інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Концептуальні підходи до реформування національної
депозитарної Системи України

В.Посполітак,
доцент Міжнародного Інституту Менеджменту
Група супроводження Координаційної Ради
з питань політики фінансового сектору КМ України, к. ю. н.,

Відносини щодо обліку права власності на цінні папери та прав за цінними паперами в Україні нині регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України „Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (далі – Закон України „Про Національну депозитарну систему...”). Законодавчо Національна депозитарна система (далі – НДСУ) складається з двох рівнів: а) нижній рівень – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів; б) верхній рівень – це Національний депозитарій України, клірингові депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за договорами щодо цінних паперів, а також депозитарії цінних паперів, що ведуть рахунки для зберігачів без здійснення клірингу і розрахунків.
Учасники НДСУ поділяються на прямих та опосередкованих: а) прямі учасники – депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів; б) опосередковані учасники – організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України (далі – НБУ).
Розбудова НДСУ як цілісної, прозорої і надійної системи реєстрації права власності на цінні папери та прав за цінними паперами, виконання договорів з цінними паперами є необхідною умовою подальшого розвитку фондового ринку в Україні.
Теоретичною та законодавчою основою розбудови НДСУ мають стати:
1). Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами;
2). Концепція формування Єдиного економічного простору;
3). Угода про формування Єдиного економічного простору;
4). Цивільний кодекс України;
5). Господарський кодекс України;
6). Програма розвитку фондового ринку України на 2001 – 2005 роки, затверджена Стратегічною групою учасників фондового ринку та представників органів державної влади 13 грудня 2000 року (далі – Програма розвитку фондового ринку);
7). Основні принципи модельного законодавства про емісійні цінні папери та їх обіг для країн СНД, підготовлені Науково-консультативним центром приватного права СНД при підтримці центру міжнародного правового співробітництва (Німеччина), Німецького товариства з технічного співробітництва (Німеччина), Європейського банку реконструкції та розвитку, а також при сприянні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД;
8). Модельний Закон “Про ринок цінних паперів” для країн СНД, підготовлений Науково-консультативним центром приватного права СНД при підтримці центру міжнародного правового співробітництва (Німеччина), Німецького товариства з технічного співробітництва (Німеччина), Європейського банку реконструкції та розвитку, а також при сприянні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД;
9) Основні напрямки розвитку фондового ринку України на 2001 – 2005 роки, затверджені Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” від 26 березня 2001 року № 198/2001.
Пріоритети розвитку Національної депозитарної системи України було визначено Програмою розвитку фондового ринку України на 2001 – 2005 роки, що затверджена Стратегічною групою учасників фондового ринку та представників органів державної влади 13 грудня 2000 року. На жаль, з низки об’єктивних та суб’єктивних причин вказані пріоритети не були виконані. Однак вони не втратили своєї актуальності та мають визначати подальший розвиток Національної депозитарної системи.

Програма розвитку фондового ринку України на 2001 – 2005 роки, затверджена Стратегічною групою учасників фондового ринку та представників органів державної влади 13 грудня 2000 р. Інформація про виконання
5. Розбудова інфраструктури фондового ринку  
Розбудова Національної депозитарної системи  
Короткострокові пріоритети (2001–2002 роки)  
1. Створення в Україні єдиного клірингового депозитарію корпоративних цінних паперів та надання професійним учасникам ринку можливості мати більшість голосів у спостережній раді депозитарію, передбачивши збереження за державою обмеженого "права вето" з питань, що можуть загрожувати національним інтересам і економічному суверенітету України. Не виконано
2. Надання центральному кліринговому депозитарію корпоративних цінних паперів статусу фінансової установи з отриманням обмеженої ліцензії на відповідні грошово-розрахункові функції в Національному банку України. Не виконано, оскільки не виконано п.1
3. Запровадження стандартів діяльності прямих учасників Національної депозитарної системи щодо обліку прав власності на цінні папери, які базуються на сучасних фінансових та інформаційних технологіях. Не виконано,
Запроваджено НБУ
4. Впровадження механізму врегулювання договорів з корпоративними цінними паперами за принципом “поставка проти оплати”, в тому числі з можливим використанням гарантованих розрахунків. Виконано частково в особі ВАТ „МФС”
5. Впровадження механізму врегулювання договорів з корпоративними цінними паперами між інвесторами-нерезидентами за принципом “поставка за умови надходження коштів від покупця”. Не виконано
6. Спрощення процедури знерухомлення цінних паперів, випущених у документарній формі. Не виконано
7. Зменшення надмірних вимог ДКЦПФР до бланків сертифікатів іменних цінних паперів. Виконано частково. До ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу" не внесено змін щодо реквізитів акції та правової ролі сертифікату. (ст.196ЦК).
