інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Судова практика на ринку цінних паперів*


Протягом останніх двох років фахівці Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (далі ПАРД) збирали матеріали судової практики на ринку цінних паперів. Це судові рішення, які надіслані учасниками асоціації і які публікувалися в пресі, на Інтернет-сторінках судових органів, а також ті судові справи, в яких ПАРД брала участь, захищаючи професійні інтереси членів асоціації.
Розглядаючи судові справи було виділено 5 груп: конфлікти мажоритарних акціонерів між собою; мажоритарних акціонерів з міноритарними; держави з приватними акціонерами; акціонерів з менеджментом, а також виконавчого органу зі спостережною Радою. Окремою групою спорів є конфлікти між державою – власником та іншими акціонерами.
Як показують судові спори, найпопулярнішим «полем конфліктів» є загальні збори акціонерних товариств. В судах оскаржуються питання про скликання зборів, визначення кворуму, легітимність прийняття рішень, делегування повноважень, затвердження установчих документів, формування органів управління.
Далі йдуть конфлікти, що стосуються господарської діяльності акціонерних товариств:виплата дивідендів; проведення додаткових випусків акцій; створення дочірніх підприємств; реорганізація; здійснення операцій з розпорядження значними активами АТ а також, несплата послуг реєстроутримувача, як засіб уникнення зобов’язань перед акціонерами.
Значна кількість судових спорів виникає при вирішенні питань переходу прав власності: продаж акцій закритого акціонерного товариства, перехід та реалізація прав на цінні папери.
На нашу думку, передумовами виникнення таких спорів перш за все є нормативна неврегульованість багатьох правовідносин на ринку цінних паперів. Норми Законів „Про господарські товариства”, „Про цінні папери та фондову біржу”, „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” застарілі та суперечні, а Господарський та Цивільний Кодекси, що набрали чинності у багатьох питаннях мають полярні розбіжності.
Також слід взяти до уваги, що в акціонерних товариствах поки відсутні корпоративні традиції, слабо розвинуті принципи корпоративної етики, не прийнятне довгострокове планування, ментально не сприймається розкриття будь-якої інформації. У сфері законодавства акціонери та менеджмент обізнані недостатньо, а відповідальність менеджменту та спостережних рад за результати діяльності товариства практично відсутня.
Об’єктом інтересу у спорах завжди є саме майно або фінансові потоки, які проходять через товариство. Предметом спорів стають, як правило, певні юридичні дії з боку акціонерів чи органів управління товариством. Через те, що рівень корпоративної культури недостатньо високий, в законодавстві багато суперечливих і неврегульованих питань, підстав для виникнення конфлікту завжди вистачає.
Розглядаючи спори учасників ринку цінних паперів, суди стикаються з низьким рівнем законодавчого врегулювання корпоративних відносин, відсутністю узагальнення судової практики з корпоративних спорів, а також недостатнім рівнем обізнаності суддів загальної юрисдикції у питаннях корпоративних спорів на ринку цінних паперів.

Сьогодні, за підтримки проекту FMI, фахівці асоціації спробували узагальнити та прокоментувати деякі судові справи з конфліктів, які найчастіше зустрічаються у діяльності ринку цінних паперів. Це, насамперед, конфлікти, що пов’язані з проведенням загальних зборів акціонерних товариств, з корпоративним управлінням та переходом прав власності.
Сподіваємось, що приклади, факти та коментарі наведених судових прецедентів, які на нашу думку, є найбільш типовими на ринку цінних паперів, допоможуть акціонерним товариствам уникнути помилок в подальшій господарській діяльності.
Загальні збори акціонерів
Надзвичайно велика кількість судових спорів стосується визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерних товариств.
Підставами для подання позову про визнання недійсними всіх рішень, прийнятих загальними зборами акціонерів, чи якоїсь їх частини можуть бути:
- порушення порядку скликання загальних зборів учасників (наприклад, неповідомлення, несвоєчасне повідомлення акціонерів про скликання зборів);
- проведення загальних зборів за відсутності кворуму;
- недотримання вимог законодавства щодо оформлення довіреностей (відповідно - незаконне представництво і відсутність кворуму на зборах);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, що не включені до порядку денного загальних зборів;
- порушення прав акціонерів внаслідок прийняття зборами рішень про збільшення статутного фонду товариства.
Порушення порядку скликання загальних зборів
Спори про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав недотримання порядку скликання зборів виникають при порушенні порядку повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів; при незабезпеченні прав акціонерів на своєчасне і повне отримання інформації про час і місце проведення зборів, про питання, які будуть розглядатися на загальних зборах.
Ситуація 1. Компанія „А” подала до Господарського суду області позов про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ „О” про збільшення статутного фонду. В обґрунтуванні позову вказано на порушення вимог Закону України „Про господарські товариства” в частині порядку скликання загальних зборів. Компанія „А” вказувала на те, що порушення відповідачем вимог закону позбавили її, як акціонера ВАТ, можливості повною мірою ознайомитися з умовами додаткового випуску акцій і, відповідно, скористатися переважним правом на придбання акцій.
Господарський суд позов задовольнив. Суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги закону під час підготовки і проведення загальних зборів. Було встановлено, що:
1) повідомлення про проведення загальних зборів було опубліковано в пресі за 44 дні до зборів, в той час, як ст.43 Закону „Про господарські товариства” встановлює термін не менше, як за 45 днів;
2) відповідачем не дотримані вимоги до змісту повідомлення про загальні збори з питань зміни статутного фонду. Зокрема, в повідомленні не було вказано дату початку та закінчення підписки на акції додаткового випуску; відсутній проект змін до статуту ВАТ, пов’язаних зі збільшенням статутного фонду.
