порівняно з ринком акцій. Частка інвестиційних, недержавних пенсійних фондів і страховиків у структурі джерела фінансування облігацій як і раніше невелика і складає не більше 5%.
Досвід удосконалення правової бази, що регулює ринок корпоративних облігацій, свідчить про доцільність ініціювання процесу публічного обговорення концептуальних документів по фондовому ринку, що можна реалізувати шляхом створення робочих комісій та ініціативних груп за участю представників фондового ринку, а також проведення Інтернет-конференцій. Розробка законодавчих рішень з питань розвитку ринку корпоративних облігацій із залученням професійних учасників фондового ринку може підняти вітчизняне законодавство на якісно новий рівень.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"