8. Організація функціонування зберігачів та реєстраторів при взаємодії з кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів за єдиними правилами та в єдиній системі документообігу. Виконано частково (зусиллями ВАТ "МФС") стосовно зберігачів
9. Обов’язкова технологічна консолідація реєстраторів, що ведуть реєстри емітентів лістингових цінних паперів, з кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів на основі електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Не виконано
10. Введення обмежень на участь у статутному капіталі реєстратора для будь-якого учасника і одночасна заборона учасникам реєстратора на володіння пакетом акцій емітента, чий реєстр веде реєстратор, в розмірі, що перевищує ці обмеження. Виконано частково (реєстратору заборонено володіти пакетом акцій емітента)
11. Створення системи гарантій посвідчення підпису на основі двосторонніх та багатосторонніх договорів між професійними учасниками Національної депозитарної системи. Не виконано
Середньострокові пріоритети (2003–2005 роки)  
1. Функціонування в Україні єдиного центрального клірингового депозитарію для корпоративних цінних паперів. Не виконано
2. Здійснення заходів, що сприятимуть формуванню фінансово надійних вітчизняних зберігачів, які здатні надавати широкий комплекс професійних послуг, у тому числі й інституціональним інвесторам. Виконано частково для ІСІ та недержавних пенсійних фондів.
3. Здійснення заходів зі зниження ризиків при розрахунках за договорами з цінними паперами. Виконано в частині договорів на умовах ППО (зусиллями НБУ та ВАТ "МФС")
4. Законодавче врегулювання проблеми обов’язкового страхування ризиків за основною діяльністю прямими учасниками Національної депозитарної системи. Не виконано
5. Обов’язкове зберігання контрольних копій систем реєстрів власників іменних цінних паперів у центральному кліринговому депозитарії корпоративних цінних паперів у форматі, що дозволяє поновити систему реєстру при його втраті. Не виконано, оскільки не виконано п.1
6. Надання зберігачам, які не є банками, права проводити операції з інвестиційними грошовими рахунками депонентів. Не виконано
7. Здійснення організаторами торгівлі розрахунково-клірингової діяльності з похідними цінними паперами. Не виконано
8. Спрощення механізму розрахунків за договорами з цінними паперами з метою стимулювання здійснення грошових розрахунків за договорами в Україні, а не за її межами. Не виконано
9. Потребує законодавчого закріплення положення, що іменні емісійні цінні папери – це цінні папери, інформація про власників яких має бути доступною емітенту в формі реєстру власників цінних паперів, перехід прав на які і реалізація закріплених ними прав потребує обов’язкової ідентифікації власника. Документарна форма цінних паперів – форма цінних паперів, при якій власник повинен встановлюватись на підставі сертифікату цінних паперів або у випадку депонування – на підставі запису на рахунку в цінних паперах. Бездокументарна форма цінних паперів – форма цінних паперів, при якій власник встановлюється на підставі запису в системі реєстру власників іменних цінних паперів або у разі депонування цінних паперів – на підставі запису на рахунку в цінних паперах. Не виконано
10. Валютне, податкове, банківське законодавство і законодавство, яке регулює фондовий ринок, повинні сприяти створенню надійної і ефективної системи реєстрації прав власності та виконанню договорів з українськими корпоративними цінними паперами та похідними. Не виконано
11. Необхідність розроблення Програми приєднання України до Європейської асоціації центральних депозитаріїв (ECSDA), яка б визначала фундаментальні засади з питань: Не виконано, оскільки не виконано п.1
Створення в Україні розрахунково-клірингової системи за договорами з цінними паперами, яка за своїми організаційно-технічними можливостями буде здатна інтегруватись в аналогічні системи в країнах ЄС; Не виконано.