Верховний Суд України (ВСУ) прийняв Постанову про те, що скарга підлягає задоволенню, а попередні судові рішення скасував. В своїй постанові ВСУ відзначив, що завданням встановлених законом вимог до порядку скликання загальних зборів є забезпечення реальної можливості власникам акцій реалізувати своє право на участь в зборах. Тому недотримання вказаних вимог може бути підставою для визнання прийнятих на таких зборах рішень недійсними. Як було зазначено в постанові ВСУ суд першої інстанції неповністю дослідив матеріали справи, з яких випливає, що на момент опублікування повідомлення про проведення загальних зборів Компанія „А” не була акціонером ВАТ. А відповідно до ст. 43 Закону України „Про господарські товариства”, брати участь у загальних зборах можуть акціонери і члени виконавчих органів з правом дорадчого голосу (Постанова ВСУ від 21.10.2003р.)
Коментар. В ситуаціях, коли порушені такі процедурні питання про скликання загальних зборів акціонерів, як термін оголошення про проведення зборів та опублікування всієї необхідної інформації для збільшення статутного фонду, судова практика однозначна – рішення загальних зборів визнаються недійсними. Хоча можна знайти поодинокі рішення місцевих судів, в яких загальні збори, про скликання яких було оголошено менш ніж за 45 днів до проведення зборів, все ж таки, визнаються дійсними, посилаючись на те, що таке порушення не є суттєвим для здійснення прав акціонерів.
Ситуація 2. У серпні 2000 р. гр. Р. звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів товариства, мотивуючи свої вимоги тим, що його належним чином не повідомили про час проведення зборів від 11.05.1999р. Крім того, на зборах були присутніми члени товариства, які представляють менше 60% голосів членів товариства, що суперечить вимогам ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" та пп. 8, 14 Статуту товариства. Позивач також посилався на необґрунтованість формулювання виключення його з товариства за систематичне невиконання ним статутних обов'язків.
Рішенням Міського суду від 26.06.2001р., що залишено без зміни ухвалою апеляційного суду від 26.09.2001, позов задоволено. Рішення загальних зборів ТОВ "О." від 11.05.1999р. про виключення з числа учасників товариства гр. Р. визнано незаконним і скасовано, його поновлено у складі учасників ТОВ "О".
До Верховного Суду України було подано касаційну скаргу гр. Г., який просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 11.05.1999р., посилаючись на неправильне застосування судом вимог ст. 19, 50 Закону України "Про господарські товариства", Статуту ТОВ "О." та адвокатом С. в інтересах ТОВ "О.", який просив рішення скасувати, а провадження в справі закрити.
Судова палата у цивільних справах ВСУ ухвалила: справу з касаційними скаргами гр. Г. та адвоката С. повернути до міського суду для повторного розгляду.
Коментар: Відповідно до ст. 41 Закону «Про господарські товариства» загальні збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які володіють в сукупності більш як 60% голосів.
У цьому випадку порушення порядку скликання зборів призвело до відсутності кворуму на зборах.

Визнання недійсними рішень зборів за відсутності кворуму
Ситуація. ВСУ, розглянувши за касаційною скаргою ЗАТ з іноземними інвестиціями «С» справу за позовом до Корпорації "В" (Корпорація) до Товариства про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Товариства, встановив: заявлена позовна вимога ґрунтувалася на доводах Корпорації про неправомочність позачергових загальних зборів акціонерів Товариства у зв'язку з відсутністю на них кворуму, оскільки представник Корпорації, який володіє 46,1% акцій, участі в цих зборах не брав. Тому прийняті рішення суперечать частині першій ст. 41 та частині першій ст. 60 Закону України "Про господарські товариства". Відсутність представника Корпорації «В» на зборах акціонерів пояснюється тим, що він у встановленому порядку пройшов реєстрацію, але на вимогу голови зборів залишив їх. Відповідно до зазначених правових норм, загальні збори господарського товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь (присутні) акціонери, що мають, відповідно до статуту, більш як 60% голосів.
Тобто, на думку Корпорації, умовою наявності кворуму на загальних зборах є фізична присутність на них акціонерів (їх представників).
Рішенням від 22 листопада 2000 р. у позові відмовлено. Судове рішення ґрунтувалося на висновку про те, що факт участі акціонера у загальних зборах фіксується його реєстрацією, а їх правомочність чи неправомочність визначається перед початком їх проведення на підставі документів реєстрації.
Постановою від 19 лютого 2001 р. Арбітражний суд області вказане судове рішення залишив без змін на тих самих підставах.
Оскаржуваною постановою від 27 червня 2001 р. Вищий арбітражний суд України (ВАСУ) рішення від 22 листопада 2000 р. і постанову від 19 лютого 2001 р. Арбітражного суду області скасував, а позов Корпорації задовольнив.
Зазначена постанова мотивована тим, що загальні збори акціонерів та рішення, які ними приймаються, можуть бути правомірними за умови реєстрації акціонера для участі в них та фактичної участі в прийнятті рішень.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови Вищого арбітражного суду України як такої, що ґрунтується на неправильному застосуванні положень статей 10, 25, 28, 41, 42 Закону „Про господарські товариства” і суперечить статтям 6, 8, 41 Конституції України щодо захисту права власності. Товариство вважає, що акціонерами, які беруть участь у зборах, є акціонери, що зареєструвались для участі у них.
Коментар. В основу оскаржуваної постанови ВАСУ покладено висновок про те, що загальні збори акціонерів та рішення, які ними приймаються, є правомочними, коли акціонер зареєструвався для участі у них і фактично брав участь у прийнятті рішень.
Але, відповідно до статті 41 Закону «Про господарські товариства», загальні збори акціонерного товариства є вищим його органом з виключною компетенцією. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери. Збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають, відповідно до статуту товариства, більш як 60% голосів.
