інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Маркет-мейкери у системі ринкових відносин

О. Старчієнко

Ліквідність – одна з найважливіших характеристик ринків капіталу. Саме на ліквідних ринках інвестор може працювати безперервно і при цьому мати незначні транс-акційні витрати. Ліквідність ринку супроводжується такими явищами, як ризик і волатильність (мінливість) ринку. Так, чим нижча ліквідність ринку, тим вищий ризик, і якщо інвестор бажає реалізувати цінні папери, але не має можливості цього зробити, він може опинитися в скрутному становищі. Що стосується волатильності ринку, то в умовах ліквідного ринку цей показник має менше значення, і здійснювати операції на такому ринку простіше. Ліквідність ринку тісно пов'язана з інформацією, яка завжди асиметрична, тобто на ринку є суб'єкти, які володіють більшим обсягом інформації, ніж інші і навпаки. Зменшення асиметрії інформації приводить до підвищення прозорості ринку, що впливає на ліквідність. Важливу роль у забезпеченні ліквідності ринку відіграє рівень розвинутості інфраструктури ринку і правового поля. Так, ринок, що вимагає від емітентів розкриття інформації, більш ліквідний, ніж той, що інформаційно закритий.
У світовій практиці ліквідність також забезпечується внутрішніми силами ринку, тобто на розвинутому ринку існує спеціальний механізм забезпечення ліквідності. Це завдання вирішується за допомогою інституту маркет-мейкерів. Ліквідність ринку забезпечується зобов'язаннями підтримки маркет-мейкером двосторонніх котирувань за певними цінними паперами, що сприяє згладжуванню інформаційної асиметрії. Інститут маркет-мейкерів є об'єктивною необхідністю для цивілізованого ринку цінних паперів, який не тільки сприяє розв’язанню проблем, пов'язаних з ліквідністю, але й одночасно вирішує низку інших завдань. Маркет-мейкери сприяють стабілізації ринку за допомогою обмежень на спреди, підтриму-ючи ринок і згладжуючи різкі коливання цін. Поява маркет-мейкерів також вирішує проблему належного функціонування торгівлі, в цьому зацікавлені її організатори, учасники й емітенти. Вирішення цього завдання передбачає низку необхідних компонентів організації торгівлі, з яких можна виділити головні складові:
- лістинг – підбір найпривабливіших цінних паперів, що користуватимуться постійним попитом учасників ринку протягом тривалого часу. Включення цінного паперу до лістингу є своєрідним сертифікатом якості цінного паперу;
- створення групи маркет-мейкерів – учасників торгівлі, здатних підтримувати мінімальні спреди за цінними паперами і запобігати тимчасовій втраті ліквідності, коли ринок знаходиться на стадії низької кон'юнктури.
Зазначені аспекти діяльності маркет-мейкерів є головними цілями цього інвестиційного інституту, крім того, вони переслідують також приватні цілі (збільшення доходів, підтримка іміджу на ринку тощо).
Поняття "маркет-мейкер" вперше було введено в Англії, де маркет-мейкерами називають членів Лондонської фондової біржі (LSE). До їхніх обов'язків входить постійне котирування певних цінних паперів. На LSE більшість операцій здійснюється в рамках Автоматизованої системи котирування фондової біржі (SEAQ). Щоб цінний папір міг бути проданий в SEAQ, його повинні котирувати щонайменше два маркет-мейкера. Котирування акцій в SEAQ доступне всім користувачам системи, але лише маркет-мейкери можуть вводити котирування. Будь-який абонент системи, ознайомившись з існуючими котируваннями цінних паперів, телефонує маркет-мейкеру і здійснює з ним операцію. Протягом всього робочого дня маркет-мейкери зобов'язані здійснювати купівлю і продаж цінних паперів в обсязі, що встановлюється біржею для кожної конкретної акції залежно від обороту за останній рік. Існує низка правил, які зобов'язані виконувати маркет-мейкери. Вони також мають багато привілеїв. Маркет-мейкери звільнені від сплати спеціального мита (stamp duty) – фактично податку на операції з цінними паперами; мають право здійснювати продажі без покриття, позичаючи цінні папери (зазвичай у страхових компаній і банків).
Маркет-мейкери відіграють значну роль на LSE, їм відводиться місце на вершині ланки "інвестор – брокер – маркет-мейкер". До маркет-мейкерів надходять усі заявки на купівлю і продаж цінних паперів, в той же час вони не мають жодного зв'язку з інвесторами.
В Україні офіційною датою народження маркет-мейкерів вважається 15 травня 1996 року, коли в документі ПФТС "Торгові правила асоціації Позабіржова фондова торгова система" було введено поняття "маркет-мейкер". Проте, реально інститут почав працювати лише в липні 1999 року, коли було визначено первинний перелік "маркет-мейкерів" і узгоджено всі юридичні та технічні особливості цього питання. Згідно з правилами торгівлі маркет-мейкер – учасник торгової системи, який має певний статус і у встановленому правилами порядку прийняв на себе певні зобов'язання з котирування цінних паперів, внаслідок чого отримав додаткові права щодо інших учасників торгової системи, які не є маркет-мейкерами. Відповідно до цих правил маркет-мейкери повинні:
- розкривати перед іншими маркет-мейкерами свою фінансову звітність;
- виконувати додаткові зобов'язання, що покладаються тільки на маркет-мейкерів.