Реалізовано частково НБУ
Створення Національних стандартів для розрахункових систем, які узгоджуватимуться зі стандартами для розрахункових систем ЄС (SSS); Не виконано
встановлення кореспондентських відносин між центральним кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів України і центральними депозитаріями ЄС; Не виконано, оскільки не виконано п.1
реалізація заходів з інтеграції розрахунково-клірингових систем за договорами з цінними паперами з відповідними системами ЄС. Не виконано, оскільки не виконано п.1

Процес розбудови НДСУ має вирішити такі завдання:
1). уніфікація технології обліку права власності на цінні папери та прав за цінними паперами;
2). захист прав власників цінних паперів – інвесторів;
3). максимальне можливе збереження існуючої інфраструктури фондового ринку, запровадженої нормами Закону України «Про Національну депозитарну систему...»;
4). забезпечення інтересів учасників НДСУ.
Уніфікація технології обліку права власності на цінні папери та прав за цінними паперами стає можливою, якщо:
1). уніфікувати форму випуску цінних паперів за категоріями цінних паперів;
2). уніфікувати взаємозв’язки між учасниками НДСУ;
3). створити єдиний Центральний депозитарій України (далі – ЦДУ).
1. Уніфікація форми випуску цінних паперів за категоріями цінних паперів. Слід виходити з того, що учасники НДСУ зобов’язані, насамперед, забезпечити обіг емісійних цінних паперів та обслуговування емітентів емісійних цінних паперів, а також власників емісійних цінних паперів. Обслуговування власників неемісійних цінних паперів та зобов’язаних за цими цінними паперами осіб є додатковою функцією учасників НДСУ.
Емісійними цінними паперами слід законодавчо визнати цінні папери, що засвідчують однаковий обсяг прав їх власників у межах одного випуску цінних паперів у відношенні до особи, яка бере на себе вказані зобов’язання (емітента). Для забезпечення ефективного функціонування ринку емісійних цінних паперів необхідно системно підійти до визначення в законах низки понять, які є ключовими для розбудови технології обліку права власності на цінні папери та прав за цінними паперами в НДСУ.
До таких понять належать:
а) випуск цінних паперів – сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і мають однакові умови розміщення;
б) емісія – установлена законодавством України сукупність та послідовність дій емітента щодо розміщення емісійних цінних паперів;
в) розміщення цінних паперів – відчуження емісійних цінних паперів емітентом шляхом укладення договорів із першими власниками;
ґ) обіг цінних паперів – здійснення правочинів, у тому числі укладення та виконання цивільно-правових договорів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери та прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.
Далі необхідно чітко визначити співвідношення категорій цінних паперів та їх форм. В актах законодавства України нині отримав закріплення традиційний (з часів існування документів на папері) поділ цінних паперів на форми, що разом з визначенням цінного паперу (ст.194 ЦК України) призводить до виникнення конструкції "документ у документарній формі" та "документ у бездокументарній формі". Тому сьогодні до назв форм цінних паперів слід ставитися як до власних назв цих форм, які склалися історично і сприйняті законодавцем у ЦК, ГК України та Законі України "Про Національну депозитарну систему...".
Законодавство України (не про цінні папери) закріплює більш прогресивне визначення документу: документом є передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві (ст. 27 Закону України "Про інформацію", ст. 1 Закону України "Про обов'язковий примірник документів"). Це поняття документу узгоджується як з чинним національним законодавством, зокрема Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис», так і з рекомендаційними міжнародними документами – Директивою Європейського парламенту з електронних підписів, з Модельним законом СНД про електронний цифровий підпис. Отже, назви форм цінних паперів мають бути приведені до сучасного визначення документу, яке враховує досягнення науково-технічного прогресу.