Для участі в зборах акціонери проходять реєстрацію, що завершується до початку роботи зборів, її результати – єдина підстава для визначення їхньої правомочності.
Отже, правомочність загальних зборів акціонерів визначається виключно за результатами реєстрації, якими встановлюється кількість акціонерів, котрі беруть участь у зборах, і належна їм кількість голосів.
Фактична присутність акціонера на зборах, його участь в обговоренні питань порядку денного і в прийнятті рішень мають юридичне значення для правомочності рішень загальних зборів.
Відповідно до статті 42 Закону «Про господарські товариства», рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, а з окремих питань - 3/4 голосів. При цьому Закон не встановлює обов'язку присутності при прийнятті рішень акціонерів з числа тих, хто бере участь у зборах, тобто таких, що зареєстровані.
Отже, ухилення зареєстрованого акціонера від голосування не впливає на законність рішень зборів за умови дотримання вимог статей 41, 42 названого Закону.

Ситуація 2. Судовий спір, коли представник акціонера діяв на підставі недійсної довіреності.
Банк „А” звернувся до Господарського суду області з позовом про визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах акціонерів відкритого акціонерного товариства „Б”. Банк мотивував свої вимоги тим що на зборах не було кворуму, оскільки при реєстрації учасників були незаконно враховані голоси акціонерів, які передали свої повноваження за недійсними довіреностями.
Судом було встановлено, що довіреності, за якими акціонери передали голоси посвідчені членами правління з порушенням ст. 48 ЗУ „Про господарські товариства”, якою передбачено, що лише голова правління має право безпосередньо здійснювати дії від імені товариства, а члени правління – лише у випадках прямо передбачених статутом товариства. Вищий господарський суд з’ясував, що членам правління такі повноваження не були делеговані, а тому довіреності, посвідчені цими членами правління визнані недійсними.
За таких обставин суд визнав загальні збори акціонерів відповідача недійсними (Постанова ВСГУ від 10.06.2002р. у справі N12/487).
Коментар. Якщо не враховувати голоси, які передано за недійсними довіреностями, то на загальних зборах були присутні лише 23,5% від загальної кількості голосів. А відповідно до ст. 41 Закону України „Про господарські товариства”, „загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, мають, відповідно до статуту товариства, більш як 60% голосів.”
У даному випадку статутом акціонерного товариства не було передбачено делегування повноважень членам правління АТ щодо посвідчення доручення. Таким чином частина доручень визнана недійсними, відповідно, відсутній кворум, і як наслідок - загальні збори визнані недійсними. В статуті товариства можливо передбачити повноваження членів правління здійснювати посвідчення довіреностей акціонерів на право участі в загальних зборах.

Питання, що не включені до порядку денного
Спори про визнання недійсними рішень з питань, що не включені до порядку денного загальних зборів, виникають у зв’язку із встановленою ст. 43 Закону „Про господарські товариства” забороною товариствам приймати на загальних зборах рішення з питань, які не були включені до порядку денного.
Ситуація. У вересні 2000 р. акціонери подали до акціонерного банку "С" позов про визнання недійсними деяких рішень загальних зборів, оскільки вони не були включені до порядку денного.
Судом було встановлено, що опублікований порядок денний загальних зборів акціонерів містив пункт „Інше”. Згодом, за рішенням правління банку, цей пункт було уточнено і повідомлено акціонерів, що даний пункт передбачає розгляд питання про обрання членів правління банку. Суд задовольнив позов, керуючись ст. 43 ЗУ “Про господарські товариства”, відповідно до якої, за трактуванням суду, правління не належить до суб’єктів, які можуть подавати пропозиції щодо порядку денного. Правління, на думку суду, лише включає чи не включає до порядку денного зборів такі пропозиції.
Оскільки в цій ситуації пропозицію про розгляд даного питання загальними зборами було зроблено, як визначено судом, неуповноваженою на це особою, то рішення загальних зборів з цих питань було визнано судом недійсним. (Постанова Вищого Господарського Суду від 15.08.2001р. № 19/449).
Коментар. Рекомендується не вносити до порядку денного загальних зборів такі пункти, як „Інше”, „Різне”, оскільки порушується право акціонерів на ознайомлення з інформацією, що винесено на розгляд зборів. Наявність в порядку денному таких пунктів може бути пізніше оскаржено акціонерами в суді, а рішення загальних зборів, прийняті з цих питань, будуть визнані недійсними, оскільки ст.43 ЗУ „Про господарські товариства” містить норму про те, що загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.
Стаття 43 Закону „Про господарські товариства” визначає порядок скликання загальних зборів акціонерів. Виключного переліку суб’єктів, які мають право вносити пропозиції до порядку денного зборів та формувати цей порядок, цією статтею закону не встановлено. Норма, яка вказує на можливість акціонерів винести пропозиції до порядку денного зборів акціонерів, не виключає можливості правління товариства формувати порядок денний зборів і визначати перелік питань, що будуть розглядатись на зборах. Як правило, саме правлінню статутними документами надано повноваження організовувати чергові збори акціонерів і виносити питання на розгляд зборів. Така діяльність правління товариства не суперечить чинному законодавству.

Реєстрація учасників загальних зборів
Ситуація. Рішенням Місцевого суду визнані незаконними загальні збори акціонерів 16 березня 2001 року і всі рішення, прийняті цими зборами.
Судове рішення було прийнято по скарзі групи міноритарних акціонерів-опонентів, які вважають, що рішеннями зборів порушені їхні права. У зв'язку з цим акціонери, які володіють у сукупності більш як10% голосів, відповідно до статті 45 Закону України «Про господарські товариства», реалізували своє право на скликання позачергових зборів.