Маркет-мейкер зобов'язаний постійно підтримувати в торговій системі двосторонні котирування як мінімум за одним цінним папером, включеним у 1-й рівень лістингу, при цьому різниця між цінами купівлі й продажу не має перевищувати 20%. Мінімальний розмір торгового лота має бути не менше 15 тис.грн. Привілей маркет-мейкера в ПФТС полягає в тому, що він має право сам визначити порядок укладання угод, а також брати участь у розробці і вдосконаленні правил торгівлі.
Особливості роботи маркет-мейкерів виявляються також у їхній взаємодії з емітентами, на взаємному інтересі будуються відносини між ними. Інтерес емітентів до інституту маркет-мейкерів визначається зацікавленістю в існуванні стійкого ринку цінних паперів, а також у його розширенні. Від емітента потрібно насамперед чітке розуміння його цілей. Вибираючи потенційного маркет-мейкера, емітент шукає надійного партнера, який має певний імідж і великий досвід роботи на ринку, здатний сприяти залученню інвестицій і отриманню кредитів, що неможливо без створення стійкого ринку своїх акцій, підтримки їх котирувань і ліквідності. Маркет-мейкери вважають за краще працювати з компаніями, що мають потенціал розвитку. З цієї точки зору, маркет-мейкери переслідують ті ж самі цілі, що й будь-який інвестор. Компанія повинна зацікавити маркет-мейкера, її менеджмент має бути на високому рівні, компанія повинна мати розвинутий ринок своєї продукції і чітко визначену стратегію розвитку. За таких умов починають зростати і котирування її акцій. Якщо керівництво компанії прагне збільшити вартість акцій, то це позитивно відбивається на ринку її цінних паперів і сприяє успішній діяльності маркет-мейкера. Крім того, що маркет-мейкер переслідує такі ж цілі, що й звичайні інвестори, у нього є також специфічні завдання – котирувати акції на купівлю і продаж, активно працювати на ринку, надавати об'єктивну інформацію про компанію, з акціями якої він працює. Для того, щоб котирувати акції емітента, маркет-мейкер повинен мати достатньо великий пакет акцій і фінансову потужність. При довірчих відносинах з емітентом маркет-мейкер може отримувати доступ до конфіденційної інформації емітента, що дозволятиме йому оперувати курсовою вартістю акцій і оптимізувати свою роботу щодо вкладення і виведення коштів, отримуючи від цього додатковий прибуток. Маркет-мейкер солідного емітента може розраховувати також на поліпшення свого іміджу, проводячи серйозні операції на ринку з акціями емітента. До стандартних видів робіт і послуг маркет-мейкера належать:
- підтримка котирувань на купівлю і продаж;
- підтримка ліквідності акцій;
- фінансове консультування;
- проведення презентацій;
- проведення нових емісій акцій і пошук інвесторів, готових вкладати кошти в акції емітента.
Для успішної роботи маркет-мейкерів слід додержуватися таких основних вимог:
- емітент повинен вести політику відвертості у відношенні до своїх акціонерів, адже випадки обмеження прав акціонерів знижують його привабливість;
- реєстроутримувач товариства повинен працювати чітко;
- необхідні інформаційна прозорість емітента і прагнення до розкриття інформації про себе.
Недостатність інформації – одна з головних перешкод для нормального розвитку ринку, тому адміністрація емітента має бути готова йти назустріч інвесторам. Необхідно мати ефективну законодавчу базу і розвинуту інфраструктуру ринку цінних паперів.
Фундаментальною умовою для розвитку інституту маркет-мейкерів є функціонуючий реальний сектор економіки підприємства зі сприятливими фінансовими показниками і перспективами.
Успіх маркет-мейкера багато в чому залежить від нього самого. По-перше, він повинен мати достатній обсяг фінансових коштів, щоб працювати не тільки із замовленнями інвесторів, але й за власний рахунок. По-друге, не помилитися у виборі емітента. Для цього необхідно починати роботу з великими підприєм-ствами, що мають перспективи щодо збільшення ринкової капіталізації. Спроба розвинути ринок акцій невеликого підпри-ємства, ринкова капіталізація якого не може бути великою, не дасть позитивного результату.
З огляду на перспективи розвитку фондового ринку України, інститут маркет-мейкерів має важливе значення, і є надія, що саме розвиток взаємовідносин "емітент – маркет-мейкер" сприятиме більш стійкому функціонуванню фондового ринку України, оскільки саме цей тандем є однією з реальних сил, що сприяють підвищенню ефективності функціонування ринку в цілому.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"