Тому пропонується перейменувати назви форм цінних паперів встановивши, що емісійні цінні папери можуть існувати в “паперовій” або “електронній” формах. Паперова форма емісійних цінних паперів – форма цінних паперів, при якій власник установлюється на підставі сертифіката цінного паперу (цінних паперів). Сертифікат цінного паперу (цінних паперів) – документ на паперовому носії встановленої форми з обов’язковими реквізитами, що засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери). Електронна форма емісійних цінних паперів – форма цінних паперів, при якій власник установлюється на підставі запису на рахунку у цінних паперах в системі реєстру власників іменних цінних паперів або у разі депонування цінних паперів – в системі депозитарного обліку.
Емісійні цінні папери на пред’явника можуть існувати у паперовій формі, а у випадках, прямо передбачених законом – в електронній формі. Емісійні іменні цінні папери можуть існувати тільки в електронній формі. Тобто, захищати інвестора слід ефективною системою обліку, а не кількістю водяних знаків на сертифікаті цінного паперу. Виходячи з цього, емісійні цінні папери можуть бути на пред’явника або іменні (категорії цінних паперів).
Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:
1) пред'явникові сертифіката цінного паперу (цінний папір на пред'явника у паперовій формі);
2) вказаній у системі обліку цінних паперів особі, інформація про яку не є доступною емітенту (цінний папір на пред'явника в електронній формі);
3) вказаній у системі обліку цінних паперів особі, інформація про яку є доступною емітенту (іменний цінний папір в електронній формі). Такий поділ дозволить реалізувати п. 20 Програми розвитку фондового ринку.
При цьому необхідно зберегти поділ способів зберігання цінних паперів на відокремлений та колективний, замінивши слово „зберігання” на слово „облік”, що відповідає дійсному стану справ. До емісійних цінних паперів мають максимально застосовуватися вимоги щодо колективного способу зберігання цінних паперів – способу, згідно з яким учасники НДСУ ведуть облік цінних паперів без зазначення їх номерів чи інших індивідуальних ознак.
Запровадженням можливості існування іменних цінних паперів виключно в електронній (“бездокументарній”) формі вирішується ряд технологічних, економічних та юридичних проблем: спрощується система обліку, здійснюється сам факт існування глобального сертифікату (витрати, пов’язані з його зберіганням) недоцільним, а також ліквідовується необхідність виготовлення сертифікатів цінних паперів, а отже і сертифікатів якості цінних паперів при “документарній” формі. Наявність інформації у системах обліку цінних паперів про зареєстрованих осіб та належні їм права за цінними паперами, обтяження цінних паперів зобов’язаннями, обмеження їх в обігу та (або) реалізації прав за цінними паперами на певний момент часу має підтверджуватися випискою з рахунку у цінних паперах.
2. Уніфікація взаємозв’язків між учасниками НДСУ. Принциповим питанням реформування НДСУ є можливість волевиявлення власника щодо вибору системи обліку цінних паперів, у якій здійснюватиметься облік права власності на цінні папери та прав за цінними паперами. Без запровадження цього принципу реформування НДСУ не принесе необхідного позитивного ефекту. НДСУ складається з двох систем обліку – системи реєстру власників іменних цінних паперів та системи депозитарного обліку.
Уніфікація має бути максимальною із забезпеченням ведення обліку як реєстраторами, так і зберігачами на підставі єдиного закону, єдиного положення про облік права власності на цінні папери та прав за цінними паперами, єдиних норм і правил обліку та єдиного плану рахунків обліку. Різниця в облікових систем можлива в частині механізму реалізації прав за цінними паперами, а не забезпечення обігу цінних паперів. Фактично, на першому етапі реформи має відбутися максимальне стирання різниці між реєстраторами та зберігачами щодо обліку права власності на цінні папери та прав за цінними паперами. Такий підхід дозволить реалізувати пункт 8 розділу 5 Програми розвитку фондового ринку.