Ініціативна група акціонерів, що оголосила про скликання позачергових загальних зборів, діяла відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства» і Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого Рішенням ДКЦПФР N60 від 26.05.98 р. Процедура підготовки зборів пройшла згідно з вимогами закону і чинного статуту: опубліковані повідомлення в пресі; зроблене персональне повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів акціонерів; за пропозицією інших акціонерів, у тому числі і тих, які володіють менш ніж 10% статутного фонду, були внесені додаткові питання до порядку денного, про що поінформовано всіх акціонерів. Ініціативна група уклала договори з тимчасовим реєстратором ЗАТ «Л» на розсилання акціонерам повідомлень про скликання зборів і реєстрацію його учасників.
Однак група акціонерів, які оскаржили рішення зборів від 16 березня 2001 року, не чекаючи проведення позачергових зборів, звернулася зі скаргою до того ж Місцевого суду. Скаргу було прийнято до провадження суддею, який розглядав скаргу щодо зборів від 16 березня 2001 року. Опоненти вирішили, що реєстр, за яким у день проведення зборів реєстратор ЗАТ «Л» здійснюватиме реєстрацію акціонерів, які прибули на збори, є неповним. На думку цих акціонерів, акції, придбані опонентами раніше, у період перебування документів системи реєстру в ТОВ «З» минулого переоформлені саме цим реєстратором. Згадаємо, що суд визначив дату закриття реєстру — 15 грудня 1999 року — і визнав дії ТОВ «З» по утриманню реєстру незаконними. Ніхто при цьому, по-перше, не заважав зазначеним особам внести необхідні зміни щодо кількості врахованих акцій на рахунку в реєстрі власників іменних цінних паперів, безпосередньо звернувшись до реєстратора ЗАТ «Л» з документами; по-друге, зазначені особи були персонально і завчасно інформовані правлінням ВАТ «Фірма «З» про необхідність звернутися до реєстратора ЗАТ «Л» з питання про внесення змін до реєстру.
30 вересня за наслідком розгляду скарги суддя виніс ухвалу, в якій зазначено: «Довести до відома емітентів ВАТ «Фірма «З» і реєстратора ЗАТ «Л», у зв'язку з надходженням скарги в суд, про призупинення всіх дій у зв'язку з проведенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Фірма «З» і видачі реєстратором паперових і електронних копій реєстрів акціонерів емітентові й іншим уповноваженим особам». Зацікавленою особою в скарзі виступає правління ВАТ «Фірма «З», якому і має бути адресована ухвала. Згадане визначення з повідомленням було відправлено на адресу правління. У тексті повідомлення суддя пішов далі: «...Направляємо на Вашу адресу копію скарги з визначенням... про заборону проводити збори...». Виникає питання: які збори суддя забороняє і кому адресована заборона.
5 жовтня 2004 року о 8 годині ранку (час початку реєстрації учасників загальних зборів) представники реєстратора (ЗАТ «Л») не прибули на збори через одержання ними 3 жовтня повідомлення і ухвали місцевого суду, зазначеного вище. Таким чином, реєстр до моменту початку зборів акціонерів представлено не було. У статті 41 Закону України «Про господарські товариства» зазначено: «Реєстрація акціонерів (їхніх представників), що прибули для участі в загальних зборах, здійснюється відповідно до реєстру акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом суспільства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору». Фактично ситуація, що склалася 5 жовтня 2004 року, на момент початку реєстрації учасників загальних зборів виявилася не врегульованою чинним законодавством України і нормативно-правовими актами ДКЦПФР.
Коментар. Роз'ясненням ДКЦПФР N18 від 24 вересня 1999 року передбачено, що «у випадку відмовлення (неприбуття) правління або реєстратора провести реєстрацію акціонерів (їхніх представників), що прибувають на загальні збори, реєстрацію можуть здійснити акціонери, що у сукупності володіють більш як 10 % голосів і виступають ініціаторами проведення зборів, створивши для цього реєстраційну комісію. Якщо реєстрацію здійснюють акціонери, що у сукупності володіють більш як 10 % голосів, реєстратор не вправі відмовити у видачі реєстру для реєстрації акціонерів і видає його в день проведення зборів на час позначеної реєстрації в місці проведення зборів».
Реєстратор (ЗАТ «Л»), що уклав договір з ініціативною групою на проведення реєстрації учасників зборів ВАТ «Фірма «З», до дня одержання ухвали суду виконував свої обов'язки за умовами договору. У зв'язку з винесеною судовою ухвалою реєстратор опинився в ситуації, коли він нікому, у тому числі і представникам ДКЦПФР, які прибули для контролю, не зміг надати реєстр для реєстрації учасників зборів.
З огляду на ситуацію, що склалася, ініціативна група сформувала мандатну (реєстраційну) комісію з 17 осіб і прийняла рішення про проведення реєстрації учасників зборів без реєстру на підставі документів що посвідчують особу; підтверджуюче право власності на акції ВАТ «Фірма «З» (сертифікати); підтверджуючу наявність відкритого на ім'я власника акцій особового рахунку у реєстратора або номінального власника акцій (виписки з рахунку в цінних паперах); а також доручень на ім'я представників від імені власників (нотаріальних доручень і доручень на право участі в зборах 5 жовтня цього року, раніше завірених реєстратором — ЗАТ «Л»).
Однак варто зауважити, що, відповідно до ст. 41 Закону „Про господарські товариства”, реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі в загальних зборах акціонерів, має здійснюватись згідно з реєстром акціонерів, складеного на дату зборів. Крім того, ст. 5 Закону „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, встановлено, що право участі в загальних зборах акціонерів виникає у особи з моменту внесення відповідних змін до системи реєстру акціонерів.
Таким чином, реєстрація акціонерів на підставі подання документів, що підтверджують право власності на акції товариства, не буде відповідати зазначеним вище вимогам законів.

