інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Проблеми та перспективи діяльності компаній з управління активами у сфері недержавного пенсійного забезпечення

С. Бірюк,
член ДКЦПФР


Тема управління недержавних пенсійних фондів сьогодні є досить актуальною. Що стосується нормативної бази, то вона практично підготовлена і розміщена на сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Залишилося допрацювати декілька документів щодо граничних тарифів і чистих активів. Отже, в цілому ситуація з нормативною базою має ознаки завершеності.
У той же час доцільно звернути увагу на важливі аспекти діяльності недержавних пенсійних фондів.
Пенсійні фонди у всьому світі не є панацеєю при вирішенні економічних і соціальних проблем. Історично склалася традиційна тріада фінансових інститутів і властивих їм інструментів концентрації значної частини національних заощаджень. Серед них – страхування життя, управління активами через пенсійні фонди і банківське управління пенсійними активами.
В той же час існує правило: довгостроковими грошима (активами) страхової компанії (страхування життя), банку і пенсійного фонду завжди управляють тільки спеціалізовані, незалежні від цих інститутів компанії.
Таким чином в Україні будують свою роботу недержавні та національний державний пенсійний фонд, який теж обиратиме для себе гідну компанію з управління активами і надійного зберігача активів.
Вітчизняні пенсійні фонди (НПФ) очікує низка суттєвих проблем вже на початку діяльності. Перш за все це надійне і дороге програмне забезпечення для обслуговування рахунків, управління активами, звітності тощо. Також досить тривалим є етап виходу НПФ в режим самоокупності. На початковому етапі коштів буде недостатньо.
Світовий досвід показує, що прибутки НПФ перевищуватимуть витрати в середньому через 6 років. Звичайно є винятки. У їх числі російські НПФ. Вони раніше вийшли в режим самоокупності, оскільки в їх розвитку були задіяні ресурси найбільших національних компаній («Газпром», «РАО-ЕЭС», нафтові компанії, залізниця тощо). І російське законодавство побудоване на користь роботодавця. Наше законодавство дозволяє працівникові вилучити з НПФ свої вкладення і спрямувати їх у вільний обіг. Це може гальмувати процес розвитку фонду.
Система вітчизняних НПФ перші 6 років вимагатиме дотацій. Західні іноземні партнери, що беруть участь у створенні НПФ, цей чинник враховують, в той же час ставлять перед собою великомасштабні завдання на перспективу. Інакше кажучи, вони готові до прогнозованих дотацій. Враховуючи той факт, що пенсійні виплати здійснюватимуться тільки через 15 років, а активи при цьому послідовно зростатимуть, важливо подолати критичну точку беззбитковості. А при наявності «дотаційного» потенціалу це цілком реально.
Ще один актуальний аспект розвитку наших НПФ – це ризики, що виникають, коли компанії починають вкладати гроші у високодоходні активи. Разом з тим, легко працювати з активами, що є гарантованими і надійними. До них належать державні цінні папери і банківські депозити. Тому на сучасному етапі довелося повернутися до «відкладеної» свого часу пропозиції Мінфіну України про випуск середньострокових (3–5 років) облігаційних державних позик. Розв’язання цього питання опрацьовується. А поки що «зручних» для НПФ державних облігацій немає.
При цьому слід враховувати такий важливий момент, як прибутковість згаданих облігацій. Якщо вона дозволяє лише компенсувати інфляцію – цього замало. Світовий досвід свідчить, що майбутні пенсіонери принесуть свої гроші до НПФ, якщо, крім компенсації інфляції, одержать не менше, як «чистих» 3% річних.
За відсутності вигідних і відносно надійних державних і корпоративних цінних паперів в управлінні активами НПФ на початковому етапі виникатимуть проблеми. Цілком реальною є ситуація, коли хтось (якщо керівник активами цим сам не займається) проведе котирування корпоративних цінних паперів вище за їх реальну вартість (коли продаж відбувається «по колу»), а їхня реальна вартість низька. Придбавши такі цінні папери за високою вхідною ціною і виявивши її невідповідність дійсності, НПФ доведеться відшкодовувати втрачені активи.