Провівши максимальне спрощення систем через її уніфікацію, слід обрати систему взаємовідносин учасників НДСУ, яка влаштовує емітентів та інвесторів. Такою системою взаємодії є схема випуску цінних паперів у “документарній” формі зі знерухомленням частини випуску на депозитарій в якості номінального утримувача
Тобто, реєстратор (реєстроутримувач) має бути включений у схемі обліку права власності на іменні емісійні цінні папери та прав за цими цінними паперами обов’язково. Його завдання – облік прав для власників, які не є активними інвесторами (наприклад, фізичні особи, які придбали цінні папери через РЦСА), цінних паперів, які перебували на обліку у зберігача, але передаються реєстратору у зв’язку з банкрутством зберігача або припинення здійснення професійної депозитарної діяльності зберігача, цінні папери, власником яких є держава. Критерієм обліку цінних паперів у реєстратора є їх позадоговірна основа. Критерієм обліку цінних паперів у зберігача є їх договірна основа. При цьому, обліку цінних паперів у зберігача має бути привабливішою для інвестора через збільшення спектру послуг, можливість торгівлі таких цінних паперів на організованому ринку, забезпечення „поставки проти оплати”. За такий спектр послуг власник повинен платити. Тому договірна основа взаємовідносин власника цінних паперів та зберігача є пріоритетною.
Власники цінних паперів, що обліковуються у реєстратора, оплати самого обліку не проводять, однак і додаткових послуг такі власники не отримують. Оплата здійснюється власником цінних паперів при умові перереєстрації права власності на цінні папери. Всі інші затрати здійснюються емітентом. Головним призначенням реєстратора (реєстроутримувача) стає забезпечення прав власників цінних паперів при реалізації прав за цінними паперами (в першу чергу корпоративних).
У системі реєстру власників іменних емісійних цінних паперів здійснюється реєстрація прав за іменними емісійними цінними паперами реєстроутримувачем (реєстратором або емітентом, який веде власний реєстр) шляхом внесення та (або) зміни інформації на рахунках у цінних паперах. Реєстрація прав за іменними емісійними цінними паперами здійснюється зберігачем у системі депозитарного обліку шляхом внесення та(або) зміни інформації на рахунках у цінних паперах. Депозитарій цінних паперів, який здійснює ведення депозитарного обліку для зберігачів, зобов’язаний зареєструватися в системі реєстру власників іменних цінних паперів за цим випуском в якості номінального утримувача.
Взаємовідносини депозитарію цінних паперів з реєстроутримувачами мають визначатися крім нормативно-правових актів ДКЦПФР також договором про взаємодію депозитарію цінних паперів з реєстроутримувачем. Це принципова новела, яка на другому етапі реформування НДСУ дозволить уніфікувати депозитарний договір між зберігачами та депозитарієм і договір між реєстратором та депозитарієм. У перспективі така уніфікація має спричинити поступове стирання відмінностей між реєстраторами і зберігачами.
Істотні умови договору про взаємодію між депозитарієм та реєстроутримувачами:
а) порядок включення випуску цінних паперів, що обслуговується реєстроутри-мувачем, в облікову систему депозитарію;
б) умови паперового та/або електронного документообігу між реєстроутримувачем та депозитарієм при проведенні облікових, інформаційних та адміністративних операцій;
в) перелік взаємних послуг, що надаються реєстроутримува-чем та депозитарієм;
г) умови оплати послуг реєстроутримувача та депозитарію. У договорі може бути передбачено також інші умови, пов’язані з виконанням вимог чинного законодавства щодо обліку права власності на цінні папери та прав за цінними паперами. Реєстрація прав за цінними паперами, що здійснюються між депонентами ЦДУ, не відображається у реєстрі власників іменних цінних паперів.
Внесення до системи обліку інформації про зміну, припинення, перехід або обтяження прав за цінними паперами має здійснюватися на підставі розпорядження про реєстрацію прав за цінними паперами, вказаної в системі обліку особи, чиє право за відповідним цінним папером у результаті внесення такої інформації до системи обліку іменних цінних паперів зміниться, припиниться, перейде до іншої особи, буде обтяжене правами іншої особи, організатором торгівлі у випадках прямо передбачених законом або за рішенням суду. Якщо така особа ухиляється від надання необхідного розпорядження, друга сторона за договором має право звернутися до суду з вимогою реєстрації своїх прав за цінними паперами. Внесення до системи обліку інформації про обмеження обігу цінних паперів або реалізації прав за цінними паперами має здійснюватися на підставі акту органу державної влади, який встановив відповідне обмеження.