Слід зауважити, що 25.05.2004р. ДКЦПФР прийнято рішення №207 «Про схвалення рекомендацій щодо проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств представниками акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів». Затверджені рекомендації визначили можливий порядок проведення контролю реєстрації представниками акціонерів, зокрема, створення акціонерами контрольної групи своїх представників. Відповідно до рекомендацій, акціонери письмово повідомляють ініціаторів скликання загальних зборів акціонерного товариства і територіальне управління ДКЦПФР, на підвідомчій території якого будуть проводитися загальні збори акціонерів, про прийняте рішення щодо здійснення представниками акціонерів контролю реєстрації і створення контролюючої групи.
Акціонер - юридична особа створює контролюючу групу на підставі наказу керівника цієї юридичної особи. Акціонер - фізична особа створює контролюючу групу за допомогою видачі нотаріально засвідченого доручення на право контролю реєстрації акціонерів.
При проведенні контролю реєстрації контролююча група має право:
- безперешкодно входити в місце, де здійснюється реєстрація акціонерів для участі в загальних зборах;
- перевіряти відповідність вимогам діючого законодавства документи, що підтверджують право участі акціонерів або їхніх представників у загальних зборах, і правомірність реєстрації або відмовлення в реєстрації акціонерів;
- мати доступ до документів, необхідних для контролю реєстрації акціонерів;
- ознайомлюватися з документами, що засвідчують особистість керівника і членів реєстраційної комісії і на підставі яких вони призначені.
Рекомендаціями визначені також кореспондовані права контролюючої групи обов'язків реєстраційної комісії – тимчасово діючого органа ініціаторів скликання загальних зборів, створеного для проведення реєстрації акціонерів.
За результатами контролю реєстрації контролююча група складає протокол і повідомляє про результати контролю учасників загальних зборів. Акціонери, представники яких здійснювали контроль, протягом 3 робочих днів направляють копію протоколу до територіального управління ДКЦПФР.
Про оформлення довіреності для участі у загальних зборах акціонерів.
Ситуація. Представник акціонера „М” (приватне підприємство) – фізична особа, звернувся до Господарського суду із позовною заявою до емітента „Л” з метою визнання безпідставною відмови у реєстрації представника акціонера для участі у загальних зборах емітента на підставі довіреності, а також визнання недійсними рішень загальних зборів, які приймалися нелегітимною кількістю голосів. Господарський суд встановив, що акт відмови у реєстрації представника акціонера „М” на підставі довіреності, яка не була посвідчена нотаріально, є безпідставним, а рішення загальних зборів емітента „Л”, що приймалися кількістю голосів меншою ніж 60% від загальної кількості голосів, визнати недійсними. Додатково до Господарського суду було подано заяву від третьої сторони – компанії „Н” про залучення до справи на стороні відповідача третьої особи, оскільки рішення по справі можуть вплинути на права та обов’язки компанії “Н”.
Після винесення рішення судом першої інстанції емітент „Л” та компанія „Н” подали апеляційні скарги, у яких вони просять рішення Господарського суду скасувати, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з’ясуванні обставин справи. Представник акціонера „М” надав відзиви на апеляційну скаргу емітента „Л”, у якій просить залишити рішення Господарського суду без змін, а апеляційну скаргу емітента „Л” без задоволення.
На підставі наведеного суд встановив, що представник акціонера „М” – фізична особа, на підставі довіреності та виписки з реєстру власників іменних цінних паперів емітента „Л” прибув на реєстрацію акціонерів та їх представників для участі у загальних зборах.
Реєстраційна комісія відмовила представнику акціонера „М” у реєстрації, посилаючись на те, що довіреність від акціонера „М” не посвідчена нотаріально. Таким чином, було порушено право акціонера на участь в управлінні справами товариства через свого представника.
Також було з’ясовано, що акціонер „К”, який приймав участь у загальних зборах акціонерів та володіє 27,55% голосів, відмовився від участі в загальних зборах емітента “Л” після вирішення п’ятого питання порядку денного загальних зборів. Усі наступні питання порядку денного загальних зборів вирішувались 44,63% голосів.
Розглянувши вищенаведене, колегія суддів, керуючись ст. 29, 66, 68 Цивільного Кодексу України, ст. 10, 41 Закону України „Про господарські товариства”, та п. 4.3 статуту емітента „Л” постановила Рішення Господарського суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Коментар. Питання оформлення довіреності на момент оформлення вищевказаних довіреностей та на момент розгляду справи регулювалося ст. 29, 66 Цивільного КодексуУРСР від 189.07.1963 р.,. Згідно зі ст. 66 ЦК УРСР, довіреність юридичної особи (у тому числі приватного підприємства) видається за підписом її керівника та засвідчується печаткою юридичної особи. У статуті юридичної особи було визначено, що директор діє від імені підприємства, зокрема, укладає угоди, договори, інші юридичні акти, видає довіреності.
На підставі повноважень, наданих статутом акціонера директору, директор видав довіреність від імені товариства своєму представникові, підписавши її та засвідчивши печаткою. Вимога нотаріального посвідчення довіреностей від юридичних осіб є незаконною.

Збільшення / зменшення розміру статутного капіталу
При прийняті рішень на загальних зборах про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу найбільш типовими порушеннями є:
а) прийняття рішення про збільшення статутного капіталу до повної оплати раніше випущених акцій;
б) перевищення правлінням своїх повноважень щодо збільшення статутного капіталу;
в) відсутність у повідомленні про скликання загальних зборів повного переліку відомостей, необхідних для розгляду питання про зміну статутного капіталу.
Одна з таких справ була розглянута Судовою палатою з цивільних справ ВСУ у 2001р.