Світовий досвід показує, що НПФ переходить до купівлі акцій, як правило, не раніше 5–6 років від початку діяльності.
Ще одне спостереження: нерухомість в структурі активів НПФ має бути мінімальною. Це найризикованіший актив із стійкими тенденціями: якщо почався спад, то він тривалий. І «підняти» такий актив котируванням на біржі неможливо.
Очевидно, що це не всі проблеми початкового етапу діяльності НПФ. Значна їх частина буде зумовлена наслідками неприйняття Закону «Про акціонерні товариства» і загальним низьким рівнем корпоративної культури, зі спотвореними пріоритетами і несумісністю інтересів щодо прибутковості, капіталізації тощо.
Проте у сфері управління активами НПФ на першому етапі їх діяльності слід керуватися декількома простими принципами.
Корпоративні цінні папери мають купуватися тільки на біржах. Облігації, що продаються, повинні мати рейтинг. Необхідно постійно стежити за загальною світовою тенденцією розвитку ринку.
Кожні 40 років відбуваються кризи. Якщо звернутися до економічної історії, нескладно встановити, що ми плавно входимо до кризового року для фінансових ринків. І ми повинні його подолати.
У Європі і Америці розуміють, що криза неминуча і намагаються пом'якшити ситуацію, уникаючи різких обвалів. Тому й іноземні цінні папери, як і національні валюти, знаходяться під загрозою кризи.
Світова криза пов'язана не з фінансовою ситуацією, а з технологічною перебудовою (її необхідністю). Це відомі «хвилі Кондратьева». Старі технології втратили актуальність. Америка увійшла до Іраку тому, що запасів дешевої нафти залишилося на 15–20 років. Проблема нафти стала ключовою, як на початку 70-х рр. минулого століття. Рушійні сили економіки можуть просто «впасти», оскільки грунтуються на ноу-хау та енергетиці. Якщо такі країни, як Америка і Росія не зможуть перелаштуватися, це означатиме крах усіх фінансових ринків, а за ними – всієї фінансової і пенсійної системи.
Дослідження показують, що пенсійні системи в усьому світі успішно розвиваються в період між кризами: 35 років відбувається розвиток і 5 років систему «лихоманить». Що-небудь купувати в цій ситуації вкрай необачно. Однак цілком можливо створити систему, не зазнавши великих збитків, треба вирішити для себе: займатися цим далі чи ні. Через 3–5 років світовий ринок почне підійматися, накопичення зростатимуть, у тому числі – кошти населення. Країни, що розвиваються, опиняться у вигіднішій ситуації, ніж розвинуті, оскільки у зростанні грошей важливіший приріст, ніж обсяг. Середня зарплата в цих країнах збільшуватиметься відносно швидше, ніж у розвинутих. Швидше зростатимуть і відрахування до НПФ.
Перспектива має такий вигляд. Нині «індустрія» НПФ цікава декільком десяткам компаній. У майбутньому вона стане цікава багатьом. Наступний етап – різке скорочення кількості «гравців» у цій сфері діяльності. Поступово все входить в рамки, звичні для Європи. Залишається не більше 10 великих НПФ на країну, що управлятимуть відповідним ринком, а гроші, які вони закумулюють, будуть досить значними.
Звичний баланс сконцентрованих національних грошових заощаджень у розвинутих країнах – це такий паритет: 1/3 – у банків, 1/3 – у страхових компаній, 1/3 – у пенсійних фондів.
На сучасному етапі формування системи недержавного пенсійного забезпечення дуже важливим для кожного НПФ є вибір стратегічного напряму діяльності.
Світова практика показує, що найбагатші НПФ – це фонди державних службовців. У них беруть участь лікарі, вчителі, міліція, пожежники, армія тощо. У цих сферах зайнято населення більше, ніж на будь-якому підприємстві. До речі, НПФ одного підприємства – це шлях «в нікуди».
Виходячи з обраного напряму, слід поставити завдання щодо прибутковості фонду і обрати стратегію вкладень, включаючи домовленості про взаємні вкладення з партнерами.
Зрештою необхідно визначитися стосовно критеріїв діяльності НПФ: розрахунку на прибутковість, майбутнього перепродажу фонду або обрати інші орієнтири.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"