Реєстроутримувачу або зберігачу слід заборонити самостійно вносити інформацію до системи обліку іменних цінних паперів при відсутності підстав, вказаних вище. Запис у системі обліку, яка є підтвердженням наявності, зміни, припинення, переходу (передачі) або обтяження прав за цінними паперами може бути оскаржено в суді. Це дозволить реалізувати в Україні існування принципу „публічної достовірності” – запис у системі обліку цінних паперів є достовірним, поки протилежне не буде визнано в судовому порядку.
Заборона в проведенні реєстрації у системі обліку іменних цінних паперів чи обмеження при їх здійсненні допускаються виключно у випадках, встановлених законодавством, на підставі рішення суду, постанов органів дізнання, досудового слідства або іншого уповноваженого Законом України органу державної влади. Відмову в проведенні реєстрації прав за цінними паперами може бути оскаржено до суду.
Такий підхід дозволить реалізувати п. 7 Програми розвитку фондового ринку. Такий підхід узгоджено зі ст. 15 Модельного Закону “Про ринок цінних паперів” для країн СНД.
На відміну від цінних паперів на пред'явника процедура передачі прав за іменними цінними паперами, ускладнена необхідністю дотримання певних формальностей, що суттєво знижує їх оборотоздатність. Права за іменним цінним папером передаються в порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії) (Див. ст.ст. 509 – 519 ЦК України). Це означає, що для передачі прав за іменним цінним папером, його власник та новий придбавач зобов'язані дотриматися необхідних вимог до форми такої уступки, крім того, про таку уступку має бути повідомлено зобов'язану за цінним папером особу (наприклад, емітента). На практиці це має відбуватися через прямих учасників НДСУ, шляхом внесення змін до систем обліку іменних цінних паперів, що має бути чітко відображено в законі.
3. Створення ЦДУ. Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку в Україні має бути досягнуто централізації депозитарного обліку шляхом створення професійними учасниками фондового ринку єдиного ЦДУ. В Україні має бути лише один ЦДУ. З цією метою законодавчо має бути унеможливлено створення депозитаріїв цінних паперів та клірингових депозитаріїв цінних паперів. ЦДУ на фондовому ринку здійснює виключно депозитарну діяльність.
До виключної компетенції ЦДУ слід віднести:
а) стандартизацію депозитар-ного обліку цінних паперів;
б) стандартизацію документо-обігу між учасниками НДСУ щодо операцій з цінними паперами;
в) кодування (нумерація) випусків цінних паперів (а не кодифікацію), розміщених в Україні.
Не на фондовому ринку ЦДУ може здійснювати й інші види діяльності, однак для цього необхідно розробити Концепцію функціонування ЦДУ.
Сьогодні в Україні існують:
ВАТ “Національний депозитарій України” (далі – ВАТ “НДУ”);
Кліринговий депозитарій ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” (далі – ВАТ “МФС);
Депозитарій державних цінних паперів як структурний підрозділ НБУ.
Створення ЦДУ доцільно здійснювати поетапно:
1. створення єдиного ЦДУ має включати об’єднання ВАТ “НДУ” та ВАТ “МФС”;
2. передача функцій депозитарію державних цінних паперів від НБУ до ЦДУ;
3. надання ЦДУ статусу фінансової установи з отриманням обмеженої ліцензії на відповідні грошово-розрахункові функції в НБУ (відійшовши від концепції існування паралельно розрахункового банку).
Існує біля дев’яти варіантів об’єднання (у тому числі злиття) ВАТ “НДУ” та ВАТ “МФС”, які через політизованість цього питання тут не наводяться. Однак, у будь-якому випадку шляхи подолання кризи у відносинах між ВАТ “НДУ” та ВАТ “МФС” лежать у переговорах між власниками (акціонерами) обох депозитаріїв, включаючи КМ України, а не найнятими працівниками (керівниками), державними службовцями ДКЦПФР чи консультантами міжнародних донорських організацій.
Подальше реформування взаємовідносин учасників НДСУ полягає у повній уніфікації ролі зберігача та реєстратора.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"