Ситуація. Громадянин С. звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства „Д” про затвердження результатів другої емісії (додаткового випуску акцій з метою збільшення статутного фонду) акцій товариства.
Вимоги позивача ґрунтувалися на тому, що друга емісія була здійснена до повної оплати акцій першої емісії; в рішенні загальних зборів про проведення другої емісії не зазначено строку проведення підписки на акції другого випуску; до того ж позивач не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, на яких виносилось це питання.
Рішенням Київського міського суду факти, наведені у позовній заяві, були підтверджені, а позов задоволено. Верховний Суд України своєю ухвалою від 19.09.2001р. в задоволені позову відмовив. Своє рішення суд мотивував тим, що позивачем пропущені строки позовної давності. Крім того в ухвалі вказувалося і на такі обставини: відсутність позивача не могла істотно вплинути на прийняття рішень загальними зборами товариства, оскільки позивач володів лише 17% голосів.
Коментар. Така позиція Верховного Суду України, щодо несуттєвого за розмірами пакету акцій для прийняття рішень на загальних зборах учасників простежується в багатьох подібних справах, де інтереси позивача не могли бути реально порушені.
Порядок збільшення або зменшення розміру статутного капіталу визначено в Законі України „Про господарські товариства”, а також в Положенні „Про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства” затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 квітня 1998 р. N 44.
Як бачимо, суд відмовив у задоволені позову, керуючись не формальним трактуванням норм права, а самою суттю спору, не заперечуючи проти таких фактів, як проведення емісії до повної сплати попередньої.
З метою уникнення судових спорів, що пов’язані зі збільшенням чи зменшенням розміру статутного капіталу, рекомендується:
- своєчасно та в повному обсязі інформувати акціонерів про загальні збори з питань зміни розміру статутного капіталу;
- у випадку збільшення статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій забезпечити рівне переважне право всіх акціонерів на придбання акцій додаткової емісії;
- дотримуватися інших вимог законодавства, встановлених щодо порядку зміни розміру статутного капіталу.
Окремо слід розглянути спір як тактичний прийом, коли позивач не має на меті виграти справу, а лише застосовує запобіжні заходи забезпечення позову у власних інтересах.

Ситуація. Загальні збори прийняли рішення про збільшення розміру статутного фонду більш ніж на 1/3 шляхом проведення другої емісії акцій. Для цього правлінню товариства було надано повноваження щодо внесення змін до рішення про випуск акцій (тобто, фактично прийняти нове рішення тою самою датою), а також – повноваження щодо розміщення інформації про початок підписки і строків її проведення.
Рішення зборів про надання таких повноважень правлінню було оскаржено в суді. В Постанові Вищого господарського суду від 18.05.2003 р. зазначено: „Надання таких повноважень загальних зборів правлінню, враховуючи вимоги... Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затвердженого рішенням ДКФРЦП від 9.02.2001 р. N 18, слід визнати протиправним”. ВСУ Постанову ВГСУ залишив без змін.
Враховуючи такі обставини, суд дійшов висновку про незаконність внесення змін та доповнень до статуту товариства, що знайшло своє відображення в Постанові Верховного Суду України.
Коментар. Ч.3 ст.38 Закону України „Про господарські товариства” передбачає, що збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено згідно з рішенням правління за умови, якщо це передбачено статутом. Внесення змін до рішення про випуск акцій по суті рівноцінно прийняттю нового рішення, а правління акціонерного товариства не уповноважене приймати рішення щодо збільшення розміру статутного фонду більше ніж на 1/3.
Щоб уникнути таких ситуацій, необхідно акцентувати увагу не лише на конкретних вимогах законодавства, а й на тих „прихованих” нюансах, що містяться під звичними для нас формулюваннями.
Підсумовуючи наведені приклади судових спорів щодо визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів, з метою уникнення таких судових спорів у подальшому, рекомендуємо чітко дотримуватися вимог, встановлених статтями 23, 41-49 Закону України „Про господарські товариства”.
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про господарські товариства” не пізніше ніж за 45 діб до дати проведення загальних зборів правління (або третя особа, наприклад реєстратор на підставі відповідного договору) розсилає повідомлення про загальні збори та проекти відповідних документів, рішень кожному акціонеру.
У повідомленні обов’язково вказується дата, місце та час проведення загальних зборів, порядок денний, період часу для здійснення реєстрації акціонерів (їх представників) для участі у загальних зборах.
Повідомлення оприлюднюється у друкованому органі за місцем знаходження товариства, а також у одному з офіційних друкованих видань. Крім оприлюдненого повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів, кожного акціонера необхідно персонально повідомити про скликання загальних зборів у такий спосіб, який визначається статутом товариства. Повідомлення вважається відправленим своєчасно, якщо воно передано безпосередньо акціонеру або на пошту для відправлення не пізніше ніж за 45 днів до дати проведення загальних зборів.
Питання, які не включені до порядку денного не можуть розглядатися на загальних зборах.
Не в компетенції загальних зборів вносити зміни до порядку денного у період проведення загальних зборів.
Встановлену Законом України “Про господарські товариства” компетенцію загальних зборів акціонерів не може бути відмінено або обмежено у статуті, внутрішніх нормативних документах або на підставі рішення загальних зборів акціонерів.
Інформація до загальних зборів має надаватися акціонерам таким чином, щоб вони до проведення загальних зборів могли вивчити питання, включені до порядку денного. Відповідно до законодавства, акціонери можуть ознайомитися з такою інформацією в приміщенні виконавчого органу товариства, а також в інших місцях, адреси яких зазначені в повідомленні про проведення загальних зборів акціонерів.
Не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів кожний акціонер може запропонувати включити додаткові питання (частину питань) до порядку денного. Внесення змін до порядку денного за ініціативою органів управління АТ, державних органів (крім змін за рішенням суду), юридичних та фізичних осіб, які не є акціонерами АТ - неможливо. Акціонери не можуть пропонувати зміни до формулювання питань або виключення питання з порядку денного. Усі пропозиції щодо порядку денного, які поступили до правління, своєчасно розглядаються правлінням та затверджується кінцевий варіант порядку денного.
Правління має право відхиляти пропозиції акціонерів щодо порядку денного, крім пропозицій наданих акціонерами, які у сукупності володіють 10 та більше відсотками голосів.


Корпоративне управління на ринку цінних паперів
У судовій практиці також зустрічаються конфлікти, пов’язані з корпоративним управлінням, формуванням органів управління товариством, розподілом повноважень, веденням реєстрів акціонерів
Ситуація 19 вересня 2001 року ЗАТ "У" звернулось до Господарського обласного суду з позовом про визнання повноважень ревізійної комісії, спостережної ради та правління припиненими.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до пунктів 8.2.2, 8.3.3, 8.4.1 статуту ВАТ "Ч", затвердженого загальними зборами акціонерів 29 липня 1998 року, повноваження органів управління товариства, обраних строком на три роки, припинились 29 липня 2001 року.
Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що позивачем не наведено законних підстав щодо порушення його прав як акціонера товариства, визначених у ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", а повноваження органів управління товариства припиняються з часу їх переобрання.
Рішенням обласного Господарського суду від 10 жовтня 2001 року позов задоволено частково: визнано повноваження органів управління товариства, обраних на загальних зборах ВАТ "Ч" 29 липня 1998 року, припиненими з 27 червня 2001 року та заборонено ВАТ "Ч" набувати цивільні права й обов'язки через зазначені органи.
Постановою Апеляційного господарського суду від 28 лютого 2002 року рішення обласного Господарського суду скасовано і в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 квітня 2002 року постанову Апеляційного господарського суду від 28 лютого 2002 року скасовано, а рішення обласного Господарського суду від 10 жовтня 2001 року змінено – визнано повноваження органів товариства, обраних на загальних зборах ВАТ "Ч" 29 липня 1998 року, припиненими з 29 липня 2001 року. В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 4 липня 2002 року за касаційною скаргою ВАТ "Ч" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30 квітня 2002 року. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів неправильного застосування норм матеріального права, різного застосування одного й того ж положення закону у аналогічних справах та припинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник ЗАТ "У" Н. висловилась на підтримку касаційної скарги, а представники ВАТ "Ч" – проти доводів скарги заперечували.
Верховний Суд України постановив: Касаційну скаргу ВАТ "Ч" задовольнити. Постанову Вищого господарського суду України від 30 квітня 2002 року скасувати, а постанову Апеляційного господарського суду від 28 лютого 2002 року залишити без змін. Апеляційний господарський суд правильно прийшов до висновку, що повноваження органів управління ВАТ "Ч" припиняються через їх переобрання. Обґрунтованим законом є посилання суду на постанову Апеляційного суду від 28.02.2002 року у справі, якою рішення позачергових зборів акціонерів ВАТ "Ч" від 27.06.2001 року визнано недійсним.
Коментар. Відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу та ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.
Статтею 29 ЦК визначено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, порядок призначення або обрання яких визначається їхнім статутом.
Загальними зборами акціонерів ВАТ затверджено статут товариства і обрані органи управління - спостережна рада, правління та ревізійна комісія.
Права і обов'язки акціонерів товариства врегульовані ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та статутом ВАТ "Ч". Заявлені в позовній заяві ЗАТ "У" вимоги не ґрунтуються на законі. Такого способу захисту, який обрав позивач, не передбачено чинним законодавством, зокрема, ст. 16 ЦК, Законом України "Про господарські товариства".
Згідно статуту товариства, органи управління товариством обираються загальними зборами акціонерів на три роки.
З висновком ВГСУ про припинення повноважень органів управління товариства по закінченню трирічного терміну, на який вони були обрані, погодитись не можна, тому що, відповідно доі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Згідно з пунктом "ж" ст. 41 Закону загальні збори затверджують правила процедури та інші внутрішні документи товариства, визначають організаційну структуру.
Відповідно до згаданої норми, загальні збори товариства затвердили положення "Про спостережну раду", "Про правління" та "Про ревізійну комісію". Відповідно до положень, спостережна рада, правління і ревізійна комісія обираються на три роки і виконують свої обов'язки до їх переобрання.

Слід зауважити, що згідно з Інформаційним листом ВГСУ (від 26.05.2003 р. N 01-8/584)„Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов'язаних із функціонуванням ринку цінних паперів”, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства у вирішенні спорів, пов'язаних із функціонуванням ринку цінних паперів, наведений приклад судового спору, зазначені постанови рекомендовано використовувати при здійсненні правосуддя.
Розірвання договору на ведення реєстру
Ситуація. До Господарського суду м. Києва звернувся емітент „А” із позовною заявою про розірвання договору доручення, за умовами якого здійснювалось ведення реєстру. В ході розгляду судової справи за цією позовною заявою позивачем подано заяву до суду про вжиття запобіжних заходів. За цією заявою позивач просить витребувати у відповідача по справі - реєстратора „Б” систему реєстру власників акцій, випущених позивачем. При цьому в заяві про вжиття запобіжних заходів заявник вказує на те, що систематичне невиконання реєстратором своїх обов’язків за договором доручення та невиконання рішення Господарського суду, за яким вимагалося внести зміни до цієї системи реєстру, є суттєвою підставою побоюватись, що вказана система реєстру буде знищена.
За наслідком розгляду викладених в заяві доводів та вивчення доданих до заяви матеріалів Господарським судом м. Києва винесено ухвалу про вжиття запобіжного заходу № 3/531-2004 від 16.01.2004. Відповідно до ухвали, заява позивача про вжиття запобіжних заходів підлягає задоволенню, реєстр має бути витребувано у реєстратора „Б” та передано на відповідальне зберігання реєстратору „С”, з яким емітент уклав договір на ведення реєстру.
Коментар. Судом ухвалено фактичну передачу реєстру від одного реєстратора іншому. В той же час рішення про передачу ведення реєстру, згідно ст. 9 Закону „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, може бути прийняте винятково на загальних зборах акціонерів. Зміна реєстратора в акціонерному товаристві є одним із способів набуття контролю над управлінням товариством.
Очевидно, змінити реєстратора законним шляхом (скликання загальних зборів акціонерів та прийняття відповідного рішення) особа, яка має намір контролювати товариство, не має можливості. По-перше, для успішного вирішення цього питання на загальних зборах необхідно зібрати кворум на зборах; по-друге рішення з цього питання має набрати достатню кількість голосів акціонерів.
У випадку, якщо більшість акціонерів або мажоритарний акціонер проти зміни реєстратора, здійснити це способом, передбаченим законом, для такої особи буде неможливо. Особи, права яких можуть бути порушені виданням такої ухвали (акціонери або реєстратор), мають право її оскаржити.


Визнання недійсним договору на ведення реєстру
Ситуація. Громадянин А. звернувся з позовом до Місцевого суду про визнання недійсним договору на ведення реєстру і усунення перешкод у користуванні майном. Відповідачами в позовній заяві названо емітента – ЗАТ „О” і реєстратора, з яким було укладено договір на ведення реєстру власників іменних акцій – ТОВ „К”. З метою забезпечення позову позивач просив суд встановити заборону проводити будь-які дії, пов’язані з веденням системи реєстру ЗАТ „О”.
Розглянувши матеріали справи, суд вирішив задовольнити клопотання, оскільки неприйняття заходів по забезпеченню позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі. Судом встановлено заборону для ТОВ „К” та будь-яких інших осіб проводити дії, пов’язані з веденням реєстру, в тому числі – видавати виписки з реєстру, здійснювати будь-які операції в системі реєстру емітента ЗАТ „О”.
Коментар. У цьому випадку (випадки такі не поодинокі) для позивача основною метою є захист свого права власності. Проте, для ефективності захисту свого права, він (позивач), по суті, вимагає заблокувати доступ до реєстру будь-яких осіб. З цього можна зробити два висновки. Або вказана ситуація є прикладом поєднання судової некомпетентності і зловживання (нерозуміння) позивачем своїми правами. Або діяльність позивача спрямована на блокування реєстру, і ухвала суду в даному випадку є ефективним інструментом.

Визнання недійсним рішення наглядової ради товариства
Ситуація. У травні 2002 року акціонер, перший заступник голови правління ВАТ «Н» подав скаргу до наглядової ради товариства з вимогою визнати низку рішень останнього недійсними.
17 листопада 2001 року рішенням правління товариства заявника було призначено виконуючим обов'язки голови правління, тому що попередній голова звільнився. Але надалі наглядова рада своїми рішеннями увільнила його з цієї посади, призначивши іншу особу. У своїй скарзі заявник указує, що наглядова рада прийняла ці рішення за відсутності кворуму, а також перевищила свої повноваження.
У свою чергу суб'єкт оскарження наполягав на тому, що дана скарга не підлягає прийняттю і розглядові судом у порядку, встановленому в главі 31-А ЦПК України, тому що акціонер не вказав, які саме його права були порушені. Наглядова рада також вважала, що заявник не мав суб'єктивного права на подачу в суд цієї скарги, оскільки в такий спосіб він захищає права інших акціонерів без відповідних повноважень. Представники наглядової ради вважали, що дії ради не можуть бути суб'єктом оскарження, а прийняті рішення відповідають вимогам законодавства й установчих документів товариства.
Апеляційний суд області і суд першої інстанції задовольнили вимоги заявника, оскільки він (заявник) має право на оскарження рішень наглядової ради товариства в порядку, встановленому законодавством. Заявник не порушував питання про захист суб'єктивних прав шляхом їхнього визнання, а просив відновити свої права акціонера, виконуючого обов'язки голови правління відповідно до Закону України «Про господарські товариства».
У судових рішеннях підкреслюється: оскільки наглядова рада господарського товариства є його органом управління, що приймає обов'язкові для виконання рішення (стаття 23 Закону «Про господарські товариства»), то останні можуть бути оскаржені в судовому порядку. Це відповідає також статті 55 Конституції і главі 31-А ЦПК України.
Коментар Вищевикладені рішення наглядової ради прямо стосуються інтересів заявника як акціонера (відповідно до статті 10 Закону України «Про господарські товариства») і, як виконуючого обов'язки голови правління, що має право брати участь у засіданнях наглядової ради згідно з внутрішніми положеннями товариства.
Відповідно до внутрішніх документів товариства, функція обрання і увільнення голови правління є компетенцією вищого органу товариства – загальних зборів акціонерів, але може також делегуватися наглядовій раді. Загальні збори акціонерів не приймали рішення про передачу своїх повноважень щодо обрання і відкликання голови правління товариства, тому наглядова рада вирішила відкликати виконуючого обов'язки голови правління з перевищенням своїх повноважень.
Суд також ухвалив: рішення, які оскаржуються, були прийняті неправомочним складом наглядової ради. Відповідно до Положення про наглядову раду цього товариства, рада правомочна приймати рішення, якщо в засіданні бере участь не менш як 2/3 її членів. Приймаючи рішення, що оскаржувалися, наглядова рада порушила ці вимоги, кворуму на засіданні не було.

© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"